Частина IV

Наука. Постійні людські пошуки правди

Відродження науки шляхом революції

ПРОТЯГОМ другої половини XVIII сторіччя у світі почали відбуватись драматичні зміни, коли революції змінювали політичну обстановку спочатку в Америці, потім у Франції. Тим часом в Англії почала відбуватись революція іншого виду, а саме: промисловий переворот. Вона була тісно пов’язана з науковою революцією.

Дехто відносить відродження науки до періоду, починаючи від 40-х років XVI століття, коли польський астроном Міколай Коперник і бельгійський анатом Андреас Везалій опублікували книжки, що докорінно змінили наукове мислення. Інші гадають, що це сталось раніше — в 1452 році, коли народився Леонардо да Вінчі. Безупинний експериментатор, що зробив великий внесок у науку, розвинув поняття, які в деяких випадках стали початком винаходів, що їх завершили і впровадили у практику через декілька століть після нього, як, наприклад, літак, танк та парашут.

Але така наука, яку ми знаємо тепер, говорить Ернест Наґел, заслужений професор у відставці з Колумбійського університету, «не була міцно вкоріненою у західному суспільстві аж до сімнадцятого і вісімнадцятого століть». Але коли вкоренилась, то настав головний поворотний пункт людської історії. Книжка «Вчений» (англ.) зазначає: «У суворий період десь між 1590 і 1690 роком багато геніїв... провели успішні дослідження, що навряд чи рівні дослідженням будь-якого іншого 100-річного періоду історії».

Шахрайство затруднює шлях

Псевдонаука, так само як і шахрайство, хибні теорії якого стояли на шляху справжнього наукового прогресу, також мала успіх. Серед них була теорія про флогістон. Слово «флогістон» походить з грецької мови й означає «горючий». Ту теорію висунув у 1702 році Ґеорґ Ернст Шталь, який вважав, що при горінні займисті матеріали виділяють флогістон. Він гадав, що флогістон це радше складова частина чогось, ніж реальна субстанція, а втім, гіпотеза, що він є реальною субстанцією, жила роками. Лише в період між 1770 і 1790 роком Антуан-Лоран Лавуазьє зміг спростувати цю теорію.

У «Книжці популярної науки» (англ.) зауважується, що хоча теорія про флогістон «була цілком помилковою, проте якийсь час вона пропонувала практичні гіпотези, що, на перший погляд, пояснювали багато природних феноменів. Ця наукова гіпотеза була просто однією з багатьох, яку протягом років зважували, і вона виявилась непридатною».

Алхімія була іншим видом шахрайства. «Ілюстрований науковий словник Харрапа» (англ.) визначає її як «суміш філософії, містицизму і хімічної технології, що виникла до християнської ери при пошуках способів перетворення простих металів у золото, продовження життя і секретів безсмертності». Перш ніж бути відкиненою, алхімія заклала основу сучасної хімії, перехід до якої був завершений під кінець XVII століття.

Хоча шахрайство теорії про флогістон й алхімія у певному розумінні відіграли важливу роль. Але не так було з людьми, що шахрували, які через релігійне переконання розвинули антинауковий склад розуму. Суперництво між вченими і теологами, які заявляли, що лише вони мають повноваження пояснювати питання всесвіту, часто приводило до відвертої боротьби.

Приміром, у другому столітті н. е. відомий астроном Птолемей розробив теорію геоцентризму, тобто що планети обертаються по колу, центр цього кола, яке називається епіциклом, також обертається по окружності іншого кола. Це було вершиною математичної винахідливості і пояснювало очевидний на небі рух Сонця, Місяця, планет і зірок, цей погляд був загальноприйнятим аж до XVI століття.

Коперник (1473—1543) розробив альтернативну теорію. Він вважав, що тоді як планети, в тому числі Земля, обертаються навколо Сонця, Сонце перебуває у стані спокою. Якщо ця ідея про обертання Землі, тобто що вона вже більше не є центром усесвіту, правильна, то матиме далекосяжні наслідки. Не минуло і сотні років, як італійський астроном Галілео Галілей завдяки телескопові спостеріг те, що переконало його у правильності Коперникової теорії, що Земля обертається довкола Сонця. Проте католицька церква відкинула Галілеєвий погляд як єресь і змусила Галілея зректись його.

Релігійні помилки спричинили церковних теологів відцуратись наукової правди. Лише через 360 років церква визнала правоту Галілея. Щотижневик «Оссерваторе романо» у номері за 4 листопада 1992 року визнав «суб’єктивну помилку судження» щодо Галілея.

Шахрайство все ще існує

У XX столітті релігії загальновизнаного християнства виявляють таку саму зневагу до правди. Вони це показують тим, що дають перевагу необґрунтованим науковим теоріям перед правдою як науковою, так і релігійною. Найкращим прикладом того є необґрунтована теорія еволюції, що являє собою незаконнонароджене дитя серйозно спотвореного наукового «знання» і фальшивого релігійного вченняa.

Чарлз-Роберт Дарвін опублікував свої книжку «Походження видів шляхом природного добору» 24 листопада 1859 року. Проте ідея еволюції насправді походить ще з дохристиянських часів. Наприклад, грецький філософ Арістотель зображав людину на вершині шляху розвитку від нижчих тварин. Спочатку духівництво відкинуло дарвінівську теорію, але «Книжка популярної науки» зауважує: «[Пізніше] теорія еволюції стала чимось більшим, ніж науковою теорією... Вона стала бойовим закликом і навіть філософією». Ідея виживання дуже підходила людям, що намагалися досягнути найвищого становища в житті.

Незабаром опір духівництва послабився. «Релігійна енциклопедія» (англ.) говорить, що «дарвінівська теорія еволюції здобула не просто визнання, але й гучне схвалення», і «перед смертю Дарвіна в 1883 році більшість глибокодумного та красномовного духівництва прийшла до висновку, що еволюція цілком суміщається з новим розумінням Письма».

Це суперечить наступному припущенню «Книжки популярної науки»: «Навіть найзавзятіші прихильники доктрини органічної еволюції були вимушені визнати те, що первісна дарвінівська теорія містила разючі неточності та білі плями». Говорячи, що «багато чого з дарвінівської теорії було змінено або відкинено», ця книжка, однак, заявляє, що «вплив [теорії еволюції] майже на кожну галузь людської діяльності є дуже великий. Історія, археологія й етнологія через цю теорію зазнали великих змін».

Нині багато глибокодумних вчених ставлять теорію еволюції під серйозний сумнів. Фред Хоіл, засновник Кембріджського інституту теоретичної астрономії і неповний член Національної Академії Наук США, написав десь десять років тому: «Особисто в мене немає сумнівів, що вчені-історики майбутнього вважатимуть за неймовірність, що теорія, помилковість якої можна було бачити, здобула таке широке визнання».

Теорія еволюції вдаряє в саму основу людського буття — вона позбавляє Творця того, що йому належить. Вона також створює у людей неправильне враження тим, що претендує на науковість, і не викликає довіри до постійних людських пошуків наукової правди. Карл Маркс з радістю прийняв теорію еволюції і «природний добір», щоб підтримати комунізм. Але теорія еволюції є шахрайством найогиднішого ґатунку.

Хто є жертвами?

Кожен, хто зведений псевдонауковою теорією, стає жертвою. Але навіть наукові істини, в які вірять, теж є небезпечними. Драматичний науковий прогрес як наслідок наукової революції звів багатьох, що вони повірили в те, що вже немає чого досягати.

Віра в це зміцнялась у міру того, як науковий прогрес продовжував викривати ненаукову позицію фальшивої релігії, якої вона колись дотримувалась. Комерція і політика почали дивитись на науку як на могутнє знаряддя у досягненні своїх цілей, чи то йдеться про фінансові прибутки, чи про консолідацію політичних сил.

З упевненістю можна сказати, що наука повільно ставала богом, звеличуючи наукоподібність. «Дев’ятий новий університетський словник Вебстера» визначає це як «надмірну довіру до ефективності методів природничої науки, що застосовуються у всіх сферах досліджень».

Наприкінці XIX століття люди хотіли дізнатися, що принесе зі собою XX століття. Чи наука сформує «істинні небеса на Землі», як вважає багато людей? Чи шахрайства в ній продовжуватимуть розкидати на революційному полі битви плутанину додаткових жертв? Стаття «Практичне чудо XX століття» дасть на це відповідь.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 14]

Не функціонуватиме без електрики

НА ПОЧАТКУ XIX сторіччя електрика вважалася цікавим, але цілком непрактичним феноменом. Люди з різних країн та різного соціального походження, серед яких були Г.-К. Ерстед (1777—1851), М. Фарадей (1791—1867), А. Ампер (1775—1836) і В. Франклін (1706—1790), зробили важливі відкриття, і це заклало основу нинішнього світу електрики — світу, що не функціонуватиме без електрики.

[Ілюстрації на сторінці 15]

Міколай Коперник

Галілео Галілей

[Відомості про джерело]

Photos taken from Giordano Bruno and Galilei (German edition)