«Слово Єгови росло і ширилось»

1—4. У якій ситуації опинився Петро і що ти відчував би за подібних обставин?

ЗА ПЕТРОМ з грюкотом зачиняються масивні металеві ворота в’язниці. Двоє охоронців ведуть закутого в кайдани апостола. Протягом багатьох годин, а може навіть і днів, він чекає на свій вирок. Все, що бачить Петро,— це стіни, ґрати, ланцюги та охоронці.

² Невдовзі він отримує сумну новину. Щоб догодити людям, цар Ірод Агріппа Ia вирішив стратити його після Пасхи. Це не просто погроза. Нещодавно цар стратив одного з друзів Петра, апостола Якова.

³ Надійшов останній вечір перед стратою. Про що думає Петро, сидячи в темній в’язниці? Чи він згадує Ісусові слова про те, що одного дня його зв’яжуть і поведуть, куди він не захоче? (Ів. 21:18, 19). Можливо, Петру спало на думку, що прийшов час його смерті.

⁴ Уяви себе на місці Петра. У такій ситуації багато хто впав би у відчай, думаючи, що надії вже нема. Однак чи якась ситуація може бути цілком безнадійною для послідовника Ісуса Христа? Чого ми можемо навчитися з того, як Петро та інші християни поводились під час переслідувань? Подивімось.

5, 6. а) Як і чому цар Ірод Агріппа I почав переслідувати християнський збір? б) Чому смерть Якова була великою втратою для збору?

⁵ Як ми дізналися з попереднього розділу, навернення язичника Корнилія та його сім’ї було визначною подією для християнського збору. Але те, що християни з євреїв тепер вільно поклонялися Богові разом з колишніми язичниками, мабуть, дуже розлютило прихильників юдаїзму.

⁶ Хитрий і підступний цар Ірод зрозумів, що, переслідуючи християн, він здобуде підтримку юдеїв. Він напевно чув, що апостол Яків був одним з найближчих друзів Ісуса Христа. Тому Ірод «убив мечем Якова, Іванового брата» (Дії 12:2). Для збору це була велика втрата. Яків разом з Петром та Іваном бачив преображення Ісуса та чудеса, яких не бачили інші апостоли (Матв. 17:1, 2; Марка 5:37—42). Ісус назвав Якова та його брата Івана «синами грому», адже вони були емоційними і завзятими (Марка 3:17). Коли Якова не стало, збір залишився без сміливого, вірного свідка та улюбленого брата.

7, 8. Що робив збір, коли Петра ув’язнили?

⁷ Як і сподівався Агріппа, він догодив юдеям, стративши Якова. Тому він вирішив убити ще й Петра. За його наказом Петра заарештували. Агріппа, ймовірно, знав, що раніше апостоли зникали з в’язниці (про звільнення апостолів розповідалося в 5-му розділі цієї книжки). Аби Петро не втік, Ірод звелів закувати його в ланцюги між двома вартовими. Ще 16 мали охороняти його позмінно день і ніч. Вартових попередили, що за втечу Петра вони поплатяться життям. Що за таких обставин могли зробити Петрові одновірці?

⁸ Брати і сестри не розгубилися. У Дії 12:5 сказано: «Тож Петро був у в’язниці, а збір тим часом ревно молився за нього до Бога». Християни палко благали Бога про допомогу. Вони не впали у відчай через смерть Якова і не почали думати, що їхні молитви даремні. Молитви дуже важливі для Єгови. Якщо вони узгоджуються з його волею, він дає на них відповідь (Євр. 13:18, 19; Як. 5:16). Нам важливо про це пам’ятати.

 9. Який приклад подали нам одновірці Петра?

⁹ Чи ти знаєш братів і сестер, які зносять випробування? Можливо, вони зазнають переслідувань, потерпають від стихійного лиха або живуть у країні, де діяльність Свідків заборонена. Чому б не молитися за них? А може, тобі відомо, що хтось має труднощі в сім’ї, страждає через знеохочення або зазнає інших випробувань віри. Перш ніж помолитися, подумай про людей, яких хотів би згадати по імені у своїй розмові з тим, хто вислуховує молитви (Пс. 65:2). Зрештою, у час випробувань ти теж потребуватимеш, щоб за тебе молилися.

10, 11. Розкажи, як ангел Єгови звільнив Петра.

¹⁰ Чи Петро переживав про те, що його чекає? Можливо. Але тієї останньої ночі у в’язниці він міцно спав між двома охоронцями. Цей праведний чоловік знав: хоч би що приніс завтрашній день, з ним буде Єгова (Рим. 14:7, 8). У будь-якому разі Петро не сподівався на чудо. Аж раптом у камері засяяло яскраве світло — в ній з’явився ангел. Проте охоронці, мабуть, не бачили його. Ангел розбудив апостола, і тієї ж миті міцні ланцюги самі впали з рук Петра.

¹¹ Ангел наказав Петру: «Мерщій уставай!.. Одягнися і взуй сандалії... Вдягни плащ». Петро так і зробив. Тоді ангел сказав: «Йди за мною». Вони вийшли з камери, минули охоронців, які стояли надворі, і підійшли до масивної металевої брами. Як же її відчинити? Якщо таке питання й виникло в Петра, то лише на якусь мить, адже «брама сама відчинилась перед ними». Петро ще не встиг збагнути, що відбувається, як вони вийшли на вулицю і ангел зник. Тепер Петро зрозумів, що це було не видіння. Він справді на волі! (Дії 12:7—11).

12. Чому розповідь про порятунок Петра дуже нас підбадьорює?

¹² Усвідомлення того, що Єгова за допомогою безмежної сили може рятувати своїх служителів, дуже зміцняє. Петра ув’язнив цар, якого підтримувала наймогутніша на той час держава. Однак апостол без перешкод вийшов із в’язниці. Щоправда, Єгова не здійснює чудес задля кожного свого служителя. Він не зробив цього у випадку з Яковом, а також тоді, коли Ісусове передречення про смерть Петра зрештою виконалось. Сьогодні християни не очікують, що Єгова буде чудом рятувати їх. Все ж ми не забуваємо, що Єгова не змінився (Мал. 3:6). Незабаром з допомогою свого Сина Єгова визволить мільйони людей з «в’язниці», якої ніхто не може уникнути,— він звільнить їх від смерті (Ів. 5:28, 29). Коли ми стикаємось з випробуваннями, ця обітниця додає нам сил.

13—15. а) Як брати і сестри, котрі зібралися в Маріїному домі, зреагували на прихід Петра? б) Про що далі йдеться в книзі Дії і що продовжував робити Петро?

¹³ Петро стояв посеред темної вулиці, вирішуючи, куди піти. Аж раптом він пригадав, що поруч живе християнка на ім’я Марія. Ця вдова мала великий дім, в якому міг зібратися цілий збір. Вона була матір’ю Івана Марка, про якого в книзі Дії вперше згадано в розповіді про звільнення Петра. Згодом апостол полюбив Марка немов сина (1 Пет. 5:13). Попри пізню годину цілий збір ревно молився в домі цієї жінки. Безсумнівно, брати і сестри молилися про порятунок Петра, але й подумати не могли, як саме Єгова відповість на їхні молитви.

¹⁴ Апостол постукав у хвіртку воріт, які вели на подвір’я. До воріт підійшла служниця, яку звали Рода (поширене грецьке ім’я, яке означає «троянда»). Вона не могла повірити, що чує Петра. Замість того щоб відчинити ворота, вона залишила апостола на вулиці, побігла в дім і стала переконувати братів і сестер, що прийшов Петро. Ті сказали, що вона збожеволіла, але дівчина наполягала на своєму і доводила, що біля воріт справді стоїть Петро. Тоді хтось припустив, що це ангел, який його представляв (Дії 12:12—15). Увесь цей час Петро далі стояв і стукав.

¹⁵ «Коли вони відчинили хвіртку і побачили його, то дуже здивувались» (Дії 12:16). Петро подав рукою знак, щоб усі втихли, після чого детально розповів про те, що сталося, і попросив повідомити про це учневі Якову та іншим братам. Потім він пішов, щоб його не знайшли воїни Ірода. Апостол продовжив своє служіння в безпечнішому місці. Остання згадка про Петра міститься в 15-му розділі книги Дії, де розповідається, як було вирішено питання щодо обрізання. Далі в цій книзі описується служіння та подорожі апостола Павла. Однак ми можемо бути впевненими, що Петро продовжував зміцняти братів і сестер там, де він служив. Звільнення Петра дуже підбадьорило усіх, хто був тієї пам’ятної ночі в домі Марії.

16. Чому ми впевнені, що майбутнє принесе нам багато радості?

¹⁶ Іноді Єгова дає своїм служителям більше, ніж вони очікують, і це приносить їм велику радість. Власне це відчули одновірці Петра, коли ангел звільнив його з в’язниці. Сьогодні ми теж відчуваємо радість, коли отримуємо благословення Єгови (Присл. 10:22). А в майбутньому ми побачимо, як по цілій землі виконаються всі Божі обіцянки. Славетне виконання цих обіцянок набагато перевершить усе, що ми собі уявляємо. Тож залишаймося вірними, пам’ятаючи, що на нас чекає багато радісних подій.

17, 18. Що спонукало людей підлещуватись до Ірода?

¹⁷ Новина про зникнення Петра розлютила царя Ірода, і він негайно наказав знайти його. Потім, допитавши вартових, він «наказав вивести їх та покарати». Мабуть, вартових стратили (Дії 12:19). Ірод Агріппа був жорстокою людиною. Але чи він залишився без кари?

¹⁸ Те, що Агріппі не вдалося стратити Петра, вразило його гордість. Однак невдовзі в нього з’явилась нагода потішити своє самолюбство. Він вирішив виступити перед людьми, які прийшли примиритися з ним. Лука розповідає, що, готуючись до виступу, «Ірод одягнув царські шати». Єврейський історик Йосиф Флавій написав, що одяг Ірода був затканий сріблом і в променях сонця дивовижно виблискував і сяяв. Цей пихатий правитель виголосив промову, і натовп почав вигукувати: «Це голос бога, а не людини!» (Дії 12:20—22).

19, 20. а) Чому Єгова покарав Ірода? б) У чому нас запевняє розповідь про раптову смерть Ірода Агріппи?

¹⁹ Бог, якому належить уся слава, спостерігав за Іродом. Цар мав можливість уникнути лиха: він міг докорити натовпу або хоча б не погодитись із ним. Натомість Ірод повівся дуже зухвало, і з ним сталося те, про що говориться в біблійному прислів’ї: «Загибелі передує гордість» (Присл. 16:18). «У ту ж мить ангел Єгови вразив» пихатого царя — він помер жахливою смертю. У Біблії сказано, що «його з’їли черви» (Дії 12:23). Йосиф Флавій зазначив, що хвороба вразила Агріппу раптово і що цар розумів, чому помирає. За словами історика, Агріппа мучився впродовж п’яти днівb.

²⁰ Іноді здається, що безбожники можуть безкарно робити все, що їм заманеться. Не варто цьому дивуватись, оскільки «весь світ лежить у владі Злого» (1 Ів. 5:19). Все ж вірних служителів Бога часом непокоїть думка про те, чому люди чинять зло і залишаються без покарання. Як ми побачили, Єгова карає злих і цим нагадує своїм служителям, що він любить справедливість (Пс. 33:5). Ось чому ця та інші біблійні розповіді можуть дати нам розраду. Рано чи пізно справедливість переможе.

21. Про що насамперед ідеться в 12-му розділі книги Дії і чому це нас підбадьорює?

²¹ Ця історія закінчується на позитивній ноті: «Слово Єгови росло і ширилось» (Дії 12:24). Так само Єгова благословляє проповідування в наш час. Дванадцятий розділ книги Дії розповідає не лише про смерть одного апостола і про порятунок іншого. Передусім у ньому йдеться про Єгову і про те, як він перешкодив Сатані знищити християнський збір та згасити ревність у праці проповідування. Напади Сатани ніколи не матимуть успіху (Ісаї 54:17). Праця, в якій беруть участь ті, хто стоїть по стороні Єгови і Христа, ніколи не зазнає невдачі. Хіба це нас не підбадьорює? Яка ж честь — поширювати «слово Єгови» в наші дні!