Ісус. Володар, який має «походження із давніх-давен»

ВИ ЧИМРАЗ більше хвилюєтеся, коли очікуєте родича, якого вже давно не бачили. Нарешті зустрічаєте його і тепло вітаєте. Ви уважно слухаєте, як він розповідає, чому його батько послав його до вас. Швидко проходить час, і йому потрібно повертатися додому. Ви із сумом прощаєтесь. Жаль з приводу розставання зменшується, коли ви дізнаєтеся, що він щасливо повернувся додому.

Пізніше, перебираючи старі папери, знаходите листи із короткими розповідями про те, які подвиги ваш родич зробив ще до того, як вирушити у подорож, щоб зустрітися з вами. З тих листів ви дізнаєтеся про цікаві подробиці його походження і починаєте ще більше цінувати його візит і те, що він робить тепер.

«Із давніх-давен»

Серед старих паперів, які мали євреї першого століття, були писання Божого пророка Михея, записані сімсот років до того. У них було вказане місце народження Месії. «Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних» (Михея 5:1, Хом.). Згідно з тими словами, Ісус народився в юдейському селі Віфлеємі у 2 р. до н. е. (за теперішнім літочисленням). Але чому ж тоді говориться, що він походить «із давніх-давен»?

Ісус існував ще до того, як стати людиною. У листі до колоських християн апостол Павло писав, що Ісус є «образ невидимого Бога, первородний усього сотворіння» (Колосян 1:15, УКУ).

Згідно з натхненими словами царя Соломона, записаними у книзі Приповістей, Єгова, Джерело мудрості, створив свого першого Сина «перше чинів своїх». Після того як Ісус побував на землі і повернувся до неба, він доказав, що справді є ‘початком Божого творива’. Як уособлення мудрості, Ісус, ще не будучи людиною, оголосив: «Коли [Єгова] приправляв небеса — я була там» (Приповістей 8:22, 23, 27; Об’явлення 3:14).

Від самого початку Божий Син отримав унікальне призначення — бути «майстром» поруч свого Отця. Яку ж радість це приносило Єгові! «Була я веселощами [Єгови] день-у-день»,— зауважується у Приповістей 8:30 і додається: «Радіючи перед обличчям Його кожночасно».

Пізніше Єгова запросив свого первородного Сина разом із ним творити людство. «Створімо людину за образом Нашим,— проголосив він,— за подобою Нашою» (Буття 1:26). У результаті виникли інші ніжні почуття. «Радість моя була з синами людськими»,— пояснив Ісус, коли ще не був людиною (Приповістей 8:31, Дерк.). На початку свого Євангелія апостол Іван вказав на роль Ісуса при творенні у його долюдському існуванні: «Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього» (Івана 1:3).

Промовець Єгови

Іванові слова вказують на ще один привілей, який мав Божий Син, а саме привілей бути промовцем. Від самого початку він служив як Слово. Тому, коли Єгова промовляв до Адама, і пізніше, коли звертався до Адама та Єви разом, він, очевидно, робив це через Слово. Чи міг хтось ліпше передати Божі вказівки, котрі мали служити людству на благо, як не той, хто любив їх? (Івана 1:1, 2).

І як же, напевно, було боляче Слову, коли він бачив, що Єва, а потім Адам, не послухалися свого Творця! І як же він, напевно, прагнув виправити шкоду, завдану їхнім нащадкам через ту неслухняність! (Буття 2:15—17; 3:6, 8; Римлян 5:12). Звертаючись до Сатани, який заохотив Єву збунтуватись, Єгова оголосив: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її» (Буття 3:15). Слово бачив події в Едемі і тому усвідомлював, що, як головна частина «насіння» жінки, він стане об’єктом нещадної ненависті. Він знав, що Сатана є душогубом (Івана 8:44).

Коли пізніше Сатана поставив під сумнів непорочність вірного Йова, Слово, напевно, відчував тяжку образу, коли чув наклепницькі звинувачення, висунуті проти його Отця (Йова 1:6—10; 2:1—4). Справді, у ролі архангела Слово відомий як Михаїл, а це ім’я означає «Хто є, як Бог?» і вказує на те, як він стає на сторону Єгови проти всіх, хто намагається зазіхнути на суверенітет Бога (Даниїла 12:1; Об’явлення 12:7—10).

Коли на сцену світових подій вийшов ізраїльський народ, Слово бачив, як Сатана намагався відвернути людей від чистого поклоніння. Після того як ізраїльський народ вийшов з Єгипту, Бог сказав йому через Мойсея: «Ось Я посилаю Ангола перед лицем твоїм, щоб він охороняв у дорозі тебе, і щоб провадив тебе до того місця, яке Я приготував. Стережися перед лицем Його, і слухайся Його голосу! Не протився Йому, бо Він не пробачить вашого гріха,— бо Ім’я Моє в Ньому» (Вихід 23:20, 21). Що то за ангел? Напевно, Ісус у долюдському існуванні.

Вірне підкорення

Мойсей помер у 1473 році до н. е., і його тіло було поховане «у долині в моавському краї навпроти Бет-Пеору» (Повторення Закону 34:5, 6). Сатана хотів використати його тіло, очевидно, щоб спричинити ідолопоклонство. Михаїл виступив проти цього, але виявив підкорення, віддавши належне владі Єгови, свого Отця. ‘Не наважившись винести суду зневажливого проти Сатани’, Михаїл застеріг його: «Хай Господь докорить тобі!» (Юди 9).

Після того Ізраїль розпочав завоювання Обітованої ханаанської землі. Поблизу міста Єрихона Ісуса Навина було запевнено, що Слово продовжує наглядати за народом. Там він зустрівся з чоловіком, що тримав голого меча. Ісус Навин підійшов до незнайомця і запитав: «Чи ти наш, чи наших ворогів?» Уявіть собі, як здивувався Ісус Навин, коли незнайомець повідомив йому, хто він, сказавши: «Ні, бо я вождь Господнього війська, тепер я прийшов». Не дивно, чому Ісус Навин впав на обличчя своє перед цим високим представником Єгови — безперечно, що це був Ісус у передлюдському існуванні, котрий пізніше мав стати «Владикою Месією» (Ісуса Навина 5:13—15; Даниїла 9:25).

Наступного разу він зіткнувся з Сатаною за днів Божого пророка Даниїла. Тоді Михаїл допоміг іншому ангелу, коли демон, князь перського царства, ‘чинив опір’ (Хом.) три тижні. Ангел пояснив: «Ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів» (Даниїла 10:13, 21).

Слава в долюдському існуванні і як людини

У 778 році до н. е. помер юдейський цар Уззійя, і Божий пророк Ісая побачив у видінні Єгову на його піднесеному троні. «Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?» — запитав Єгова. Ісая зголосився, але Єгова застеріг, що народ Ісаї, Ізраїль, не буде прислухатися до його проголошень. Апостол Іван порівняв невірних євреїв першого століття із людьми, що жили за днів Ісаї, і зауважив: «Це Ісая сказав, коли бачив славу Його». Чию славу? Славу Єгови та Ісуса в його долюдському існуванні, який перебував поруч Бога у небесних дворах (Ісаї 6:1, 8—10; Івана 12:37—41).

Через декілька століть після того надійшов час Ісусу виконати своє найбільше призначення з усіх, які він мав до того. Єгова переніс життєву силу свого улюбленого Сина з неба в утробу Марії. Пройшло дев’ять місяців, і вона народила хлопчика, Ісуса (Луки 2:1—7, 21). Павло сказав так: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони» (Галатів 4:4). Апостол Іван також визнає: «Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Івана 1:14).

Месія з’являється

Принаймні у віці 12 років Ісус став усвідомлювати, що він повинен займатися справами свого небесного Отця (Луки 2:48, 49). Приблизно через 18 років після того Ісус прийшов до Івана Хрестителя і був охрещений у річці Йордані. Коли Ісус молився, відкрилося небо і на нього зійшов святий дух. Уявіть, скільки спогадів пропливло в його пам’яті, коли він став згадувати незліченну кількість тисячоліть, котрі він прослужив поруч свого Отця як майстер, промовець, князь Божого війська та архангел Михаїл. А як Ісус хвилювався, коли почув голос свого Отця, що промовляв до Івана Хрестителя: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матвія 3:16, 17; Луки 3:21, 22).

Іван Хреститель, безперечно, не сумнівався, що Ісус існував до того, як стати людиною. Коли Ісус наблизився до Івана, той сказав: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» А тоді додав: «Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я» (Івана 1:15, 29, 30). Апостол Іван також знав про Ісусове долюдське існування. «Хто зверху приходить,— Той над усіма»,— написав він, а також: «Хто приходить із неба, Той над усіма, і що бачив і чув, те Він свідчить» (Івана 3:31, 32).

Приблизно у 61 році н. е. апостол Павло заохочував єврейських християн визнати усю важливість приходу Месії на землю та його працю Первосвященика. Звертаючи увагу на Ісусову роль Промовця, Павло написав: «Бог... в останні ці дні промовляв... до нас через Сина... що Ним і віки Він створив». Чи це стосується Ісусової ролі «майстра» при творенні, чи його участі у поступовому здійсненні Божих заходів примирення між Богом і людьми, Павло тут додає своє свідчення про долюдське існування Ісуса (Євреїв 1:1—6; 2:9).

Вірність і відданість з «давніх-давен»

Павло звернувся з таким напучуванням до филипських християн першого століття: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної» (Филип’ян 2:5—8). Єгова, побачивши вірність та відданість Ісуса, відповів з любов’ю — воскресив і привітав його знову вдома, на небі. Який же бездоганний приклад непорочності залишив для нас за ті незліченні віки Ісус! (1 Петра 2:21).

Наскільки вдячними ми є за ті згадки в Біблії про Ісусове долюдське існування! Вони, безперечно, зміцнюють наше рішення наслідувати його приклад вірного та відданого служіння, особливо тепер, коли він є Царем Божого Месіанського Царства. Тож гучно вітаймо «Князя миру», Ісуса Христа, нашого Правителя та Володаря, чиє «походження із давніх-давен»! (Ісаї 9:5; Михея 5:1, Хом.).

[Рамка на сторінці 24]

Свідчення долюдського існування

Ісусові слова, вказані нижче, є переконливим свідченням його долюдського існування:

□ «Не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов,— Людський Син» (Івана 3:13).

□ «Не Мойсей хліб із неба вам дав,— Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба. Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові... Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене» (Івана 6:32, 33, 38).

□ «То є хліб, Який сходить із неба,— щоб не вмер, хто Його споживає. Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити» (Івана 6:50, 51).

□ «Що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?» (Івана 6:62).

□ «Правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду... Ви — від долу, Я — звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу» (Івана 8:14, 23).

□ «Якби Бог був Отець ваш,— ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов,— не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав» (Івана 8:42).

□ «Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам,— Я є» (Івана 8:58).

□ «Прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав. Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені,— бо Ти полюбив Мене перше закладин світу» (Івана 17:5, 24).

[Ілюстрація на сторінці 23]

Ісус Навин зустрічається з вождем війська Єгови.