«Ми повинні підкорятися передусім владі Бога»

 1—3. а) За що апостолів судили в Синедріоні і перед яким вибором вони стояли? б) Чому нам важливо знати, яку позицію зайняли апостоли?

ЧЛЕНИ Синедріону аж кипіли від гніву. Вони судили Ісусових апостолів. У чому їх звинувачували? Йосип Кайяфа, первосвященик, який очолював Синедріон, розлючено сказав: «Ми суворо заборонили вам навчати від того імені». Кайяфа навіть не хотів вимовляти імені Ісуса. «Своїм вченням,— говорив він,— ви наповнили весь Єрусалим і хочете скласти на нас вину за пролиття крові того чоловіка» (Дії 5:28). Суть його слів зводилась до того, що апостоли мають припинити проповідувати, інакше на них чекає покарання.

² Що ж зроблять апостоли? Доручення проповідувати їм дав сам Ісус, який був наділений владою від Бога (Матв. 28:18—20). Чи вони піддадуться страху перед людиною і припинять виконувати Ісусів наказ? Чи знайдуть у собі мужність проповідувати далі? Іншими словами, кого вони слухатимуться: Бога чи людину? Не вагаючись, Петро сміливо та чітко висловив погляд усіх апостолів.

³ Нам, правдивим християнам, важливо знати, як апостоли поставились до погроз Синедріону. Ми теж маємо доручення проповідувати і, виконуючи його, можемо зіткнутися з протидією (Матв. 10:22). Що ми зробимо, коли противники будуть обмежувати або забороняти нашу діяльність? Нам корисно розглянути події, які передували суду в Синедріоніa, і проаналізувати, яку позицію зайняли апостоли.

4, 5. Чому Кайяфа і садукеї сповнились ревнощами?

⁴ Коли Синедріон вперше наказав Петру та Івану припинити проповідувати, вони відповіли: «Ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули» (Дії 4:20). Після цього Петро, Іван та інші апостоли продовжували навчати в храмі. Вони виконували «багато знаків», наприклад зціляли хворих та виганяли демонів. Усе це відбувалося в Соломоновій колонаді — критій галереї у східній частині храму, куди сходилось багато юдеїв. Очевидно, людей зціляла навіть Петрова тінь! Чимало зцілених відгукувалось на звістку від Бога, «тож дуже багато чоловіків і жінок повірили в Господа, і віруючих ставало дедалі більше» (Дії 5:12—15).

⁵ Кайяфа та члени релігійної секти садукеїв, до якої він належав, «сповнившись ревнощами», кинули апостолів до в’язниці (Дії 5:17, 18). Що так обурило цих релігійних провідників? Апостоли навчали, що Ісус воскрес, а садукеї не вірили у воскресіння. Крім того, апостоли казали, що тільки завдяки вірі в Ісуса можна отримати спасіння, а садукеї боялися, що римляни захоплять їхній народ, якщо люди вважатимуть Ісуса своїм провідником (Ів. 11:48). Ось чому садукеї хотіли, аби апостоли припинили проповідувати.

 6. Хто сьогодні спричиняє переслідування служителів Єгови і чому це нас не дивує?

⁶ Сьогодні, як і в минулому, саме релігійні провідники спричиняють переслідування служителів Єгови. Щоб зупинити працю проповідування, вони використовують свій вплив на представників влади та засоби масової інформації. Чи це має нас дивувати? Ні. Звістка, яку ми несемо, викриває фальшиву релігію і допомагає щирим людям звільнятися від небіблійних вчень та звичаїв (Ів. 8:32). Саме тому релігійні провідники заздрять народу Єгови і ненавидять його.

7, 8. Як на апостолів вплинув наказ ангела і яке запитання нам варто собі поставити?

⁷ Мабуть, у в’язниці апостоли думали, що загинуть від рук ворогів (Матв. 24:9). Але вночі сталося щось дивовижне: «Ангел Єгови відчинив двері в’язниці»b (Дії 5:19). Цей ангел сказав апостолам: «Йдіть до храму і, ставши там, продовжуйте розповідати людям все, що знаєте про це життя» (Дії 5:20). Наказ ангела запевнив апостолів у тому, що Бог їх схвалює. Слова ангела також зміцнили їхнє бажання залишатися непохитними, незважаючи ні на що. Виявивши мужність і глибоку віру, «вони на світанку ввійшли у храм і почали навчати Божого слова» (Дії 5:21).

⁸ Кожному з нас варто запитати себе: чи буде в мене достатньо віри й мужності, щоб проповідувати за подібних обставин? Усвідомлення того, що «ґрунтовне свідчення про Боже Царство» рятує людям життя і що в цій праці допомагають ангели, додасть нам сил (Дії 28:23; Об’яв. 14:6, 7).

 9—11. Як апостоли відповіли на наказ Синедріону припинити проповідування і який принцип міститься у відповіді апостолів?

⁹ Кайяфа та інші члени Синедріону вже зібралися, щоб судити апостолів. Вони посилають за ними, не знаючи про те, що сталося у в’язниці. Уяви здивування охоронців, які побачили, що у в’язниці нікого немає, хоча вона «була надійно зачинена і при дверях стояли вартові» (Дії 5:23). Невдовзі начальник храму дізнався, що апостоли повернулися в храм і навчають про Ісуса Христа, тобто роблять те, за що їх ув’язнили. Разом з охоронцями він одразу попрямував у храм, щоб привести апостолів до Синедріону.

¹⁰ Як уже говорилось на початку цього розділу, розлючені релігійні провідники заборонили апостолам проповідувати. Що апостоли їм відповіли? Від імені усіх Петро сміливо сказав: «Ми повинні підкорятися передусім владі Бога, а не людей» (Дії 5:29). У цих словах міститься принцип, яким в усі часи повинні керуватися правдиві християни. Людські правителі не мають права вимагати від нас покори, коли забороняють виконувати те, що від нас вимагає Бог, або змушують робити те, що Бог засуджує. Тож, навіть коли «вища влада» не дозволяє нам проповідувати, ми не можемо припинити працю, яку нам доручив Бог (Рим. 13:1). Натомість ми будемо далі ґрунтовно свідчити про Боже Царство, але робитимемо це обережно.

¹¹ Смілива відповідь апостолів ви́кликала лютий гнів у роздратованих суддів. Вони постановили «вбити апостолів» (Дії 5:33). Здавалося, що цих сміливих і ревних проповідників чекає неминуча смерть. Однак несподівано у них з’явилась надія на порятунок.

12, 13. а) Яку пораду Гамаліїл дав членам Синедріону і що вони зробили? б) Як Єгова сьогодні може захистити свій народ і в чому ми можемо не сумніватися, навіть якщо нам «доведеться постраждати за праведність»?

¹² Перед Синедріоном почав говорити Гамаліїл, «шанований усіма вчитель Закону»c. Цей знавець права, який користувався повагою серед членів верховного суду, наказав «ненадовго вивести апостолів» (Дії 5:34). Нагадавши присутнім про кілька недавніх заворушень, Гамаліїл зазначив, що після смерті ватажків їхні послідовники розпорошилися. Він закли́кав суд не поспішати із засудженням апостолів, провідник яких, Ісус, недавно помер. Слова Гамаліїла були переконливими: «Не чіпайте цих чоловіків, а ліпше залишіть їх у спокої. Бо якщо цей задум або ця справа від людини, то обов’язково провалиться, а якщо ця справа від Бога, то ви не зможете її розладнати. Інакше може виявитись, що ви боретесь із самим Богом» (Дії 5:38, 39). Судді послухалися цієї поради. Все ж вони висікли апостолів і наказали їм «більше не говорити від Ісусового імені» (Дії 5:40).

¹³ Як і тоді, в наші часи Єгова може спонукати впливових людей, таких як Гамаліїл, захищати його народ (Присл. 21:1). Єгова може своїм духом вплинути на державних керівників, суддів та законодавців, щоб вони виконували його волю (Неем. 2:4—8). Щоправда, Бог іноді допускає, щоб ми постраждали за праведність (1 Пет. 3:14). Однак не сумніваймося, що Бог дасть нам сил усе знести. Окрім того, пам’ятаймо, що Єгова ніколи не допустить, аби противники перешкодили виконанню його волі (1 Кор. 10:13; Ісаї 54:17).

14, 15. а) Що відчували апостоли після покарання і чому? б) Наведи приклад, який показує, що народ Єгови зносить страждання з радістю.

¹⁴ Чи апостоли занепали духом після того, як їх висікли різками? Аж ніяк! Вони «пішли із Синедріону, радіючи» (Дії 5:41). Чому вони раділи? Не тому, що зазнали фізичного болю. Вони розуміли: їх переслідують за те, що вони вірні Єгові та йдуть слідами Ісуса, який залишив для них приклад (Матв. 5:11, 12).

¹⁵ Так само, як християни в I столітті, ми з радістю зносимо страждання заради доброї новини (1 Пет. 4:12—14). Звичайно, погрози, переслідування та ув’язнення не приносять нам задоволення. Але ми щасливі від того, що залишаємось вірними Єгові. Наприклад, Хенрик Дорник зазнав багатьох страждань за часів тоталітарних режимів. Він розповів, що, коли в серпні 1944 року його разом з братом відправляли в концтабір, один з переслідувачів сказав: «Їх неможливо переконати. Мучеництво приносить їм радість». Брат Дорник пояснив: «Мені не хотілось бути мучеником. Але страждання, які я зносив з мужністю та гідністю, приносили мені радість, оскільки вони свідчили про мою відданість Єгові» (Як. 1:2—4).

16. З чого видно, що апостоли вирішили давати ґрунтовне свідчення, і як ми наслідуємо їхній приклад?

¹⁶ Апостоли, не гаючи часу, знову почали проповідувати. Вони відважно «кожен день у храмі та від дому до дому... навчали й звіщали добру новину про Христа Ісуса»d (Дії 5:42). Ці ревні проповідники твердо вирішили давати ґрунтовне свідчення. Вони робили так, як навчав Ісус Христос,— несли звістку в доми людей (Матв. 10:7, 11—14). Безсумнівно, завдяки цьому вони своїм вченням наповнили весь Єрусалим. Сьогодні Свідки Єгови відомі тим, що проповідують від дому до дому, як апостоли. Щоб давати ґрунтовне свідчення, ми заходимо в кожен дім на своїй території та проповідуємо добру новину всім мешканцям. Чи Єгова благословляє проповідування від дому до дому? Так! У ці останні дні мільйони людей відгукнулися на звістку про Царство, і чимало з них вперше почули її саме тому, що Свідки Єгови прийшли до них додому.

17—19. Яка проблема виникла у християнському зборі I століття і як апостоли її вирішили?

¹⁷ У християнському зборі I століття виникла проблема, яка загрожувала його єдності. У чому вона полягала? Чимало новоохрещених учнів залишилися в Єрусалимі, щоб, перш ніж повернутися додому, набути більше знань. Місцеві брати і сестри охоче забезпечували їх їжею та всім необхідним (Дії 2:44—46; 4:34—37). Але, як виявилось, «при щоденному розподілі їжі» про єврейськомовних вдів належно дбали, а грекомовних обділяли (Дії 6:1). Очевидно, проблема полягала у несправедливому ставленні до них. Ця ситуація могла спричинити поділення у зборі.

¹⁸ Апостоли, з яких складався керівний орган, розуміли, що було би немудро «покин[ути] Боже слово та пі[ти] розподіляти їжу» (Дії 6:2). Вони попросили знайти сімох чоловіків, «які сповнені духу та мудрості», щоб доручити їм цю «важливу справу» (Дії 6:3). Потрібні були зрілі чоловіки, адже вони мали не лише розподіляти їжу, але й розпоряджатися грошима, купувати продукти та вести точні записи. Усі, кого вибрали, мали грецькі імена, тому, можливо, ображені вдови більше їм довіряли. Помолившись, апостоли доручили сімом чоловікам з доброю репутацією виконувати цю «важливу справу»e.

¹⁹ Чи завдання розподіляти їжу звільняло цих сімох християн від проповідування доброї новини? Аж ніяк. Серед вибраних чоловіків був Степан, сміливий та ревний проповідник (Дії 6:8—10). До них також належав Пилип, «проповідник доброї новини» (Дії 21:8). Без сумніву, усі семеро продовжували свідчити про Царство.

20. Як сьогодні служителі Єгови дотримуються встановленого апостолами порядку?

²⁰ Служителі Єгови сьогодні мають такий же організаційний устрій, як і в часи апостолів. Для виконання обов’язків у зборі рекомендують чоловіків, які виявляють Божу мудрість і керуються святим духом. Братів, які відповідають біблійним вимогам, під наглядом Керівного органу призначають старійшинами або служителями зборуf (1 Тим. 3:1—9, 12, 13). Про них можна сказати, що вони призначені святим духом. Ці старанні брати виконують багато «важливих справ». Наприклад, старійшини організовують допомогу вірним християнам похилого віку, коли це необхідно (Як. 1:27). Деякі старійшини мають чимало роботи, пов’язаної з будівництвом Залів Царства, підготовкою до конгресів або діяльністю комітетів зв’язку з лікарнями. Багато справ, які прямо не пов’язані з пастирською працею і навчанням, виконують служителі збору. При цьому старійшини та служителі збору не повинні занедбувати даного Богом доручення проповідувати добру новину про Царство (1 Кор. 9:16).

21, 22. З чого видно, що Єгова благословляв перший християнський збір?

²¹ З допомогою Єгови новоутворений збір зніс нападки з боку противників і подолав незгоди, які виникли серед братів та сестер. Те, що Єгова благословляв цей збір, видно з наступних слів: «Слово Боже й далі ширилося, а кількість учнів в Єрусалимі постійно зростала. Навіть багато священиків наверталися на віру» (Дії 6:7). Це лише одна з багатьох розповідей у книзі Дії про поширення доброї новини в I столітті (Дії 9:31; 12:24; 16:5; 19:20; 28:31). Сьогодні нас підбадьорюють звіти, які показують, що звістка про Царство шириться в різних куточках землі.

²² У I сторіччі релігійні провідники не збирались іти на поступки християнам. Незабаром мала розпочатися нова хвиля переслідувань. З наступного розділу ми дізнаємось, як від рук противників постраждав християнський учень Степан.