Шануймо батьків похилого віку

 1. В якому боргу ми є перед своїми батьками і тому як нам слід ставитися до батьків і поводитися з ними?

«СЛУХАЙ батька свого,— він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя»,— радив мудрий чоловік давнини (Приповістей 23:22). «Я б ніколи цього не зробив!» — можливо, скажете ви. Замість гордувати матір’ю чи батьком, більшість з нас відчуває до них глибоку любов. Ми усвідомлюємо, що є у великому боргу перед ними. По-перше, батьки дали нам життя. Джерелом життя є Єгова, але без наших батьків нас просто не було б. Хоч би що ми дали батькам, воно не буде таким цінним, як життя. По-друге, подумаймо: скільки потрібно саможертовності, пильного догляду, витрат і ніжної уваги, щоб виховати дитину від немовлятка до дорослого. Яка ж розсудлива порада Божого Слова: «Шануй свого батька та матір... щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!» (Ефесян 6:2, 3).

 2. Як дорослі діти можуть «віддячуватися» своїм батькам?

² Апостол Павло писав до християн: «Нехай [діти чи внуки] учаться перше побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно» (1 Тимофія 5:4). Дорослі діти ‘віддячуються’ тим, що виявляють своїм батькам та дідусям з бабусями вдячність за роки любові, праці й турботи, які вони затратили на них. Діти можуть робити це, визнаючи, що літні особи, як і всі люди, мають потребу — а деколи дуже сильну — в любові й підтримці. Як усі ми, вони теж хочуть почуватися потрібними. Вони хочуть бачити, що їхнє життя має цінність.

 3. Як можна шанувати своїх батьків та дідусів з бабусями?

³ Отже, ми можемо шанувати своїх батьків та дідусів з бабусями, говорячи їм, що любимо їх (1 Коринтян 16:14). Якщо батьки не живуть з нами, ми повинні пам’ятати, що вісточка від нас значить для них дуже багато. Бадьорий лист, телефонний дзвінок чи візит можуть дуже потішити їх. Мійо, 82-річна жінка з Японії, пише: «Моя дочка [чоловік якої є роз’їзним служителем] каже мені: «Мамо, будь ласка, «подорожуй» з нами». Вона висилає мені їхній розклад візитів і номери телефонів, за якими їх можна застати кожного тижня. Я можу відкрити карту і сказати: «Ага, вони зараз тут!» Я постійно дякую Єгові, що він поблагословив мене такою дитиною».

 4. Як єврейська релігійна традиція заохочувала до бездушності у ставленні до літніх батьків?

⁴ Чи шанування батьків включає в себе також турботу про їхні матеріальні потреби? Так, часто потрібно і цього. У дні Ісуса єврейські релігійні провідники підтримували традицію, за якою людина могла оголосити свої гроші або майно «даром Богові», і тоді вона звільнялася від відповідальності використовувати їх для догляду за батьками (Матвія 15:3—6). Як бездушно! По суті, тодішні релігійні провідники заохочували людей не шанувати своїх батьків, а гордувати ними, егоїстично закривати очі на їхні потреби. Хай же так ніколи не станеться з нами! (Повторення Закону 27:16).

 5. Чому інколи шанування батьків включає в себе фінансову допомогу, хоча в деяких країнах й існують державні соціальні програми?

⁵ Сьогодні у багатьох країнах існують державні соціальні програми, завдяки котрим задовольняються деякі матеріальні потреби похилих віком людей — наприклад, потреба в їжі, одязі й притулку. Крім того, старші особи, можливо, самі відкладали деякі кошти на старість. Але якщо у них кінчаються засоби або їх не вистачає, діти шанують своїх батьків, докладаючи всіх сил, щоб задовольнити їхні потреби. По суті, турбота про батьків похилого віку є доказом відданості Богу Єгові — Творцеві сім’ї.

 6. Які зміни у плані житла дехто робить, щоб ліпше піклуватися про потреби своїх батьків?

⁶ Багато дорослих дітей відгукуються на потреби своїх немічних батьків з любов’ю і самопожертвою. Одні забирають батьків до себе додому або переїжджають жити ближче до них. Інші переїжджають у дім батьків. Часто такі кроки стають благословенням як для батьків, так і для дітей.

 7. Чому недобре поспіхом приймати рішення стосовно стареньких батьків?

⁷ Однак деколи такі переїзди не дають добрих результатів. Чому? Можливо, тому, що рішення було прийняте поспіхом або воно базувалося виключно на емоціях. «Розумний добре обдумує дороги свої»,— мудро перестерігає Біблія (Приповістей 14:15, Дерк.). Скажімо, вашій старенькій матері важко жити самій і ви думаєте, що було б краще, якби вона переїхала до вас. Обдумуючи свої дороги, ви можете зважити наступне: які її дійсні потреби? Чи існують приватні або урядові служби соціального обслуговування населення, які пропонують прийнятне альтернативне рішення? Чи вона хоче переїжджати? Якщо так, як це вплине на її життя? Чи їй доведеться залишити друзів? Як це вплине на неї в емоційному плані? Чи ви обговорили все це з нею? Як такий переїзд вплине на вас самих, вашого подружнього партнера та ваших дітей? Якщо матері потрібен догляд, хто буде цим займатися? Чи можна поділити відповідальність? Чи ви обговорили справу з усіма, кого вона прямо стосується?

 8. З ким можна порадитися перед прийняттям рішення про допомогу стареньким батькам?

⁸ Оскільки відповідальність за догляд лежить на всіх дітях у сім’ї, можливо, було б мудро зібрати сімейну раду, щоб кожен міг взяти участь у прийнятті рішення. Корисно також порадитися зі старійшинами християнського збору або друзями, які зустрічалися з подібними ситуаціями в житті. «Ламаються задуми з браку поради,— застерігає Біблія,— при численності ж радників здійсняться» (Приповістей 15:22).

9, 10. а) Незважаючи на похилий вік, якої пошани заслуговують літні особи? б) Що дорослі діти завжди повинні виявляти своїм батькам, діючи в їхніх інтересах?

⁹ Шанування наших постарілих батьків вимагає співчуття і розуміння. З роками їм буде щораз важче ходити, їсти і запам’ятовувати. Вони, можливо, потребуватимуть допомоги. Часто діти починають вважати, що їхні батьки зовсім безпорадні, і намагаються давати їм вказівки. Але похилі віком — це дорослі люди, які ціле життя нагромаджували життєву мудрість і досвід, самі піклувалися про себе і приймали власні рішення. Роль батьків і дорослих може лежати в самій основі їхньої індивідуальності й самоповаги. Коли батьки відчувають, що мусять передати управління своїм життям у руки дітей, вони можуть стати пригніченими або гнівливими. Деякі обурюються і протистоять будь-яким діям, котрі вони розглядають як намагання позбавити їх самостійності.

¹⁰ Для таких проблем не існує легких вирішень, але було б гарно з нашого боку дозволити літнім батькам, наскільки можливо, самим стежити за собою і приймати власні рішення. Мудро також не вирішувати чогось за батьків, не порозмовлявши попередньо з ними самими. Вони, можливо, вже багато втратили. Дозвольте їм володіти тим, що у них ще є. Ви, мабуть, побачите, що, чим менше ви контролюєте життя батьків, тим ліпшими будуть ваші взаємини з ними. Вони будуть щасливішими і ви також. Навіть коли необхідно наполягти на чомусь заради їхнього добра, шанувати батьків означає рахуватися з їхнім почуттям власної гідності й виявляти їм належну повагу. Боже Слово радить: «Перед сивим волосом мусиш підвестись і особу старого шанувати» (Левит 19:32, Хом.).

11—13. Якщо у дорослих дітей були не досить добрі взаємини з батьками у минулому, як вони все-таки можуть піклуватися про батьків похилого віку, хоча це і нелегко?

¹¹ Деколи дорослим дітям важко шанувати своїх постарілих батьків через колишні взаємовідносини з ними. Скажімо, ваш батько був холодним і непривітним, а мати — деспотичною і різкою. Ви, можливо, досі відчуваєте гіркоту, гнів чи біль через те, що батьки не були такими, як вам хотілося. Чи можна перебороти такі почуття?a

¹² Чоловік на ім’я Бассе, який виріс у Фінляндії, розповідає: «Мій вітчим був есесівським офіцером у фашистській Німеччині. Він дуже швидко виходив із себе і тоді ставав небезпечним. Багато разів він на моїх очах бив матір. Раз він розізлився і вдарив мене пряжкою ременя по обличчі. Удар був настільки сильний, що я впав на ліжко».

¹³ Однак була також інша сторона його особистості. Бассе розповідає: «З другого боку, він тяжко працював і не шкодував себе, забезпечуючи сім’ю матеріально. Він ніколи не виявляв батьківської любові, але я знав, що у нього зранена душа. Мати вигнала його з дому ще малим хлопцем. Він ріс, покладаючись на кулаки, і пішов на війну дуже молодим. До деякої міри я розумів його і не звинувачував. Коли я підріс, то вирішив допомагати йому як можу аж до його смерті. Це не було легко, але я робив усе, що в моїх силах. Я старався до кінця бути йому добрим сином і думаю, що він вважав мене таким».

14. Яка біблійна порада стосується усіх ситуацій, включаючи ті, коли виникає потреба доглядати за постарілими батьками?

¹⁴ У справах сім’ї, як і у всіх життєвих ситуаціях, можна застосовувати наступну біблійну пораду: «Вдягніться... у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само» (Колосян 3:12, 13, Хом.).

15. Чому догляд за батьками деколи є джерелом пригнічення?

¹⁵ Піклування про немічних батьків — важка праця, вона включає в себе різні обов’язки, велику відповідальність і займає багато часу. Але найтяжче буває в емоційному плані. Важко дивитися на батьків, що втрачають здоров’я, пам’ять і самостійність. Санді, яка походить з Пуерто-Рико, розповідає: «Мати була центром нашої родини. Серце обливалося кров’ю, коли я доглядала її. Спершу вона почала кульгати, потім їй знадобилася паличка, далі ходунки, а потім крісло на колесах. Після цього її стан ставав щораз гіршим, аж поки вона померла. У неї розвивалася злоякісна пухлина кості, і їй потрібен був цілодобовий догляд. Ми купали її, годували і читали для неї вголос. Нам було дуже важко, особливо в емоційному плані. Коли я усвідомила, що мати помирає, я розплакалася, тому що дуже любила її».

16, 17. Які поради допоможуть піклувальникові мати врівноважений погляд на ситуацію?

¹⁶ Що вам робити, якщо ви опинитесь у подібній ситуації? Велика допомога — слухати Єгову, читаючи Біблію, і звертатися до нього в молитві (Филип’ян 4:6, 7). Намагайтеся повноцінно харчуватися і висиплятися. Тоді ви будете краще підготовані як емоційно, так і фізично, щоб піклуватися про дорогу вам людину. Добре деколи зробити перерву від щоденних турбот. Навіть коли відпустка неможлива, все одно було б мудро відкладати деякий час на відпочинок. Для цього можна попросити когось іншого побути з немічним батьком чи матір’ю.

¹⁷ Досить часто піклувальники ставлять нереалістичні вимоги до себе. Але не почувайтеся винними в тому, що є понад ваші сили. У деяких випадках може виникнути потреба довірити дорогу вам людину на піклування в установу з медичним доглядом. Якщо ви є піклувальником, майте реалістичні сподівання щодо себе. Слід зважувати потреби не тільки батьків, але й дітей, подружнього партнера, а також свої.

18, 19. Яку підтримку обіцяє Єгова і який приклад показує, що він сповняє цю обіцянку?

¹⁸ Через своє Слово, Біблію, Єгова турботливо дає вказівки, які можуть дуже допомогти у піклуванні про стареньких батьків, але це не єдина допомога, яку дає Єгова. «Близько Господь до всіх, які до нього взивають...— писав псалмоспівець під натхненням,— заклик їхній почує і спасе їх». Єгова спасе, тобто збереже, своїх вірних слуг навіть у найважчих ситуаціях (Псалом 145:18, 19, Хом.).

¹⁹ Жінка з Філіппін, на ім’я Мирна, відчула це, коли доглядала свою матір, яку розбив параліч. «Нічого так не пригнічує, як страждання дорогої людини, коли вона не може навіть сказати, де болить,— пише Мирна.— Це було так, ніби вона тоне на моїх очах, а я нічого не можу зробити. Багато разів я схилялась на коліна і говорила Єгові про те, яка я зморена. Я голосила, як Давид, котрий просив Єгову зібрати його сльози в посудину і пам’ятати про нього [Псалом 56:9, Хом.]. І Єгова згідно зі своєю обіцянкою дав мені необхідну силу. «Господь був підпорою моєю» (Псалом 18:19, Хом.).

20. Які біблійні обіцянки допомагають піклувальникам залишатися оптимістичними, навіть коли особа, яку вони доглядають, помирає?

²⁰ Хтось сказав, що догляд за старенькими батьками — це «історія без щасливого кінця». Незважаючи на найщиріші зусилля піклувальника, старша людина може померти, як це сталося з матір’ю Мирни. Але ті, хто довіряє Єгові, розуміють, що смерть не є кінцем історії. Апостол Павло сказав: «Маю надію я в Бозі... що настане воскресення праведних і неправедних» (Дії 24:15). Тих, які втратили стареньких батьків через смерть, потішає надія на воскресіння і обіцянка чудового Божого нового світу, в якому «не буде вже смерти» (Об’явлення 21:4).

21. Які добрі плоди приносить пошана до батьків похилого віку?

²¹ Божі слуги глибоко поважають своїх батьків, навіть якщо ті постаріли (Приповістей 23:22—24). Вони шанують їх. Чинячи так, вони бачать сповнення натхненої приповісті: «Батько твій і матір твоя будуть задоволені; хай потішиться та, що породила тебе» (Приповістей 23:25, Дерк.). Але ті, хто шанує своїх батьків похилого віку, приносять утіху і честь передусім Богу Єгові.