Розділ п’ятнадцятий

Рада Єгови проти народів

Ісаї 14:24—19:25

 1. Яке судове проголошення про Ассирію записує Ісая?

ЄГОВА може використовувати народи, щоб карати своїх людей за їхнє лукавство. Але навіть і в такому випадку він не вибачає тим народам неналежної жорстокості, гордості та ворожого ставлення, виявлених до правдивого поклоніння. Отже, задовго наперед він надихає Ісаю записати «пророцтво про Вавилон» (Ісаї 13:1). Однак Вавилон становитиме загрозу тільки в майбутньому. За днів Ісаї народ, з яким Бог уклав угоду, придушувала Ассирія. Вона знищила північне царство Ізраїлю і спустошила значну територію Юди. Але її тріумф не триватиме вічно. Ісая пише: «Присягав був Господь Саваот та казав: Поправді,— як мислив собі Я, так станеться... щоб стовкти асирійця в країні Моїй, і на горах Моїх розтопчу Я його! І ярмо його здійметься з них, і тягар його скинеться з їхніх рамен!» (Ісаї 14:24, 25). Незабаром після проголошення Ісаєю цього пророцтва було усунено загрозу, яку ассирійці становили для Юди.

2, 3. а) Проти кого Єгова простягнув свою руку в стародавні часи? б) Що означає те, що Єгова простягає свою руку проти «всіх народів»?

² А що ж сказати про інші народи — ворогів люду, з яким Бог уклав угоду? Вони теж підлягають суду. Ісая проголошує: «Це та рада, яка про всю землю ураджена, і це та рука, що простягнена на всі народи. Бо врадив Господь Саваот, і хто Його раду відмінить? А рука Його витягнена,— й хто відверне її?» (Ісаї 14:26, 27). «Рада» Єгови — це не просто пропозиція. Це його тверде рішення, його постанова (Єремії 49:20, 30). А Божа «рука» — це сила, яку він застосовує. В останніх віршах 14-го розділу Ісаї та в розділах з 15-го по 19-й поміщено раду Єгови проти Филистеї, Моаву, Дамаска, Етіопії та Єгипту.

³ Однак Ісая говорить, що рука Єгови простягнена проти «всіх народів». Хоча ці пророцтва Ісаї спочатку сповнилися в стародавні часи, вони також стосуються «часу кінця», коли Єгова простягає свою руку проти всіх царств землі (Даниїла 2:44; 12:9; Римлян 15:4; Об’явлення 19:11, 19—21). Задовго наперед всемогутній Бог Єгова впевнено виявляє свою раду. Ніхто не може відвернути його простягнену руку (Псалом 33:11; Ісаї 46:10).

«Огнистий летючий дракон» проти Филистеї

 4. Назвіть деякі подробиці пророцтва Єгови про Филистею.

⁴ Спочатку увага скеровується на филистимлян. «У році смерти царя Ахаза було таке пророцтво: Не тішся, уся филистимськая земле, що зламане жезло, яке тебе вдарило, бо з гадючого кореня виповзе люта змія, і огнистий летючий дракон буде плодом її» (Ісаї 14:28, 29).

5, 6. а) Чим для филистимлян Уззійя був подібний до гадюки? б) Ким стає Єзекія для Филистеї?

⁵ Цар Уззійя мав досить велику силу, щоб стримувати Филистею, яка становила загрозу (2 Хронік 26:6—8). Для филистимлян він був подібний до гадюки, і його жезло раз у раз вдаряло цього неприязного сусіда. Зі смертю Уззійї ‘його жезло було зламане’, і, хоча правив вірний Йотам, «народ іще грішив». Після нього царем став Ахаз. Ситуація змінилася, і филистимляни проводили успішні наскоки на Юду (2 Хронік 27:2; 28:17, 18). Але тепер обставини знову змінюються. У 746 році до н. е. помирає цар Ахаз і на престол сходить молодий Єзекія. Якщо филистимляни вважають, що успіх не покидатиме їх, то глибоко помиляються. Єзекія стає їхнім смертельним ворогом. Нащадок Уззійї («плід» з його «кореня»), Єзекія подібний до «огнистого летючого дракона», що швидко кидається в атаку, вдаряє, як блискавка, і завдає пекучого болю, неначе впускає своїм жертвам отруту.

⁶ Це вдалий опис нового царя. «Він [Єзекія] побив филистимлян аж до Аззи та границі її» (2 Царів 18:8). Аннали ассирійського царя Санхеріва показують, що филистимляни стали підданими Єзекії. «Бідні» — ослаблене царство Юди — живуть у безпеці та матеріальному достатку, а Филистея страждає від голоду. (Прочитайте Ісаї 14:30, 31).

 7. Що Єзекія повинен з вірою сказати послам, які прийшли до Єрусалима?

⁷ Здається, в Юді перебувають посли, можливо, вони намагаються укласти союз проти Ассирії. Що ж їм слід сказати? «Що відповісться народнім послам?» Чи Єзекії потрібно шукати безпеки в союзах із чужинцями? Ні в якому разі! Він повинен сказати послам: «Сіона Господь заклав, і сховаються в ньому убогі з народу Його» (Ісаї 14:32). Цар повинен повністю покладатися на Єгову. Сіон міцно закладений. Місто уціліє, воно буде як безпечний сховок від загрози з боку ассирійців (Псалом 46:2—8).

 8. а) Чим деякі народи сьогодні подібні до Филистеї? б) Що Єгова робить сьогодні для підтримки свого народу, так як він робив це в стародавні часи?

⁸ У наші дні декотрі народи, подібно до Филистеї, злісно противляться діяльності Божих поклонників. Християнських Свідків Єгови ув’язнювали й забирали в концентраційні табори. Їхню діяльність забороняли. Багатьох було вбито. Противники продовжують «нападати на життя праведного» (Псалом 94:21, Дзьоба). Можливо, ворогам ця група християн здається ‘бідною’ та ‘вбогою’. Однак завдяки підтримці Єгови вони живуть у духовному достатку, тоді як їхні вороги страждають від голоду (Ісаї 65:13, 14; Амоса 8:11). Коли Єгова простягне руку проти сучасних филистимлян, ці «бідні» перебуватимуть у безпечному сховку. Де саме? У «Божому домі», в якому Ісус є надійним наріжним каменем (Ефесян 2:19, 20, НС). Також вони будуть під захистом «Єрусалиму небесного» — небесного Царства Єгови, Царем якого є Ісус Христос (Євреїв 12:22; Об’явлення 14:1).

Моав змушений замовкнути

 9. Про кого виголошено наступне пророцтво і чому цей народ виявився ворогом Божого люду?

⁹ На схід від Мертвого моря живе інший сусід Ізраїлю, Моав. На відміну від филистимлян, моавітяни споріднені з ізраїльтянами, оскільки є нащадками Авраамового племінника Лота (Буття 19:37). Незважаючи на це, упродовж історії Моав вороже ставився до Ізраїлю. Наприклад, за днів Мойсея моавський цар найняв пророка Валаама, сподіваючись, що той прокляне ізраїльтян. Коли йому це не вдалося, Моав піймав ізраїльтян у пастку за допомогою неморальності та поклоніння Ваалу (Числа 22:4—6; 25:1—5). Тож зрозуміло, що тепер Єгова надихає Ісаю записати «пророцтво про Моава»! (Ісаї 15:1а).

10, 11. Що станеться з Моавом?

¹⁰ Пророцтво Ісаї спрямоване проти багатьох міст та місцевостей Моаву, у тому числі проти Ара, Кіра (або Кір-Харесета) та Дивона (Ісаї 15:1б, НС; 15:2а). Моавітяни плакатимуть за кір-харесетськими паляницями з родзинками, які, мабуть, є основним продуктом, що виготовляється в цьому місті (Ісаї 16:6, 7). Сівма та Язер — міста, відомі за вирощування винограду,— будуть понищені (Ісаї 16:8—10). Еглат-Шелішійя, назва якого, очевидно, означає «Трирічна ялівка», буде подібний до міцної молодої корови, яка видає жалісливий рик, сповнений печалі (Ісаї 15:5). Трава цього краю висохне, а «димонська вода» наповниться кров’ю вбитих моавітян. «Води Німріму» стануть «спустошенням» — або в символічному розумінні, або в буквальному — напевно, тому, що ворожі війська загатять потоки цих вод (Ісаї 15:6—9).

¹¹ Моавітяни підпережуться веретою, яка є символом жалоби. Вони повністю поголять свої голови, щоб показати сором та плач. Їхні бороди будуть «обстрижені», що свідчитиме про несказанне горе та приниження (Ісаї 15:2б—4). Навіть Ісая, впевнений у сповненні цих присудів, сильно хвилюється. Усі його нутрощі, подібно до тремтливих струн арфи, вібрують, плачуть від жалю через лиховісну звістку про Моав (Ісаї 16:11, 12).

12. Як сповнилися слова Ісаї про Моав?

¹² Коли сповниться це пророцтво? Незабаром. «Оце слово, яке говорив був віддавна Господь про Моава. А тепер Господь каже, говорячи: За три роки, однакові з літами наймита, буде зневажена слава Моава з усім велелюддям його, а позосталість — мала та дрібна, невелика» (Ісаї 16:13, 14). Археологічні знахідки підтверджують, що протягом восьмого століття до н. е. Моав тяжко страждав і багато його місцевостей обезлюдніло. Тіґлат-Піл’есер III (історичне ім’я — Тіглатпаласар III) згадував Саламану серед тих моавських правителів, які платили йому данину. Санхерів отримував данину від Каммусунадба, моавського царя. Ассирійські монархи Есар-Хаддон (історичне ім’я — Асархаддон) та Ашшурбаніпал називали моавських царів Мусурі й Камашальту своїми підданими. Моавітяни припинили своє існування як народ багато століть тому. І хоча було знайдено руїни міст,— як припускають, моавських,— але небагато ще викопано речових знахідок, котрі б свідчили про цього колись могутнього ворога Ізраїлю.

Сучасний «Моав» гине

13. Яку організацію сьогодні можна прирівняти до Моаву?

¹³ Сьогодні існує всесвітня організація, подібна до стародавнього Моаву. Це загальновизнане християнство, основна частина «Вавилона Великого» (Об’явлення 17:5). Моав та Ізраїль походили від Авраамового батька Тераха. Так само й загальновизнане християнство (як і сьогоднішній збір помазаних християн) заявляє, що його корені сягають першостолітнього християнського збору (Галатів 6:16). Проте загальновизнане християнство, подібно до Моаву, зіпсоване, воно сприяє духовній неморальності та поклонінню різним богам і не підтримує поклоніння єдиному правдивому Богові Єгові (Якова 4:4; 1 Івана 5:21). Як клас, провідники загальновизнаного християнства протидіють тим, хто проповідує добру новину про Царство (Матвія 24:9, 14).

14. Незважаючи на раду Єгови проти сучасного «Моаву», яку надію мають окремі члени цієї організації?

¹⁴ Кінець кінцем Моав був змушений замовкнути. Те ж саме станеться із загальновизнаним християнством. Єгова, користуючись сучасним двійником Ассирії, спустошить цю організацію (Об’явлення 17:16, 17). І все-таки члени цього сучасного «Моаву» мають надію. У середині пророцтва проти Моаву Ісая каже: «Буде утверджений милістю трон, і сяде на ньому у правді в наметі Давида суддя, що дбатиме за правосуддя та буде в справедливості вправний» (Ісаї 16:5). У 1914 році Єгова встановив трон Ісуса, Правителя з роду царя Давида. Царювання Ісуса — це вияв сердечної доброзичливості Єгови. Воно триватиме вічно, і таким чином сповниться угода, укладена з царем Давидом (Псалом 72:2; 85:11, 12; 89:4, 5; Луки 1:32). Багато сумирних людей покинули сучасний «Моав» і підкорилися Ісусу, щоб отримати життя (Об’явлення 18:4). Як же вони радіють, знаючи, що Ісус «проголосить справедливість народам»! (Матвія 12:18, СМ; Єремії 33:15).

Дамаск стає купою руїн

15, 16. а) Яке зло вчинили Юді Дамаск та Ізраїль й чим це обернулося для Дамаска? б) Кого ще згадується в пророцтві про Дамаск? в) Чого сьогоднішні християни можуть навчитися з прикладу Ізраїлю?

¹⁵ Далі Ісая записує «пророцтво про Дамаск». (Прочитайте Ісаї 17:1—6). Дамаск, який лежить на північ від Ізраїлю, є «головою Сирії» (Ісаї 7:8, Хом.). Під час правління юдейського царя Ахаза на Юду напав цар Рецін з Дамаска, який був у союзі з ізраїльським царем Пекахом. Проте на прохання Ахаза ассирійський цар Тіґлат-Піл’есер III пішов війною проти Дамаска, завоював його й повів у заслання багатьох його жителів. Після того Дамаск більше не становив небезпеки для Юди (2 Царів 16:5—9; 2 Хронік 28:5, 16).

¹⁶ Мабуть, через те що Ізраїль уклав союз з Дамаском, у пророцтві Єгови про Дамаск містяться присуди і цьому невірному північному царству (Ісаї 17:3—6). Ізраїль стане подібним до поля під час жнив з дуже малим урожаєм зерна або до оливкового дерева, з гілок якого більшість плодів уже оббито (Ісаї 17:4—6). Як же цей приклад змушує задуматись осіб, присвячених Єгові! Він вимагає виключної відданості й приймає лише щиросерде священне служіння. Також він ненавидить тих, хто повертається проти своїх братів (Вихід 20:5; Ісаї 17:10, 11; Матвія 24:48—50).

Повне довір’я до Єгови

17, 18. а) Як дехто в Ізраїлі зреагував на пророцтва Єгови, але якою була основна реакція? б) Чим сьогоднішні події подібні до тих, що відбувались за днів Єзекії?

¹⁷ Тепер Ісая каже: «Того дня зверне людина зір до свого Творця, а очі її на Святого Ізраїлевого дивитися будуть. І не буде звертатись людина до жертівників, чину рук своїх, і не буде дивитись на те, що зробили були її пальці, ні на ашери, ані на стовпи на честь сонця» (Ісаї 17:7, 8). Дійсно, дехто в Ізраїлі зважав на застережливі пророцтва Єгови. Наприклад, коли Єзекія послав запрошення до мешканців Ізраїлю, щоб вони разом із Юдою відсвяткували Пасху, декотрі ізраїльтяни відгукнулися позитивно й вирушили на південь, аби приєднатися до своїх братів у чистому поклонінні (2 Хронік 30:1—12). Однак більшість мешканців Ізраїлю насміхалися над посланцями, що приносили запрошення. Край просяк відступництвом, яке неможливо було викоренити. Отже, рада Єгови проти цього краю сповнилась. Ассирія знищила ізраїльські міста, земля обезлюдніла, а пасовища стали пустищами. (Прочитайте Ісаї 17:9—11).

¹⁸ А що сказати про наш час? Ізраїль був відступницьким народом. Тому намагання Єзекії допомогти окремим людям цього народу повернутися до правдивого поклоніння нагадують нам зусилля, яких докладають сьогодні правдиві християни, аби допомогти окремим особам з відступницької організації, тобто загальновизнаного християнства. Починаючи з 1919 року, гінці від «Ізраїля Божого» йдуть по християнському світі, запрошуючи людей приєднатися до чистого поклоніння (Галатів 6:16). Більшість відмовляється. Багато насміхається з цих посланців. Однак дехто реагує позитивно. Тепер таких людей нараховується мільйони, і вони з великою радістю ‘дивляться на Святого Ізраїлевого’, навчаючись від нього (Ісаї 54:13). Вони покидають поклоніння коло несвятих жертовників, яке полягає у відданості богам, зробленим людиною, та в довір’ї до них, і з завзяттям звертаються до Єгови (Псалом 146:3, 4). Подібно до Михея, сучасника Ісаї, кожен з них каже: «Я виглядаю на Господа, надіюсь на Бога спасіння мого,— Бог мій почує мене» (Михея 7:7).

19. Кому погрозить Єгова і що це означатиме для них?

¹⁹ Як же відрізняються ті, хто покладається на смертну людину! У ці останні дні людство вдаряють бурхливі хвилі насильства та заворушень. «Море» неспокійного, бунтівного людства розбурхує незадоволення та революцію (Ісаї 57:20; Об’явлення 8:8, 9; 13:1). Єгова «погрозить» цьому галасливому натовпу. Його небесне Царство знищить усі організації та всіх осіб, які спричиняють неспокій, і вони ‘далеко втечуть, мов перед вихром перекотиполе’ (Ісаї 17:12, 13; Об’явлення 16:14, 16).

20. У чому впевнені правдиві християни, незважаючи на те що народи їх «грабують»?

²⁰ Який буде результат цього? Ісая каже: «Тривога під вечірній присмерк, а перед ранком їх немає. Ось такий пай тим, що нас обдирають; така доля тим, що нас грабують» (Ісаї 17:14, Хом.). Багато грабує Божих людей: ставиться до них жорстоко й без поваги. Оскільки правдиві християни не є і не хочуть бути частиною головних світових релігій, упереджені критики та противники-фанати дивляться на них як на легку здобич. Але Божий народ впевнений, що «ранок», який принесе кінець їхнім утискам, швидко наближається (2 Солунян 1:6—9; 1 Петра 5:6—11).

Етіопія приносить дарунок для Єгови

21, 22. Який ще народ отримує судовий вирок і як сповнилися натхнені слова Ісаї?

²¹ Етіопія, яка лежала на південь від Єгипту, принаймні два рази брала участь у військових походах проти Юди (2 Хронік 12:2, 3; 13:23; 14:8—14; 16:8). Тепер Ісая передрікає вирок цьому народові: «Горе тобі, дзвінкокрилий ти краю [«краю крилатих комах, що дзижчать», НС], що з другого боку річок етіопських». (Прочитайте Ісаї 18:1—6)a. Єгова постановляє, що Етіопію буде ‘зрізано, відкинуто й відрубано’.

²² Світська історія повідомляє, що в другій половині восьмого століття до н. е. Етіопія завоювала Єгипет і правила там приблизно 60 років. Тоді на Єгипет по черзі напали ассирійські імператори Есар-Хаддон та Ашшурбаніпал. Після того як Ашшурбаніпал зруйнував Фіви, Ассирія підкорила Єгипет і таким чином поклала край пануванню етіоплян у долині Нілу. (Дивіться також Ісаї 20:3—6). А як справи стоять сьогодні?

23. Яку роль відіграє сучасна «Етіопія» і чому вона прийде до свого кінця?

²³ У Даниїловому пророцтві про «кінцевий час» говориться, що етіопляни та лівійці «підуть за» «північним царем», тобто виконуватимуть його вказівки (Даниїла 11:40—43). Також Етіопія згадується серед військових сил «Ґоґа, [з] краю Маґоґа» (Єзекіїля 38:2—5, 8). Війська Ґоґа, у тому числі північний цар, прийдуть до свого кінця тоді, коли нападуть на святий народ Єгови. Отже, рука Єгови буде простягнута і проти сучасної «Етіопії», оскільки вона чинить опір його суверенітету (Єзекіїля 38:21—23; Даниїла 11:45).

24. Яким чином Єгова отримує «дари» від народів?

²⁴ Однак у пророцтві також говориться: «Того часу принесений буде дарунок для Господа Саваота від народу високого й блискучезбройного, і від народу страшного віддавна й аж досі... до місця Ймення Господа Саваота на Сіонській горі» (Ісаї 18:7). Хоча народи не визнають суверенітету Єгови, іноді вони діють на користь його люду. У деяких країнах влада встановила закони й винесла судові рішення, які дали законні права вірним поклонникам Єгови (Дії 5:29; Об’явлення 12:15, 16). Є й інші дарунки. «Царі привезуть Тобі дара... Прийдуть з Єгипту посли і руки свої Куш [Етіопія] простягне [«з дарами», НС] до Бога» (Псалом 68:30—32). Сьогодні мільйони сучасних «етіоплян», які бояться Єгови, приносять «дарунок» у вигляді поклоніння (Малахії 1:11). Вони беруть участь у виконанні грандіозного завдання: проповідують добру новину Царства по всій землі (Матвія 24:14; Об’явлення 14:6, 7). Який же чудовий дарунок приносять ці люди для Єгови! (Євреїв 13:15).

Серце Єгипту тане

25. Що сталося зі стародавнім Єгиптом на сповнення слів з Ісаї 19:1—11?

²⁵ Єгипет, безпосередній південний сусід Юди, є давнім ворогом народу, з яким уклав угоду Бог. У 19-му розділі Ісаї розповідається про неспокій в Єгипті за часу життя цього пророка. В Єгипті точиться громадянська війна; воює «місто з містом, а царство з царством» (Ісаї 19:2, 13, 14). Історики наводять докази, що у різних частинах цієї держави одночасно правили династії, які ворогували між собою. Хвалена мудрість Єгипту, а також його «боввани... і заклиначі духів» не рятували його з «руки жорстокого пана» (Ісаї 19:3, 4). Єгипет по черзі завойовували Ассирія, Вавилон, Персія, Греція та Рим. Усі ці події відбувались на сповнення пророцтв з Ісаї 19:1—11.

26. Як під час більшого сповнення пророцтва жителі сучасного «Єгипту» реагуватимуть на дії Єгови, пов’язані з виконанням вироку?

²⁶ Проте в Біблії Єгипет часто символізує світ Сатани (Єзекіїля 29:3; Йоіла 4:19; Об’явлення 11:8). Чи «пророцтво про Єгипет», записане Ісаєю, має більше сповнення? Безперечно! Всі повинні взяти до уваги вступні слова цього пророцтва: «Ось на хмарі легенькій несеться Господь і прибуде в Єгипет,— і затремтять перед лицем Його боввани Єгипту, і серце Єгипту розтане посеред нього» (Ісаї 19:1). Незабаром Єгова виступить проти організації Сатани. У той час боги цієї системи речей будуть, як ніщо (Псалом 96:5, Кул.; 97:7, Хом.). «Серце Єгипту розтане» зі страху. Ісус передрікав про цей час: «Будуть... тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ» (Луки 21:25, 26).

27. Який внутрішній розбрат передрікався у пророцтві про «Єгипет» і як це сповнюється сьогодні?

²⁷ Єгова говорить пророчо про час, який передує виконанню його вироку: «Підбурю єгиптянина на єгиптянина, і будуть точити війну кожен з братом своїм, і кожен із ближнім своїм, місто з містом, а царство із царством» (Ісаї 19:2). Починаючи від заснування Божого Царства в 1914 році, «знак [Ісусової] присутності» виявляється в тому, що народ повстає проти народу, а царство проти царства. Протягом цих останніх днів племінна різанина, кривавий геноцид і так звані етнічні чистки забрали мільйони життів. У той час як кінець наближається, такі «страдницькі муки» ще більше посилюватимуться (Матвія 24:3, 7, 8, НС).

28. Чи фальшива релігія буде в змозі зробити щось для врятування цієї системи речей під час дня суду?

²⁸ «Єгипет на дусі поникне в своєму нутрі, а раду його Я поплутаю, і вони будуть питати бовванів своїх, і заклиначів духів та духів померлих і своїх ворожбитів» (Ісаї 19:3). Коли Мойсей став перед фараоном, єгипетські жерці були посоромлені, оскільки виявились безсилими перед Єговою (Вихід 8:14, 15; Дії 13:8; 2 Тимофія 3:8). Так само в день суду фальшива релігія не зможе врятувати цю зіпсовану систему. (Порівняйте Ісаї 47:1, 11—13). Зрештою Єгипет перейшов під панування «жорстокого пана», Ассирії (Ісаї 19:4). Це служить прообразом похмурого майбутнього, яке чекає на цю систему речей.

29. Чи політики будуть на щось здатні, коли прийде день Єгови?

²⁹ А що ж сказати про політичних вождів? Чи вони зможуть допомогти? «Дійсно, вельможі Цоану безумні, і нерозумною стала рада мудрих фараонових радників». (Прочитайте Ісаї 19:5—11). Як же нерозсудливо сподіватись, що людські радники зможуть чимось допомогти в день суду! Хоча вони й володіють усім знанням світу, але їм не вистачає божественної мудрості (1 Коринтян 3:19). Ці особи відкинули Єгову й звернулися до так званої науки, до філософії, грошей, розваг та інших подібних богів. У результаті вони не мають знання про Божі наміри. Ці люди ошукані й збентежені. І вчинки їхні даремні. (Прочитайте Ісаї 19:12—15). «Засоромлені ці мудреці, збентежилися й були схоплені. Ось вони слово Господнє відкинули,— що ж за мудрість ще мають вони?» (Єремії 8:9).

Ознака й свідок для Єгови

30. Яким чином «стане юдейська земля для Єгипту за пострах»?

³⁰ Хоча «єгипетські» вожді слабкі, «немов ті жінки», дехто все-таки шукає божественної мудрості. Помазанці Єгови та їхні товариші ‘звіщають Божі чесноти’ (Ісаї 19:16; 1 Петра 2:9). Вони роблять усе можливе, аби попереджати людей про прийдешню загибель організації Сатани. Описуючи цю майбутню подію, Ісая каже: «Стане юдейська земля для Єгипту за пострах: кожен, кому пригадають про неї, злякається перед задумом Господа Саваота, якого повзяв Він на нього» (Ісаї 19:17). Вірні посланці Єгови розповідають людям правду, у тому числі проголошують горя, передречені Єговою (Об’явлення 8:7—12; 16:2—12). Це непокоїть релігійних провідників світу.

31. Як сталось, що в єгипетських містах «ханаанською мовою» а) говорили в стародавні часи? б) говорять сьогодні?

³¹ А який дивовижний результат цієї праці проголошення? «Того дня буде п’ять міст в єгипетськім краї, що говоритимуть ханаанською мовою [«мовою Ханаану», НС] й присягатимуть Господом Саваотом. Одне буде зватися Ір-Гахерес [«Містом Руїни», Хом.]» (Ісаї 19:18). У стародавні часи це пророцтво, очевидно, сповнилось, коли в єгипетських містах єврейською мовою розмовляли євреї, які туди повтікали (Єремії 24:1, 8—10; 41:1—3; 42:9—43:7; 44:1). Сьогодні на території сучасного «Єгипту» живуть люди, які навчилися «чистої мови» біблійної правди (Софонії 3:9, Хом.). Одне з п’яти символічних міст названо «Містом Руїни»; це означає, що частково «чиста мова» пов’язана із викриттям та «Руїною» організації Сатани.

32. а) Який «жертівник» стоїть посередині єгипетського краю? б) Чим помазанці подібні до «стовпа» при границі Єгипту?

³² Завдяки праці проголошення, яку виконують люди Єгови, його величне ім’я обов’язково буде знане у цій системі речей. «Того дня серед краю єгипетського буде жертівник Господу, і стовп при границі його Господеві» (Ісаї 19:19). Ці слова вказують на становище помазаних християн, чиї взаємини з Богом ґрунтуються на укладеній з ним угоді (Псалом 50:5). Будучи «жертівником», вони приносять жертви; будучи «стовпом і підвалиною правди», вони свідчать про Єгову (1 Тимофія 3:15; Римлян 12:1; Євреїв 13:15, 16). Вони перебувають «серед краю», оскільки їх (а також їхніх товаришів, «інших овець») можна знайти у понад 230 країнах та морських островах. Але ці люди «не належать світові цьому» (Івана 10:16; 17:15, 16, СМ). Вони, так би мовити, стоять на границі між цим світом та Царством Бога, готові перейти ту границю й отримати свою небесну нагороду.

33. Яким чином помазанці є «ознакою» та «свідком» у ‘Єгипті’?

³³ Ісая продовжує: «Він буде в єгипетськім краї ознакою й свідком для Господа Саваота,— коли будуть взивати до Господа перед гнобителями, то пошле їм спасителя та оборонця, який їх спасе» (Ісаї 19:20). Як «ознака» й «свідок», помазанці беруть провід у проповідницькій праці й звеличують ім’я Єгови в цій системі речей (Ісаї 8:18; Євреїв 2:13). По всьому світі можна чути крики пригноблених, але загалом людські уряди не в стані допомогти їм. Однак Єгова пошле Величного Спасителя, Царя Ісуса Христа, щоб визволити всіх сумирних. Коли ці останні дні сягнуть свого апогею під час війни Армагеддон, Ісус принесе для богобійних людей полегшення та вічні благословення (Псалом 72:2, 4, 7, 12—14).

34. а) Як «єгиптяни» пізна́ють Єгову і яку жертву та який дар вони принесуть йому? б) Коли Єгова вразить ‘Єгипет’ і яке лікування настане після того?

³⁴ А тим часом Божа воля полягає в тому, щоб усякі люди набули точного знання й отримали спасіння (1 Тимофія 2:4, НС). Тому Ісая пише: «Стане знаний Господь для Єгипту, і того дня познають єгиптяни Господа, і будуть служити жертвою й жертвою хлібною [«жертвами й дарами», Хом.], і присягнуть обітницю Господеві, і виконають. І вразить єгиптян Господь, буде бити їх та лікувати, і до Господа звернуться, і Він дасться їм ублагати Себе, і їх вилікує» (Ісаї 19:21, 22). Люди з усіх народів світу Сатани, окремі «єгиптяни», пізнаю́ть Єгову й приносять йому жертву, «плід уст, що Ім’я Його славлять» (Євреїв 13:15). Вони дають обітницю Єгові, коли йому присвячуються, і виконують ту обітницю, вірно й віддано служачи ціле життя. Єгова, ‘вразивши’ під час Армагеддону цю систему речей, вилікує людство за допомогою свого Царства. Протягом Ісусового Тисячолітнього правління людство буде приведене до духовної, розумової, моральної та фізичної досконалості. Це і є справжнє лікування! (Об’явлення 22:1, 2).

«Благословенний народ мій»

35, 36. Які зв’язки встановилися в стародавні часи між Єгиптом, Ассирією та Ізраїлем на сповнення слів з Ісаї 19:23—25?

³⁵ Далі пророк передрікає дивовижний розвиток подій: «Того дня буде бита дорога з Єгипту в Асирію, і прийдуть асирійці до єгиптян, а єгиптяни до асирійців, і будуть служити єгиптяни з асирійцями Господеві. Того дня буде Ізраїль третім краєм побіч Єгипту й Асирії, благословенням серед землі, бо Господь Саваот його поблагословив та й сказав: Благословенний народ мій Єгипет, і Ашшур, чин Моїх рук, та Ізраїль, спадщина Моя!» (Ісаї 19:23—25). Так, настане час, коли між Єгиптом та Ассирією будуть дружні стосунки. Як це буде можливе?

³⁶ Коли Єгова у минулі часи визволяв своїх людей з рук різних народів, він, так би мовити, прокладав для них биті дороги до свободи (Ісаї 11:16; 35:8—10; 49:11—13; Єремії 31:21). Це пророцтво частково сповнилось після поразки Вавилону, коли вигнанці з Ассирії та Єгипту, а також з Вавилону повернулись до Обітованої землі (Ісаї 11:11). А що сказати про теперішній час?

37. Чому можна сказати, що мільйони людей живуть сьогодні так, ніби між «Асирією» та «Єгиптом» прокладено биту дорогу?

³⁷ Сьогодні останок помазаних духовних ізраїльтян є «благословенням серед землі». Вони сприяють процвітанню правдивого поклоніння й проголошують звістку про Царство людям усіх народів. Декотрі з цих народів сильно мілітаризовані, як Ассирія. Інші більш ліберальні, можливо, як Єгипет, котрий, згідно з Даниїловим пророцтвом, певний час відігравав роль «південного царя» (Даниїла 11:5, 8). Мільйони осіб з мілітаризованих та більш ліберальних держав стали на дорогу правдивого поклоніння. Отже, люди з усіх народів ‘служать’ об’єднано. Між ними немає національних поділень. Вони люблять одні одних, і справді можна сказати, що ‘приходять асирійці до єгиптян, а єгиптяни до асирійців’. Між ними ніби прокладено биту дорогу (1 Петра 2:17).

38. а) Як «буде Ізраїль третім краєм побіч Єгипту й Асирії»? б) Чому Єгова каже: «Благословенний народ мій»?

³⁸ Але як «буде Ізраїль третім краєм побіч Єгипту й Асирії»? На початку «часу кінця» більшість тих, що служили Єгові на землі, були членами «Ізраїля Божого» (Даниїла 12:9; Галатів 6:16). Починаючи з 1930-х років, з’явився великий натовп «інших овець» із земною надією (Івана 10:16а; Об’явлення 7:9). Ці люди виходять з різних народів, прообразами яких були Єгипет та Ассирія, линуть до дому поклоніння Єгови й запрошують інших приєднатися до них (Ісаї 2:2—4). Вони виконують ту саму проповідницьку працю, що і їхні помазані брати, зносять подібні випробування, виявляють таку ж вірність та непорочність й годуються з одного духовного столу. Дійсно, помазанці та «інші вівці» становлять ‘отару одну з Одним Пастирем’ (Івана 10:16б). Чи може хтось сумніватись у тому, що Єгова, який бачить таку ревність та витривалість, задоволений їхньою діяльністю? Тож не дивно, що він проголошує їм благословення: «Благословенний народ мій»!

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 191]

Филистимські воїни атакують своїх ворогів (єгипетське різьблення, XII століття до н. е.).

[Ілюстрація на сторінці 192]

Камінний рельєф моавського воїна або бога (XI — VIII століття до н. е.).

[Ілюстрація на сторінці 196]

Сирійський воїн їде на верблюді (IX століття до н. е.).

[Ілюстрація на сторінці 198]

«Море» бунтівного людства розбурхує незадоволення та революцію.

[Ілюстрація на сторінці 203]

Єгипетські жерці виявилися безсилими перед Єговою.