ТА́РТАР

Стан приниження, подібний до ув’язнення; за днів Ноя Бог «вкинув» у тартар неслухняних ангелів.

Слово «тартар» вживається в Біблії лише один раз — у 2 Петра 2:4. Апостол написав: «Бог не стримався від покарання ангелів, які згрішили, а вкинув їх у тартар, закувавши в кайдани густої темряви, щоб зберегти для суду». Висловом «вкинув їх у тартар» перекладено грецьке дієслово тартаро́о; слово «тартар» входить до складу цього дієслова.

У паралельному вірші, Юди 6, говориться: «Ангелів, які не зберегли свого початкового становища, а покинули своє місце проживання, він тримає у вічних кайданах під покровом густої темряви для суду великого дня». Визначити, коли саме ці ангели «покинули своє місце проживання», допомагають слова Петра. Пишучи про «кинених до в’язниці духів, які в минулому виявляли непослух», він додає: «Тоді, за часу Ноя, Бог терпеливо чекав, поки будувався ковчег» (1Пт 3:19, 20). Тут очевидний зв’язок з уривком з Буття 6:1—4, де розповідається про «синів правдивого Бога», які в часи перед Потопом покинули свою небесну оселю, щоб жити з жінками на землі. В них народжувалися діти, яких називали нефілімами. (Див. НЕФІЛІМИ; СИН БОГА, СИНИ БОГА.)

З наведених уривків видно, що тартар — це стан, а не якесь конкретне місце. Згідно з деякими рукописами, Петро каже, що бунтівні духи кинуті «в ями густої темряви» (2Пт 2:4, прим.). Однак Павло говорить, що ці злі духовні сили правлять темрявою, перебуваючи «у небесах» (Еф 6:10—12). Відповідно, «густа темрява» — це не буквальна відсутність світла, а відрізаність від Божого духовного світла, яка є наслідком того, що ці зрадники були вигнані з Божої родини; крім того, їх чекає похмуре майбутнє.

Отже, тартар не є синонімом єврейського слова шео́л і грецького га́дес, які стосуються спільної земної могили людства. На це чітко вказує той факт, що, згідно зі словами Петра, Ісус Христос проповідував «киненим до в’язниці духам» після свого воскресіння з могили (гадесу; шеолу), а не протягом трьох днів, коли він там був (1Пт 3:18—20).

Тартар, стан приниження, також не слід плутати з «безоднею», в якій Сатана і його демони будуть ув’язнені протягом 1000 років Христового правління (Об 20:1—3). Неслухняні ангели, очевидно, були вкинені в тартар «за часу Ноя» (1Пт 3:20), але приблизно через 2000 років вони «благали Ісуса, щоб той не відправляв їх у безодню» (Лк 8:26—31; див. БЕЗОДНЯ).

Слово «тартар» використовується і в дохристиянських язичницьких міфах. В «Іліаді» Гомера міфічний тартар — це підземна в’язниця, розташована настільки нижче від гадесу, наскільки земля нижче від небес. У ній ув’язнено менших богів — Кроноса та інших духів-титанів. Як уже було показано вище, біблійний тартар — це не місце, а стан і, отже, не те саме, що тартар у грецькій міфології. А втім, вартим уваги є те, що міфічний тартар зображений як місце, відведене не для людей, а для надлюдських істот. У цьому розумінні він подібний до тартару, згаданого в Біблії, адже останній не є місцем ув’язнення людських душ (пор. Мт 11:23, прим.) і призначений лише для духовних істот, які збунтувалися проти Бога.

Стан цілковитого приниження, символом якого є тартар, передує вкиненню Сатани і його демонів у безодню, яке відбудеться перед початком Тисячолітнього правління Христа. А після 1000 років їх чекає знищення назавжди, «друга смерть» (Мт 25:41; Об 20:1—3, 7—10, 14).