Спілкування — це не просто розмова

УЯВІТЬ собі юрбу туристів, що милується мальовничим пейзажем. Хоча ціла група споглядає одну й ту ж картину, кожен бачить її по-різному. Чому? Тому що кожна особа має власний пункт спостереження. Ніколи не буває такого, щоб дві особи стояли на одному і тому ж місці. Крім цього, не буває такого, щоб всі зосереджували свою увагу на одному і тому ж фрагменті картини. Кожен знаходить собі той аспект, котрий його особливо цікавить.

Те ж саме можна сказати про шлюб. Навіть якщо партнери дуже підходять одне одному, не буває випадків, щоб двоє різних людей поділяло однаковий погляд на різні речі. Чоловік та дружина відрізняються емоційним складом, враженнями дитинства і вихованням. Несхожі погляди на життя, зумовлені сумою цих моментів, можуть стати джерелом прикрих розходжень. Апостол Павло сказав відверто, що ті, хто одружується, «зазнають тілесного горя» (1 Коринтян 7:28, Хоменко)

Спілкування охоплює зусилля поєднати всі ці відмінності в стосунках, коли двоє — це одне тіло. Для цього вимагається час на розмови. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 7). Але це ще далеко не все.

Проявляйте проникливість

Біблійна притча каже: «Серце мудрого сповнює проникливістю уста його і губам його додає переконливості» (Приповістей 16:23, НС). Єврейське слово, перекладене тут як « сповнює проникливістю», у своїй основі означає розсудливість, старанне зважування справи. Отже, центром, від якого залежить ефективне спілкування, є серце, а не уста. Хороший співрозмовник повинен не тільки розмовляти — він мусить бути співчутливим слухачем (Якова 1:19). За тим невисказаним, що криється в поведінці людини, він повинен розглядіти почуття і те, що її хвилює, непокоїть (Приповістей 20:5).

Як? Іноді в цьому допоможе розгляд обставин, за яких відбувся конфлікт. Чи ваш подружній партнер перевтомлений морально або фізично? Чи відіграє у його настрої якусь роль хвороба? «Слово на часі своєму — яке воно добре!» — каже Біблія (Приповістей 15:23). Отже, якщо зважите на обставини, то вам буде легше відповідно реагувати (Приповістей 25:11).

А втім, часто причина конфлікту корениться не в сьогочасних обставинах.

Зважте на минуле

Погляди, які ми маємо в дорослому віці, великою мірою формуються в дитинстві. А оскільки чоловік та дружина походять з різних родин, конфлікт поглядів неминучий.

Ілюструє це один епізод, описаний у Біблії. Коли ковчег завіту був повернений в Єрусалим, Давид привселюдно виявив свою радість. А як поводилась його дружина Мелхола? Біблія розповідає: «Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцював та скакав перед Господнім лицем. І вона погордила ним у серці своєму» (2 Самуїла 6:14—16).

Мелхола виявила таку ж віроломну вдачу, яка була в її неправедного батька Саула. Коментатори Біблії К. Ф. Кіл та Ф. Деліч висловили припущення, що саме тому про Мелхолу в 16-му вірші говориться як про «Саулову дочку», а не Давидову дружину. У кожному разі суперечка, яка відбулась по цьому між Давидом і Мелхолою, показала, що вони не поділяли однакового погляду на цю радісну подію (2 Самуїла 6:20—23).

Цей приклад демонструє, що ледь уловимий вплив виховання може спричинитися до того, що чоловік та дружина будуть дивитися на різні речі досить-таки по-різному. Так є навіть тоді, коли обоє разом служать Єгові. Наприклад, дружина, яка не мала в дитинстві відповідної моральної підтримки, може проявляти виняткову потребу в схваленні, підбадьоренні та заспокоєнні. Це може спантеличувати її чоловіка. «Я можу сто разів казати, що кохаю її,— вигукне, можливо, він вражено і з подивом,— і все ж цього не досить!»

У такому випадку для доброго спілкування треба, аби «кожен дба[в] не про своє, але кожен і про інших» (Филип’ян 2:4). Щоб спілкування було успішним, чоловік мусить бачити свою дружину з погляду її минулого, а не свого власного. І, звичайно ж, дружина повинна бути спонукана робити те ж саме стосовно свого чоловіка (1 Коринтян 10:24).

Якщо в минулому було насилля

Особистий інтерес особливо вирішальний тоді, коли ваш подружній партнер був зґвалтований або зазнав сексуального насилля у дитинстві — сумно, але ця проблема набуває дедалі більшої актуальності. Приміром, дружина може побачити, що під час інтимної близькості вона не може відділити теперішнє від минулого, свого чоловіка від зловмисника чи статевих зносин від статевого насилля. Це може стати джерелом розчарування, особливо якщо чоловік не пробує глянути на цю делікатну справу очима своєї дружини (1 Петра 3:8).

Хоча ви не в змозі ані перекреслити минуле, ані повністю залікувати його наслідки, але ви можете зробити багато для того, щоб потішити і розрадити свого партнера, що пережив такі неприємні потрясіння (Приповістей 20:5). Як? «Ви, чоловіки, повинні старатись розуміти дружин, з якими ви живете»,— написав Петро (1 Петра 3:7, Філліпс). Знаття і розуміння минулого вашого подружнього партнера є суттєвою частиною спілкування. Без співчутливості і жалості ваші слова будуть марними.

Ісус відчував жалість, коли стикався з тими, хто був хворий, дарма що сам він ніколи не хворів (Матвія 14:14). Подібно і ви, можливо, не зазнали такої зневаги чи наруги, як ваша дружина, але замість того, щоб применшувати її біль, будьте свідомі її минулого і підтримуйте її (Приповістей 18:13). Павло написав: «Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати» (Римлян 15:1).

Коли почуття образи — пастка

Шлюб подібний до безцінної посудини. Якщо його ушкодити перелюбом, він зазнає величезного удару (Приповістей 6:32). Правда, якщо невинна сторона вирішить простити, черепки можна склеїти докупи шляхом примирення. Але тріщини залишаються, і під час суперечки може проявлятися схильність звертати увагу на ці тріщини й використовувати їх як зброю.

Почуття образи — це нормальна реакція на зраду подружнього партнера. Але якщо ви простили своєму партнерові, остерігайтеся того, щоб ваше затяжне обурення не перекреслило все добро, досягнуте актом прощення. Почуття образи, що ніяк не може полишити невинну сторону, шкодить обом партнерам і в тому випадку, коли обурення беззвучно кипить всередині, і тоді, коли йому дають волю, не знаючи пощади. Чому? Один лікар висловив таку думку: «Якщо ви почуваєте себе скривдженим своїм партнером, то це тому, що ви все ще любите його. Тож, відділяючись від нього чи добиваючись відплати, ви не тільки завдаєте болю подружньому партнерові, але й запропащаєте себе. Ви далі руйнуєте взаємини, які хотіли б зберегти».

Так, ви просто не можете врегулювати суперечності у своєму подружжі, не вгамувавши свого гніву. Отож обговоріть свої почуття з подружнім партнером, коли ваші емоції вляжуться. Поясніть, чому ви почуваєтесь ображеним, чого ви потребуєте для того, щоб почувати себе спокійніше, і що ви будете робити, аби зберегти стосунки. Ніколи не використовуйте минуле як зброю, щоб зайняти сильнішу позицію в спірці.

Згубна звичка вражає спілкування

Сім’я зазнає великого горя, коли один з партнерів зловживає алкоголем або наркотиками. Інший партнер може опинитись у ситуації, подібній до тої, в якій була Авіґаїл, як про це повідомляє Біблія. Коли чоловік Авіґаїл, Навал, «був дуже п’яний», вона з усіх сил намагалась відвернути наслідки його немудрої поведінки (1 Самуїла 25:18—31, 36). Сім’ї, у котрих одного з партнерів мучить згубна звичка, а інший тільки те й робить, що старається змінити його поведінку, часто нагадують сім’ю Навала та Авіґаїлa.

Зрозуміло, що відчувається велике полегшення, коли людина, яка перебуває в полоні згубної звички, починає видужувати. Але це тільки початок. Уявіть собі шалений ураган, що завдав невеличкому містові великих руйнувань. Будинки повалені, дерева викорчувані, телефонні лінії попадали на землю. Дуже радісно всім, коли буря минула. Але тепер потрібно виконати великі ремонтні роботи. Те ж саме можна сказати і про час, коли подружній партнер починає видужувати. Потрібно реконструювати розбиті стосунки. Слід відновити довір’я та чесність. Треба відбудувати місточки спілкування. Для людини, над якою панувала згубна звичка і яка тепер змінює себе і спосіб свого життя, це поступове відновлення є частиною «нового чоловіка», розвивати котрого вимагає від християн Біблія. Невід’ємною складовою частиною цього нового чоловіка повинен бути «дух розуму» (Ефесян 4:22—24).

Вивчення Біблії допомогло Леонарду й Елейн припинити зловживання наркотиками, але сила їхнього розуму ще не почала діяти вповніb. Незабаром з’явилися інші згубні звички. «Протягом 20 років ми старались застосовувати біблійні принципи і зробити наш шлюб благополучним, але це завжди було для нас за межами досяжності,— каже Елейн.— Наші згубні звички були глибоко вкорінені. Нам не вдавалося позбутись їх шляхом біблійного вивчення і молитви».

Леонард і Елейн старались зрозуміти причину своїх згубних звичок. Вчасно надійшов матеріал від «вірного і мудрого раба» про жорстоке поводження з дітьми, алкоголізм та повагу до жінок і надав таку необхідну їм допомогуc (Матвія 24:45—47). «Нам допомогли відшкодувати втрати і налагодити стосунки»,— сказала Елейн.

Розв’язування проблем

Ревека відчувала нестерпний біль з приводу дружин Ісава. Побоюючись, що її інший син, Яків, наслідуватиме Ісавів приклад, Ревека вилила весь свій розпач своєму чоловікові Ісаку: «Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?» (Буття 27:46).

Зверніть увагу на те, що, коли Ревека рішуче говорила про свої почуття, вона не напосідалась безпосередньо на Ісака. Вона не говорила: «Це ти у всьому винен!» або «Ти повинен був краще управляти цією ситуацією!» Натомість Ревека використала займенник «я», щоб описати, який вплив справляє ця проблема на неї. Такий підхід викликав в Ісака співчуття, а не бажання не вдарити лицем у болото. Не відчуваючи натиску на власну особу, Ісак, очевидно, негайно зреагував на слова Ревеки (Буття 28:1, 2).

І чоловіки, і дружини можуть багато чого навчитись із прикладу Ревеки. Коли виникає конфлікт, атакуйте проблему, а не одне одного. Так само як Ревека, висловте своє розчарування з погляду того, як це впливає на вас. «Мені прикро тому, що...» або «Ти, мабуть, неправильно мене зрозумів(ла)...» — набагато ефективніші фрази, ніж «Ти розчарував(ла) мене!» або «Ти ніколи не розумієш мене!».

Щось більше, ніж довговічність

Шлюб першої пари людей, Адама та Єви, тривав століттями, вони народжували дітей (Буття 5:3—5). Але це не означає, що їхнє подружнє життя гідне наслідування. Раніше дух незалежності й неповаги до даних Творцем праведних законів порушив зв’язки, які єднали їх в одне тіло.

Подібно і сьогодні шлюб може бути міцним, проте йому може бракувати якихось суттєвих елементів спілкування. Деякі міцно усталені погляди і невідповідні риси особистості, мабуть, треба викоренити. (Порівняйте 2 Коринтян 10:4, 5). Це тривалий виховний процес. Але в зусиллях є сенс. Єгова Бог щиро зацікавлений у сім’ї, оскільки він є її Творцем (Малахії 2:14—16; Євреїв 13:4). Отже, якщо будемо робити все від нас залежне, то можемо бути певні, що він оцінить наші зусилля і наділить нас мудрістю і силою, необхідними для того, щоб залагодити будь-який зрив у подружньому спілкуванні. (Порівняйте Псалом 25:4, 5; 119:34).

[Примітки]

[Рамка на сторінці 6]

«На сміття часу йде більше!»

ЧОЛОВІКА та дружину, у подружньому житті яких були певні труднощі, попросили підрахувати, скільки часу йде в них щотижня на викидання сміття. Вони відповіли, що близько 35 хвилин кожного тижня, тобто 5 хвилин щодня. Потім їх спитали, скільки часу вони проводять у спілкуванні одне з одним. Чоловік був уражений. «На сміття часу йде більше! — визнав він і додав: — Ми обманюємо себе, думаючи, що п’ять хвилин на день — це досить часу, аби зберегти подружжя. І це, безперечно, не досить часу для того, щоб зробити його міцнішим».

[Рамка на сторінці 7]

Встановіть основні правила

◻ Не обговорюйте різні теми одночасно (1 Коринтян 14:33, 40).

◻ Виявляйте свої почуття, не звинувачуйте (Буття 27:46).

◻ Жодних ударів (Ефесян 5:28, 29).

◻ Не обзивайте одне одного (Приповістей 26:20, Куліш).

◻ Старайтеся владнати стосунки, а не перемогти (Буття 13:8, 9).

[Ілюстрації на сторінках 4, 5]

Коли виникає конфлікт, атакуйте проблему, а не одне одного.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Виявляйте свої почуття, не звинувачуйте одне одного.