Дії апостолів

28 Коли ми опинились у безпечному місці, то довідалися, що цей острів називається Мальта.+ 2 Люди, які розмовляли чужою мовою, поставились до нас з величезною добротою. Вони розклали багаття й щиро прийняли всіх нас, бо йшов дощ і було холодно.+ 3 Коли ж Павло назбирав оберемок хмизу і поклав у багаття, то від жару звідти вилізла гадюка і вп’ялася йому в руку. 4 Місцеві люди побачили, що отруйна змія звисає з його руки, і заговорили між собою: «Цей чоловік явно вбивця, і, хоча він врятувався на морі, Справедливість не допустила, щоб він жив». 5 Але він струсив змію у вогонь, зовсім не постраждавши. 6 Вони ж думали, що він спухне або відразу впаде мертвим. Прочекавши досить довго і побачивши, що нічого з ним не сталося, вони змінили свою думку й почали говорити, що він бог.+

7 А неподалік того місця були володіння Пу́блія, головної людини на острові. Він нас гостинно прийняв і три дні опікувався нами. 8 У той час батько Пу́блія лежав у гарячці, хворий на дизентерію. Павло пішов до нього і, помолившись, поклав на нього руки та зцілив його.+ 9 Після цього інші острів’яни, які були хворі, також почали приходити до Павла, і він їх зціляв.+ 10 Вони вшанували нас багатьма подарунками, а коли ми відпливали, дали в дорогу все необхідне.

11 Через три місяці ми відпливли александрійським кораблем, який простояв зиму на острові; на носі цього корабля була прикраса «Сини Зевса». 12 Зайшовши в порт у Сираку́зах, ми залишилися там на три дні, 13 а звідти попливли далі і прибули в Ре́гій. Через день подув південний вітер, і ми вже на другий день дісталися до Путео́лі. 14 Там ми знайшли братів, і вони впросили нас залишитися в них на сім днів, а потім ми вирушили до Рима. 15 Тамтешні брати, почувши про нас, пішли нам назустріч аж до А́ппієвого ринку і Трьох Заїздів. Побачивши їх, Павло подякував Богові та підбадьорився.+ 16 Коли зрештою ми прибули в Рим, Павлові дозволили там жити самому під охороною воїна.

17 А через три дні Павло скли́кав впливових юдеїв. Коли вони зібралися, він промовив: «Брати, хоча я не зробив нічого проти свого народу чи проти звичаїв наших прабатьків,+ мене з Єрусалима віддали як в’язня в руки ри́млян.+ 18 А ті, провівши допит,+ хотіли звільнити мене, бо я не вчинив нічого, за що заслуговував би смерті.+ 19 Оскільки юдеї виступали проти мого звільнення, я був змушений вимагати суду цезаря.+ Але я зробив це зовсім не тому, що хотів у чомусь звинуватити свій народ. 20 Саме з цієї причини я прагнув побачитися і поговорити з вами, бо я закутий у цей ланцюг за надію Ізра́їля».+ 21 Вони ж сказали йому: «Ми не отримували про тебе жодних листів з Юдеї. І брати, які приходили сюди, не говорили про тебе нічого поганого. 22 Але ми згідні: варто послухати, що́ ти про це думаєш, бо нам відомо, як скрізь виступають проти+ цієї секти».+

23 Тоді у визначений день вони знову прийшли до нього додому; цього разу їх було значно більше. І він з ранку до вечора пояснював їм суть справи: давав ґрунтовне свідчення про Боже Царство і наводив переконливі докази про Ісуса+ як із Закону Мойсея,+ так і з Пророків.+ 24 Тож декотрі повірили його словам, а інші ні. 25 Оскільки вони не згоджувались між собою, то стали розходитися. А Павло промовив: