Євангеліє від Марка
3 Коли Ісус знову увійшов до синагоги, там був чоловік із сухою* рукою.+ 2 Тож фарисеї, щоб звинуватити Ісуса, уважно спостерігали, чи він зцілить його в суботу.+ 3 Він сказав чоловікові із сухою* рукою: «Встань і вийди на середину,— 4 а тоді звернувся до них: — Що́ дозволено робити в суботу: добро чи зло, врятувати життя чи вбити?»+ Та вони мовчали. 5 Подивившись на них з обуренням, Ісус глибоко засмутився через черствість їхніх сердець+ і промовив до чоловіка: «Простягни руку». Той простяг — і рука його знову стала здоровою. 6 Побачивши це, фарисеї вийшли і відразу почали змовлятися з прибічниками Ірода,+ щоб убити Ісуса.
7 Ісус же разом з учнями покинув те місце і пішов до моря, а за ним — величезний натовп з Галілеї та Юдеї.+ 8 Коли в Єрусалимі та Ідуме́ї, а також за Йорданом і в околицях Тира й Сидо́на дізналися, скільки всього він робить, то навіть звідти прийшло дуже багато людей. 9 Тоді Ісус сказав учням мати напоготові невеликий човен, щоб весь той натовп не тіснив його. 10 Оскільки він зцілив багатьох людей, усі тяжкохворі юрмилися біля нього, щоб торкнутись його.+ 11 Навіть нечисті духи,+ коли його бачили, падали перед ним і вигукували: «Ти Божий Син!»+ 12 Але він знову і знову твердо наказував їм не говорити, хто він.+
13 Він піднявся на гору й покликав тих, кого хотів,+ і вони прийшли до нього.+ 14 Тоді він вибрав* 12 чоловіків і назвав їх апостолами. Вони мали ходити з ним, і з часом він посилав їх проповідувати+ 15 та наділяв владою виганяти демонів.+
16 Серед 12+ вибраних* були Си́мон, якого він також назвав Петром,+ 17 Яків, Зеведе́їв син, та Іван, брат Якова (цих двох він ще назвав Воанерге́с, що означає «сини грому»),+ 18 Андрій, Пилип, Варфоломı́й,+ Матвій, Хома, Яків, Алфе́їв син, Таде́й, Си́мон Кананı́т 19 та Юда Іскаріо́т, який пізніше його зрадив.
Потім він увійшов до одного дому, 20 і знову зібрався такий великий натовп, що вони навіть не могли поїсти.+ 21 Коли ж його родичі почули про все це, то пішли його забрати, бо говорили: «Він зійшов з розуму».+ 22 А книжники, що прийшли з Єрусалима, казали: «Він має Вельзеву́ла і виганяє демонів з допомогою правителя демонів».+ 23 Тому, покликавши їх, Ісус почав наводити їм приклади: «Як Сатана може виганяти Сатану? 24 Коли в царстві виникає поділення, воно вже не може встояти.+ 25 І, якщо в домі виникає поділення, він також не встоїть. 26 Тож якщо Сатана повстав проти себе і в ньому самому виникло поділення, то й він не встоїть, йому прийде кінець. 27 Також ніхто, ввійшовши в дім сильного чоловіка, не зможе вкрасти його майно, якщо спочатку не зв’яже того чоловіка. Лише тоді він зможе пограбувати дім. 28 Правду кажу вам: усе проститься синам людським, хоч би які гріхи вони чинили і які зневажливі слова говорили. 29 Але якщо хтось говоритиме зневажливі слова проти святого духу, той ніколи не отримає прощення;+ на ньому тяжіє вічний гріх».+ 30 Ісус сказав це тому, що вони говорили: «Він має нечистого духа».+
31 Потім прийшли мати й брати+ Ісуса та попросили покликати його, а самі залишилися надворі.+ 32 У той час довкола нього сиділо чимало людей, і йому сказали: «Там надворі твоя мати з твоїми братами, вони хочуть поговорити з тобою».+ 33 На це він відповів: «Хто моя мати і мої брати?+— 34 і тоді, поглянувши на тих, хто сидів довкола, промовив: — Ось моя мати і мої брати!+ 35 Кожен, хто виконує волю Бога, є мені братом, і сестрою, і матір’ю».+