Погляд Біблії
Що робити, якщо священик згрішить?
СЬОГОДНІ, як ніколи, привертає до себе увагу погана поведінка релігійних лідерів. Протестанти збентежені скандальними історіями телевізійних священиків. Недавно одного телеєвангелиста вже другий раз за три роки спіймали з проституткою; він пояснив своїм послідовникам, що Бог йому сказав, що його поведінка є його власною справою.
Журнал «Тайм», повідомляючи результати 25-річного дослідження, говорить: «Колишній монах Бенедиктів... приблизно підраховує, що половина з 53 000 римсько-католицьких священиків у Сполучених Штатах Америки не дотрималась свого обов’язку целібату». Також у новинах за 1990 рік повідомлялася кількість канадських священиків, визнаних винними в статевому зловживанні дітьми: «Лідери церкви або ігнорують чи відхиляють, або майже не реагують на скарги щодо статевого зловживання, навіть не зважаючи на те, що такі скарги вони отримують від жертв, парафіян, поліції, працівників соціального забезпечення та інших священиків».
«До недавнього часу,— говорить журнал «Тайм»,— винних священиків просто переводили з одної парафії в іншу». Але сьогодні в судових справах, порушених жертвами статевого зловживання, від священиків у Сполучених Штатах Америки вимагається 300 мільйонів доларів; часто перед тим, як священики повертаються до своїх релігійних обов’язків, вони отримують психіатричне лікування.
Що потрібно робити, якщо священик, священослужитель чи старійшина згрішать? Що радить Біблія відносно того, як треба сприймати такий серйозний проступок? Давайте дослідимо два ключові біблійні тексти — Тита 1:7 та 1 Тимофія 3:2.
Мусить бути «вільний від обвинувачень»
Біблія говорить: «Наглядач, [«єпископ», Хоменко] мусить бути вільний від обвинувачень, як Божий управитель» (Тита 1:7; Переклад Нового Світу). Павло дав Титові цю вказівку, коли доручив йому призначити старійшин у зборі на острові Кріт. Отже, що апостол мав на думці?
Виразом «вільний від обвинувачень» перекладено грецьке слово ане́нклетос. Пояснюючи це слово, «Новий міжнародний словник теології Нового Завіту» стверджує: «Ане́нклетос вживається, коли когось офіційно звинувачують на суді й означає бездоганну поведінку, проти котрої не можна сказати нічого поганого». Отже, чоловік, котрого призначатимуть старійшиною, повинен бути чистим; він мусить не мати жодної догани, тобто не бути об’єктом обвинувачення. І тільки тоді, коли такий старійшина залишився чистим від законних обвинувачень, він може далі виконувати свої обов’язки. (Порівняйте з 1 Тимофія 3:10).
Старійшина не тільки забезпечує збір керівництвом, але також служить у зборі. Він повинен бути відповідальний за своє керування збором. Він є Божим розпорядником; він пасе Божих овець. Отже, він насамперед є відповідальним перед Власником отари — Єговою, а потім перед людьми, над якими Бог дозволив йому наглядати (1 Петра 5:2, 3).
Мусить бути «бездоганний»
Біблія говорить: «Наглядач [«єпископ», ПХ], отже, мусить бути бездоганний» (1 Тимофія 3:2, НС). Грецьке слово анеглетос перекладене «бездоганний» і буквально означає «неспійманий». Іншими словами, наглядач у своєму житті повинен не дозволяти собі такого, за що обвинувачувач міг би вхопитись та використати проти нього. Пояснюючи значення цього грецького слова, «Теологічний словник Нового Завіту» говорить, що наглядач «своєю поведінкою повинен робити так, щоб його ніхто не зміг осудити (навіть нехристияни)».
Бог встановив високі норми моралі для тих, хто наглядає за його людьми та навчає його Слова. Яків говорив про себе та інших старійшин: «[Ми] більший осуд приймемо». Також Ісус сказав провідний принцип: «А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть» (Якова 3:1; Луки 12:48).
Отже, якщо християнський наглядач вчинить тяжкий гріх, але покається, то він може залишитись членом збору, але його слід усунути од відповідальності наглядача. Він більше не є бездоганним. Можуть минути роки, аж поки буде відновлено добру репутацію й, отже, можна бути знову вільним від обвинувачень. Цей випадок можна порівняти з тим, що відбулось з Езекієвим управителем Шевною. Єгова докорив йому за погану поведінку такими словами: «І попхну тебе з стану твого, і скину тебе з того місця, на якому стоїш». Але пізніше Шевна мусив відновити свою репутацію, тому що ми читаємо, що він знову служив у царя секретарем (Ісаї 22:15-22; 36:3).
А що, коли священик не покаявся?
Багато релігій загальновизнаного християнства толерантно ставляться до тих, хто згрішив. У 1459 році кардинал Родріго Борджія став віце-канцлером папи римського — найвищий чин католицької церкви. Він отримав догану від папи Пія II за свої загальновідомі аморальні вчинки. Навіть не зважаючи на те, що він був батьком чотирьох незаконнонароджених дітей, то все-таки 1492 року конклав кардиналів обрав його папою! Він продовжував свою скандальну кар’єру вже як папа Александр VI. Толерантність до нерозкаяних, розпусних священиків протягом історії загальновизнаного християнства, безсумнівно, внесла свій вклад у те зіпсуття, яке ми бачимо в ньому сьогодні. Що, отже, робити, якщо священик не розкаюється?
Християнський слуга, який вчинив серйозний гріх і не розкаюється, повинен бути виключеним із збору. Апостол Павло писав: «А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п’яниця, чи хижак,— із таким навіть не їсти!.. Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих!» (1 Коринтян 5:11-13).
Рішучі дії зберігають хорошу репутацію збору та утримують його в стороні від тих, що «твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками». Спосіб, яким релігії вирішують проблеми зі священиками, що грішать, допоможе вам розпізнати, чи дійсно така релігія християнська (Тита 1:16; Матвія 7:15, 16).
[Ілюстрація на сторінці 26]
Папа Александр VI.
[Відомості про джерело]
Alinari/Art Resource, N.Y.