«Скиньмо всякий тягар»

«Я така сумна і знеохочена»,— скаржилася Мері. Звертаючи увагу на велику кількість християнських обов’язків, ця християнська жінка додала: «Я помічаю, що мої друзі виснажуються від втоми. Я також почуваюся втомлена й напружена. Прошу допоможіть мені зрозуміти чому».

ЧИ ВИ теж почуваєтеся напружені й занадто втомлені, обтяжені теократичними обов’язками? Чи часом здається, що християнське служіння є великим обов’язком, незносним тягаром? Багато вірних християн деколи занепадають духом, тому що нас постійно оточують негативні сили, які охолоджують нашу радість. Справді бути християнином сьогодні нелегко. Тому дехто часом відчуває, що християнське служіння є важкий тягар.

Шукання причини

Святе Письмо ясно показує, що Єгова не вимагає від нас чогось надмірного. Апостол Іван сказав, що Божі «заповіді не тяжкі» (1 Івана 5:3). Ісус так само сказав Своїм послідовникам: «Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий» (Матвія 11:29, 30). Ясно, Єгова не бажає, щоб ми почували себе переобтяженими або перевантаженими в нашому служінні Йому.

Як же вірний християнин міг би вважати християнські відповідальності важким тягарем? У справу входять кілька факторів. Зверніть увагу на слова апостола Павла: «Скиньмо всякий тягар... і біжім з терпеливістю [витривалістю, НС] до боротьби, яка перед нами» (Євреїв 12:1). Павлові слова вказують на те, що християнин часом може непотрібно обтяжувати себе. Тут не говориться про серйозні гріхи. Проте християнин може робити помилкові рішення, які серйозно ускладняють його життя й утруднюють його біг у змаганні, яке лежить перед нами.

Урівноважений погляд матеріальних речей

Візьміть, наприклад, світську працю. У багатьох країнах економічні обставини змушують християнина дуже багато працювати. Але люди часом більше працюють, ніж потрібно, щоб поліпшити своє становище або нагромадити предмети розкошів. Декотрі християни краще розглянули дійсні потреби, і побачили потребу змінити обставини своєї роботи. Так сталося з Деббі і її чоловіком, які є Свідками Єгови. Вона каже: «Наша фінансова ситуація змінилася й не було дійсної потреби для мене повночасно працювати. Але мені було трудно покинути працю». Незабаром Деббі почала пригнічуватися тиском багатьох зайнять. Вона пояснює: «Тільки в суботу я мала вільний час для хатньої роботи. Часом мені просто не хотілося йти на служіння. Це турбувало мене й ще до того сумління мучило. Я таки любила свою працю! Нарешті я мусила оцінити дійсний стан речей. Було тільки одно розв’язання цієї проблеми. Я покинула роботу». Правда, не всі можуть зробити таку велику зміну. Однак коли б уважно розглянути скільки годин ви працюєте, то можливо побачили б потребу зміни.

Є ще інші способи, якими можна позбутися непотрібних тягарів. Що сказати про частоту наших розважальних поїздок, спортивних діяльностей і інших розваг, а навіть час якого витрачаємо чатувати перед екраном телевізора? Якщо ми вже досягли бажаної рівноваги в цих справах, то можливо, будемо мусили постійно робити деякі зміни, щоб зберегти її.

Розсудливість дуже важлива

Розсудливість щодо таких справ допоможе нам пристосовуватися до нових обставин. Цим чином можна зберігати позитивний погляд нашого служіння (Ефесян 5:15​-17; Филип’ян 4:5).

Чи ви відчуваєте тиск тому що стараєтеся служити Богові так багато, як хтось інший? Це також може посилювати тривогу й розстроювати. Тоді як добрий приклад інших може спонукувати вас збільшувати наше служіння, то розсудливість допоможе вам поставити собі за мету виконування стільки ж скільки можете згідно з вашими обставинами й здібностями. Святе Письмо каже: «Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому! Бо кожен нестиме свій власний тягар» (Галатів 6:4, 5).

Місцеві звичаї й традиції також можуть збільшувати наш тягар. За Ісусових днів люди виснажувалися дотримуванням великої кількості людських релігійних законів і традицій. Сьогодні слуги Єгови є вільні від традицій фальшивої релігії. (Порівняйте Івана 8:32). Однак християнин може занадто заглиблюватися в місцеві звичаї. Часом весілля, як наприклад, відбуваються за дуже складними звичаями. Самі собою в таких звичаях немає нічого неправильного, вони можуть бути цікаві, а навіть дивні. Проте християни, можливо не мають часу, ні грошей справляти такі весілля, і якщо б намагалися дотримувати такі звичаї, то ще більше обтяжували б себе.

Розгляньмо те, що сталося, коли Ісус відвідав одну жінку, на ім’я їй Марта. Замість повністю користати з Його божественної мудрості, «Марта великою послугою клопоталась». Вона обтяжувала себе багатьма подробицями (Луки 10:40). Ісус ласкаво порадив їй приготувати скромну їжу, і скористати з Його вчення (Луки 10:41, 42). Це є гарним прикладом розсудливості і поміркованості й допоможе вам бути зрівноваженими у вашому християнському служінні (Якова 3:17).

Дуже важливим є розумно вибирати своїх друзів. Приповістей 27:3 застерігає: «Каміння — тягар, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох». Ваші близькі друзі, напевно, сильно впливатимуть на ваше мислення. Перебування в дружніх стосунках з тими, які охоче викривають вади й критикують інших членів збору, може знеохочувати й поширювати негативні думки (1 Коринтян 15:33). Якщо ви бачите, що це є проблемою, то було б краще не здружуватися з такими. Це полегшить ваш тягар.

Ходіть скромно з Богом

У Михея 6:8 знаходиться це питання, якого слід продумати: «Чого пожадає від тебе Господь [Єгова, НС],— нічого, а тільки... з твоїм Богом ходити сумирно». Сумирність значить усвідомлювати свої обмеження. Хто не усвідомлює свого обмеження, переобтяжує себе надмірною кількістю зобов’язань. Це трапилося дозрілим християнам, а навіть наглядачам, через яке декотрі знеохотилися, розстроїлися і загубили їхню радість. Кеніт, старший в християнському зборі визнав: «Я почувався пригніченим і сказав: «Не дозволю, щоб таке зі мною сталося». Я зменшив кількість декотрих зобов’язань і зосереджувався над тим, якого мав спроможність виконати».

Навіть покірному пророкові Мойсеєві було важко усвідомлювати свої обмеження. Тому його тесть Їтро, навів Мойсея на розум відносно його багатьох обов’язків, яких він старався виконувати сам один. «Що це за річ, що ти робиш народові? — запитав Їтро.— Недобра ця річ, що ти чиниш. Справді стомишся... бо ця справа тяжча за тебе. Не потрапиш ти чинити її сам один... А ти наздриш зо всього народу мужів здібних... І станеться,— кожну велику справу вони принесуть до тебе, а кожну малу справу — розсудять самі. Полегши собі, і нехай вони несуть тягар із тобою». Мойсей відразу почав доручати трохи своєї праці іншим, і зазнав полегшення від надмірного тягару (Вихід 18:13​-26).

Іншим разом Мойсей сказав Єгові: «Не подолаю я сам носити всього цього народа,— бо він тяжчий за мене». Знову треба було доручати іншим деякі обов’язки. Це може бути розв’язання на ваше скрутне становище якщо ви почуваєте себе переобтяженими надмірною кількістю зобов’язань (Числа 11:14​-17).

Єгова допомагає нам носити тягар

Ісус сказав, що ярмо Його любе а тягар Його легкий, але не зовсім. Ярмо, яке Ісус заохочував нас взяти на себе не є ярмо безділля. Це ярмо цілковитого присвячення себе Богові як учень Ісуса Христа. Отже бути справжнім християнином містить у собі деякий тиск і тягар (Матвія 16:24​-26; 19:16​-29; Луки 13:24). Погіршаючі світові обставини посилюють тиск. Проте ми можемо мати позитивну точку зору, бо Ісусове запрошення вказує на те, що інші працюватимуть разом з Ним під Його ярмом і одержати Його допомогуa. Тягар тоді буде стерпним, поки ми дотримуємося Ісусового керівництва, бо Він допоможе нам.

Бог дбає про тих, хто любить Його, і охороняє серце й розумову силу всіх покладаючих свій тягар на Нього (Псалом 55:23 [55:22, НС]; Филип’ян 4:6, 7; 1 Петра 5:6, 7). «Благословенний Господь [Єгова, НС] — тягарі Він щоденно нам носить, Бог — наше спасіння!»,— сказав псалмописьменник (Псалом 68:20 [68:19, НС]). Так, будьте певні, що Бог щоденно носитиме ваш тягар, якщо самі скините з себе всякий тягар і будете бігти в життєвих перегонах перед нами.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 24]

Мудрі старші охоче доручають іншим деякі обов’язки й поділяються тягарем.