Християни — стійкі, однак податливі
ВЕЛИЧНИЙ дуб дуже міцний на вигляд. Він витримує міцні вітри. Тоді як твердий дуб через його міцність, твердість і непохитність витримує більшість бур, то маленька травинка також витримує їх, але із зовсім інакшої причини. Яка ж її таємниця? Податливість. Вона погинається, але на ламається від вітру.
Податливість чи стійкість — котре з цих важливіше? Дійсно, християнинові потрібні обидві ці риси. Однак, навіть між декотрими з Божих людей рівноваги між твердістю а податливістю немає. Вони принципні, але декотрі неподатливі. Інші подібні до «очерету, що вітер гойдає його» (Матвія 11:7). Вони піддаються тискам і впливам цього лукавого світу. Або вони іноді стають терпимі до поглядів інших людей, а навіть вибачають за недозволене.
Так як Соломон сказав: «Для всього свій час» (Екклезіястова 3:1). Коли треба бути непохитним а коли податливим?
Коли треба бути рішучим
Одного разу, Бог точно наказав Цареві Саулові з Ізраїлю: «Тепер іди, і поб’єш Амалика [ворожу націю], і вчиниш закляттям усе, що його, і не змилосердишся над ним. І позабиваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, від вола й аж до штуки дрібної худобини, від верблюда й аж до осла» (1 Самуїла 15:3). Амалек був запеклим ворогом Бога й Його народу й тому гідний знищення (5 Мойсеєва 25:17-19). Проте, «змилосердився Саул і народ над Агагом [царем Амалека], і над найліпшим з його худоби... і не хотіли зробити їх закляттям». Єгова не був задоволений з того, що Саул нарушив Його правило. «Таж,— сказав пророк Самуїл,— послух ліпший від жертви» (1 Самуїлова 15:9-22).
Урок очевидний: Податливості немає в справах слухняності Богові. «Бо то любов Божа,— сказав апостол Іван,— щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі» (1 Івана 5:3). Те що сталось з Шадрахом, Мешахом і Авед-Него є прикладом до якого ступеня Божі слуги повинні слухатись Його. Вони не поклонились бовванові, якого Вавілонський цар Навуходоносор зробив. Чому ж ні? Тому що Божий закон ясно осуджує ідолопоклонство (2 Мойсеєва 20:4-6). Вони не робили висновку, що під їхніми обставинами можливо нарушити божественний приказ. Краще, вони воліли вмерти вірними ніж піти на компроміс (Даниїла 3:16-18).
Більшість християн слухаються ясновизначених біблійних законів. Християни мають наказ: «Слухайтесь ваших наставників» (Євреїв 13:17). Старші збору можуть призначити точний час для вісників збиратись на службу або мабуть наказують, щоб якимсь певним чином користуватись приладдям у Залі Царства. Правда, Біблія нічого не говорить про хто має відповідальність регулювати термостат. Однак, коли старші вирішать таку справу, то чи ж ми не повинні співдіяти з ними?
Подібно цьому, чоловік може робити деякі рішення в родині. Християнська дружина мабуть не завжди погоджується з його рішенням, однак слухається «закону чоловіка» (Римлян 7:2). Слухняність до старших, чоловіків, батьків, роботодавців, не слід відкидати в ім’я податливості (Колосян 3:18-24).
Коли треба бути податливим
Усе ж таки, податливість деколи необхідна. Апостол Павло вказав на це пишучи: «Нехай ваша розсудливість буде всім відома» (Филип’ян 4:5, НС). Грецьке слово яким Павло користується у цьому вірші значить «не вимагати додержання букви закону; воно виражає гуманну і розсудливу уважність до фактів справи» (В. Е. Вайн, Пояснювальний словник слів Нового Завіту, англ.). Розсудливість вимагає охочості пристосуватись до існуючих обставин.
Наприклад, місіонер у чужій країні негайно усвідомлює, що місцеві правила етики є інакші від країни в якій його виховано. Але коли б він зневажав звичаї місцевих людей, і не пристосувався до них, то яка ж корисна була б його служба? Розумно він пристосовується до корисних способів нової культури (1 Коринтян 9:19-23).
Цікаво, апостол Павло, згадавши двох жінок у зборі між якими зайшла якась особиста проблема, заохочував християн того збору бути розсудливими (Филип’ян 4:2-5, НС). Павло нічого не говорить про їхню проблему. Однак, напружені споріднення деколи спричиняються нерозсудливістю. Ніхто не відчуває себе добре в присутності людини, яка завжди критикує або стає дуже вимогливою. «Не будь справедливим занадто,— перестерігає Соломон,— і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?» (Екклезіястова 7:16).
Християни мусять зважати на недосконалість інших. Як гарно, коли обмірковуємо справи за поглядом іншої людини! На жаль, декотрі християни стародавнього коринтянського збору так турбувались їхніми особистими «правами», що навіть подавали співвіруючих до суду. Обговоренням своїх проблем перед невіруючими, вони не тільки стягали докір на збір але також поглиблювали незгоду між собою (1 Коринтян 6:1-6).
Тому то Павло заохочував ображених християн коринтянського збору бути податливими. Він наполягав: «Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?» (1 Коринтян 6:7). Християнин вважає це корисним підтримувати добрі споріднення з його духовними братами й сестрами.
Зокрема, ті що при владі повинні бути розсудливими. Наприклад, батьки можуть вимагати, щоб їхні сини й дочки приходили до дому в якийсь певний час. Але що, коли б дитина деколи просила батьків змінити це правило? Чи ж батьки не повинні принаймні обдумати такі спеціальні оказії? А що ж про старших у християнському зборі? Чи ж розсудливість не є кваліфікацією для них? (1 Тимофія 3:3). Так. Але коли й як їм слід виявляти цю рису?
Старші — рішучі однак податливі
Одного разу апостол Павло порівнював «розсудливих» з «прикрими» (1 Петра 2:18, НС). Наприклад, старший можливо допомагає братові поліпшити його спроможність промовляти. Але якщо б старший був неподатливий, і не звертав уваги на освіту, здібності, і обставини брата, то які будуть успіхи? Брат мабуть образиться порадою й може знеохотитись, доходячи до висновку, що старшим «трудно задовольнити».
Старші теж мусять податливо застосовувати різні правила в зборі. Правила ніколи не повинні «нівечити Слово Боже» надаючи таким правилам більшої ваги ніж досконалим принципам Слова Єгови (Матвія 15:6; 23:23).
Старші повинні подаватись, коли немає порушення біблійних принципів. Наприклад, вони мабуть знають, що братам дуже наказують не зберігати сидіння на великих, переповнених конгресах. Але чи ж таке правило слід примушувати в малому зборі, коли сидінь є багато? Або старші мабуть думають, що для проповідування від дому до дому чоловіки мусять надівати жакет і краватку. Так-то сталось в одному зборі Південної Америки. Усе ж таки, одному старшому донеслось, що один молодий чоловік здержувався від проповідування доброї новини. З якої ж причини? Він не мав грошей купити жакет і краватку. Старший дійшов до висновку, що краще не застосовувати таке правило й заохотив того молодого чоловіка проповідувати людям свою віру.
Старші теж мусять податливо поводитись із судовими справами в зборі. Злочин може бути серйозний й порушника слід виключити за це, але що коли б він покаявся? У цьому Єгова зробив нам зразок своїми стосунками з мешканцями Ніневії. Бог наказав Йоні: «Ще сорок день,— і Ніневія буде зруйнована!» Однак, коли люди покаялись, то Єгова не зруйнував того міста, тому що обставини змінились (Йони 3:4, 10). Старші так само повинні «вельми прощати», коли особа щиро покається (Ісаї 55:7, НС).
Зрівноважувати рішучість з податливістю нелегко. Недосконалі люди природно мають схильність до крайності. Але ті християни, які намагаються бути рішучими, однак податливими, одержать велику нагороду. Будучи податливими вони матимуть кращі споріднення з іншими й уникнуть емоційного безладдя. Крім того, тому що призначені старші непохитно й вірно виконують добрі діла, то стають прикладом, який заслуговує довір’я й співробітництва цілого збору, тоді як усі співдіють разом у надії на вічне життя (Ісаї 32:2; 1 Коринтян 15:58).