«Він... навчився слухняності»

1, 2. Чому турботливий батько радіє, коли син слухається його, і яким чином почуття такого батька відображають почуття Єгови?

БАТЬКО дивиться через вікно, як його маленький син грається на подвір’ї з друзями. Раптом їхній м’яч вилітає на дорогу. Хлопчик розгублено зупиняється. Один з друзів каже йому вибігти на дорогу і принести м’яч. Але він не погоджується, кажучи, що йому не можна виходити на дорогу. На обличчі батька з’являється задоволена усмішка.

² Чому батько так зрадів? Він не раз говорив синові, що не можна самому виходити на дорогу. Тепер син виявив послух, хоч і не знав, що тато за ним спостерігає. Так батько побачив, що його син вчиться бути слухняним, а отже, існує менша ймовірність, що він потрапить у біду. Щось подібне відчуває наш небесний Батько, Єгова. Бог хоче, щоб ми навчились йому довіряти та слухатись його, адже тільки тоді ми зможемо залишатись вірними й дочекатись чудового майбутнього, яке він приготував для нас (Приповістей 3:5, 6). Щоб допомогти нам у цьому, Бог послав найкращого вчителя.

3, 4. Як Ісус «навчився слухняності» і був «приведений до досконалості»? Поясніть на прикладі.

³ У Біблії сказано про Ісуса щось незвичайне: «Він, хоча й був Сином, навчився слухняності зі своїх страждань і, приведений до досконалості, став відповідальним за вічне спасіння всіх слухняних йому» (Євреїв 5:8, 9). Божий Син протягом незліченних віків жив у небі. Цей первонароджений Син бачив, як Сатана та інші бунтівні ангели виявили непослух, але він не приєднався до них. Ось що про цього Сина говорить натхнене Богом пророцтво: «Я не став неслухняним» (Ісаї 50:5). Тож як слова «він... навчився слухняності» стосуються досконало слухняного Божого Сина? Як досконала істота може бути «приведена до досконалості»?

⁴ Розгляньмо приклад. Воїн має майстерно виготовлений та гарний на вигляд залізний меч. Але він ще ніколи не користувався ним у бою. Воїн вирішив поміняти його на інший меч, з міцнішої, загартованої сталі. Цей новий меч був не раз випробуваний у бою. Як же мудро зробив цей воїн! Щось подібне можна сказати про слухняність Ісуса, яку він виявляв у небі,— вона була досконалою. Але після життя на землі його слухняність стала, так би мовити, зовсім іншої якості. Вона була перевірена, загартована у випробуваннях, які ніколи б не довелося зносити Ісусу в небі.

 5. Чому слухняність Ісуса мала таке важливе значення і що ми розглядатимемо в цьому розділі?

⁵ Слухняність Ісуса мала важливе значення для виконання місії, заради якої його було послано на землю. Ісус, як «останній Адам», прийшов зробити те, чого не зробив наш прабатько,— він залишився слухняним Богу Єгові навіть попри випробування (1 Коринфян 15:45). Ісус не виявляв слухняність механічно. Він слухався усім своїм розумом, серцем та душею і робив це з радістю. Виконання волі Батька мало для Ісуса важливіше значення, ніж буквальна їжа (Івана 4:34). Що допоможе нам наслідувати слухняність Ісуса? Спершу розгляньмо його спонуки. Розвиваючи такі ж спонуки, як в Ісуса, ми зможемо протистояти спокусам і виконувати Божу волю. Потім ми обговоримо, які благословення принесе те, що ми будемо виявляти таку слухняність, як Христос.

6, 7. Що спонукувало Ісуса виявляти слухняність?

⁶ Слухняність Ісуса походила з серця. Як ми розглядали в 3-му розділі, Христос мав смиренне серце. Зухвалість та гордість не дозволяють людям виявляти послух, тимчасом як смирення допомагає нам охоче слухатися Єгову (Вихід 5:1, 2; 1 Петра 5:5, 6). Слухняність Ісуса ґрунтувалась на тому, що він любив і що ненавидів.

⁷ Понад усе Ісус любив свого небесного Батька, Єгову. Про цю любов більш детально розповідатиметься в 13-му розділі. Така любов спонукала Ісуса розвивати страх перед Богом. Ісус відчував настільки сильну любов до Єгови і благоговіння перед ним, що боявся його засмутити. Молитви Ісуса були прихильно вислухані саме за його побожний страх (Євреїв 5:7). Навіть будучи Месіанським Царем, Ісус має страх перед Єговою (Ісаї 11:3).

8, 9. Як Ісус, згідно з пророчими словами, ставився до праведності й беззаконня і в чому це виявлялось?

⁸ Любити Єгову означає ненавидіти те, що ненавидить він. Ось які пророчі слова звернені до Месіанського Царя: «Ти полюбив справедливість [«праведність», НС], а беззаконня зненавидів, тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх» (Псалом 45:8). «Друзями» Ісуса названо інших царів з роду Давида. Порівняно з ними, Ісус має більше підстав для радості з приводу помазання на царя. Чому? Його нагорода значно більша від їхньої, а його правління принесе небувалі благословення. Ісус отримав нагороду за любов до праведності й за ненависть до беззаконня, які спонукували його в усьому слухатися Бога.

⁹ Як Ісус виявляв своє ставлення до праведності й беззаконня? Пригадаймо, що відчував Ісус, коли учні, послухавшись його вказівок, досягли успіхів у проповідницькій праці. Він надзвичайно зрадів (Луки 10:1, 17, 21). А як Ісус почувався, коли жителі Єрусалима знову й знову виявляли непокору і відкидали його спроби допомогти їм? Він заплакав через бунтівний дух, який панував у цьому місті (Луки 19:41, 42). Ісус ніколи не був байдужим ні до добра, ні до зла.

10. Які почуття нам слід розвивати до правильної й неправильної поведінки і що нам допоможе в цьому?

¹⁰ Роздуми про Ісуса допоможуть нам перевірити, з яких спонук ми слухаємось Єгову. Хоча ми недосконалі, все ж можемо розвивати щиру любов до правильної поведінки та сильну ненависть до неправильної. Нам слід молитися до Єгови і просити його, щоб він допоміг нам розвивати такі ж почуття, як у нього і в його Сина (Псалом 51:12). Водночас потрібно уникати всього, що може зруйнувати ці почуття. Необхідно бути розбірливими у виборі розваг і товариства (Приповістей 13:20; Филип’ян 4:8). Якщо ми розвиваємо такі спонуки, як у Христа, то наша слухняність не буде простою формальністю. Ми будемо поводитися правильно тому, що це нам подобається, й уникатимемо неправильних вчинків з ненависті до зла, а не через страх перед покаранням.

11, 12. а) Що сталося з Ісусом на початку його служіння? б) Як Сатана почав спокушати Ісуса і до якої підступної тактики він вдався?

¹¹ Ісусова ненависть до гріха була випробувана ще на початку його служіння. Після хрещення він провів без їжі 40 днів і ночей у пустелі. На закінчення цього періоду його став спокушувати Сатана. Диявол вдався до підступної тактики (Матвія 4:1—11).

¹² Спочатку Сатана сказав: «Якщо ти Божий син, то накажи цьому камінню стати хлібом» (Матвія 4:3). Як Ісус почувався після такого тривалого посту? У Біблії говориться, що він зголоднів (Матвія 4:2). Тож Сатана чекав, доки Ісус не ослабне фізично, щоб використати його природне почуття голоду. Сатана також ущипливо сказав: «Якщо ти Божий син», хоча добре знав, що Ісус «народжений першим з усього створіння» (Колосян 1:15). Але Ісус не дозволив, щоб Сатана підштовхнув його до непослуху. Ісус розумів, що не повинен використовувати свою силу в егоїстичних цілях, адже це суперечило б волі Бога. Він відкинув пропозицію Сатани і показав цим, що смиренно покладається на підтримку й керівництво Єгови (Матвія 4:4).

13—15. а) Як Сатана вдруге і втретє випробовував Ісуса і як реагував Ісус? б) Звідки ми знаємо, що Ісус завжди пильнував, аби не піддатися спокусам Сатани?

¹³ Коли Сатана вдруге спокушав Ісуса, він поставив його на високому мурі, що оточував храм. Хитро перекрутивши Боже Слово, Сатана спонукував Ісуса на очах у всіх кинутися додолу, щоб ангели врятували його. Якби люди біля храму побачили таке чудо, то хіба хтось би сумнівався в тому, що Ісус — обіцяний Месія? І якби люди прийняли Ісуса як Месію на підставі побаченого ними, то хіба Ісус не уникнув би багатьох труднощів і випробувань? Невідомо. Проте Ісус знав, що, згідно з волею Єгови, Месія має виконувати свою працю смиренно і не використовувати видовищ для того, щоб спонукати людей повірити в нього (Ісаї 42:1, 2). І знову Ісус залишився слухняним Єгові. Слава не приваблювала Божого Сина.

¹⁴ А чи приваблювала його влада? Коли Сатана втретє спокушував Ісуса, то пообіцяв дати йому всі царства світу, якщо Ісус лише раз поклониться йому. Чи ця пропозиція зацікавила Ісуса? «Відійди, Сатано! — відповів він і додав: — Бо написано: „Поклоняйся лише Єгові, Богу твоєму, і тільки йому одному віддано служи“» (Матвія 4:10). Ніщо не могло змусити Ісуса поклонятися іншому богові. Жодна влада чи становище в цьому світі не могли схилити Ісуса до непослуху.

¹⁵ Чи Сатана перестав спокушати Божого Сина? За наказом Ісуса він відійшов. Однак, як сказано в Євангелії від Луки, Диявол «відійшов від нього, чекаючи іншої зручної нагоди» (Луки 4:13). Справді, Сатана ще не раз випробовував і спокушав Ісуса аж до самого кінця. У Біблії говориться, що Ісус «був випробуваний у всьому» (Євреїв 4:15). Тож Ісус ніколи не втрачав пильності. Так само не повинні втрачати пильності й ми.

16. Як Сатана спокушує Божих служителів сьогодні і як ми можемо відкидати його спроби схилити нас до гріха?

¹⁶ Сатана продовжує спокушувати Божих служителів і сьогодні. На жаль, через нашу недосконалість ми часто буваємо відкритими перед його нападами. Сатана хитро використовує наші егоїстичні прагнення, гордість і жадібність до влади. Приваблюючи людей можливістю матеріального збагачення, він може використовувати навіть всі ці слабкості водночас. Тому важливо, аби ми час від часу робили чесну самоперевірку. Добре було б подумати над словами з 1 Івана 2:15—17. Можемо запитати себе: чи нашу любов до небесного Батька не послаблюють характерні для цієї системи плотські бажання, а також прагнення збагачуватись і справляти враження на інших? Ми повинні пам’ятати, що цьому світу та його правителю, Сатані, залишилось існувати вже недовго. Тому відкидаймо підступні спроби Сатани схилити нас до гріха! Берімо приклад з нашого Господа, оскільки він «не вчинив жодного гріха» (1 Петра 2:22).

17. Як Ісус виявляв слухняність своєму Батькові і що з цього приводу дехто може говорити?

¹⁷ Виявляти послух — це не лише стримуватись від гріха. Христос охоче виконував накази свого Батька. Він сказав: «Я завжди роблю те, що йому до вподоби» (Івана 8:29). Така слухняність приносила Ісусу велику радість. Звичайно, дехто може стверджувати, що Ісусові було неважко виявляти послух. Мовляв, він мав підкорятися Єгові, який є досконалим, тимчасом як ми мусимо слухатись наділених владою недосконалих людей. Але річ у тім, що Ісус слухався і недосконалих людей.

18. Який приклад слухняності подав Ісус у дитинстві?

¹⁸ Виростаючи, Ісус мусив підкорятися недосконалим батькам, Йосипу і Марії. Ймовірно, він, як жодна інша дитина, бачив їхні недоліки. Чи Ісус був непокірний, чи нехтував Божою вимогою слухатись батьків, чи вказував їм, як вирішувати сімейні справи? Про 12-літнього Ісуса в Луки 2:51 сказано, що він «і далі слухався їх». Своєю слухняністю Ісус подав чудовий приклад для християнських дітей, які прагнуть слухатися і поважати своїх батьків (Ефесян 6:1, 2).

19, 20. а) З яким випробуванням зіткнувся Ісус, виявляючи послух недосконалим людям? б) Чому правдиві християни повинні сьогодні слухатися тих, хто бере провід у зборі?

¹⁹ Ісус, виявляючи послух недосконалим людям, зіткнувся з випробуванням, якого ніколи не доведеться зносити сучасним правдивим християнам. Подумай, в який особливий час жив Ісус. Протягом довгого періоду Єгова підтримував єврейську релігійну систему з її храмом в Єрусалимі та священством, але тепер він мав на меті її відкинути, замінивши християнським збором (Матвія 23:33—38). Тим часом багато релігійних провідників навчали людей брехні, спираючись на грецьку філософію. У храмі настільки поширилось зіпсуття, що Ісус назвав його «печерою розбійників» (Марка 11:17). Чи Ісус через це перестав ходити до храму і синагог? Ні! Адже Єгова все ще послуговувався тією релігійною системою. Поки Бог не втрутився і не впровадив змін, Ісус слухняно ходив до синагоги і на свята до храму (Луки 4:16; Івана 5:1).

²⁰ Якщо Ісус виявляв послух за таких обставин, то тим більше сьогодні християнам потрібно залишатись слухняними. Ми живемо зовсім в інший час — час відновлення чистого поклоніння, який вже давно передрікався в Біблії. Бог запевняє, що він ніколи не дозволить Сатані зіпсувати свій відновлений народ (Ісаї 2:1, 2; 54:17). Звичайно, в християнському зборі ми стикаємося з гріхом і недосконалістю. Але чи недоліки інших можуть бути підставою для того, щоб не слухатися Єгову, наприклад, щоб перестати відвідувати християнські зібрання або почати нарікати на старійшин? Зрозуміло, що ні. Навпаки, нам слід з усього серця підтримувати тих, хто бере провід у зборі. Ми виявляємо слухняність, якщо відвідуємо християнські зібрання й конгреси та застосовуємо почуті там біблійні поради (Євреїв 10:24, 25; 13:17).

21. Як Ісус поводився, коли люди спонукували його не слухатися Бога, і який приклад він подав цим для нас?

²¹ Ісус ніколи не дозволяв, щоб люди — навіть доброзичливі друзі — заважали йому слухатися Єгову. Наприклад, апостол Петро намагався переконати свого Господа в тому, що немає потреби страждати й помирати,— він радив Ісусу змилосердитися над собою. І, хоча ця порада давалася з добрих спонук, Ісус рішуче відкинув її, бо вона була неправильною (Матвія 16:21—23). Сьогодні послідовники Христа часто стикаються з тим, що їхні родичі, маючи добрі спонуки, заохочують їх не слухатися Божих законів і принципів. Так само як учні Ісуса в І столітті, ми переконані, що «повинні підкорятися Богові, а не людині» (Дії 5:29).

22. На яке запитання Ісус дав відповідь і як?

²² Коли Ісус опинився перед лицем смерті, його слухняність була випробувана востаннє. У той страшний день він у найбільшій мірі «навчився слухняності». Ісус виконував волю Батька, а не свою власну (Луки 22:42). Своїм життям він залишив досконалий приклад непорочності (1 Тимофія 3:16). Життя Ісуса стало відповіддю на вже давно поставлене запитання: чи може досконала людина залишатись слухняною Єгові навіть під час випробувань? Адам і Єва виявили непослух. А Ісус, будучи найвеличнішим створінням Єгови, прийшов на землю, жив тут, помер і дав найпереконливішу відповідь на це запитання. Христос виявляв слухняність, навіть коли треба було йти на великі жертви.

23—25. а) Який зв’язок має слухняність з непорочністю? Поясніть на прикладі. б) Що обговорюватиметься в наступному розділі?

²³ Непорочність, або щиросердна відданість Єгові, виявляється в слухняності. Оскільки Ісус слухався Бога, він зберіг непорочність, і з цього отримало користь усе людство (Римлян 5:19). Єгова щедро благословив Ісуса. Якщо ми будемо слухатись нашого Господа, Христа, Єгова благословлятиме і нас. Послух Ісусу Христу приведе до «вічного спасіння» (Євреїв 5:9).

²⁴ Крім того, сама непорочність приносить добрі результати. У Приповістей 10:9 сказано: «Хто в невинності [«непорочності», НС] ходить, той ходить безпечно». Якщо непорочність прирівняти до великого будинку, збудованого з хорошої цегли, то кожен вияв слухняності — це наче окрема цеглина. Хоч одна цеглина може здаватися зовсім не значною, проте кожна з них займає своє місце в будівлі і є важливою. А коли класти цеглину до цеглини, можна звести чудовий будинок. Якщо день у день, з року в рік складати разом окремі вияви слухняності, то можна звести величну будівлю непорочності.

²⁵ Слухняність, яка виявляється протягом довгого часу, пов’язана з іншою рисою — витривалістю. Ця риса Ісуса обговорюватиметься в наступному розділі.