Як залагоджувати непорозуміння в ділових справах

У 1 Коринфян 6:1—8 апостол Павло говорить про судові справи між одновірцями. Йому прикро, що дехто з християн у Коринфі «наважується йти в суд до неправедних» (1-й вірш). Павло наводить вагомі причини, з яких християни не повинні судитись одні з одними в судах, а мають залагоджувати непорозуміння в межах збору. Ми розглянемо деякі підстави для цієї натхненої поради. Потім обговоримо кілька ситуацій, яких вона може не стосуватись.

Якщо в ділових справах у нас виникло непорозуміння з одновірцем, то передусім намагаймося залагодити його згідно з вказівками Єгови, а не на власний розсуд (Прислів’я 14:12). Ісус показав, що найліпше відразу залагодити суперечку, поки вона не переросла у великий конфлікт (Матвія 5:23—26). На жаль, деякі християни втягуються в суперечки, навіть звертаються до суду. Павло сказав: «Те, що ви судитеся одне з одним,— це вже для вас поразка». Чому? Головна причина полягає в тому, що такі судові справи можуть погано відбитися на репутації збору і на доброму імені Бога, якому ми поклоняємось. Тому нам слід з усією серйозністю поставитись до слів апостола Павла: «Хіба не ліпше вам бути скривдженими?» (7-й вірш).

Павло також звернув увагу, що Бог запровадив у зборі добрий порядок для вирішення багатьох суперечок. «Розсудити братів» у вирішенні «життєвих справ», за словами Павла, можуть старійшини, адже це християни, які набули мудрості завдяки розумінню біблійних істин (вірші 3—5). Ісус пояснив, що конфлікти з приводу таких серйозних проступків, як наклеп і шахрайство, слід розв’язувати за допомогою трьох кроків. По-перше, учасники конфлікту повинні спробувати вирішити справу між собою. По-друге, якщо перший крок не приніс бажаних результатів, слід покликати одного чи двох свідків. По-третє, коли справу не вдалось залагодити, її передають збору, представниками якого є старійшини (Матвія 18:15—17).

Християнські старійшини не мають бути юристами чи бізнесменами, і зрештою їхнє завдання не полягає у наданні порад щодо юридичних чи ділових справ. Вони не вказують, на яких саме умовах братам слід погодитись. Натомість старійшини стараються допомогти усім сторонам застосувати біблійні поради і мирно вирішити справу. У складних випадках вони можуть порадитися з районним наглядачем чи звернутися до філіалу Свідків Єгови. Однак згадана Павлом порада не стосується деяких ситуацій. Ось кілька прикладів.

Іноді судовий позов — це проста формальність або необхідний крок для досягнення безкорисливих та мирних цілей. Наприклад, звернення до суду може бути чи не єдиним засобом отримати розлучення чи опіку над дитиною, встановити права на аліменти, отримати страхову виплату, бути включеним до реєстру кредиторів у процесі банкрутства або ж отримати спадщину. Крім того, існують випадки, коли брат може вирішити подати зустрічний позов, щоб захистити себе у судовому процесіa.

Якщо в таких випадках християнин подає позов до суду і при цьому не виявляє ворожості, то, скоріш за все, він не порушує натхненої поради Павлаb. Однак християнин повинен найперше пам’ятати про освячення імені Єгови і сприяти миру та єдності у зборі. Христових послідовників розпізнають передусім по любові, а «любов... не шукає власної вигоди» (1 Коринфян 13:4, 5; Івана 13:34, 35).