Наш якір — віра, наша спонука — любов

«А тепер залишаються віра, надія, любов,— оці три. А найбільша між ними — любов!» (1 КОРИНТЯН 13:13).

 1. Яку пересторогу дає нам апостол Павло?

АПОСТОЛ Павло застерігає, що наша віра, подібно до корабля, може зазнати аварії. Він говорить про необхідність ‘мати віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися [«зазнали загибелі корабля», Філ.] в вірі’ (1 Тимофія 1:19). У першому сторіччі нашої ери мореплавні кораблі будували з дерева. Їхня мореплавність залежала від якості дощок та майстерності будівничих.

 2. Чому корабель нашої віри повинен бути добре збудований і чого для цього вимагається від нас?

² Те, що можна назвати кораблем нашої віри, має залишатися на плаву серед бурхливого моря людства (Ісаї 57:20; Об’явлення 17:15). Тому такий корабель повинен бути добре збудований, і це залежить від нас. Коли «моря́» юдейського та римського світу стали для ранніх християн особливо неспокійними, Юда написав: «А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться Духом Святим, бережіть себе самих у Божій любові, і чекайте милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя» (Юди 20, 21). Оскільки Юда також говорить про необхідність боротися за «віру, раз дану святим», вислів «найсвятіша віра» може стосуватися всього спектра християнських учень, у тому числі доброї новини про спасіння (Юди 3). Основою цієї віри є Христос. І якщо ми хочемо триматися правдивої християнської віри, то самі повинні виявляти міцну віру.

Як можна витримати шторм «страху перед сектами»

 3. Як декотрі люди використовують «страх перед сектами»?

³ Останні декілька років відзначилися цілою низкою жахливих випадків масового самогубства, вбивства, а також терористичних актів, до яких були причетні езотеричні секти. Тож зрозуміло, що багато громадян, а серед них і щирі політичні керівники, виявили прагнення захистити невинних людей, особливо молодь, від таких небезпечних сект. «Бог цього віку», котрий, безперечно, стоїть за всіма тими огидними злочинами, створив так званий страх перед сектами та використовує його проти народу Єгови (2 Коринтян 4:4; Об’явлення 12:12). Дехто користається з цієї ситуації, аби перешкодити нашій роботі. У певних країнах такі люди розгорнули кампанію нібито для захисту людей від «небезпечних сект», але до числа цих сект вони також помилково зараховують Свідків Єгови, тож їхні непрямі натяки є звинуваченням на нашу адресу. Через це в деяких європейських країнах виникли труднощі зі свідченням від дому до дому, а декотрі з тих, хто вивчав з нами Біблію, припинили вивчати. Це у свою чергу знеохотило декого з наших братів.

 4. Чому протидія не повинна нас знеохочувати?

⁴ Однак опір не повинен нас знеохочувати; навпаки, він мусить зміцнити нашу впевненість у тому, що ми сповідуємо правдиве християнство (Матвія 5:11, 12). Проти ранніх християн висували звинувачення, нібито вони — підривна секта; крім того, їм ‘скрізь спротивлялися’ (Дії 24:5; 28:22). Але апостол Петро заспокоїв своїх співвіруючих, написавши: «Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись» (1 Петра 4:12, 13). Подібне написав один член керівного органу першого сторіччя: «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість [«виробляє витривалість», Хом.]. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали» (Якова 1:2—4). Так само як штормові вітри випробовують мореплавність судна, шторми опозиції виявляють будь-які слабкі місця нашого корабля віри.

Скорбота виробляє витривалість

 5. Як ми можемо впевнитись, чи наша віра стійка у скорботах?

⁵ Християни тільки тоді можуть бути впевненими у своїй витривалості й стійкості віри, коли витримають шторми скорботи. Наша витривалість ‘буде мати чин досконалий’ у штормовому морі лише тоді, коли ми — ‘досконалі та бездоганні, і недостачі ні в чому не маємо’, в тому числі у міцній вірі. Павло написав: «В усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах» (2 Коринтян 6:4).

 6. Чому ми повинні ‘радіти зі своїх страждань’ і як це зміцнює нашу віру?

⁶ Штормові вітри скорботи, які час від часу можуть обрушуватись на нас, слід розцінювати як можливість довести, що наш корабель віри надійний та стійкий. Павло писав християнам у Римі: «Хвалимося в утисках [«радіємо з наших страждань», СМ], знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість — досвід [«стан схвалення», НС], а досвід — надію, а надія не засоромить» (Римлян 5:3—5). Непохитність під час випробувань приносить нам схвалення Єгови. А це у свою чергу зміцнює нашу віру.

Чому дехто зазнає́ корабельної аварії

 7. а) Як, за словами Павла, дехто зазнав духовної корабельної аварії? б) Як деякі люди сьогодні відійшли від правди?

⁷ Коли Павло попереджав про небезпеку зазнати «загибелі корабля», він думав про тих, хто ‘відкинув’ добре сумління та втратив віру (1 Тимофія 1:19, Філ.). Серед них були Гіменей та Олександер, які стали відступниками, відійшли від правди та почали образливо говорити про інших (1 Тимофія 1:20, Хом.; 2 Тимофія 2:17, 18). Сьогодні відступники, котрі відходять від правди, б’ють своїми словами «вірного і мудрого раба» — по суті, кусають руку, котра колись їх духовно годувала. Декотрі з них нагадують «злого раба», котрий прямо говорить: «Забариться пан мій прийти» (Матвія 24:44—49; 2 Тимофія 4:14, 15). Вони заперечують, що кінець цієї злої системи речей вже близько, та критикують духовно пильний клас раба за підтримування почуття невідкладності серед народу Єгови (Ісаї 1:3). Такі відступники з успіхом «віру деяких руйнують», тим самим спричиняючи духовну корабельну аварію (2 Тимофія 2:18).

 8. З яких причин деякі люди розбили або затопили корабель своєї віри?

⁸ Інші присвячені християни розбили корабель своєї віри, відкинувши сумління й віддавшись невгамовному шуканню насолод, притаманному цьому світу, і сексуальній неморальності (2 Петра 2:20—22). Треті затоплюють свій корабель віри, оскільки вважають, що гавані нової системи речей поки що на горизонті не видно. Будучи не в змозі вирахувати дати сповнення деяких пророцтв та відсуваючи «день Єгови» кудись на задній план у своїй свідомості, вони залишають правдиве поклоніння (2 Петра 3:10, НС; 3:11—13; 1 Петра 1:9). Незабаром такі люди знову опиняються в мутних, неспокійних водах теперішньої системи речей (Ісаї 17:12, 13; 57:20). Дехто з тих, хто перестав спілкуватися з християнським збором, досі вважає, що саме там сповідують правдиву релігію. Однак їм, очевидно, забракло терпеливості й витривалості, необхідних, аби чекати на обіцяну Єговою нову систему. Для цих людей життя в Раю не настало так швидко, як вони цього чекали.

 9. Що роблять деякі присвячені християни і про що повинні змусити нас задуматись ці факти?

⁹ Здається, що в певних частинах світу деякі присвячені християни опустили вітрила свого корабля віри. Їхній корабель все ще тримається на плаву, але, замість того щоб іти вперед з повною вірою, вони вибрали повільну й приємну подорож. Притягнуті надією на «близький Рай», дехто був готовий не щадити жодних зусиль, аби досягти його; такі люди виявляли ревність у служінні, регулярно відвідували всі зібрання та конгреси. Тепер же, відчуваючи, що здійснення їхніх надій значно далі, ніж здавалося на початку, вони знизили ціну, яку були готові заплатити. Це видно по їхній обмеженій участі в проповідницькій діяльності, нерегулярності на зібраннях та готовністю пропустити деякі частини програми на конгресах. Інші присвячують більше часу розвагам та здобуттю матеріальних благ. З огляду на ці факти необхідно задуматись, яка рушійна сила має керувати нашим життям згідно з особистим присвяченням Єгові. Чи повинна наша ревність у служінні залежати від надії на «близький Рай»?

Надію прирівняно до якоря

10, 11. До чого Павло прирівняв нашу надію і чому таке порівняння влучне?

¹⁰ Павло звернув увагу, що Єгова пообіцяв дати благословення через Авраама. Далі апостол пояснив: «Бог... вжив клятву, щоб у двох незмінних речах [своєму слові та клятві], в яких неможливо для Бога сказати неправду, ми мали міцну утіху; ми, що знайшли сховище і прибігли вхопитися за надію, яка перед нами, яка для душі неначе якір, безпечний і міцний» (Євреїв 6:17—19, Дерк.; Буття 22:16—18). Надія, яку мають перед собою помазані християни,— це безсмертне життя в небі. Більшість слуг Єгови, котрі живуть сьогодні, радіють величній надії на вічне життя в Раю на землі (Луки 23:43). Без такої надії мати віру неможливо.

¹¹ Якір — це надзвичайно ефективний засіб безпеки; він конче необхідний для того, щоб утримати корабель на місці й запобігти дрейфу. Жодний моряк не вийшов би з порту без якоря. Оскільки Павло неодноразово потрапляв у корабельні аварії, він знав із власного досвіду, що часто життя матросів залежить власне від якорів на їхньому кораблі (Дії 27:29, 39, 40; 2 Коринтян 11:25). У першому столітті кораблі не мали моторів, тож можливості капітана маневрувати судном були вкрай обмежені. Усі кораблі, за винятком військових гребних суден, майже повністю залежали од вітру. Коли кораблю загрожувало зіткнення з підводними скелями, то єдиним виходом для капітана було кинути якір та перечекати до кінця шторму, сподіваючись, що якір міцно триматиметься морського дна. Отже, Павло прирівняв християнську надію до ‘якоря, безпечного й міцного’ (Євреїв 6:19, Дерк.). Коли на нас навалюються шторми опору або інші випробування, наша чудова надія є немов той якір, який дає нам, живим душам, стабільність, аби наш корабель віри не віднесло на небезпечну мілину сумнівів чи згубні скелі відступництва (Євреїв 2:1; Юди 8—13).

12. Що може допомогти нам не відступити від Єгови?

¹² Павло застеріг християн з євреїв: «Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!» (Євреїв 3:12). Слово «відступати» є буквальним перекладом з грецької мови і означає «вчинити відступництво». Однак ми можемо уникнути такої повної аварії свого корабля. Віра й надія допоможуть нам міцно триматися Єгови навіть під час найсильніших штормів випробувань (Повторення Закону 4:4; 30:19, 20). Наша віра не буде подібна до корабля, котрий підхоплюють вітри відступницьких учень (Ефесян 4:13, 14). І, коли надія буде нашим якорем, ми зможемо винести всі життєві шторми, котрі обрушуються на нас як на слуг Єгови.

Спонукані любов’ю й святим духом

13, 14. а) Чому одного лише якоря надії недостатньо? б) Що повинно бути спонукальною силою нашого священного служіння Єгові і чому?

¹³ Християнин не попаде в нову систему, якщо його єдина спонука в служінні Єгові — це надія жити вічно на райській землі. Хоч якір надії повинен бути в його житті свого роду стабілізуючим фактором, проте до своєї надії та віри він має додати спонукальну силу любові. Павло підкреслив цей факт такими словами: «А тепер залишаються віра, надія, любов,— оці три. А найбільша між ними — любов!» (1 Коринтян 13:13).

¹⁴ Коли ми виконуємо священне служіння, нашою спонукальною силою повинна бути щиросерда любов до Єгови, яка є відповіддю на його неосяжну любов до нас. Апостол Іван написав: «Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив» (1 Івана 4:8, 9, 19). Будучи вдячними Єгові, ми не ставитимемо на перше місце у своєму житті особисте спасіння; наші найглибші прагнення будуть пов’язані з освяченням його святого імені та виправданням його справедливого суверенітету.

15. Як наша любов до Єгови пов’язана з питанням його суверенітету?

¹⁵ Єгова хоче, аби ми служили йому через те, що любимо його, а не лише Рай. У біблійній енциклопедії «Проникливість у суть Святого Письма»a (англ.) зазначається: «Єгова пишається фактом, що його суверенітет та підтримка цього суверенітету з боку його створінь ґрунтується перш за все на любові. Бажаними для нього є лише ті, хто любить його суверенітет за те, що він [Бог] має чудові риси, а його суверенітет є праведним, хто віддає перевагу його суверенітету, а не якомусь іншому (1Кр 2:9). Вони вирішують служити, підпорядковуючись його суверенітету, а не бути незалежними; роблять вони це тому, що знають про Нього та про його любов, справедливість і мудрість, котрі він, як ці особи усвідомлюють, виявляє в набагато більшій мірі, ніж вони самі (Пс 84:11, 12)» (Том 2, сторінка 275).

16. Як любов до Ісуса може бути спонукальною силою в нашому житті?

¹⁶ Як християни, ми також виявляємо любов до Ісуса, котра є відповіддю на його любов до нас. Ось що думав про це Павло: «Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес» (2 Коринтян 5:14, 15). Христос — це сама основа, на якій будується наше духовне життя, наша віра, а також надія. Наша любов до Христа Ісуса зміцнює надію та стабілізує віру, особливо в періоди штормових випробувань (1 Коринтян 3:11; Колосян 1:23; 2:6, 7).

17. Яку динамічну силу дає нам Єгова і як її важливість показана в Дії 1:8 та Ефесян 3:16.

¹⁷ Тимчасом як любов до Бога і до його Сина є головною спонукальною силою в нашому християнському житті, Єгова дає ще одну річ, котра спонукує нас, наповнює енергією та дає сили, аби ми могли впевнено продовжувати служіння. Цим чинником є його діюча сила, або святий дух. Єврейське та грецьке слова, перекладені як «дух», у своїй суті означають динамічний рух повітря, такий, як вітер. Вітрильники, подібні до тих, на котрих плавав Павло, залежали від невидимої сили вітру; лише завдяки вітру вони могли дістатися до свого місця призначення. Так само й ми: якщо хочемо, щоб наш корабель віри впевнено ніс нас вперед у служінні Єгові, нам потрібна любов та дія Божої невидимої діючої сили (Дії 1:8; Ефесян 3:16).

Уперед до нашої цілі!

18. Що дасть нам змогу витримати в майбутньому будь-які випробування нашої віри?

¹⁸ Перш ніж ми досягнемо нової системи речей, наша віра й любов можуть зазнати суворих випробувань. Але Єгова дав нам якір «безпечний і міцний» — нашу чудову надію (Євреїв 6:19, Дерк.; Римлян 15:4, 13). Стикаючись із протидією та іншими випробуваннями, ми можемо все перенести, якщо послуговуємось безпечним якорем своєї надії. Коли один шторм вщухає, а інший ще не здійнявся, будьмо сповнені рішучості зміцнювати свою надію та укріпляти віру.

19. Як ми можемо тримати курс корабля своєї віри та досягнути гавані Божого нового світу?

¹⁹ Перед тим, як Павло згадав про ‘якір для душі’, він сказав: «Ми бажаємо, щоб кожен з вас для повної впевненості в надії виявив таку саму старанність [«прискорення», примітка в НС] до кінця, щоб ви не облінились, а наслідували тих, хто через віру і довготерпіння вспадкували обітниці» (Євреїв 6:11, 12, Дерк.). Спонукані любов’ю до Єгови і до його Сина, а також зміцнені святим духом, упевнено тримаймо курс корабля нашої віри доти, доки не досягнемо гавані Божого обіцяного нового світу.

[Примітка]

Повторення

◻ Яке застереження дав Павло щодо нашої віри?

◻ Як деякі люди зазнали духовної корабельної аварії, а інші сповільнили свою діяльність?

◻ Яка божественна риса повинна супроводжувати нашу віру?

◻ Що допоможе нам досягти гавані Божого обіцяного нового світу?

[Ілюстрація на сторінці 16]

Аби витримати шторми життя, корабель нашої віри повинен бути добре збудований.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Наша віра може зазнати корабельної аварії.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Надія — це якір нашого християнського життя.