Погляд Біблії

Чи нам слід платити всі податки?

,ВІЗЬМЕ він синів ваших, щоб жати жниво його; а дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок. Позабирає він поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, і своїм слугам пороздає. І забере він рабів ваших, і ваших невільниць, і найкраще з вашої отари, а ви станете йому за рабів’.

Вищецитовані слова промовив Сам Бог Єгова близько 3000 років тому через Свого слугу Самуїла. Це не є описом якогось брутального тирана. Самуїл сказав народові: „Оце буде право царя, що царюватиме над вами”.— 1 Самуїлова 8:10-17.

Незабаром ізраїльтяни з досвіду зазнали правдивість тих слів і стали такими як маси людства, які до більшої чи меншої міри відчули тягар підтримування свого уряду. Сьогодні, ми зазнаємо вищезгадане в формі різних податків.

Хоч у стародавньому світі люди теж давали податки, то вони не були головним засобом, щоб ним підтримувати уряд і контролювати економії так як сьогодні. Все ж таки, люди дратувались під тягарем оподаткування. Євреї за Ісусового дня обурювались на податок, якого накладав імперіалістичний Рим, однак Ісус пояснив що це було правильно давати урядові те, що він мав право збирати від них, у цьому випадку податки.— Луки 20:19-25.

Чи ситуація сьогодні є інакшою для християн? Чи християнам не слід давати деякі податки, тому що вони здаються несправедливими, надмірними, протипродуктивними, або якимсь іншим чином неправильними? Або, якщо уряд не вживає податкові гроші згідно з біблійними принципами, то чи християнин має право не давати ту частину податку?

Що, коли б здавалось, що податок несправедливий?

Щоб дізнатись Божого погляду в такій справі, давайте подумаємо про принцип, якого Ісус висловив у Нагірній Проповіді. У Матвія 5:41 Він каже так: „А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну,— іди з ним навіть дві”.

Коли представник римського уряду виконував якесь важливе завдання, то мав владу силою вербувати кого-небудь на службу, коли його послуга була потрібна для нього успішно виконати свою місію. Заради військових цілей він також мав право використовувати який-небудь засіб пересування. З цього розпорядку могли виникати невигідність, а навіть трудність для якої-небудь особи, яка трапилась бути у неправильному місці на неправильний час.

Чи ви зауважили, Ісус не казав, що Його послідовники повинні слухатись таких вимог тільки коли вони думали, що вимога була справедлива, або не завдасть їм занадто великої невигоди? Краще, Він наказав їм допомагати як вони могли,— а ще більше того, чого вимагалось від них.

Чи Ісусові слова значать, що ми повинні вираховувати свої податки, а тоді сплачувати їх удвічі? Ні. Краще, ми повинні старатись з усіх сил виконувати те чого від нас вимагається, замість виправдуватись, щоб не сповняти своїх відповідальностей. Це значить, що ми повинні справедливо вираховувати податок, а тоді давати його.

Декотрі комерсанти вірять, що коли б вони платили всі податки яких закон вимагає, то не могли б вести крамарство й одержати з нього дохід. Чи таке заперечення є обгрунтоване чи ні, то таки підкреслює потребу добре ознайомитись з усіма податковими обов’язками перш ніж людина вступає в крамарство. Це узгоджується з Ісусовою порадою: „Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує,— чи має потрібне на виконання, щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе”.— Луки 14:​28, 29.

Що, коли податками підтримується нехристиянські спекуляції?

Олівер Вендель Гольмс, молодший, сказав: „податками ми підтримуємо цивілізоване суспільство”. Подібно, апостол Павло каже, одна причина чому ми платимо податки є оплачувати річні громадські послуги, яких уряд виконує нам на користь. (Римлян 13:4-6) Чи спосіб яким уряд керує деякими справами скасовує цей обов’язок?

Щоб відповісти на те запитання, ми можемо порівнювати цю ситуацію з тим, що Сам Творець робить, щоб сплатити борг світському урядові за послугу. Єгова, справедливо обурившись, наказав знищити стародавнє місто Тір. Бог уживав вавілонське військо під його імператором Навуходоносором, знищити його. Хоч Вавілон здобув перемогу, то це з великим коштом. Але Єгова почувався, що їм слід відплатитись за таку послугу. Його слова знаходяться в Єзекіїля 29:​18, 19: „Сину людський,— Навуходоносор, цар вавилонський, змусив своє військо робити велику працю проти Тиру... та нема нагороди ані йому, ані війську його від Тиру за ту працю, яку він робив проти нього. Тому так говорить Господь [Єгова, НС] Бог: ,Ось Я дам Навуходоносорові, цареві вавилонському, єгипетську землю, і він забере багатство її, і ограбує грабунком її, і забере її здобиччю, і вона стане нагородою для війська його’”.

Дослідники Біблії знають, що Навуходоносор був зухвалим, самозакоханим, поганським царем. Вавілон з його військом були відомі за те, що дуже знущались над полоненими. Єгова не схвалював такої поведінки, однак в Його очах борг був боргом, і Він повністю сплатив його.

Християни, теж, мусять відчувати обов’язок сплачувати всі податки, яких закон вимагає, незважаючи на те, як уряд уживатиме ті гроші. Тому то вони додержуються наказу в Римлян 13:7, щоб „віддати належне всім: кому податок — податок, кому мито — мито”.

Тимчасом, правдиві християни сердечно підтримують Божий небесний уряд. Цей розпорядок під Його Царством незабаром правитиме всіма земськими справами в спосіб, який дуже переважатиме спроможності всіх людських урядів подаючи користі понад усякі сподівання Його підданих.— Матвія 6:​10, 33.

[Вставка на сторінці 21]

„Віддайте кесареве — кесареві”.— Луки 20:25.

[Вставка на сторінці 22]

„Віддайте належне всім: кому податок — податок, кому мито — мито”.— Римлян 13:7.