Біблійна книга 26. Єзекіїля

Письменник: Єзекіїль

Місце написання: Вавилон

Написання закінчено: бл. 591 року до н. е.

Описаний період: 613 — бл. 591 роки до н. е.

У 617 році до н. е. цар Юди Єгояхін здав Єрусалим Навуходоносору, котрий забрав до Вавилона знатних людей краю та скарби з дому Єгови і з дому царя. Серед полонених були члени царської сім’ї та князі, а також хоробрі, дужі чоловіки, ремісники та будівельники і Єзекіїль — син священика Бузі (2 Цар. 24:11—17; Єзек. 1:1—3). Ізраїльтяни-вигнанці з тягарем на серці покинули свій пагористий край водних джерел та долин і після стомливої подорожі увійшли в землю розлогих рівнин. Тепер вони жили над річкою Кевар на території могутньої імперії, їх оточували люди, що дотримувалися дивних звичаїв і займалися язичницьким поклонінням. Навуходоносор дозволив ізраїльтянам мати свої доми, тримати слуг і брати участь у діловому житті імперії (Єзек. 8:1; Єрем. 29:5—7; Езд. 2:65). Євреї, котрі відзначалися працьовитістю, могли тут жити в достатку. Чи вони впадуть у пастку вавилонської релігії та матеріалізму? Чи й далі бунтуватимуться проти Єгови? Чи сприймуть неволю як виправний захід від нього? У краї вигнання на них чекали нові випробування.

² У ті критичні роки напередодні знищення Єрусалима Єгова не позбавив ані себе, ані ізраїльтян служіння пророків. У самому Єрусалимі діяв Єремія, при дворі у Вавилоні — Даниїл, а єврейським вигнанцям у Вавилонії пророкував Єзекіїль. Єзекіїль був як священиком, так і пророком, і така ж честь випала Єремії, а пізніше й Захарію (Єзек. 1:3). У книзі, яка носить ім’я Єзекіїля, цього пророка понад 90 разів названо «сином людським». Під час вивчення його пророцтва варто звернути на це увагу, бо в Християнських Грецьких Писаннях Ісуса так само близько 80 разів названо ‘Сином людським’ (Єзек. 2:1; Матв. 8:20). Його ім’я Єзекіїль (єврейською Йехезкеʼлʹ) означає «Бог зміцнює». Єгова призначив Єзекіїля пророком у п’ятий рік вигнання Єгояхіна, тобто 613 року до н. е. Ми читаємо, що 22 роки пізніше, або 27-го року вигнання, він усе ще виконував своє завдання (Єзек. 1:1, 2; 29:17). Єзекіїль був одружений, але його дружина померла в день, коли Навуходоносор розпочав останню облогу Єрусалима (24:2, 18). Однак дата й обставини смерті самого пророка невідомі.

³ Немає сумніву в тому, що саме Єзекіїль написав книгу, яка носить його ім’я, і що вона по праву займає місце в каноні Святого Письма. Її було включено до канону за днів Ездри, також вона з’являється в каталогах ранніх християнських часів, скажімо, у каноні Орігена. Про достовірність цієї книги свідчить ще й дивовижна подібність між її символікою та символічними висловами з книг Єремії та Об’явлення (Єзек. 24:2—12 — Єрем. 1:13—15; Єзек. 23:1—49 — Єрем. 3:6—11; Єзек. 18:2—4 — Єрем. 31:29, 30; Єзек. 1:5, 10 — Об’яв. 4:6, 7; Єзек. 5:17 — Об’яв. 6:8; Єзек. 9:4 — Об’яв. 7:3; Єзек. 2:9; 3:1 — Об’яв. 10:2, 8—10; Єзек. 23:22, 25, 26 — Об’яв. 17:16; 18:8; Єзек. 27:30, 36 — Об’яв. 18:9, 17—19; Єзек. 37:27 — Об’яв. 21:3; Єзек. 48:30—34 — Об’яв. 21:12, 13; Єзек. 47:1, 7, 12 — Об’яв. 22:1, 2).

⁴ Іншим доказом достовірності цієї книги є драматичне сповнення пророцтв Єзекіїля стосовно сусідніх держав, як-от Тиру, Єгипту й Едому. Приміром, Єзекіїль пророкував, що Тир буде спустошено, і це частково сповнилося, коли Навуходоносор захопив місто після 13-річної облоги (Єзек. 26:2—21). Це зіткнення не закінчилося остаточним падінням Тира. Однак, згідно з вироком Єгови, місто мало бути повністю знищене. Бог передрік через Єзекіїля: «Вимету з нього порох його, і оберну його на голу скелю... каміння твоє, і дерева твої, і навіть твій порох вони поскидають у воду» (26:4, 12). Усе це сповнилося понад 250 років пізніше, коли Александр Македонський вирушив проти острівної частини міста Тира. Воїни Александра зібрали всі уламки зруйнованої материкової частини Тира і викинули їх у море, насипавши 800-метровий вал до острівної частини міста. Тоді, у 332 році до н. е., використавши складні облогові споруди, вони здолали мури заввишки 46 метрів і захопили місто. Тисячі людей було вбито і десятки тисяч продано в рабство. Як і передрік Єзекіїль, Тир став ‘голою скелею, місцем розтягнення сітки’ (26:14)a. Сповнилося й пророцтво Єзекіїля стосовно знищення зрадницьких едомлян, які жили по другий бік Обітованої землі (25:12, 13; 35:2—9)b. І, звичайно, виявилися точними також пророцтва Єзекіїля про знищення Єрусалима та відродження Ізраїля (17:12—21; 36:7—14).

⁵ На початку свого служіння Єзекіїль як пророк проголошував Божі незмінні вироки на невірний Єрусалим і застерігав вигнанців проти ідолопоклонства (14:1—8; 17:12—21). Однак полонені євреї не показували, що щиро розкаюються. Їхні провідники мали звичай звертатися до Єзекіїля за порадою, але не зважали на звістки, які передавав їм Єгова через цього пророка. Євреї не переставали займатися ідолопоклонством і гонитвою за багатством. Втрата храму, святого міста та династії царів стала для них величезним ударом, але мало хто з них спромігся на покору і каяття (Пс. 137:1—9).

⁶ У пророцтвах пізнішого періоду Єзекіїль розповідає про надію на відродження. Також він картає сусідні з Юдою народи за те, що вони тішилися з її падіння. Приниження цих народів, а також відродження Ізраїля мало освятити Єгову в їхніх очах. Причину того, чому Юда пішла в неволю, а потім зазнала відродження, можна передати коротко такими словами: ‘Ви, як євреї, так і народи, будете змушені пізнати, що я — Єгова’ (Єзек. 39:7, 22). Тема освячення імені Єгови проходить червоною ниткою через цілу книгу Єзекіїля. В оригінальному єврейському тексті цієї книги понад 60 разів трапляється вислів: «Ви [або вони] пізнають, що я — Єгова» (6:7, примітка в НС).

ЧОМУ КОРИСНА

⁷ Єзекіїль вірно переказав єврейським вигнанцям усі проголошення, видіння та обітниці, отримані від Єгови. Хоча багато людей глузували з пророка і насміхалися над ним, дехто все-таки повірив. Це принесло їм великий пожиток. Обітниці про відродження були для цих людей великим підбадьоренням. На противагу іншим народам, що теж пішли в неволю, євреї зберегли свою національну самобутність, а Єгова, як і передрік, 537 року до н. е. допоміг останкові повернутися на батьківщину (Єзек. 28:25, 26; 39:21—28; Езд. 2:1; 3:1). Ці люди відбудували дім Єгови і відновили в ньому правдиве поклоніння.

⁸ Принципи, показані в книзі Єзекіїля, дуже цінні і для нас. Відступництво та ідолопоклонство у поєднанні з бунтом ведуть лише до втрати схвалення Єгови (Єзек. 6:1—7; 12:2—4, 11—16). Кожен дасть відповідь за свої власні гріхи, але Єгова простить тому, хто покинув недобрий шлях. Така людина отримає милосердя і залишиться жити (18:20—22). Божі слуги повинні, подібно до Єзекіїля, бути вірними вартовими, навіть коли отримують важкі призначення чи зносять насмішки та зневагу. Ми не можемо допустити, щоб злі помирали, не почувши застереження, бо тоді їхня кров залишиться на наших головах (3:17; 33:1—9). Пастирі Божого народу несуть велику відповідальність — дбати про доручену їм отару (34:2—10).

⁹ Надзвичайно важливими у книзі Єзекіїля є пророцтва про Месію. У них говориться, що саме Месія отримає престол Давида, бо він — «Той, Хто має право» на нього. У двох місцях Бог називає його ‘рабом своїм Давидом’, а також «пастирем», «царем» і «князем» (21:32; 34:23, 24; 37:24, 25). Оскільки тоді вже минулого багато часу після смерті Давида, Єзекіїль говорив про Того, хто мав стати як Сином Давида, так і його Господом (Пс. 110:1; Матв. 22:42—45). Подібно до Ісаї, Єзекіїль говорить про те, що буде посаджено тендітну галузку, яку Єгова підвищить (Єзек. 17:22—24; Ісаї 11:1—3).

¹⁰ Цікаво порівняти видіння Єзекіїля про храм з видінням ‘святого міста Єрусалима’, описаного в книзі Об’явлення (Об’яв. 21:10). Слід зазначити, що в них є деякі відмінності. Скажімо, храм, який побачив Єзекіїль, стояв окремо, на північ від міста, тоді як в Об’явленні храмом міста є сам Єгова. Проте в обох випадках говориться про ріку життя, про дерева, котрі щомісяця приносили плоди і цілюще листя, а також про присутність слави Єгови. Обидва видіння допомагають глибше цінувати царську владу Єгови і те, що він зробив для спасіння людей, які виконують для нього священне служіння (Єзек. 43:4, 5 — Об’яв. 21:11; Єзек. 47:1, 8, 9, 12 — Об’яв. 22:1—3).

¹¹ Книга Єзекіїля наголошує на тому, що Єгова святий. Вона показує, що освячення Його імені є важливішим від будь-чого іншого. «Освячу Я велике Ім’я Своє... і пізнають ті люди, що Я — Господь [«Єгова», НС], говорить Господь Бог». Як виявляє пророцтво, Єгова освятить своє ім’я, знищивши всіх, хто його зневажає, у тому числі Ґоґа з Маґоґа. Усі, хто тепер освячує у своєму житті Єгову, виконуючи його вимоги стосовно правдивого поклоніння, чинять мудро. Такі люди будуть уздоровлені й отримають вічне життя завдяки ріці, що витікає з храму. Яку ж незрівнянну славу та красу має місто за назвою «Тут Господь [«Єгова», НС]»! (Єзек. 36:23; 38:16; 48:35).

[Примітки]