Книга, що заслуговує довір’я. Частина 4

ДИВЛЯЧИСЬ на руїни палаців і царських гробниць, можна собі уявити велич, силу й багатство дуалістичної Мідо-Перської імперії. Перед об’єднанням цих двох держав Мідія займала панівне становище. Але в 550 році до н. е. перський цар Кір II підкорив мідян і став правителем Мідо-Персії. Ця величезна держава простягалася від Егейського моря до північно-західної частини Індії та включала Єгипет і Юдею. А її центр був на півночі Перської затоки.

Мідо-Перська імперія панувала над юдеями понад 200 років — від 539 року до н. е., коли було завойовано Вавилон, і аж до часу, коли цю імперію підкорили греки в 331 році до н. е. Важливі події того часу згадуються в багатьох біблійних книгах.

Як описано в Біблії, цар Кір II звільнив з вавилонської неволі юдеїв. Він дозволив їм повернутись в Єрусалим та відбудувати Божий храм, котрий у 607 році до н. е. зруйнували вавилоняни (Ездри 1:1—7; 6:3—5). Цю розповідь підтверджує глиняний документ — циліндр Кіра, який 1879 року було знайдено серед руїн стародавнього Вавилону. У документі згадується ім’я Кіра і говориться, що він, згідно зі своєю політикою, повертав на батьківщину полонених і віддавав всі їхні релігійні атрибути. Біблійний письменник Ісая записав пророцтво Єгови про Кіра: «Всяке Моє пожадання він виконає та Єрусалимові скаже: “Збудований будеш!” а храмові: “Будеш закладений!”» (Ісаї 44:28).

Кір також заявив, що кошти на відбудову храму «будуть дані з царського дому» (Ездри 6:3, 4). Цей незвичайний наказ підтверджують й історики. У книжці «Персія і Біблія» сказано: «Перські царі мали звичай підтримувати відбудову різних святинь у своїй імперії».

Біблія повідомляє, що пізніше вороги юдеїв у листі до Дарія Великого (його теж називали Дарієм I) піддали сумніву твердження юдеїв, що Кір дозволив їм відновити храм. Тоді Дарій звелів розшукати оригінал указу, і його знайшли в Екбатані, столиці Мідо-Персії. Ось яку відповідь дав Дарій: «Я, Дарій, видав цього наказа,— нехай він докладно буде виконаний!». Після цього протидія припиниласяa (Ездри 6:2, Кул.; 6:7, 12, 13).

Історичні дані підтверджують біблійний опис. Відомо, що Екбатана була літньою резиденцією Кіра і він міг саме там видати цей указ. Також, як свідчать археологічні знахідки, мідо-перські царі дуже цікавилися релігійними справами своїх підданих і писали листи, щоб вирішити різні релігійні суперечки.

У даному Богом видінні пророк Даниїл бачив чотирьох звірів, які виходили з моря. Кожен звір представляв світову державу, що змінювала одна одну. Перший — крилатий лев — символізував Вавилон. Другий був «подібний до ведмедя... І йому сказали так: Уставай,— їж багато м’яса!» (Даниїла 7:5). Цей грізний ведмідь зображав Мідо-Персію.

Як і говорилося в Даниїловому пророцтві, Мідо-Персія жадібно прагнула підкоряти нові землі. Невдовзі після того, як Даниїл бачив видіння, Кір захопив Мідію і розпочав війну проти сусідньої Лідії та Вавилона. Його син Камбіз II здобув перемогу над Єгиптом. Згодом мідо-перські правителі розширили кордони своїх володінь ще далі.

Чому ми можемо бути впевнені в такому поясненні Даниїлового пророцтва? Щоб відповісти на це запитання, розгляньмо ще одне видіння Даниїла, в якому він бачив барана, що «ударяв рогами на захід і на північ і на південь». Пророцтво сповнилося, коли Мідо-Персія стала «ударяти рогами» інші народи, у тому числі могутній Вавилон. Ось як Божий ангел пояснив Даниїлові це видіння: «Баран, що його бачив із двома рогами,— се царі Мидийський та Перський» (Даниїла 8:3, 4, 20, Кул.).

Крім того, приблизно за два століття перед падінням Вавилону пророк Ісая передрік ім’я перського царя-завойовника, який ще тоді не народився, і стратегію захоплення цього міста. Ісая написав: «Так говорить Господь до Свого помазанця Кіра: Я міцно тримаю тебе за правицю, щоб перед обличчям твоїм повалити народи... щоб відчинити двері перед тобою, а брами не будуть замикані» (Ісаї 45:1). Як Ісая, так і Єремія вказали у своїх пророцтвах, що будуть осушені вавилонські «річки». Йшлося про канали, які наповнювались водами Євфрату і служили захисним ровом (Ісаї 44:27; Єремії 50:38). Грецькі історики Геродот і Ксенофонт підтвердили точність цього біблійного пророцтва, зокрема те, що вавилоняни бенкетували в ніч, коли Кір захопив Вавилон (Ісаї 21:5, 9; Даниїла 5:1—4, 30). Військо Кіра, відвівши води Євфрату, ввійшло в місто майже без жодного опору через відкриті брами. За одну ніч могутній Вавилон упав!

Ця подія призвела до сповнення ще одного захопливого пророцтва. Єремія раніше передрік, що Божий народ буде взято в неволю до Вавилона на 70 років (Єремії 25:11, 12; 29:10). Пророцтво сповнилось у точно визначений час, і поневоленим євреям дозволили повернутися на батьківщину.

Невдовзі після захоплення мідо-персами Вавилона Даниїл записав пророцтво, яке проливало світло на одну з найважливіших подій у сповненні Божого наміру щодо людства. Ангел Гавриїл повідомив Даниїла, коли саме з’явиться Месія — «насіння», обіцяне в Буття 3:15. Ось що сказав ангел: «Від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні» — загалом 69 тижнів (Даниїла 9:25). Коли почався цей символічний період?

Хоча Кір дозволив юдеям повернутися в рідний край через деякий час після падіння Вавилона, Єрусалим і його мури ще багато років залишались зруйнованими. У 455 році до н. е. цар Артаксеркс дав дозвіл своєму чашнику, єврею Неемії, піти до Єрусалима і організувати відбудову (Неемії 2:1—6). Власне тоді розпочалися 69 тижнів.

Однак ці символічні тижні складалися не з буквальних семи днів, а з років, тому в Біблії їх названо «роки-тижні» (Даниїла 9:24, 25)b. Месія мав прийти через 69 «років-тижнів»,— кожен з яких тривав по сім років,— тобто через 483 роки. Даниїлове пророцтво сповнилося в 29 році н. е., коли Ісус охрестився. Саме тоді минуло рівно 483 роки від 455 року до н. е.

Точне сповнення Даниїлового пророцтва є лише одним з багатьох доказів того, що Ісус був обіцяним Месією. Воно зміцняє нашу надію на майбутнє. Адже Ісус, призначений Богом небесний Цар, покладе край жорстоким людським урядам. Тоді він виконає чимало біблійних пророцтв і навіть воскресить мертвих для вічного життя на райській землі (Даниїла 12:2; Івана 5:28, 29; Об’явлення 21:3—5).