Вісники доброї новини

ЄГОВА дав нам досконалий приклад для наслідування — приклад його Сина, Ісуса Христа (1 Пет. 2:21). Коли хтось стає послідовником Ісуса, то, як і всі Божі служителі, проповідує добру новину. Ісус запевняв, що така праця приноситиме духовне відсвіження: «Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас. Візьміть на себе ярмо моє і навчіться від мене, тому що я лагідний та смиренний, і знайдете для себе відсвіження» (Матв. 11:28, 29). Всі, хто відгукнувся на Ісусове запрошення, переконалися, що він виконує свою обіцянку.

² Ісус, головний Служитель Бога, запропонував декому стати його учнями (Матв. 9:9; Ів. 1:43). Він навчив їх проповідувати і доручив їм працю, яку виконував сам (Матв. 10:1—11:1; 20:28; Луки 4:43). Пізніше Ісус послав ще 70 учнів звіщати добру новину про Боже Царство (Луки 10:1, 8—11). Він пояснив їм: «Хто слухає вас, той слухає мене. І, хто погорджує вами, погорджує і мною. Більш того, хто погорджує мною, погорджує і тим, хто мене послав» (Луки 10:16). Цими словами Ісус показав, що на його учнів покладено серйозну відповідальність. Вони мали представляти Ісуса та Всевишнього Бога. Така ж відповідальність лежить на всіх тих, хто сьогодні приймає запрошення Ісуса: «Приходь та будь моїм учнем» (Луки 18:22; 2 Кор. 2:17). Усі Ісусові послідовники мають доручення від Бога — проповідувати добру новину про Царство і робити людей учнями (Матв. 24:14; 28:19, 20).

³ Відгукнувшись на Ісусове запрошення, ми отримали велике благословення — «добре знати» Бога Єгову та Ісуса Христа (Ів. 17:3). Ми навчилися доріг Єгови. З допомогою Бога ми обновили свій розум, одягнулися в нову особистість і узгодили життя з його праведними нормами (Рим. 12:1, 2; Еф. 4:22—24; Кол. 3:9, 10). Глибока вдячність спонукала нас присвятитися Єгові та символізувати це хрещенням у воді. Під час хрещення ми стаємо призначеними Єговою служителями.

⁴ Ніколи не забуваймо, що Бог хоче, аби ми служили йому з невинними руками та чистим серцем (Пс. 24:3, 4; Ісаї 52:11; 2 Кор. 6:14—7:1). Завдяки вірі в Ісуса Христа ми здобули чисте сумління (Євр. 10:19—23, 35, 36; Об’яв. 7:9, 10, 14). Апостол Павло закликав християн робити все на Божу славу, щоб нікого не доводити до спотикання. А Петро підкреслив, що зразкова поведінка приваблює невіруючих людей до правди (1 Кор. 10:31, 33; 1 Пет. 3:1). Як ти можеш допомогти комусь стати вісником доброї новини?

⁵ Як тільки ти починаєш з кимось вивчати Біблію, відразу заохочуй цю особу розповідати іншим про те, що вона дізнається. Зацікавлений міг би свідчити неформально, ділячись правдою з родичами, друзями, співпрацівниками та іншими людьми. Це допоможе зацікавленому стати учнем Ісуса Христа та вісником доброї новини (Матв. 9:9; Луки 6:40). Роблячи духовний поступ і набуваючи досвід у неформальному свідченні, зацікавлений, безсумнівно, захоче брати участь у служінні зі збором.

⁶ Перед тим як запросити учня в служіння від дому до дому, ти повинен переконатися, що він відповідає певним вимогам. Особа, з якою ми проповідуємо, прилюдно показує, що є Свідком Єгови. Перш ніж стати неохрещеним вісником, зацікавлений має узгодити своє життя з праведними нормами Єгови.

⁷ Розглядаючи під час вивчення біблійні принципи, ти, очевидно, ознайомився з обставинами свого учня і побачив, що він живе згідно з тим, чого навчається. Все ж старійшини мають обговорити з вами двома певні питання, які торкаються його життя.

⁸ Координатор ради старійшин подбає, щоб двоє старійшин (один має бути членом службового комітету) обговорили деякі питання з тобою та учнем. У зборах, в яких бракує старійшин, це може зробити старійшина разом із здібним служителем збору. Ці брати повинні постаратися без зволікань провести таке обговорення. Якщо зацікавлений перед зібранням повідомить старійшин про своє бажання проповідувати, старійшинам було б добре відразу після зібрання поговорити з тобою і зацікавленим. Обговорення має проходити в невимушеній атмосфері. Зацікавлений може стати неохрещеним вісником, якщо відповідає поданим нижче вимогам.

1. 1) Він повинен вважати Біблію натхненим Словом Бога (2 Тим. 3:16).

2. 2) Він повинен знати основні біблійні вчення і вірити в них. Це буде виявлятися в тому, що його відповіді на запитання інших людей ґрунтуватимуться на Біблії, а не на фальшивих релігійних вченнях чи власних поглядах (Матв. 7:21—23; 2 Тим. 2:15).

3. 3) Він повинен слухатися біблійного наказу відвідувати зібрання народу Єгови, якщо в змозі це робити (Пс. 122:1; Євр. 10:24, 25).

4. 4) Він повинен знати біблійний погляд на статеву розпусту, зокрема перелюб, багатошлюбність та гомосексуалізм, і жити відповідно до нього. Якщо зацікавлений живе з особою протилежної статі, яка не є його родичем, то має перебувати з нею у законному шлюбі (Матв. 19:9; 1 Кор. 6:9, 10; 1 Тим. 3:2, 12; Євр. 13:4).

5. 5) Він не повинен зловживати алкоголем, оскільки це засуджує Біблія, а також він має утримуватися від вживання в немедичних цілях натуральних або синтетичних речовин, які викликають залежність чи впливають на свідомість (2 Кор. 7:1; Еф. 5:18; 1 Пет. 4:3, 4).

6. 6) Він повинен розуміти, чому важливо уникати поганого товариства (1 Кор. 15:33).

7. 7) Він має вийти з усіх організацій фальшивої релігії, до яких, можливо, належав, а також перестати відвідувати їхні зустрічі та будь-яким чином підтримувати їхню діяльність чи брати в ній участь (2 Кор. 6:14—18; Об’яв. 18:4).

8. 8) Він повинен бути нейтральним щодо політичних справ світу (Ів. 6:15; 15:19; Як. 1:27).

9. 9) Він має залишатися нейтральним у будь-яких конфліктах між народами (Ісаї 2:4).

10. 10) Він дійсно повинен прагнути стати Свідком Єгови (Пс. 110:3).

⁹ Якщо старійшини не впевнені в тому, що́ насправді думає учень стосовно якоїсь із цих вимог, то повинні з’ясувати це, можливо, обговоривши вищенаведені біблійні вірші. Учень повинен розуміти, що життя того, хто разом зі Свідками Єгови бере участь у проповідницькій діяльності, має узгоджуватися з цими біблійними вимогами. З відповідей учня старійшини побачать, чи він усвідомлює, що́ від нього вимагається, і чи в достатній мірі відповідає вимогам, щоб брати участь у проповідницькому служінні.

¹⁰ Старійшини повинні відразу сказати зацікавленому, чи він відповідає вимогам. У більшості випадків це можна зробити наприкінці обговорення. Якщо зацікавлений відповідає вимогам, щоб бути неохрещеним вісником, то старійшини сердечно привітають його (Рим. 15:7). Учня треба заохотити якомога швидше розпочати проповідницьке служіння і в кінці місяця здати звіт. Старійшини пояснять, що коли хтось стає неохрещеним вісником і вперше здає звіт про служіння, то його ім’я вносять у «Записи збору про служіння вісника», які є документами збору. Старійшини збирають ці персональні дані, щоб наша організація могла дбати про релігійну діяльність Свідків Єгови по цілому світі і щоб вісник міг брати участь у діяльності збору та отримувати духовну підтримку. Крім того, старійшини можуть нагадувати новим вісникам, що будь-які персональні дані обробляються відповідно до «Глобальної політики Свідків Єгови щодо захисту даних», про яку можна дізнатися на сайті jw.org.

¹¹ Важливо ближче познайомитися з новим вісником і щиро цікавитися його поступом, адже це може позитивно вплинути на нього. Такий інтерес, очевидно, заохотить нового вісника регулярно здавати звіт та докладати ще більше зусиль у служінні Єгові (Філ. 2:4; Євр. 13:2).

¹² Коли старійшини вирішать, що зацікавлений може розпочати проповідницьке служіння, то дадуть йому власний примірник книжки «Організовані, щоб виконувати волю Єгови». Після того як він здасть перший звіт про служіння, у зборі буде зроблене коротке оголошення, що він є неохрещеним вісником.

¹³ Діти теж можуть бути вісниками доброї новини. Ісус охоче спілкувався з дітьми і благословляв їх (Матв. 19:13—15; 21:15, 16). За дітей передусім відповідають їхні батьки. Проте інші в зборі також можуть допомагати юним особам, котрі мають палке бажання проповідувати. Якщо у тебе є діти, то твій добрий приклад у проповідуванні заохотить їх бути ревними служителями Бога. А як допомогти дитині, яка має зразкову поведінку і щиро прагне ділитися своєю вірою з іншими?

¹⁴ Один з батьків повинен підійти до будь-якого старійшини зі службового комітету збору та обговорити, чи готова дитина стати вісником. Координатор ради старійшин попросить двох старійшин (один має бути членом службового комітету) зустрітися з дитиною і її батьками (або одним з них) чи опікуном, які є Свідками. Якщо дитина знає основні біблійні вчення і чітко видно, що вона хоче проповідувати, то це свідчить про її гарний духовний поступ. Взявши до уваги ці чинники та вимоги, подібні до тих, які стосуються дорослих, двоє старійшин вирішать, чи може дитина стати неохрещеним вісником (Луки 6:45; Рим. 10:10). Під час зустрічі з дитиною не потрібно торкатися питань, які обговорюються з дорослими, але не стосуються дітей.

¹⁵ На такій зустрічі старійшини повинні похвалити дитину за духовний поступ і заохотити її поставити ціль охреститися. Батьки теж заслуговують похвали, оскільки вони, безсумнівно, докладали чималих зусиль, аби прищепити дитині любов до правди. Щоб допомогти батькам у подальшому вихованні дитини, старійшинам слід порадити їм прочитати «Звернення до християнських батьків» (сторінки 179—181).

¹⁶ Скажімо, ти вже набув знання і розвинув любов до Бога, узгодивши життя з його вимогами та розпочавши проповідницьке служіння. Тепер тобі треба зміцняти стосунки з Єговою. Як саме? Потрібно присвятитись Богу і символізувати це хрещенням у воді (Матв. 28:19, 20).

¹⁷ Присвячення — це відокремлення для священної мети. Присвятитися Богові означає звернутись до нього в молитві й урочисто пообіцяти використовувати своє життя для служіння йому, ходити його дорогами і бути завжди відданим лише йому (Повт. 5:9). Це особисте рішення, і ніхто інший не прийме його замість тебе.

¹⁸ Проте недостатньо сказати в молитві Єгові, що ти прагнеш належати йому. Про твоє присвячення Богу мають дізнатися інші. Для цього потрібно охреститись у воді, як це зробив Ісус (1 Пет. 2:21; 3:21). Що тобі робити після того, як ти вирішив служити Єгові й хочеш охреститись? Скажи про це координатору ради старійшин збору. Він подбає, щоб кілька старійшин провели з тобою обговорення і визначили, чи ти відповідаєш вимогам до хрещення. Більше інформації міститься у «Зверненні до неохрещеного вісника» (сторінки 182—184) та в «Запитаннях для тих, хто бажає охреститись» (сторінки 185—207).

¹⁹ Звіти про всесвітнє поширення чистого поклоніння завжди були джерелом підбадьорення для народу Єгови. Ісус Христос сказав своїм учням, що добра новина буде проповідуватись по цілій землі. Відтоді правдивих християн завжди цікавило, як відбувається ця праця (Матв. 28:19, 20; Марка 13:10; Дії 1:8).

²⁰ Повідомлення про успіхи в проповідницькій праці приносили радість першим учням Ісуса (Марка 6:30). У книзі Дії згадується приблизно 120 учнів, на яких було вилито святий дух у П’ятидесятницю 33 року н. е. Незабаром число учнів зросло приблизно до 3000, а потім приблизно до 5000. Стало відомо, що «Єгова щоденно приєднував до них людей, які ставали на шлях спасіння» і що «багато священиків наверталися на віру» (Дії 1:15; 2:5—11, 41, 47; 4:4; 6:7). Безсумнівно, звіти про такий дивовижний ріст підбадьорювали учнів. Ці захопливі повідомлення, очевидно, спонукували їх і далі виконувати доручене Богом завдання попри жорстоке переслідування, яке розпалювали юдейські релігійні провідники.

²¹ Близько 60—61 року н. е. у Листі до колоссян Павло повідомляв, що добра новина «приноси[ла] плід і поширю[валася]... по всьому світі» і що вона «проповідувалась усьому створінню під небом» (Кол. 1:5, 6, 23). Перші християни слухались Слова, і святий дух наділяв їх силою, щоб вони могли виконати грандіозну працю проповідування перед закінченням юдейської системи в 70 році н. е. Яке ж підбадьорення отримували вірні християни, коли чули звіти про успіхи в цій праці!

²² Сьогодні в організації Єгови теж ведуться записи про працю, яка виконується на сповнення пророцтва з Матвія 24:14: «Цю добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець». Тож нам, як Божим служителям, доручене невідкладне завдання. Ми повинні бути зацікавлені в тому, щоб перед приходом кінця праця проповідування належно виконувалася. Єгова подбає, щоб ця праця була завершена, і якщо ми беремо в ній участь, то обов’язково отримаємо його схвалення (Єзек. 3:18—21).

²³ Що ми вказуємо у звіті? Вже з самого бланку «Звіт про служіння», підготовленого організацією, видно, яку інформацію слід вносити. Проте корисно ознайомитись із нижчеподаними загальними вказівками.

²⁴ У колонці «Публікації (друковані та електронні)» вкажи загальну кількість публікацій,— друкованих або електронних,— якими ти поділився з людьми, котрі не є охрещеними Свідками. У колонці «Покази відео» вкажи, скільки разів ти показував будь-які наші відео.

²⁵ Щоб заповнити колонку «Повторні відвідини», порахуй загальну кількість повторних відвідин, які ти робив, щоб розвивати інтерес у тих, хто не є охрещеним Свідком. Ми робимо повторні відвідини, коли приходимо до зацікавленої людини, коли пишемо їй листа, телефонуємо, надсилаємо повідомлення або приносимо чи надсилаємо літературу. Щоразу, коли ми проводимо домашнє біблійне вивчення, можна рахувати одні повторні відвідини. Той з батьків, хто бере провід під час сімейного поклоніння, на якому присутня неохрещена дитина, може щотижня записувати у свій звіт одні повторні відвідини.

²⁶ Хоча біблійне вивчення, як правило, проводиться щотижня, у звіт за місяць воно подається лише як одне окреме вивчення. Вісники мають вказати загальну кількість таких окремих вивчень, проведених протягом місяця. Біблійні вивчення, які ми подаємо у звіт,— це вивчення з особами, що не є охрещеними Свідками. У звіт можна подавати біблійне вивчення, яке за рекомендацією одного зі старійшин службового комітету проводиться з неактивним братом чи сестрою, а також вивчення з новоохрещеною особою, котра продовжує вивчати книжку «Будьте щасливі тепер і завжди!».

²⁷ Важливо здавати точний звіт про години проповідницького служіння. В основному це час, який ти присвячуєш проповідуванню від дому до дому, повторним відвідинам, біблійним вивченням, неформальному свідченню чи будь-якому іншому свідченню тим, хто не є охрещеним Свідком. Вісники, які проповідують разом, обоє подають у звіт час, проведений у служінні, але лише один з них записує собі повторні відвідини або біблійні вивчення. Якщо на сімейному поклонінні двоє батьків навчають своїх дітей, то кожен з них може записувати собі тільки одну годину щотижня. Брати, які виголошують публічні промови, а також їхні перекладачі можуть вносити у звіт час промови. Проте не слід вносити у звіт час, який ми виділяємо на такі важливі справи, як підготовка до служіння, відвідування зустрічей для проповідницького служіння, вирішення побутових питань тощо.

²⁸ Кожен вісник мусить з молитвою визначити, що є часом служіння, керуючись навченим Біблією сумлінням. Дехто проповідує в густонаселеній території, а хтось — в території, де небагато мешканців і треба долати великі відстані. Усі території різні, крім того, вісники можуть мати різні погляди на те, що вважати часом служіння. Керівний орган не нав’язує всесвітньому братству своєї думки стосовно того, як рахувати час служіння, і ніхто не має права судити іншого в цій справі (Матв. 6:1; 7:1; 1 Тим. 1:5).

²⁹ Час служіння у звіт потрібно подавати у повних годинах. Виняток робиться лише для вісників, які мають вкрай обмежені можливості через похилий вік, прикуті до ліжка, перебувають у будинку для людей похилого віку або мають інші важкі обставини. Такі вісники можуть подавати у звіт не повні години, а 15-хвилинні проміжки часу. Навіть якщо протягом місяця вони проповідували лише 15 хвилин, то цей час потрібно подати у звіт. Завдяки цьому вони й надалі залишатимуться регулярними вісниками Царства. Такий розпорядок стосується також вісників, які тимчасово мають обмежені можливості, скажімо, приблизно протягом місяця не в стані вільно пересуватися через серйозну хворобу чи травму. Такий розпорядок передбачений лише для тих, чиї можливості проповідувати вкрай обмежені. Те, чи належить вісник до цієї категорії, визначає службовий комітет збору.

³⁰ Твій щомісячний звіт про служіння вноситься у «Записи збору про служіння вісника». Ці записи належать збору, в якому ти служиш. Якщо ти плануєш переходити в інший збір, повідом про це своїх старійшин. Секретар подбає, щоб записи про твоє служіння були передані у новий збір. Таким чином старійшинам твого нового збору буде легше познайомитись з тобою і надавати тобі духовну підтримку. Якщо ти їдеш кудись менше ніж на три місяці, будь ласка, продовжуй регулярно надсилати звіт про служіння у свій збір.

³¹ Чи ти іноді забуваєш здати свій звіт? Всі ми час від часу потребуємо нагадування. Однак якщо ми маємо правильне ставлення до звітів про служіння і розуміємо, чому їх важливо здавати, то нам, мабуть, буде легше робити це вчасно.

³² У декого може виникнути запитання: «Чому мені треба здавати звіт, якщо Єгова і так знає, скільки я проповідую?» Дійсно, Єгова знає, що робить кожен з нас, і бачить, чи ми служимо йому від усієї душі, чи робимо лише якийсь мінімум. Однак поміркуй: Єгова подбав, щоб було записано, скільки днів Ной провів у ковчезі, скільки років ізраїльтяни подорожували пустелею, скільки його служителів залишилось вірними, а скільки виявило непослух. Під його керівництвом велися записи про поступове завоювання ханаанського краю та про досягнення вірних суддів Ізраїля. Отже, Єгова подбав, щоб було записано багато подробиць про діяльність його служителів. Ці натхнені Богом розповіді допомагають нам зрозуміти його погляд на ведення точних записів.

³³ Біблійні історичні оповіді показують, з якою точністю народ Єгови вів різні записи. У багатьох випадках неможливо було б передати повного значення біблійних подій, не вказавши конкретних чисел. Розглянь кілька прикладів: Буття 46:27; Вихід 12:37; Суддів 7:7; 2 Царів 19:35; 2 Хронік 14:9—13; Івана 6:10; 21:11; Дії 2:41; 19:19.

³⁴ Звичайно, звіти не охоплюють усього, що ми робимо в служінні Єгові, однак ця інформація має практичну цінність для організації Єгови. У першому столітті апостоли після участі в проповідницькій кампанії розповіли Ісусу «про все, що робили і чого навчали» (Марка 6:30). Іноді зі звітів видно, на які галузі служіння слід звернути особливу увагу. Цифри можуть свідчити як і про успіхи в деяких галузях, так і про те, що ріст кількості вісників чи поступ в інших галузях сповільнився. Можливо, вісники потребують підбадьорення або існують проблеми, які слід вирішити. Наглядачі братимуть до уваги звіти і старатимуться усунути все, що може перешкоджати поступу окремих вісників та цілого збору.

³⁵ Звіти також корисні для організації, оскільки дозволяють визначити, де є більша потреба у вісниках. Які території більш продуктивні? Де відбувається незначний ріст? Які публікації потрібні для того, щоб навчати людей правди? Звіти допомагають організації передбачати потреби в літературі для різних частин світу і відповідно задовольняти їх.

³⁶ Для більшості з нас звіти є джерелом підбадьорення. Хіба ж ми не тішимось, коли чуємо про успіхи братів у поширенні доброї новини по цілому світі? Звіти про теократичний ріст допомагають нам мати уявлення про ріст організації Єгови. Випадки зі служіння зворушують наші серця і додають запалу брати повнішу участь у праці проповідування (Дії 15:3). Тому кожному з нас важливо вчасно здавати звіт про служіння, адже так ми виявляємо турботу про всіх наших братів і сестер та доводимо, що навіть у найменшому підкоряємось організаційному устрою Єгови (Луки 16:10; Євр. 13:17).

³⁷ Нам не потрібно порівнювати своє служіння зі служінням інших (Гал. 5:26; 6:4). Обставини у всіх різні. Проте якщо ми поставимо перед собою реалістичні цілі, то отримаємо велику користь. Такі цілі будуть допомагати нам бачити свій поступ у служінні. Крім того, досягаючи їх, ми будемо відчувати глибоке задоволення.

³⁸ Очевидним є те, що Єгова прискорює збирання людей, яких він захистить під час «великого лиха». Ми живемо у час, коли сповнюється пророцтво Ісаї: «Нечисленний стане тисячею, і найменший — могутнім народом. Я, Єгова, прискорю це свого часу» (Об’яв. 7:9, 14; Ісаї 60:22). Яка ж велика честь бути вісниками доброї новини у ці знаменні останні дні! (Матв. 24:14).