Вони були винагороджені за своє бездоганне життя

ЄГОВА благословляє та винагороджує своїх вірних служителів. Їм, можливо, треба чекати якийсь час, щоб побачити здійснення Божих намірів, але як приємно зазнавати його благословень!

Це було гарно проілюстровано близько двох тисяч років тому у випадку єврейського священика Захарія та його дружини Єлисавети. Бог пообіцяв благословляти ізраїльтян потомками, якщо вони вірно служитимуть йому. Він сказав, що діти — це нагорода (Левит 26:9; Псалом 127:3). Проте Захарій та Єлисавета були бездітними й до того ж уже в літах (Луки 1:1—7).

Святе Письмо розповідає, що Захарій та Єлисавета «обоє... були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи заповіді й постанови Господні» (Луки 1:6). Вони настільки любили Єгову, що не вважали тягарем праведний спосіб життя та виконання його заповідей (1 Івана 5:3).

Нежданні благословення

Повернімось до пізньої весни чи то початку літа 3 року до н. е. В Іудеї царює Ірод Великий. Одного разу священик Захарій увійшов у Святиню єрусалимського храму. У той час, коли люди молилися знадвору, він палив ладан на золотому вівтарі. Вірогідно, це вважалося найпочеснішою частиною щоденного богослужіння і здійснювалося після спалення жертов. Священик міг мати такий привілей раз у житті.

Захарій не вірить своїм очам. Праворуч од кадильного жертівника стоїть ангел Єгови! Похилий літами священик схвильований і зляканий. Але ангел каже: «Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван». Так, Єгова почув щиросерді молитви Єлисавети та Захарія (Луки 1:8—13).

Ангел веде далі: «І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться. Бо він буде великий у Господа, «ні вина, ні п’янкого напою не питиме», і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері». Іван пожиттєво буде назореєм, наповненим Божим святим духом. Ангел продовжує: «І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога. І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, «щоб серця батьків привернути до дітей», і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа» (Луки 1:14—17).

Захарій питає: «Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку»... А Ангол прорік йому в відповідь: «Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину. І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!» Коли Захарій вийшов із святині, він не міг говорити і люди зрозуміли, що він бачив щось надприродне. Все, що він може робити,— це подавати знаки, жестами передаючи свої думки. Закінчивши свою службу, він повернувся додому (Луки 1:18—23).

Підстава для радості

Незабаром, згідно з тією обіцянкою, Єлисавета має підставу радіти. Вона завагітніла і таким чином позбулася ганьби, якою була вкрита через свою неплідність. Її родичка Марія також радіє, бо той самий ангел, Гавриїл, каже їй: «І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида». Марія охоча робити все, що від неї вимагається як від «Господньої раби» (Луки 1:24—38).

Марія поспішає до дому Захарія та Єлисавети в місто Юдине, у гірську околицю. Коли ж вона привіталася з ними, дитина в Єлисаветиній утробі затріпотала. Під впливом Божого святого духу Єлисавета вигукує: «Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів,— від радощів затріпотала дитина в утробі моїй! Блаженна ж та, що повірила, бо збудеться проречене їй від Господа!» На це Марія відгукується великою радістю. Вона залишається в Єлисавети і перебуває в її домі місяців зо три (Луки 1:39—56).

Народження Івана

Коли настав час, похилим літами Єлисаветі та Захарію народився син. На восьмому дні життя немовля було обрізане. Родичі хочуть назвати хлопчика Захарієм, але Єлисавета каже: «Ні,— нехай названий буде Іван!» Чи згідний її все ще безмовний чоловік? Він пише на табличці: «Іван імення йому». Одразу ж після цього йому розв’язався язик і він почав говорити, благословляючи Єгову (Луки 1:57—66).

Сповнившись святим духом, радісний священик став пророкувати. Він говорив, нібито обіцяний Визволитель — «ріг спасіння... у домі Давида» — уже піднятий відповідно до угоди з Авраамом про Насіння, через яке будуть благословлятися усі народи землі (Буття 22:15—18). Син Захарія, народження котрого було чудом, як предтеча Месії буде ‘ходити перед Господом, щоб народу дати пізнати спасіння’. Минали роки, Іван ріс і скріплявся на дусі (Луки 1:67—80).

Щедра винагорода

Захарій та Єлисавета були чудовим прикладом віри й терпіння. Вони вірно служили Єгові незважаючи на те, що їм довелося довго чекати на Бога і що своє найбільше благословення вони одержали тоді, коли вже були в похилому віці.

Зате якого ж благословення Єлисавета та Захарій дочекалися! Під впливом святого духу вони обоє пророкували. Їм випав привілей стати батьками і вихователями попередника Месії — Івана Хрестителя. Крім того, Бог уважав їх праведними. Подібно і ті, хто сьогодні неухильно тримається благочестивого шляху, можуть вважатися Богом праведними й одержать багато чудових винагород за бездоганне виконання його заповідей.