Біблійна книга 30. Амоса

Письменник: Амос

Місце написання: Юда

Написання закінчено: бл. 804 року до н. е.

ВІН не був ані пророком, ані сином пророка, а лише вирощував овець та надрізав фіги на сикоморах. Саме цим займався Амос, коли Єгова покликав його і послав пророкувати не тільки своєму народу в Юді, але передусім північному царству Ізраїлю. Він — один з пророків, про яких згадується в 2 Царів 17:13, 22, 23. Амос походив із Текої, юдейського міста, що лежало 16 кілометрів на південь від Єрусалима. Подорож від нього до південної межі десятиплемінного царства Ізраїлю тривала приблизно один день (Ам. 1:1; 7:14, 15).

² З першого вірша цього пророцтва довідуємось, що Амос почав служити пророком за днів юдейського царя Уззійї та ізраїльського царя Єровоама II, сина Йоаша, за два роки до руйнівного землетрусу. Це означає, що він написав пророцтво приблизно між 829 та 804 роком до н. е., тобто в період, що тривав 26 років, коли ті два царі правили одночасно. Пророк Захарій згадує про спустошливий землетрус великої сили за днів Уззійї, коли люди тікали в страху (Зах. 14:5). Єврейський історик Йосиф Флавій говорить, що цей землетрус стався тоді, коли Уззійя зробив зухвалу спробу кадити у храмі. Проте скидається на те, що згаданий Амосом землетрус відбувся на більш ранньому етапі правління Уззійї.

³ Ім’я Амос означає «Бути тягарем» або «Нести тягар». Хоча цей пророк ніс подібні до тягаря звістки про горе для Ізраїля та Юди (а також для численних язичницьких народів), він ще й проголошував звістки потіхи про відродження народу Єгови. Були всі підстави для того, щоб провіщати Ізраїлю велике горе. Його мешканці звикли до добробуту, життя в розкошах та розбещеності. Вони забули Закон Єгови. Позірне процвітання засліпило цих людей: вони не бачили, що нагадують перестиглий фрукт, який почав гнити, і наближаються до знищення. Амос пророкував, що вже через кілька років десятиплемінне царство піде у вигнання аж за Дамаск. Таким чином він звеличив праведність та верховну владу Єгови, якого у єврейському тексті цієї книги 21 раз названо «Всевладним Господом» (Ам. 1:8, НС).

⁴ Сповнення цього та інших пророцтв підтверджує достовірність книги Амоса. Цей пророк також передрік, що вогонь знищення пожере ворожі народи, які оточували Ізраїль,— сирійців, філістимлян, тирян, едомлян, аммонітян і моавітян. Історія показує, що з часом були зруйновані твердині усіх цих ворожих народів. Ще більший осуд викликала поведінка Юди та Ізраїля, через те що вони покинули Єгову і пішли шляхом фальшивого поклоніння. Остання твердиня Ізраїля, укріплене місто Самарія, впала в 740 році до н. е., після того як її обложило ассирійське військо під проводом Салманасара V (2 Цар. 17:1—6). Юда не взяла для себе жодного уроку з того, що сталося з братнім для неї народом, і тому 607 року до н. е. її було знищено.

⁵ Амос засуджував ізраїльтян за любов до розкішного життя, оскільки багатії визискували бідних, аби будувати собі «доми із слонової кости» і бенкетувати в них, споживаючи вино та вишукані наїдки (Ам. 3:15; 5:11, 12; 6:4—7). Археологи підтвердили таке процвітання. Під час розкопок у Самарії було знайдено численні речі зі слонової кості. В «Енциклопедії археологічних розкопок у Святій землі» говориться: «Можна виділити дві головні групи: 1. Таблички, оздоблені горельєфними зображеннями... 2. Таблички, оздоблені барельєфними зображеннями та дорогоцінним камінням, кольоровим склом, золотою фольгою тощо... Вважається, що вироби зі слонової кістки належать фінікійським майстрам. Очевидно, їх використовували для інкрустації палацових меблів ізраїльських царів. Біблія згадує «дім зо слонової кости», який побудував Ахав (1 Цар. 22:39), і «ложа з слонової кости», котрі Амос засуджує як символи розкішного життя мешканців Самарії (6:4)»a.

⁶ Не може бути жодного сумніву в тому, що книга Амоса входить до біблійного канону. Переконливим доказом її достовірності є те, що, згідно з Дії 7:42, 43, Степан перефразував три вірші, взяті з неї, а Яків процитував її в Дії 15:15—18 (Ам. 5:25—27; 9:11, 12).

ЧОМУ КОРИСНА

⁷ Сьогодні читачі Біблії можуть взяти для себе пожиток, аналізуючи, чому Амос проголошував перестороги Ізраїлю, Юді та їхнім близьким сусідам. Люди, які відкидають закон Єгови, обманюють і пригноблюють бідних, виявляють користолюбство і займаються неморальністю та ідолопоклонством, не можуть мати Божого схвалення. Але Єгова пробачає тим, хто покидає такі звичаї і розкаюється, і до таких осіб він виявляє милосердя. Тому в цьому злому світі було б мудро уникати такого згубного товариства і слухатися заохочення Єгови: «Наверніться до [«шукайте», Хом.] Мене й живіть» (5:4, 6, 14).

⁸ Перед своєю мученицькою смертю Степан цитував слова Амоса. Він нагадав євреям, що Ізраїль потрапив у неволю через поклоніння чужим богам, як-от Молоху та Рефану. Чи ті євреї навчилися чогось з повторених для них слів Амоса? Абсолютно нічого! Розлютившись, вони побили Степана камінням до смерті і тому заслужили на ще більше лихо, котре спало на них, коли був знищений Єрусалим 70 року н. е. (Ам. 5:25—27; Дії 7:42, 43).

⁹ Корисно розглянути, як сповнилося багато пророцтв Амоса, що передрікали не тільки покарання Ізраїля, Юди та інших народів, але й відродження. Згідно зі словом Єгови, яке сповістив Амос, ізраїльтяни повернулися на батьківщину 537 року до н. е., щоб відбудувати та заселити спустошені міста й засадити виноградники і сади (Ам. 9:14; Езд. 3:1).

¹⁰ Однак пророцтво Амоса мало ще одне надзвичайно захопливе і підбадьорливе сповнення за днів апостолів. Яків, описуючи збирання неізраїльтян до християнського збору, чітко пояснив під натхненням, що про це було пророковано в Амоса 9:11, 12. Він вказав, що передречення про ‘відбудову Давидової скинії, яка колись занепала’ сповнилося на християнському зборі, «аби ті, що залишилися з цього народу, наполегливо шукали Єгову і робили це разом з людьми з усіх народів, тобто з тими, хто називається моїм іменем»,— говорить Єгова». У цьому ми, безсумнівно, бачимо біблійне підтвердження нового явища, про яке говорив Симон Петро: Бог вибирав з інших народів «народ для свого імені» (Дії 15:13—19).

¹¹ Ісуса Христа, Голову того християнського збору, в інших місцях названо «сином Давида», який успадковує «престол його батька, Давида» і править повіки (Луки 1:32, 33; 3:31). Отже, пророцтво Амоса вказує на сповнення угоди про царство, укладеної з Давидом. В останній частині книги Амоса не тільки представлено дивовижне видіння про небувале процвітання в час відбудови «Давидової скинії», але й наголошено на непорушності Божого Царства: «Я посаджу їх на їхній землі, і не будуть їх більш виривати з своєї землі, яку Я їм дав», говорить Господь, Бог твій». Коли Єгова повністю відбудує «Давидову скинію», земля цілу вічність отримуватиме рясні благословення! (Ам. 9:13—15).

[Примітка]