Напередодні останньої Пасхи

Ісус закінчує навчати своїх чотирьох апостолів на Оливковій горі, відповідаючи на їхнє запитання про його майбутню присутність і закінчення віку.

Яким же напруженим був цей день, 11 нісана! Тепер, можливо повертаючись у Віфанію на нічліг, Ісус говорить своїм апостолам: «Ви знаєте, що через два дні Пасха і Син людський буде відданий у руки ворогів і страчений на стовпі» (Матвія 26:2).

Наступний день, середа, проходить дуже спокійно. Ісус, очевидно, проводить його зі своїми апостолами. У вівторок він докорив релігійним провідникам та прилюдно викрив їх, і тепер вони шукають можливості вбити його. Тож 12 нісана Ісус не з’являється на людях, аби ніщо не завадило йому відзначити з апостолами Пасху. Її святкуватимуть наступного вечора після заходу сонця, коли почнеться 14 нісана.

Однак для старших священиків і старійшин народу день перед Пасхою не є спокійним. Вони збираються на подвір’ї первосвященика Кайяфи. Чому? Релігійні провідники обурені тим, що Ісус вже не раз викривав їх, тому вони змовляються «підступно схопити Ісуса та вбити його». Як і коли вони хочуть це зробити? Противники кажуть: «Тільки не у свято, щоб серед народу не здійнялось заворушення» (Матвія 26:4, 5). Вони бояться, оскільки багато людей прихильно ставиться до Ісуса.

Тим часом до релігійних провідників приходить той, кого вони не очікували побачити. Це один з Ісусових апостолів — Юда Іскаріот! Сатана вселив у його розум думку зрадити свого Пана. Юда запитує: «Що ви дасте мені, коли я видам його?» (Матвія 26:15). Зрадівши, вони «[обіцяють] йому срібняків» (Луки 22:5). Скільки? Вони охоче погоджуються заплатити 30 срібняків. Цікаво, що саме в 30 шекелів оцінювалось життя раба (Вихід 21:32). Цим релігійні провідники виявляють свою зневагу до Ісуса і показують, що він нічого не вартий в їхніх очах. Тепер Юда починає «шукати зручної нагоди видати їм Ісуса, коли поблизу не буде натовпу» (Луки 22:6).

У середу із заходом сонця починається 13 нісана. Це шоста і остання ніч, яку Ісус проводить у Віфанії. Наступного дня треба буде зробити остаточні приготування до Пасхи. Потрібно привести ягня, яке заколють і засмажать цілим на початку 14 нісана. Однак Ісус нічого не говорить, де саме вони споживатимуть пасхальну вечерю і хто її приготує. Тож Юда не може повідомити цього старшим священикам.

В четвер, очевидно відразу пополудні, Ісус відсилає з Віфанії Петра та Івана, кажучи:

— Ідіть приготуйте для нас пасхальну вечерю.

— Де нам приготувати її? — запитують вони.

— Коли увійдете в місто,— пояснює Ісус,— то зустрінете чоловіка, який нестиме глиняний глек з водою. Йдіть за ним у дім, куди він увійде. А власникові дому скажіть: «Учитель запитує: “Де гостьова кімната, в якій я міг би спожити з учнями пасхальну вечерю?”» Цей чоловік покаже вам велику горішню кімнату, в якій є все необхідне. Там і приготуйте вечерю (Луки 22:8—12).

Власник дому, безсумнівно, є Ісусовим учнем і, мабуть, очікує, що Ісус попросить у нього дозволу використати його дім для відзначення Пасхи. Коли двоє апостолів приходять у Єрусалим, все відбувається саме так, як говорив Ісус. Тож Петро та Іван дбають про те, щоб було ягня і все інше, необхідне для пасхальної вечері, на якій буде 13 осіб — Ісус і його 12 апостолів.