Не було «людини, яка б говорила так, як він»

1, 2. а) Чому вартові, яких послали схопити Ісуса, не виконали свого завдання? б) Що робило Ісуса неперевершеним вчителем?

ФАРИСЕЇ обурені. Ісус навчає у храмі про свого Батька. Люди, які слухають його, реагують по-різному: багато хто вірить в Ісуса, інші ж хочуть його заарештувати. Розлючені релігійні провідники посилають вартових схопити Ісуса. Однак ті повертаються самі. Старші священики і фарисеї вимагають пояснення: «Чому ви його не привели?» На це вартові відповідають: «Ми ще ніколи не бачили людини, яка б говорила так, як він». Вони були настільки вражені навчанням Ісуса, що не захотіли його арештовуватиa (Івана 7:45, 46).

² Навчання Ісуса справило враження не лише на вартових. Люди збиралися величезними натовпами для того, щоб його послухати (Марка 3:7, 9; 4:1; Луки 5:1—3). Що робило Ісуса таким неперевершеним вчителем? Як зазначалось у 8-му розділі, він любив Божі істини і людей, яких навчав. Крім того, він майстерно послуговувався різними навчальними методами. Обговорімо три ефективні методи, які застосовував Ісус, а також те, як ми можемо наслідувати в цьому його приклад.

3, 4. а) Чому Ісус навчав простою мовою? б) Як Нагірна проповідь засвідчує, що Ісус навчав з простотою?

³ Уявімо собі, якою вишуканою мовою міг розмовляти Ісус. А втім, навчаючи, він не вживав витіюватих слів, яких не розуміли б слухачі. Здебільшого ці люди були «неосвічені й прості» (Дії 4:13). Ісус пам’ятав про їхні обмежені можливості й ніколи не переобтяжував їх великим обсягом інформації (Івана 16:12). Він викладав дуже глибокі істини простими словами.

⁴ Згадаймо Нагірну проповідь, записану в Матвія 5:3—7:27. У ній Ісус дав поради, які спонукували до роздумів і прямо вказували на корінь проблеми. У цій проповіді немає важких для розуміння думок чи мудруватих висловів. Ісуса могли зрозуміти навіть малі діти! Тож не дивно, що, коли він закінчив говорити, народ, серед якого, напевно, було багато рільників, пастухів та рибалок, «дуже дивувався тому, як він навчав» (Матвія 7:28).

 5. Наведіть деякі висловлювання Ісуса, котрі були простими, але мали глибокий зміст.

⁵ Хоч Ісус часто вживав прості й короткі висловлювання, вони мали глибокий зміст. Завдяки цьому в той час, коли ще не було друкованих книжок, Ісусові слова міцно закарбовувались у розумах та серцях його слухачів. Ось деякі приклади: «Перестаньте судити, щоб і вас не судили». «Лікар потрібний не здоровим, а хворим». «Дух бадьорий, але тіло слабке». «Віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові». «Більше щастя — давати, а не брати»b (Матвія 7:1; 9:12; 26:41; Марка 12:17; Дії 20:35). Хоча ці слова були промовлені майже 2000 років тому, їх пам’ятають і досі.

6, 7. а) Чому, навчаючи, важливо розмовляти простою мовою? б) Як не переобтяжувати зацікавленого інформацією?

⁶ Як ми можемо навчати просто? Важливо розмовляти простою мовою, яку розуміє більшість людей. Основні істини з Божого Слова нескладні. Єгова виявляє свої наміри тим, хто має щире і смиренне серце (1 Коринфян 1:26—28). Якщо передавати істини з Божого Слова простими і добре підібраними словами, це принесе хороші результати.

⁷ Крім того, щоб навчати з простотою, ми мусимо старатися не переобтяжувати зацікавленого інформацією. Наприклад, немає потреби під час вивчення пояснювати учню кожну подробицю. Також не слід розглядати інформацію поспіхом, адже важливо пристосувати темп вивчення до потреб і здібностей зацікавленого, а не просто пройти певний обсяг матеріалу. Наша мета — допомогти зацікавленому стати учнем Христа і поклонником Єгови. Тому на вивчення потрібно виділити достатньо часу, щоб зацікавлений зміг добре зрозуміти матеріал. Тільки тоді біблійна правда зворушить його серце та спонукає його до дій (Римлян 12:2).

8, 9. а) Для чого Ісус використовував запитання? б) Яким чином Ісус допоміг Петру дійти правильного висновку стосовно сплачування храмового податку?

⁸ Ісус дуже часто використовував запитання, хоч іноді йому легше було прямо висловити свою думку. Тож навіщо Ісус ставив запитання? Іноді він використовував проникливі запитання, щоб виявити спонуки своїх противників і змусити їх замовкнути (Матвія 21:23—27; 22:41—46). Але в багатьох випадках за допомогою запитань Ісус дізнавався, що думають його учні, і вчив їх мислити. Він не раз запитував: «Як ви думаєте?» або «Віриш у це?» (Матвія 18:12; Івана 11:26). Таким чином Ісус зворушував своїх учнів. Розгляньмо приклад.

⁹ Одного разу люди, які збирали податок, запитали Петра, чи сплачує Ісус храмовий податокc. Петро не задумуючись відповів ствердно. Згодом Ісус заохотив Петра поміркувати: «Як ти вважаєш, Симоне, від кого земні царі беруть мито чи подушний податок: від своїх синів чи від чужих?» Петро відповів «Від чужих». Ісус сказав: «Отже, сини звільнені від податку» (Матвія 17:24—27). Суть запитання була для Петра цілком зрозумілою, адже він знав, що члени царських сімей не платять податку. Тому Ісус, як єдинородний Син небесного Царя, якому поклонялись у храмі, не повинен був платити податок. Слід зазначити, що Ісус не став відразу виправляти Петра, а використав тактовні запитання, щоб допомогти йому дійти правильного висновку. Можливо, завдяки цьому Петро також зрозумів, що, перш ніж відповідати на якісь запитання, слід добре подумати.

10. Як ефективно використовувати запитання, проповідуючи від дому до дому?

¹⁰ А як ми можемо в служінні використовувати запитання? Проповідуючи від дому до дому, ми ставимо запитання для того, щоб ви́кликати у людей зацікавлення і розповісти їм про добру новину. Наприклад, якщо відкриває двері літня особа, ми можемо з повагою запитати її: «Наскільки змінився світ протягом вашого життя?» Після того як людина відповість, можна поставити ще одне запитання: «Як ви думаєте, що треба зробити, щоб цей світ став кращим?» (Матвія 6:9, 10). Якщо відкриває двері мама з малими дітьми, ми могли б запитати: «Чи ви задумувались, яким буде цей світ, коли виростуть ваші діти?» (Псалом 37:10, 11). Будучи спостережливими, ми підбиратимемо запитання, які викликатимуть інтерес у мешканців нашої території.

11. Як ставити влучні запитання під час біблійного вивчення?

¹¹ А як ставити влучні запитання під час біблійного вивчення? Добре продуманими запитаннями можна заохотити зацікавленого висловлювати свої почуття (Приповістей 20:5). Наприклад, ми розглядаємо розділ «Живіть так, щоб це подобалось Богові» з книжки «Чого насправді вчить Біблія?»d. У цьому розділі показано, як Бог ставиться до статевої неморальності, пияцтва та обману. З відповідей зацікавленого видно, що він розуміє біблійний погляд, але чи він погоджується з ним? Ми можемо запитати його: «Чи розсудливий, на вашу думку, погляд Єгови на ці проблеми? Як ви можете застосувати цю інформацію у власному житті?» Разом з тим завжди потрібно ввічливо поводитися з зацікавленим та виявляти до нього повагу. Не слід ставити йому такі запитання, від котрих він почувався б ніяково (Приповістей 12:18).

12—14. а) З якою метою Ісус вдавався до логічної аргументації? б) Які незаперечні доводи навів Ісус, коли фарисеї стверджували, ніби його сила походить від Сатани?

¹² Маючи досконалий розум, Ісус уміло послуговувався логічною аргументацією. Іноді він робив це, аби спростувати фальшиві закиди противників. У багатьох випадках Ісус наводив переконливі докази, щоб дати важливий урок своїм учням. Розгляньмо кілька прикладів.

¹³ Після того як Ісус зцілив одержимого демоном чоловіка, який був сліпим та німим, фарисеї звинуватили його в тому, що він «виганяє демонів не інакше, як за допомогою Вельзевула [Сатани], правителя демонів». Таким чином фарисеї мимоволі визнали, що для вигнання демонів потрібно надлюдської сили. Однак вони стверджували, ніби Ісус отримав цю силу від Сатани. Таке обвинувачення було не тільки фальшиве, але й нелогічне. Ісус вказав на помилковість їхньої думки: «Кожне царство, в якому виникає поділення, буде спустошене, і кожне місто чи дім, в якому виникає поділення, не встоїть. Так само якщо Сатана виганяє Сатану, то в ньому самому виникло поділення, і як же тоді встоїть його царство?» (Матвія 12:22—26). Це, по суті, означало: «Якби я був слугою Сатани і водночас руйнував його діла, то Сатана діяв би всупереч власним інтересам і незабаром втратив би свою владу». Хіба можна було спростувати такі незаперечні доводи?

¹⁴ А втім, Ісус ще не закінчив своєї аргументації. Знаючи, що деякі учні фарисеїв теж виганяли демонів, Ісус поставив просте і логічне запитання: «Якщо я виганяю демонів з допомогою Вельзевула, то з чиєю допомогою виганяють їх ваші сини [тобто учні]?» (Матвія 12:27). Фактично Ісусова аргументація була такою: «Якщо я виганяю демонів силою Сатани, то виходить, що ваші учні роблять це тією самою силою». Що фарисеї могли відповісти на це? Вони нізащо не визнали б, що їхні учні отримують силу від Сатани. Отже, Ісус використав хибну логіку фарисеїв, аби змусити їх визнати те, що їм дуже не подобалось. Як же вміло він вів розмову з фарисеями! Неможливо читати про це без захоплення. А уявімо, що відчували люди, які слухали тоді Ісуса, адже сама його присутність і тон голосу, безсумнівно, додавали сили його словам.

15—17. Наведіть приклад того, що Ісус, навчаючи людей істин про свого Батька, вживав такі вислови, як «тим більше» або «наскільки ж більше».

¹⁵ Ісус також використовував переконливу, логічну аргументацію для того, щоб навчати людей зворушливих істин про свого Батька. Він часто вживав такі вислови, як «тим більше» або «наскільки ж більше». Це була аргументація, яка допомагала слухачам глибше переконатись у добре відомих їм істинах. Такий вид аргументації, що базується на протиставленні, може сильно вплинути на слухача. Розгляньмо два приклади.

¹⁶ Якось учні попросили Ісуса навчити їх молитися. У відповідь Ісус сказав, що недосконалі батьки готові «давати своїм дітям добрі дари», а тоді продовжив: «Отже, якщо ви, хоча й злі, знаєте, як давати своїм дітям добрі дари, то тим більше небесний Батько дасть святого духу тим, хто просить у нього» (Луки 11:1—13). Ісус обґрунтовує свою думку за допомогою протиставлення. Якщо недосконалі людські батьки дбають про потреби своїх дітей, то тим більше наш досконалий і праведний небесний Батько даватиме святого духу своїм відданим поклонникам, котрі смиренно моляться до нього!

¹⁷ Подібний хід думок Ісус використав, даючи мудру пораду про те, щоб не тривожитись. Він сказав: «Подивіться на круків, які не сіють, не жнуть, не мають ні стодоли, ні комори, але Бог їх годує. Хіба ж ви не набагато цінніші за птахів? Поспостерігайте за тим, як ростуть лілії. Вони не трудяться і не прядуть... Отже, якщо Бог так одягає рослинку в полі, яка сьогодні росте, а завтра її вкидають до печі, то тим більше одягне він вас, маловіри!» (Луки 12:24, 27, 28). Справді, якщо Єгова дбає про птахів та квіти, наскільки ж більше він дбатиме про людей, які люблять його і поклоняються йому! Без сумніву, такі доводи глибоко зворушили серця Ісусових слухачів.

18, 19. Які доводи ми можемо навести тому, хто не вірить у Бога, оскільки не бачить його?

¹⁸ У служінні ми теж хочемо послуговуватись логічною аргументацією для того, щоб спростовувати фальшиві вчення та навчати людей зворушливих істин про Єгову (Дії 19:8; 28:23, 24). Чи це означає, що нам слід наводити якісь хитромудрі аргументи? Зовсім ні! З прикладу Ісуса ми вчимося, що найбільший вплив мають прості, логічні доводи.

¹⁹ Наприклад, що можна сказати тому, хто не вірить у Бога, оскільки не бачить його? Ми можемо послатися на закон причини і наслідку. Бачачи наслідок, ми усвідомлюємо, що має бути причина. Можна сказати співрозмовнику: «Уявіть, що у безлюдній місцевості ви натрапили на добротний будинок, у котрому повно харчів (наслідок). Хіба ви не визнали б, що його хтось (причина) побудував? Щось подібне можна сказати про нашу планету: все на Землі свідчить про мудрий задум, її «комори» переповнені харчами (наслідок). Хіба не розумно дійти висновку, що її Хтось (Причина) створив? Цей аргумент у Біблії викладено так: «Кожен дім хтось збудував, а той, хто збудував усе,— це Бог» (Євреїв 3:4). А втім, хоч би якими логічними були наші доводи, ми не зможемо переконати всіх (2 Фессалонікійців 3:2).

20, 21. а) Як ми можемо розповідати про риси та спосіб дій Єгови, послуговуючись висловом «тим більше» чи іншими подібними висловами? б) Про що піде мова в наступному розділі?

²⁰ Коли ми навчаємо у зборі або коли проповідуємо, розповідаючи про риси і спосіб дій Єгови, то також можемо вживати такі вислови, як «тим більше» або «наскільки ж більше». Наприклад, аби показати, що вчення про вічні муки у пеклі знеславлює Єгову, ми могли б сказати: «Жоден люблячий батько не карав би своєї дитини, тримаючи її руку у вогні. Тим більше нашому люблячому небесному Батькові огидна вже сама думка про пекельний вогонь» (Єремії 7:31). А щоб запевнити пригніченого співхристиянина, що Єгова любить його, можна сказати: «Якщо Єгова цінує навіть маленького горобця, то наскільки ж більшу любов і турботу він виявляє до кожного свого поклонника, у тому числі й до тебе» (Матвія 10:29—31). Така аргументація допомагає торкнутися серця людини.

²¹ Розглянувши лише три навчальні методи, якими послуговувався Ісус, ми можемо зрозуміти, що вартові не перебільшували, коли сказали: «Ми ще ніколи не бачили людини, яка б говорила так, як він». Але найвідоміший навчальний метод Ісуса — це використання прикладів. І саме про нього піде мова в наступному розділі.