Розгнузданість
ПОВЕДІНКА, в якій відображається нахабний склад розуму, котрий видає неповагу, а навіть зневагу до закону й влади. Єврейське слово зім·ма́ перекладається як «розгнузданість» і «розпуста» (Левит 18:17, НС; 19:29). Грецький термін а·се́л·ґеі·а (розгнузданість) також можна перекласти як «розбещеність; розпусність; безсоромна поведінка; непристойність поведінки» (Галатів 5:19, примітка в НС; 2 Петра 2:7, примітка в НС). Жодний із цих термінів також не використовується виключно, щоб описувати статеву неморальність. Святе Письмо пов’язує розгнузданість із такими вчинками, як групове зґвалтування (Суддів 19:25; 20:6), проституція (Єремії 13:27; Єзекіїля 23:44), а також кровопролиття (Псалом 26:9, 10; Єзекіїля 22:9; Осії 6:9). «Лукавий» — це той, хто, як сказано, замишляє розгнузданість, і ті, для кого така поведінка, «як забава», називаються невігласами, або нікчемними з морального погляду (Ісаї 32:7; Приповістей 10:23, Дерк.).
«Із... серця». Ісус вказує, що розгнузданість відображає те, якою особа є всередині. Він говорить: «Зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста... перелюби... безстидства [«розгнузданість», НС]... Усе зле це виходить зсередини,— і людину опоганює!» (Марка 7:20—23). Розгнузданість є одним із ‘учинків тіла’, однією із тілесних пожадливостей, які «воюють проти душі». «Хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого»,— говорить Боже Слово (Галатів 5:19, 21; 1 Петра 2:11).
До християн, які люблять світло правди, говориться: «Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п’янстві, не в перелюбі та розпусті [«розгнузданості», НС]» (Римлян 13:13; Івана 3:19—21). Апостол Петро переконує християн: «Бо досить, що ви в минулому житті [перш ніж стати Божими слугами] виконували волю язичників, перебуваючи в розбещеності [«розгнузданості», НС]» (1 Петра 4:3, Дерк.). Апостол Павло також застерігає християн, описуючи поведінку світських народів, з якими вони колись разом були «запаморочені розумом, відчужені від життя Божого... Отупіли й віддалися розпусті [«розгнузданості», НС], щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю» (Ефесян 4:17—19).
Однак декотрі, заявляючи, що є слугами Бога й Христа, зійшли зі шляху світла й виявляють нахабне, зухвале ставлення до божественного закону й влади. Павло засмутився через тих членів коринтського збору, які не покаялися в «нечистоті, і в перелюбі, і в розпусті [«розгнузданості», НС], що коїли їх», хоча він напоумляв їх це зробити (2 Коринтян 12:21). Петро попереджав ранніх християн, що серед них з’являться неправдиві вчителі й багато людей підуть за їхньою розбещеністю, спроваджуючи цим зневагу на дорогу правди (2 Петра 2:1, 2, Хом.). Ісусові слова до зборів у Пергамі й Тіятирах, записані апостолом Іваном приблизно в 96 році н. е., вказують на те, що Петрове пророцтво певною мірою сповнялося в той час (Об’явлення 2:12, 14, 18, 20). Як Петро, так і Юда оголосили, що на розгнузданих людей прийде кара (2 Петра 2:17—22; Юди 7).
Декотрі люди, які провадять розгнузданий спосіб життя, намагаючись спокушати й вводити в оману членів християнського збору, доводять, що Божа незаслужена ласка є незмірною і що Бог затулятиме очі на їхні гріхи, бо розуміє їхню недосконалість та плотську слабість. Але Ісусів зведений брат Юда назвав таких людей ‘безбожними, що благодать нашого Бога обертають у розпусту [«виправдання розгнузданості», НС], і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого — Ісуса Христа’ (Юди 4). Те, що такі особи визнають себе християнами, є марним. Богові неприємне їхнє служіння; а думка про це пов’язується зі словами мудрого ізраїльського письменника: «Жертва безбожних — огида, а надто тоді, як за діло безчесне [«з розгнузданістю», НС] приноситься» (Приповістей 21:27).
Під Законом було таке саме осудливе ставлення до розгнузданості. Бог не змінив своїх норм щодо цього. Було впроваджено закони проти розгнузданості, за яку карали смертю (Левит 18:17, НС; 20:14). Давид молив Бога не губити його життя з «кровожерами, що в руках їх злодійство [«розгнузданість», НС]» (Псалом 26:9, 10).
Через пророків Єремію та Єзекіїля Єгова попередив ізраїльтян, що він покарає їх за фізичну й духовну розгнузданість (Єремії 13:26, 27; Єзекіїля 16:27, 43, 58; 22:9; 23:21—49; 24:13).