¹² Пізніше, Павло написав, що всі християни мусять «зо страхом і тремтінням виконувати своє спасіння». Однак, можливо виконати спасіння, тому що «це Бог, заради Своєї доброї волі [ев·до·кі΄ас], діє у вас для того, щоб ви проявляли волю й діяли» (Филип’ян 2:12, 13, НС).

Не було сумніву, що охрещені особи в той час були схвалені Єговою, тому що Він помазав їх Своїм святим духом, і прийняв за Своїх духовних синів. Апостол Павло написав: «[Бог] призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням [ев·до·кі΄ан] волі Своєї» (Ефесян 1:5). Таким чином, у тому столітті сповнилось те, що передсказали ангели в час Ісусового народження, тобто: «Мир між людьми доброї волі [або, людьми, яких Бог схвалює]» (Луки 2:14, НС).

18. Чому помазані християни не могли припускати своє схвалене становище перед Богом як щось певне?

¹⁸ Щоб не загубити той мир, то ті «люди доброї волі» мусили «зо страхом і тремтінням виконувати своє спасіння» (Филип’ян 2:12). Зробити це нелегко, тому що вони ще були недосконалі люди. Таким, треба боротись проти спокус, і тисків, щоб не грішити. Коли б піддались спокусам, то загублять Боже схвалення.