Дії апостолів
7 А первосвященик запитав Степана: «Це правда?» 2 Степан відповів: «Брати і батьки, послухайте! Перед тим як наш прабатько Авраам оселився в Хара́ні, Бог слави з’явився йому в Месопотамії+ 3 і сказав: “Покинь свій край та своїх рідних і йди до краю, який я тобі покажу”.+ 4 Авраам так і зробив: залишив край халде́їв та оселився в Хара́ні. А коли в нього помер батько,+ Бог переселив його в край, де тепер мешкаєте ви,+ 5 але на той час він не дав йому там спадщини навіть на ширину ступні. Натомість Бог пообіцяв віддати йому весь той край у володіння, і не тільки йому, але і його потомству,+ хоча на той час він ще не мав дітей.+ 6 До того ж Бог сказав, що Авраамові потомки стануть чужинцями в краї, який їм не належав, та що інший народ буде їх поневолювати й утискати* 400 років.+ 7 “І народ, який буде їх поневолювати, я засуджу,+ — сказав Бог.— Потім вони вийдуть з того краю і будуть служити мені на цьому місці”.+
8 Бог також уклав з Авраамом угоду про обрı́зання,+ і Авраам, коли в нього народився Ісак,+ зробив йому обрı́зання на восьмий день.+ Потім Ісак став батьком Якова, а Яків — 12 голів родин. 9 Вони почали заздрити Йосипу+ і продали його в Єгипет.+ Але з ним був Бог,+ 10 який врятував його від усіх лих,+ дав йому мудрість і допоміг здобути прихильність фараона, царя Єгипту. І фараон поставив Йосипа правити Єгиптом та цілим своїм домом.+ 11 Але на весь Єгипет і весь ханаа́нський край прийшло велике лихо — настав голод, і наші прабатьки не мали що їсти.+ 12 Дізнавшись, що в Єгипті є запаси харчів*, Яків уперше послав туди наших прабатьків.+ 13 Коли він послав їх туди вдруге, Йосип відкрився своїм братам, і саме тоді фараон почув про Йосипову родину.+ 14 Тож Йосип сказав привести його батька Якова разом з усіма родичами+ — всього 75 осіб.+ 15 Так Яків потрапив до Єгипту,+ де зрештою помер.+ Померли там і наші прабатьки.+ 16 Їх перенесли до Сихе́ма і поховали в гробниці, яку Авраам купив за срібні монети в Гамо́рових синів.+
17 Коли наближався час сповнення обіцянки, яку Бог дав Аврааму, наш народ в Єгипті зростав і примножувався. 18 Потім Єгиптом почав правити інший цар, який не знав Йосипа.+ 19 Він підступно поводився з нашим родом* і несправедливо змушував батьків покидати немовлят напризволяще*, щоб ті помирали.+ 20 Тоді й народився Мойсей; він був надзвичайно гарним. Три місяці про нього дбали* в рідному домі,+ 21 а коли покинули*,+ то фараонова дочка взяла його і виховала як свого сина.+ 22 Отже, Мойсея навчили всієї мудрості єгиптян; він був сильний у слові та ділі.+
23 Коли Мойсею сповнилося 40 років, у його серці з’явилося бажання відвідати* своїх братів, Ізра́їлевих синів.+ 24 Якось він побачив, що одного з них кривдить єгиптянин. Тож він заступився і помстився за брата, убивши єгиптянина.+ 25 Мойсей сподівався, що брати зрозуміють: це Бог його рукою дає їм порятунок, але вони цього не зрозуміли. 26 А наступного дня він прийшов до них і побачив, як двоє з них сваряться. Бажаючи їх помирити, він сказав: “Ви ж брати! Навіщо кривдите один одного?”+ 27 Але той, хто кривдив ближнього, відштовхнув Мойсея і сказав: “Хто поставив тебе над нами правителем і суддею? 28 Може, ти хочеш і мене вбити, як вчора вбив того єгиптянина?”+ 29 Почувши це, Мойсей утік і жив як чужинець у краю Мідія́н; там у нього народилося двоє синів.+
30 Через 40 років у пустелі біля гори Сінай йому з’явився ангел у терновому кущі, охопленому полум’ям.+ 31 Побачивши це, Мойсей дуже здивувався. І коли він підходив ближче, аби роздивитись, що відбувається, то почув голос Єгови: 32 “Я Бог твоїх прабатьків, Бог Авраама, Ісака і Якова”.+ Після цих слів Мойсей затремтів і не наважувався роздивлятися далі. 33 Тоді Єгова сказав йому: “Зніми з ніг сандалії, бо земля, на якій ти стоїш, свята.+ 34 Я побачив, як знущаються над моїм народом в Єгипті, і почув стогін цих людей,+ тому зійшов, щоб їх врятувати. Тепер іди, я пошлю тебе в Єгипет”.+ 35 Отже, того Мойсея, якого вони зреклися, кажучи: “Хто поставив тебе правителем і суддею?”+ — Бог послав+ як правителя й визволителя через ангела, що з’явився йому в терновому кущі. 36 І цей чоловік вивів їх з Єгипту,+ виконуючи різні чуда й знаки в Єгипті,+ біля Червоного моря,+ а потім 40 років у пустелі.+
37 Саме цей Мойсей сказав Ізра́їлевим синам: “Бог вибере для вас пророка з-поміж ваших братів, подібного до мене”.+ 38 Цей Мойсей був разом з нашими прабатьками посеред збору в пустелі, чув ангела,+ який розмовляв з ним+ біля гори Сінай, і отримав живі священні слова, щоб передати їх нам.+ 39 Наші прабатьки не хотіли його слухатись, відкинули його+ і у своїх серцях почали мріяти про повернення до Єгипту.+ 40 Вони просили Аарона: “Зроби нам богів. Ми підемо за ними, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас з єгипетського краю”.+ 41 Тож у ті дні вони зробили собі теля, принесли цьому ідолу жертву і почали тішитись ділами своїх рук.+ 42 Тоді Бог відвернувся від них і не стримував їх, коли вони служили* небесному війську.+ Про це в книзі Пророків написано: “Нащадки Ізра́їля, хіба мені ви 40 років приносили в пустелі приношення і жертви? 43 Ні, ви взяли з собою намет Молоха+ і зірку бога Рефа́на, зображення яких ви зробили собі для поклоніння. Тому я вишлю вас за Вавилон”.+
44 У пустелі наші прабатьки мали намет свідчення; він був зроблений так, як наказав Бог, за зразком, який бачив Мойсей.+ 45 Потім цей намет отримали у спадок наші прабатьки і разом з Ісусом Нави́ном принесли його в край, яким володіли інші народи,+ що їх Бог вигнав перед нашими прабатьками.+ Тут намет залишався до днів Давида, 46 який знайшов ласку в Божих очах і просив, щоб Бог Яковів удостоїв його честі влаштувати* для нього оселю.+ 47 Проте збудував цей дім Соломон.+ 48 А втім, Всевишній не проживає в рукотворних домах,+ і про це говорить пророк: 49 “Небеса — мій престол,+ а земля — підніжок для моїх ніг.+ Який дім ви збудуєте мені? — говорить Єгова.— Або де може бути місце мого перебування? 50 Хіба не моя рука все це створила?”+
51 Люди вперті, люди з необрізаними серцями і вухами,+ ви противитесь святому духу, так само як противились ваші прабатьки.+ 52 Кого з пророків ваші прабатьки не переслідували?+ Вони повбивали тих, хто наперед сповіщав прихід праведного,+ а ви тепер стали його зрадниками та вбивцями.+ 53 Ви одержали через ангелів Закон,+ але не дотримувались його».
54 Коли вони почули ці слова, то в серці так розлютились, що почали скреготати зубами.+ 55 А Степан, сповнений святого духу, глянув на небо і побачив Божу славу та Ісуса, який стояв праворуч від Бога.+ 56 І Степан сказав: «Дивіться! Я бачу розкрите небо та Сина людського,+ який стоїть праворуч від Бога».+ 57 Почувши це, вони щосили закричали, позакривали руками вуха і всі разом кинулись на нього. 58 Вони виштовхали Степана за місто і почали кидати в нього камінням,+ а свідки+ поклали своє вбрання до ніг одного молодого чоловіка, на ім’я Савл.+ 59 Коли в Степана кидали камінням, він благав: «Господи Ісусе, прийми мій дух». 60 Тоді він упав на коліна і вигукнув: «Єгово, не залічи їм цього гріха».+ Сказавши це, він заснув смертним сном.