Чи ми повинні сплачувати податки?

«Тож віддайте належне усім: кому податок — податок, кому мито — мито, кому страх — страх, кому честь — честь» (Римлян 13:7).

ДОТРИМУВАТИСЬ цієї поради у час, коли податки невпинно зростають, здається, досить нелегко. Але ця порада апостола Павла записана в Біблії — книзі, до якої ми, без сумніву, ставимося з великою повагою. А втім, у вас може виникнути запитання: «Чи християни мусять сплачувати усі, навіть вкрай високі податки?»

Розгляньмо, яку вказівку дав Ісус своїм учням. Хоча Ісус знав, що юдеї страшенно незадоволені податками, які на них накладав Рим, він заохочував їх: «Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!» (Марка 12:17). Зверніть увагу на те, що Ісус радив сплачувати податки урядові, який згодом стратив його.

Пізніше також Павло дав пораду, згадану на початку статті. Він заохочував сплачувати податки, хоча й знав, що велика частина цих грошей йшла на підтримку римського війська та для задоволення безлічі бажань римських імператорів, які зазвичай вели вкрай неморальне життя. Чому ж Павло зайняв таку непопулярну позицію?

Вища влада

Розгляньмо контекст Павлових слів. У Римлян 13:1 він написав: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога». Коли Ізраїлем правили богобійні царі, людям було набагато легше виконувати релігійні й громадські вимоги і фінансово підтримувати державу. Але коли правителями стали язичники, чи цей обов’язок і далі був актуальним для християн? Так. Адже, як говорить Павло, сам Бог дав цим правителям владу.

Уряди докладають чималих зусиль, аби підтримувати порядок у державі. Тому християни можуть вільно займатися духовною діяльністю (Матвія 24:14; Євреїв 10:24, 25). Павло сказав, що урядова влада — це «Божий слуга, тобі на добро» (Римлян 13:4). Павлові також став у пригоді захист, який надавав римський уряд. Наприклад, коли на Павла напала юрба, за нього заступилися римські воїни. Згодом він звернувся за допомогою до Римського суду і завдяки цьому зміг продовжити місіонерське служіння (Дії 22:22—29; 25:11, 12).

Павло перераховує три причини того, чому необхідно сплачувати податки. По-перше він згадує про гнів, який уряд виливатиме на правопорушників. По-друге, Павло наголошує, що коли ми уникатимемо сплати податків, то будемо мати нечисте сумління. І на завершення він пояснює, що податки — це компенсація за послуги, які уряди різних країн виконують як «служителі для народу» (Римлян 13:1—5; 13:6, НС).

Чи християни І століття слухалися цієї поради Павла? Схоже, що так. Один із представників номінального християнства Юстин Мученик (приблизно 110—165 роки н. е.) сказав, що християни платили податки «з більшою готовністю, ніж усі інші люди». Нині християни і далі готові віддавати свій час чи гроші — те, що вимагає від них держава (Матвія 5:41)a.

Звичайно, християни мають повне право на будь-які податкові пільги, дозволені законом. Деколи вони отримують такі пільги, оскільки своїми грошовими пожертвами підтримують діяльність релігійної організації. Однак правдиві християни, слухаючись Божого Слова, ніколи не приховуватимуть своїх прибутків. Вони сумлінно сплачують податки, полишаючи усю відповідальність за використання цих грошей на владу.

Вкрай високі податки — це лише один з доказів того, що «запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9). Свідки Єгови черпають потіху з біблійної обітниці про те, що невдовзі на землі запанує справедливість, адже почне правити Божий уряд, який ніколи не обтяжуватиме своїх підданих непосильним тягарем податків (Псалом 72:12, 13; Ісаї 9:6).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 11]

Ранні християни платили податки «з більшою готовністю, ніж усі інші люди» (ЮСТИН МУЧЕНИК).

[Ілюстрація на сторінці 10]

Правдиві християни старанно сплачують усі податки.

[Ілюстрація на сторінці 11]

Ісус сказав: «Віддайте кесареве — кесареві».

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 10]

© European Monetary Institute