Християни і світ людства

«Поводьтеся мудро з чужими [«тими, що назовні», Хом.]» (КОЛОСЯН 4:5).

 1. Що Ісус сказав про своїх послідовників і про світ?

У МОЛИТВІ до небесного Отця Ісус сказав про своїх послідовників: «Світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу». Після цього він додав: «Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого» (Івана 17:14, 15). Християни не повинні були відділятися від світу фізично, наприклад, усамітнюючись у монастирях. Швидше навпаки — Христос «послав їх в світ», щоб вони були його свідками «аж до останнього краю землі» (Івана 17:18, Дерк.; Дії 1:8). Все ж таки він просив Бога берегти їх, тому що Сатана, «Князь світу цього», розпалюватиме ненависть людей до християн за ім’я Христа (Івана 12:31; Матвія 24:9).

 2. а) Як Біблія використовує слово «світ»? б) Яке врівноважене ставлення Єгова виявляє до світу?

² У Біблії слово «світ» (по-грецьки ко́смос) часто визначає неправедне людське суспільство, яке «лежить у владі лукавого» (1 Івана 5:19, УКУ). Через те що християни підкоряються нормам Єгови і слухаються наказу проповідувати світові добру новину про Боже Царство, деколи стосунки між ними і світом бувають складними (2 Тимофія 3:12; 1 Івана 3:1, 13). Однак слово ко́смос також використовується у Святому Письмі стосовно людської сім’ї взагалі. Говорячи про світ у цьому розумінні, Ісус сказав: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Івана 3:16, 17; 2 Коринтян 5:19; 1 Івана 4:14). Отже, хоча Єгова ненавидить речі, характерні для злої системи Сатани, він виявив любов до людства, пославши на землю свого Сина, щоб спасти всіх, хто ‘навернеться до каяття’ (2 Петра 3:9; Приповістей 6:16—19). Поклонникам Єгови потрібно наслідувати врівноважене ставлення Бога до світу.

Приклад Ісуса

 3, 4. а) Яку позицію Ісус займав стосовно правління? б) Як Ісус ставився до світу людства?

³ Незадовго до своєї смерті Ісус сказав Понтію Пилату: «Моє Царство не із світу цього» (Івана 18:36). У згоді з цими словами Ісус раніше відкинув пропозицію Сатани дати йому владу над царствами світу і не дозволив євреям зробити його їхнім царем (Луки 4:5—8; Івана 6:14, 15). Однак Ісус виявив велику любов до світу людства. Це видно з повідомлення апостола Матвія: «Як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха». Керуючись любов’ю, він проповідував людям у їхніх містах і селах. Ісус навчав їх і зціляв їхні немочі (Матвія 9:36). Він також був чуйним до фізичних потреб людей, які приходили вчитися від нього. Про це читаємо: «Ісус Своїх учнів покликав, і сказав: «Шкода Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі» (Матвія 15:32). Яка ніжна турбота!

⁴ Євреї були дуже упереджені проти самарян, але Ісус довго розмовляв із самарянкою і провів два дні, даючи свідчення в самарянському місті (Івана 4:5—42). Хоча Бог послав його до «овечок загинулих дому Ізраїлевого», Ісус при нагоді відгукувався на вияви віри також інших неєвреїв (Матвія 8:5—13; 15:21—28). Так, Ісус показав, що можна бути «не від світу» і разом з тим виявляти любов до світу людства, до людей. Чи ми також виявляємо співчуття до людей, поруч з якими живемо, працюємо чи робимо покупки? Чи ми турбуємось про їхнє благополуччя — не лише про духовні потреби, але й про інші, якщо ми в межах розумного можемо допомогти? Ісус робив так і цим він створював можливість навчати людей про Царство. Правда, ми не можемо чинити буквальні чудеса, як Ісус. Але вчинок доброзичливості часто робить, так би мовити, чудеса, у переборенні упереджень.

Павлове ставлення до людей, «що зовні»

 5, 6. Який підхід апостол Павло мав до євреїв, «що зовні»?

⁵ У кількох своїх листах апостол Павло згадує людей «чужих», або «що зовні», маючи на увазі всіх нехристиян — і євреїв, і язичників (1 Коринтян 5:12; 1 Солунян 4:12, Хом.; 1 Тимофія 3:7, Хом.). Як він поводився з такими людьми? Він «для всіх... був усе, щоб спасти бодай деяких» (1 Коринтян 9:20—22). Павло мав звичку, прибувши в місто, спершу проповідувати місцевим євреям. Яким був його підхід? Він тактовно і ввічливо давав переконливі докази з Писань, що Месія прийшов, помер жертовною смертю і воскрес (Дії 13:5, 14—16, 43; 17:1—3, 10).

⁶ Таким чином Павло навчав євреїв про Месію та Боже Царство, виходячи з їхнього знання про Закон і пророків. І йому вдавалося переконати деяких (Дії 14:1; 17:4). Незважаючи на опір з боку єврейських провідників, Павло тепло відізвався про своїх співвітчизників-євреїв, пишучи: «Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння. Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом» (Римлян 10:1, 2).

Допомога неєврейським віруючим

 7. Яким був відгук багатьох нововірців на добру новину, проповідувану Павлом?

⁷ Неєвреїв, які стали обрізаними послідовниками юдаїзму, називали нововірцями. Очевидно, новонавернені на єврейську віру були в Римі, Сирійській Антіохії, Ефіопії та в Пісідійській Антіохії — по цілій єврейській діаспорі (Дії 2:8—11; 6:5; 8:27; 13:14, 43; порівняйте Матвія 23:15). На відміну від багатьох єврейських правителів, нововірці, мабуть, не були пихатими і вони не могли спогорда вихвалятись походженням від Авраама (Матвія 3:9; Івана 8:33). Ці нововірці залишали язичеських богів і смиренно звертались до Єгови, набуваючи деякого знання про нього і про його закони. І згідно з єврейською вірою вони надіялись на прихід Месії. Вже виявивши готовність змінюватись у своїх пошуках правди, багато з них були готові зробити ще більше змін і відгукувались на проповідь апостола Павла (Дії 13:42, 43). Коли нововірці, які раніше поклонялись язичеським богам, навертались на християнство, вони мали унікальну можливість свідчити іншим язичникам, котрі все ще поклонялись тим богам.

 8, 9. а) Окрім нововірців, який інший клас язичників приваблювала єврейська релігія? б) Як відгукувалось на добру новину багато необрізаних богобоязливих?

⁸ Окрім обрізаних нововірців, єврейська релігія приваблювала також інших неєвреїв. Першим з тих людей, хто став християнином, був Корнилій — хоча й не нововірець, але «побожний... та богобійний» чоловік (Дії 10:2). У своєму коментарі до книги Дії професор Ф. Ф. Брус пише: «Таких язичників прийнято називати «богобоязливими»; і хоча це не офіційний термін, він зручний у користуванні. Багатьох тогочасних язичників, не готових повністю навернутись до юдаїзму (вимога обрізання була особливим каменем спотикання для чоловіків), приваблював простий монотеїзм єврейського синагогального поклоніння та етичні норми єврейського способу життя. Деякі з них ходили в синагогу і були досить добре обізнані з молитвами та Святим Письмом, вони слухали його читання в грецькому перекладі».

⁹ Апостол Павло зустрічався з багатьма богобоязливими, коли проповідував у синагогах Малої Азії та Греції. У Пісідійській Антіохії він звернувся до зібраних у синагозі такими словами: «Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!» (Дії 13:16, 26). Лука пише, що, після того, як Павло проповідував три суботи в синагозі в Солуні, «декотрі з них [євреїв] увірували [стали християнами] і приєднались до Павла і Сили, як із побожних гелленів велике число, так і чимало із знатних жінок» (Дії 17:4, Дерк.). Мабуть, деякі греки були необрізаними богобоязливими. Є докази, що багато таких язичників спілкувалися з єврейськими громадами.

Проповідування серед «невіруючих»

10. Як Павло проповідував язичниками, що не мали знань зі Святого Письма і яким був результат?

¹⁰ У Християнських грецьких Писаннях слово «невіруючий» може стосуватись узагалі людей за межами християнського збору. Часто воно стосується язичників (Римлян 15:31, Дерк.; 1 Коринтян 14:22, 23; 2 Коринтян 4:4; 6:14). В Афінах багато невіруючих були освічені в грецькій філософії і не мали жодних знань зі Святого Письма. Чи це відохотило Павла від свідчення? Ні. Проте він змінив свій підхід. Павло майстерно викладав погляди з Писань, хоча й прямо не цитував Єврейських Писань, незнаних для афінян. Він винахідливо демонстрував подібності між правдою з Писань і деякими думками давніх поетів-стоїків. І він представляв їм поняття про одного правдивого Бога для всіх людей, Бога, який праведно судитиме через чоловіка, який помер і воскрес. Таким чином Павло тактовно проповідував афінянам про Христа. З яким результатом? Хоча більшість відкрито насміхалися над ним або ставились скептично, «деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагіт, і жінка, Дамара ім’ям, та інші із ними» (Дії 17:18, 21—34).

11. Яким містом був Коринт і якими були результати Павлової проповідницької діяльності в ньому?

¹¹ У Коринті була досить велика єврейська община, отже Павло почав своє служіння у тому місті, проповідуючи у синагозі. Але коли євреї почали противитись, Павло переключився на язичеське населення (Дії 18:1—6). І яке ж то було населення! Коринт був метушливим, космополітичним, комерційним містом, відомим в античному світі своїм розпущеним життям. Навіть слово «коринтизувати» означало чинити неморальність. Однак вже після того, як євреї відкинули Павлове проповідування, Христос з’явився йому і сказав: «Не бійся, але говори... бо Я маю в цім місті багато людей» (Дії 18:9, 10). І дійсно, Павло заклав у Коринті збір, хоча деякі його члени раніше вели «коринтський» спосіб життя (1 Коринтян 6:9—11).

Намагання спасти «усяких людей» сьогодні

12, 13. а) Чим наша територія нагадує територію Павлового часу? б) З яким умонастроєм ми працюємо в територіях, де вже давно діють релігії християнського світу або де багато людей розчаровані організованою релігією?

¹² Сьогодні, як і в першому столітті, «Божа благодать... спасає всіх [«всяких», НС] людей» (Тита 2:11). Територія для проповідування доброї новини розширилась і досягла всіх континентів, а також більшість морських островів. Як і в дні Павла, трапляються дійсно «усякі люди». Наприклад, деякі з нас проповідують у країнах, де церкви християнського світу діють вже багато століть. Подібно до євреїв першого століття члени тих церков можуть бути під сильним впливом релігійних традицій. Усе ж, ми з радістю відшукуємо людей з добрим серцем і в розмові з ними виходимо з тих біблійних знань, які вони вже мають. Ми не говоримо з ними звисока і не зневажаємо їх, навіть якщо їхні релігійні провідники деколи чинять нам опір і переслідують нас. Ми усвідомлюємо, що деякі з них можуть мати «ревність про Бога», хоча й не мають точного знання. Подібно до Ісуса і Павла ми виявляємо справжню любов до людей і палко бажаємо, щоб вони спаслися (Римлян 10:2).

¹³ Під час проповідування багато з нас зустрічають осіб, розчарованих організованою релігією. Однак вони все ще можуть бути богобоязливими, до певної міри віруючи в Бога і намагаючись вести праведне життя. Чи ж нам не радіти, коли у цьому поколінні, яке стає щораз безбожнішим і покрученішим, зустрічаємо людей, що мають хоч якусь віру в Бога? І хіба ми не прагнемо спрямувати їх до такого поклоніння, в якому немає лицемірства та обману? (Филип’ян 2:15).

14, 15. Як з’явилось велике поле для проповідування доброї новини?

¹⁴ У своїй притчі про невід Ісус передрік, що буде велика територія для проповідницької праці (Матвія 13:47—49). Пояснюючи цю притчу, «Вартова башта» за 15 червня 1992 року на сторінці 20 писала: «Протягом століть члени загальновизнаного християнства відігравали головну роль у перекладанні, копіюванні та розповсюдженні Божого Слова. Церкви пізніше утворювали або підтримували біблійні товариства, які перекладали Біблію мовами віддалених країн. Вони також посилали медичних місіонерів та вчителів, які підкупляли християн рисом. Це зібрало численну кількість непридатної риби, яка не мала Божого схвалення. Принаймні це дало нагоду для мільйонів нехристиян ознайомитися з Біблією і християнством, хоча й зіпсованим».

¹⁵ Релігії християнського світу особливо успішно навертали на свою віру в Південній Америці, Африці та на деяких морських островах. У наш час у цих місцевостях було знайдено чимало сумирних осіб і ми можемо зробити ще багато добра, якщо будемо позитивно і з любов’ю ставитися до таких смиренних людей, подібно як Павло ставився до єврейських нововірців. Серед тих, кому потрібна наша допомога, є також мільйони людей, які, можна сказати, «співчувають» Свідкам Єгови. Вони завжди раді нам, коли ми їх відвідуємо. Деякі вивчали з нами Біблію і приходять на зібрання, особливо на щорічний Спомин смерті Христа. Хіба ці особи не складають велике поле для проповідування доброї новини про Царство?

16, 17. а) До яких різних людей ми підходимо з доброю новиною? б) Як ми наслідуємо Павла в проповідуванні різним людям?

¹⁶ Також, що сказати про вихідців з нехристиянських країн, яких ми зустрічаємо на їхній батьківщині чи в Західних країнах, куди вони іммігрують? А що з багатьма мільйонами тих людей, які зовсім відвернулися від релігії і стали атеїстами чи агностиками? До того ж, що сказати про людей, які майже з релігійною пристрастю ставляться до сучасної філософії чи популярної психології, про яку йдеться в багатьох самовчителях? Чи нам слід цуратись усіх цих людей, вважати їх безнадійними? Якщо ми наслідуємо апостола Павла, то ні.

¹⁷ Проповідуючи в Афінах, Павло не вдавався до філософських дебатів зі своїми слухачами. Однак він пристосовував своє пояснення до людей, з якими мав справу, викладаючи біблійні істини просто й логічно. Подібно й ми не мусимо ставати експертами з релігій чи філософій людей, яким проповідуємо. Але все-таки ми пристосовуємо свій підхід, щоб наше свідчення було ефективним, і таким чином ‘для всіх стаємо всім’ (1 Коринтян 9:22). Павло писав до християн у Колосах: «Поводьтеся мудро з чужими [«тими, що назовні», Хом.], використовуючи час. Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати» (Колосян 4:5, 6).

18. Яку відповідальність ми маємо і чого нам ніколи не слід забувати?

¹⁸ Виявляймо ж любов усяким людям, як це робили Ісус та апостол Павло! Особливо стараймось ділитися з іншими доброю новиною про Царство. Але ніколи не слід також забувати, що Ісус сказав про своїх апостолів: «Не від світу вони» (Івана 17:16). У наступній статті буде ще більше обговорюватись значення цих слів для нас.

Повторення

◻ Опишіть Ісусове врівноважене ставлення до світу.

◻ Як апостол Павло проповідував євреям і нововірцям?

◻ Який підхід використовував Павло до богобоязливих і до невіруючих?

◻ Як ми можемо стати ‘усім для всіх’ у своєму проповідницькому служінні?

[Ілюстрації на сторінці 10]

Християни часто можуть побороти упередження своїх ближніх учинками доброзичливості.