Не допустіть, щоб ваші достоїнства стали вашими вадами

«Титанік», фешенебельний лайнер з 16 водонепроникними відсіками в корпусі, вважався кораблем, який не тоне. Під час першого рейсу в 1912 році у нього на борту була тільки половина необхідної кількості рятувальних човнів. Корабель зіткнувся з айсбергом і затонув, забравши життя понад 1500 чоловік.

УЗЗІЙЯ, богобійний єрусалимський цар давнини, був блискучим воєначальником. З допомогою Єгови він розбивав своїх ворогів одних за одними. «І пронеслося ім’я його [Уззійї] аж надто далеко, бо він дивно зробив, щоб допомогти собі, так що став сильним». Але тоді «запишалося його серце... і він спроневірився Господеві, Богові своєму». Через свою пихатість Уззійя був вражений проказою (2 Хронік 26:15—21; Приповістей 16:18).

Ці дві розповіді вчать нас, що коли достоїнства не врівноважуються мудрістю, скромністю і смиренням, вони можуть легко стати вадами, або недоліками. Це серйозна справа, бо так чи інакше всі ми маємо якісь достоїнства, або дари, і хочемо, щоб вони були нашою окрасою і джерелом радості для нас самих і для інших, особливо для нашого Творця. Безсумнівно, нам треба сповна використовувати всі Божі дари, які маємо, але робити це в такий спосіб, щоб вони залишалися нашими чеснотами.

Наприклад, людина, котра любить свою роботу, може легко обернути цей дар на ваду, якщо стане роботоманом. Обережна людина не дасть себе легко обманути, але через свою обережність вона може взагалі втратити здатність приймати рішення. Продуктивність також хороша риса, але якщо домагаючись продуктивності, будемо вдаватися до крайності, так що ігноруватимемо людський фактор, це може створити холодну, непривітну атмосферу, яка пригнічує людей. Тому задумайтесь на хвилинку над своїми достоїнствами. Чи ви добре користуєтесь ними? Чи вони є благословенням для інших? Понад усе, чи використовуєте їх на славу Єгови, Джерела ‘кожного доброго дару’ (Якова 1:17, СМ). Для цього розгляньмо ближче кілька інших прикладів того, як достоїнства можуть стати вадами, якщо їх не контролювати.

Мудро використовуйте свій розум

Безумовно, гострий розум – достоїнство. Однак він може стати вадою, якщо породжуватиме надмірну впевненість чи спонукуватиме до надто високої думки про себе, особливо коли інші надмірно хвалять нас або лестять. Або ж ми можемо розвинути суто інтелектуальний погляд на Боже Слово та біблійні публікації для вивчення.

Надмірна впевненість може проявлятися по-різному. Наприклад, коли у християнському зборі комусь із гострим розумом доручають приготувати публічну промову або промову на Школі теократичного служіння, він може відкладати приготування на останню хвилину чи навіть не молитися про благословення Єгови. Швидше він покладається на старий запас знань і вміння імпровізувати на ходу. Природні здібності можуть якийсь час приховувати його недбалість, але без повного благословення Єгови його духовний прогрес сповільниться, можливо навіть зовсім припиниться. Яке марнування доброго дару! (Приповістей 3:5, 6; Якова 3:1).

Людина з гострим розумом може також розвинути суто інтелектуальний погляд на Біблію та посібники для вивчення Біблії. Однак таке знання тільки «надимає», або роздуває наше его, як повітряну кулю; воно не «будує» сердечних християнських взаємин (1 Коринтян 8:1; Галатів 5:26). З іншого боку, духовна людина, незважаючи на свої розумові здатності, завжди молиться про Божий дух і покладається на нього. У міру того як вона зростає в любові, смиренні, знанні й мудрості, її достоїнства у приємному співвідношенні стають щораз більшою окрасою особистості (Колосян 1:9, 10).

Здібність також може стати вадою, якщо через неї ми розвинемо високу думку про себе, що свідчило б про брак скромності. Обдарована особа і ті, хто захоплюється нею, можуть забути, що Єгова «й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі», хоч би які вони були обдаровані (Йова 37:24, Хом.). «З сумирними — мудрість»,— каже Боже Слово (Приповістей 11:2). Хоча апостол Павло був дуже розумним і високоосвіченим, він сказав коринтянам: «Я, як прийшов до вас, браття, не прийшов... з добірною мовою або мудрістю... Я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні. І слово моє й моя проповідь — не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили, щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!» (1 Коринтян 2:1—5).

Справді мудрий чоловік не обманюється світським поглядом на інтелект і успіх. Тож замість використовувати свої таланти, щоб викликати захоплення інших людей чи накопичувати світські багатства, він найліпше, що має, віддає Тому, хто дав йому життя та здібності (1 Івана 2:15—17). Для цього такий чоловік ставить справи Царства на перше місце у житті, стаючи, як родюче «дерево, над водним потоком посаджене». Завдяки благословенню Єгови, а не власним природним талантам, «все, що він чинить,— щаститься йому» (Псалом 1:1—3; Матвія 6:33).

Хай християнство збагачує ваші достоїнства

За своєю природою християнство таке багате достоїнствами, що світські філософії бліднуть у порівнянні з ним. Християнський спосіб життя, наприклад, формує найліпших чоловіків і дружин, сусідів та працівників — людей чесних, шанобливих, мирних і старанних (Колосян 3:18—23). Крім того, християни вчаться мистецтва говорити і навчати, а це добре розвиває вміння спілкуватися (1 Тимофія 4:13—15). Тому не дивно, що для додаткових відповідальностей і керівних посад роботодавці часто стараються взяти християн. Але такими достоїнствами можна надужити, якщо користуватись ними необережно. Прийняти вищу посаду або спокусливу пропозицію роботи може фактично означати для нас присвятити себе підприємству, регулярно пропускати християнські зібрання чи жертвувати цінним часом, призначеним для сім’ї.

В Австралії один християнський старійшина, сім’янин, який також був дуже успішним бізнесменом, мав, так би мовити, весь світ перед собою. Однак він відкинув спокусу зробити кар’єру у цій системі. «Я хотів більше часу проводити зі своєю сім’єю і в християнському служінні,— сказав він і додав: — Тому ми з дружиною вирішили, що я обережно зменшу кількість часу, який проводжу на світській роботі. Навіщо мені працювати п’ять днів на тиждень, якщо в цьому немає необхідності?» Зробивши кілька продуманих змін, цей старійшина побачив, що він усе ще може піклуватися про свою сім’ю, працюючи три або чотири дні на тиждень. З часом йому було запропоновано інші привілеї служіння, як, наприклад, служіння у місцевому Комітеті Залу конгресів і в адміністрації обласного конгресу. Мудре використання достоїнств принесло йому і його сім’ї радість і задоволення.

Врівноважений погляд на привілеї

Християнських чоловіків заохочується прагнути до привілеїв служіння у зборі. «Коли якийсь чоловік прагне служити наглядачем [або службовим помічником], то бажає він доброї справи» (1 Тимофія 3:1, НС). Як у випадку вже згаданих достоїнств, бажання брати на себе відповідальність також повинне врівноважуватись розсудливістю. Ніхто не повинен брати на себе стільки призначень, що від цього втратив би радість у служінні Єгові. Так, дух готовності похвальний, навіть необхідний, бо Єгова не схвалює людей з духом поблажливості до самих себе, проте готовність мусить також відображати скромність і поміркованість (Тита 2:12; Об’явлення 3:15, 16).

Ісусова доброта, проникливість і чуйність допомагала людям найнижчого становища вільно почуватися в його присутності. Подібно й сьогодні люди почуваються зручно з особами, які мають такі достоїнства як співчутливість і турботливість. У християнському зборі такі сердечні, приступні старійшини є справді цінними «дарами у вигляді людей». Вони «як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі» (Ефесян 4:8, НС; Ісаї 32:2).

Але старійшини мусять врівноважувати час, який проводять, допомагаючи іншим, і час, потрібний їм для особистого вивчення, роздумування, молитви та публічного служіння. Звичайно, одружені старійшини також повинні знаходити час для своїх сімей, для яких вони повинні бути особливо приступними.

Чеснотні жінки — чудове благословення

Духовно настроєні жінки, подібно до кваліфікованих старійшин, також цінні в організації Єгови. Здебільшого мають природний дар цікавитися іншими людьми. Єгова цінує цю рису і заохочує її виявляти. «Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших»,— писав апостол Павло (Филип’ян 2:4). Але таке особисте зацікавлення повинне мати межі, бо християнам не слід «встрявати в чужі справи» чи розносити плітки (1 Петра 4:15, Хом.; 1 Тимофія 5:13).

Жінки мають багато інших дарів. Християнська дружина, наприклад, може бути розумово більш обдарована, ніж її чоловік. А проте як «жінка чеснотна», котра боїться Єгови, вона поважатиме чоловіка і використовуватиме свої дари так, щоб бути доповненням для нього, а не конкурентом. І замість того, щоб заздрити їй чи ображатися, мудрий, смиренний чоловік цінуватиме достоїнства своєї дружини і радітиме ними. Він заохочуватиме її повністю використовувати свої здібності на користь сім’ї і допомагати дітям бути такими ж богобоязливими, як вона (Приповістей 31:10, 28—30; Буття 2:18). Такі скромні, смиренні чоловіки і дружини досягають успіху у подружньому житті, яке справді приносить честь Єгові.

Підкорення сильної особистості

Сильна особистість, зосереджена на праведності й виконанні волі Єгови від цілої душі, може бути достоїнством, коли її пом’якшує скромність і смирення. Однак вона може стати вадою, якщо спонукує людину вивищуватися над іншими чи пригнічувати їх. Це особливо стосується ситуації у християнському зборі. Християни повинні вільно почуватися одні з одними, у тому числі в присутності старійшин (Матвія 20:25—27).

У свою чергу старійшини повинні вільно почуватися одні з одними. Під час їхніх зустрічей на рішення повинен впливати святий дух, а не сила особистості. Святий дух може вплинути на кожного старійшину в раді, у тому числі на наймолодшого чи наймовчазнішого. Отже, старійшини із сильнішою особистістю, навіть якщо вважають себе правими, повинні контролювати свою силу, навчаючись шанувати інших старійшин (Римлян 12:10). Екклезіяста 7:16 лагідно застерігає: «Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?»

Єгова, Джерело ‘кожного доброго дару’, використовує свої величезні достоїнства з абсолютною досконалістю (Якова 1:17; Повторення Закону 32:4). І він є нашим Учителем! Тому вчімося від нього і наполегливо стараймося розвивати свої природні дари, або достоїнства, так щоб мудро, скромно і з любов’ю використовувати їх. Яким же благословенням ми будемо тоді для інших!

[Ілюстрації на сторінці 27]

Щоб робити духовний поступ, потрібно з молитвою вивчати Біблію і покладатися на Єгову.

[Ілюстрація на сторінці 29]

Особисте зацікавлення людьми у поєднанні зі скромністю є благословенням.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 26]

З люб’язного дозволу The Mariners’ Museum, Newport News, VA