Єгова — «Бог милосердний і милостивий»

«Господь, Господь,— Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий» (ВИХІД 34:6).

 1. а) Яку потіху Біблія дає тим, чиї близькі особи відійшли від чистого поклоніння? б) Як Єгова дивиться на осіб, що провинилися?

«ДОЧКА сказала мені, що вона більше не хоче належати до християнського збору,— розповідає один християнин, голова сім’ї.— Після того я цілими днями, тижнями, навіть місяцями відчував постійний ниючий біль у тілі. Це було гірше від смерті». Гірко бачити, як дорога особа залишає стежку чистого поклоніння. Чи ви також пережили щось подібне? Якщо так, то вас потішить усвідомлення того, що Єгова співчуває вам (Вихід 3:7; Ісаї 63:9). Але як він дивиться на осіб, що провинилися? Біблія показує, що Єгова милосердно запрошує їх повернутися до нього і пропонує їм свою милість. Він просив бунтівливих євреїв часу Малахії: «Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас!» (Малахії 3:7).

 2. Як Біблія виявляє, що милосердя є невід’ємною частиною особистості Єгови?

² Боже милосердя стало явним для Мойсея на горі Сінай. Там Єгова відкрив себе як «Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий» (Вихід 34:6). Це проголошення підкреслює, що милосердя є невід’ємною частиною особистості Єгови. Він «хоче, щоб... усі навернулися до каяття», писав християнський апостол Петро (2 Петра 3:9). Звичайно, Боже милосердя не безмежне. Він «не залишає нічого без кари», як було сказано Мойсею (Вихід 34:7, Хом.; 2 Петра 2:9). Проте «Бог є любов», а милосердя — важлива складова цієї риси (1 Івана 4:8; Якова 3:17). Єгова «Свого гніву не держить назавжди», і він «кохається в милості» (Михея 7:18, 19).

 3. Як, на відміну від книжників та фарисеїв, Ісус розглядав милосердя?

³ Ісус був досконалим відображенням свого небесного Отця (Івана 5:19). Його милосердне поводження з правопорушниками не означало, що він оправдував їхні гріхи; він виявляв до них ті самі ніжні почуття, що й до фізично хворих. (Порівняйте Марка 1:40, 41). Так, Ісус назвав милосердя серед «найважливішого» в Божому Законі (Матвія 23:23). Як протиставлення, розгляньмо приклад книжників і фарисеїв, котрі мали настільки дріб’язкові уявлення про справедливість, що взагалі виключали милосердя. Коли вони бачили, що Ісус має стосунки з грішниками, то нарікали: «Приймає Він грішників та з ними їсть» (Луки 15:1, 2). Ісус відповів своїм обвинувачам трьома ілюстраціями, кожна з яких підкреслює Боже милосердя.

 4. Які дві ілюстрації розповів Ісус і яка мета кожної з них?

⁴ Спершу Ісус розповів про чоловіка, який залишив 99 овець, щоб шукати одну загублену. Що Ісус цим хотів показати? Що «на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!» Після цього Ісус розповів про жінку, котра шукала загублену драхму й раділа, коли знайшла її. Яке застосування притчі? «Радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається». Ісус розповів свою третю ілюстрацію у вигляді притчіa. Багато людей вважають її найліпшим з будь-коли написаних оповідань. Розгляд цієї притчі допоможе нам належно оцінити й наслідувати Боже милосердя (Луки 15:3—10).

Син-бунтар покидає дім

5, 6. Як молодший син в Ісусовій третій притчі виявив брак цінування?

⁵ «У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку!» І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно» (Луки 15:11—13)b.

⁶ Який брак цінування з боку молодшого сина! Спершу він вимагав свій спадок, а потім розтратив його, «живучи марнотратно». Слово «марнотратно» перекладене з грецької і в оригіналі означає «розгульне життя». Один мовознавець каже, що це слово «виражає повний моральний занепад». Не без причин того молодого чоловіка в Ісусовій притчі називають блудним, а це слово містить значення безрозсудної непомірності.

 7. Хто сьогодні нагадує блудного сина і чому багато таких осіб шукають незалежності в «далекому краю»?

⁷ Чи сьогодні є люди, які нагадують блудного сина? Так. Дехто, на жаль, залишає безпечний «дім» нашого небесного Отця Єгови (1 Тимофія 3:15). Деякі з них вважали, що середовище Божого дому занадто обмежує їх, що пильне око Єгови є більше перешкодою, ніж охороною. (Порівняйте Псалом 32:8). Розгляньмо приклад одної християнки, яка була вихована згідно з біблійними принципами, але пізніше втягнулася в пияцтво і наркоманію. Оглядаючись на той темний період свого життя, вона каже: «Я хотіла довести, що сама ліпше влаштую своє життя. Я хотіла робити, що заманеться, і щоб ніхто мені не перечив». Як і блудний син, та молода жінка шукала незалежності. На жаль, за небіблійну поведінку вона мусила бути виключена з християнського збору (1 Коринтян 5:11—13).

 8. а) Яку допомогу можна надати особам, котрі хочуть жити всупереч Божим нормам? б) Чому кожен повинен глибоко задуматися над своїм вибором у справі поклоніння?

⁸ Дуже сумно, коли співвіруючий виявляє бажання жити всупереч Божим нормам (Филип’ян 3:18). Коли це стається, старійшини й інші християни з духовною кваліфікацією, намагаються виправити особу, що провинилася (Галатів 6:1). Проте нікого силою не примушують приймати ярмо християнського учнівства (Матвія 11:28—30; 16:24). Навіть молоді люди, стаючи дорослими, повинні приймати особисте рішення у справі поклоніння. Зрештою, кожен з нас наділений свободою волі і сам за себе дасть відповідь Богові (Римлян 14:12). Звичайно, ми також ‘жнемо те, що сіємо’ — і блудний син з Ісусової притчі мусив невдовзі зрозуміти це (Галатів 6:7, 8).

Розпач у далекому краю

9, 10. а) Якої зміни обставин зазнав блудний син і як він відреагував на неї? б) Наведіть приклад, як сьогодні деякі особи, що покидають правдиве поклоніння, опиняються у становищі, подібному до ситуації блудного сина?

⁹ «А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї,— і він став бідувати. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому» (Луки 15:14—16).

¹⁰ Хоча блудний син бідував, він не думав про повернення додому. Він зустрів одного мешканця, який дав йому роботу — пасти свиней. Оскільки згідно з Мойсеєвим Законом свині були нечистими тваринами, така робота була, мабуть, неприйнятною для юдея (Левит 11:7, 8). Але якщо блудного сина і турбувало сумління, він, очевидно, заглушив його голос. Зрештою, він не міг сподіватися, що його роботодавець, місцевий мешканець, буде турбуватися почуттями розореного чужинця. Становище блудного сина подібне до того, в якому сьогодні опиняється багато осіб, котрі покинули пряму стежку чистого поклоніння. Часто вони вплутуються у справи, які раніше вважали ганебними. Наприклад, у віці 17 років один хлопець збунтувався проти свого християнського виховання. «Неморальність та наркотики анулювали роки біблійного навчання»,— визнає він. Невдовзі цей хлопець опинився у в’язниці за збройний розбій і вбивство. Хоча він пізніше одужав духовно, яку ж велику ціну він мусив заплатити за «дочасну гріховну потіху»! (Порівняйте Євреїв 11:24—26).

11. Чим ускладнювалося становище блудного сина і як сьогодні деякі особи з’ясували, що світські спокуси — це лише «марна омана»?

¹¹ Скрутний стан блудного сина погіршувало те, що ‘ніхто не давав йому навіть стручків, що їли їх свині’. Де були його новознайдені друзі? Тепер, коли він був без гроша, то став ними «зненавиджений» (Приповістей 14:20). Подібно сьогодні багато осіб, які відходять від віри, з’ясовують, що спокуси та погляди цього світу є лише «марною оманою» (Колосян 2:8). «Без керівництва Єгови я зазнала багато горя й болю,— каже одна молода жінка, яка на деякий час залишила Божу організацію.— Я намагалася пристосуватися до світу, але оскільки насправді не була такою, як інші, вони відкидали мене. Я почувала себе, як загублена дитина, яка потребує батьківського керівництва. У той час я усвідомила, що мені потрібен Єгова. Я більше ніколи не хотіла бути незалежною від нього». Блудний син в Ісусовій притчі зробив подібний висновок.

Блудний син опам’ятовується

12, 13. Які фактори допомогли декому сьогодні спам’ятатися? (Дивіться інформацію в рамці).

¹² «Тоді він спам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів»... І, вставши, пішов він до батька свого» (Луки 15:17—20).

¹³ Блудний син «спам’ятався». Якийсь час він віддавався задоволенням, ніби жив у світі мрій. Але тепер він гостро усвідомив свій справжній духовний стан. Так, хоча цей молодий чоловік духовно впав, ще не все було втрачене. У ньому ще було щось добре. (Приповістей 24:16; порівняйте 2 Хронік 19:2, 3). Що сказати про тих, хто сьогодні залишає Божу отару? Чи розсудливо робити висновок, що всі вони безнадійні, що в кожному випадку їхній бунтарський спосіб дій доказує, що вони згрішили проти Божого святого духу? (Матвія 12:31, 32). Ні, не обов’язково. Деяких з них турбує їхня свавільна поведінка, і з часом багато з них спам’ятовується. «Я ніколи, навіть на день, не забувала про Єгову,— каже одна сестра, згадуючи час, який вона провела за межами Божої організації.— Я завжди молилася, щоб якимось чином, коли-небудь він прийняв мене назад у правду» (Псалом 119:176).

14. Що вирішив зробити блудний син і як він у цьому виявив смирення?

¹⁴ Але що можуть зробити у цій ситуації особи, які збилися зі шляху? В Ісусовій притчі блудний син постановив вирушити додому і просити в батька прощення. Він вирішив сказати йому: «Прийми ж мене, як одного з своїх наймитів». Наймит був робітником-поденником, і його можна було звільнити з роботи, повідомивши всього за день наперед. Його статус був навіть нижчим, ніж раба, який, у певному розумінні, був як член сім’ї. Отже, блудний син не мав наміру просити поновлення свого колишнього статусу сина. Він би з радістю прийняв найнижче становище, щоб з дня на день доводити свою відновлену вірність батькові. Однак на нього чекала несподіванка.

Зворушлива зустріч

15—17. а) Як батько відреагував, побачивши свого сина? б) Про що свідчать одежа, перстень і сандалі, які батько дав синові? в) Про що говорить те, що батько влаштував бенкет?

¹⁵ «Коли він далеко ще був, його батько вгледів його,— і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм [«зарахуй мене хоча б до наймитів твоїх», Герасимчук]»... А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть,— будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!» І почали веселитись вони» (Луки 15:20—24).

¹⁶ Кожний люблячий батько прагнув би побачити духовне видужання свого сина. Отже, ми можемо собі уявити, як батько блудного сина виглядав кожного дня на стежку перед своїм домом, щиро надіючись побачити повернення свого сина. Тепер він помітив, що син іде! Вигляд хлопця, без сумніву, змінився. Однак батько впізнав його, «коли він далеко ще був». Батько не звертає уваги на лахміття й пригнічений дух; він бачить свого сина і вибігає йому назустріч!

¹⁷ Добігши до сина, батько кинувся йому на шию і ніжно поцілував його. Тоді він наказав своїм рабам принести його синові одежу, персня і сандалі. Ця одежа не була будь-якою, а «найкращою», можливо, багато вишиті шати, призначені для шанованого гостя. Оскільки раби, як правило, не носили перснів і сандаль, давши їх синові, батько показав, що він приймає його назад як повноправного члена сім’ї. Але він зробив ще щось. Він влаштував бенкет, щоб відсвяткувати повернення свого сина. Ясно, що цей чоловік прощав його не з примусу і не тому, що повернення його сина вимагало прощення; він хотів простити. Він робив це з радістю.

18, 19. а) Чого притча про блудного сина вчить вас про Єгову? б) Як Єгова «чекає» на повернення грішника, що видно з його стосунків з Юдою та Єрусалимом?

¹⁸ Чого ця частина притчі про блудного сина вчить нас про Бога, якому ми маємо привілей поклонятися? По-перше, що Єгова «милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий» (Вихід 34:6). Справді, милосердя — це видатна Божа риса. Це його звичайне ставлення до тих, хто в біді. Також Ісусова притча вчить нас, що Єгова «вибачливий» (Псалом 86:5). Він уважно спостерігає за кожною зміною в серці грішних людей, за яку до них можна було б виявити милосердя (2 Хронік 12:12; 16:9).

¹⁹ Подумайте, наприклад, про Божі стосунки з Ізраїлем. Пророк Ісая під натхненням Єгови назвав Юду та Єрусалим ‘хворими від ноги до голови’. Однак він також сказав: «Господь буде чекати, щоб помилувати вас, і тому Він підійметься, щоб милосердя вчинити над вами» (Ісаї 1:5, 6; 30:18; 55:7; Єзекіїля 33:11). Єгова, як той батько в Ісусовій притчі, так би мовити, виглядає на стежку. Він пильно чекає повернення кожного, хто залишив його дім. Хіба не цього ми сподіваємося від люблячого батька? (Псалом 103:13).

20, 21. а) Як сьогодні багатьох притягує Боже милосердя? б) Що обговорюватиметься в наступній статті?

²⁰ Кожного року милосердя Єгови спонукує багатьох спам’ятатися і повернутися до правдивого поклоніння. Яку ж радість це приносить їхнім близьким! Візьмемо для прикладу християнського батька, згаданого на початку статті. На щастя, його дочка одужала духовно і тепер є повночасною служителькою. «Тепер я настільки щасливий, наскільки це можливо у цій старій системі речей,— каже він.— Мої сльози смутку обернулися на сльози радості». Безсумнівно, що Єгова також радіє! (Приповістей 27:11).

²¹ Але на цьому притча про блудного сина не закінчується. Ісус продовжив розповідь, щоб протиставити милосердя Єгови і невблаганну, осудливу позицію, типову для книжників та фарисеїв. Як він зробив це і яке значення це має для нас, обговорюватиметься в наступній статті.

[Примітки]

Для повторення

◻ Як Ісус розглядав милосердя на відміну від фарисеїв?

◻ Хто сьогодні нагадує блудного сина і чому?

◻ Які обставини змусили блудного сина спам’ятатися?

◻ Як батько виявив милосердя до розкаяного сина?

[Рамка на сторінці 11]

ВОНИ СПАМ’ЯТАЛИСЯ

Що допомогло деяким особам, які колись були виключені з християнського збору, спам’ятатися? Нижченаведені висловлювання проливають світло на це.

«Глибоко в серці я завжди знала, де правда. Роки вивчення Біблії і християнські зібрання справили на мене відчутний вплив. Як я могла далі свідомо ігнорувати Єгову? Він не залишав мене, це я залишила його. Кінець кінцем я визнала, наскільки була неправа й уперта і що Слово Єгови завжди збувається — ‘ми пожинаємо те, що сіємо’» (К. У.).

«Моя донечка почала розмовляти, і це зворушило мене, тому що я хотіла навчати її про Єгову, як до нього молитися і тому подібне. Я не могла спати, й одного разу пізно ввечері заїхала в парк і почала ридати. Я плакала і вперше за довгий час молилася до Єгови. Я була впевнена, що хочу повернути у своє життя Єгову, і надіялася, що він простить мені» (Х. Е.).

«Коли розмова торкалася релігії, я завжди говорила людям, що якби хотіла вибрати релігію, котра вчить правди, то мала б стати Свідком Єгови. Тоді я розповідала, що була в цій релігії, але не змогла жити відповідно до її вчень і вийшла з неї. Усвідомлюючи це, я часто почувалася винною і нещасною. Зрештою я сказала собі: «Ти нещасна. Тобі треба зробити докорінні зміни» (К. Н.).

«Тридцять п’ять років тому мене і мого чоловіка позбавили спілкування зі збором. Потім, у 1991 році, приємною несподіванкою для нас був візит двох старійшин, які повідомили нам про можливість повернутися до Єгови. Через шість місяців на нашу превелику радість нас поновили. Сьогодні моєму чоловікові 79 років, мені — 63» (К. А.).