Чому слід дотримуватися обіцянок?

«ГОЛОСУЙТЕ за того, хто найменше обіцяє; він вас найменше розчарує»,— сказав колишній радник президента США Бернард Барух. Здається, в сучасному світі обіцянки даються лише для того, щоб їх не виконувати. Це стосується шлюбних обітниць, ділових договорів або запевнень проводити більше часу з дітьми. По цілому світі люди ігнорують те, що стало загальновідомим афоризмом: «Добра голова не скаже пусті слова».

Звичайно, багато людей зовсім і не збирається дотримуватися своїх обіцянок. Ще якась кількість необдумано обіцяє те, чого не може виконати, або відмовляється від свого слова, коли з’ясовується, що так зробити найлегше.

Слід визнати, що за непередбачених обставин, можливо, важко дотримуватися якоїсь обіцянки. Але чи невиконана обіцянка дійсно завдає багато шкоди? Чи до своїх обіцянок слід ставитися серйозно? Коротко розгляньмо приклад, даний Богом Єговою, який допоможе зрозуміти, чому нам потрібно серйозно обдумувати це питання.

Єгова виконує свої обіцянки

Ми поклоняємося Богу, ім’я котрого пов’язане із виконанням його обіцянок. У біблійні часи ім’я часто характеризувало особу. Це також стосується імені Єгова, яке буквально означає «Він спричиняє ставати». Отже, божественне ім’я вказує на те, що Бог сповнить дані ним обіцянки і виконає свої наміри.

Згідно із значенням свого імені, Єгова дотримав кожну обіцянку, яку дав старожитньому ізраїльському народу. Щодо цих обіцянок цар Соломон визнав: «Благословенний Господь, що дав мир Своєму народові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був,— не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея» (1 Царів 8:56).

Єгова є настільки надійною особою, що апостол Павло міг переконливо сказати: «Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою» (Євреїв 6:13). Так, саме ім’я Єгови і його особистість є гарантією того, що він ніколи не відмовиться від своїх обіцянок, навіть якщо це вимагає від нього великої жертовності (Римлян 8:32). Факт, що Єгова сповняє свої обіцянки, дає нам надію, котра є якорем для нашої душі, або життя (Євреїв 6:19, Дерк.).

Обіцянки Єгови та наше майбутнє

Наша надія, віра і навіть саме життя повністю залежать від сповнення обіцянок Єгови. Яку надію ми плекаємо? «За Його [Божою] обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває» (2 Петра 3:13). Святе Письмо також дає нам підставу вірити в те, що «настане воскресення праведних і неправедних» (Дії 24:15). Ми теж можемо бути певні, що існує щось більше, ніж теперішнє життя. Те, що апостол Іван називає «та обітниця»,— це «вічне життя» (1 Івана 2:25). Однак обіцянки Єгови, які містяться в його Слові, не стосуються лише майбутнього. Вони дуже важливі для нашого повсякденного життя вже тепер.

Псалмоспівець співав: «Господь близький всіх, хто взиває до Нього... і благання їх чує» (Псалом 145:18, 19). Бог також запевняє нас, що «Він змученому дає силу, а безсилому — міць» (Ісаї 40:29). Як радісно знати, що ‘Бог не попустить, щоб ми випробовувалися більше, ніж можемо, але при спробі й полегшення дасть’! (1 Коринтян 10:13). Якщо ми відчули сповнення будь-якої з цих обіцянок, то знаємо, що можна повністю довіряти Єгові. Ми отримали користь завдяки багатьом обіцянкам, котрі Бог дає і котрих дотримується. З огляду на це, як нам слід ставитися до того, що обіцяємо Єгові?

Дотримуймося своїх обіцянок, даних Богові

Наше присвячення Богу, безперечно, є найважливішою обіцянкою, яку ми можемо дати. Роблячи цей крок, ми виявляємо своє бажання служити Єгові вічно. Хоча Божі заповіді не є тяжкими, але в цій злій системі речей нам, можливо, не завжди легко виконувати його волю (2 Тимофія 3:12; 1 Івана 5:3). Однак, ‘поклавши свою руку на плуга’ і ставши присвяченими слугами Єгови й учнями його Сина, Ісуса Христа, ми ніколи не повинні озиратися на те, що залишили позаду в цьому світі (Луки 9:62).

У молитві до Єгови ми можемо пообіцяти йому, що намагатимемось подолати якусь свою слабкість, розвивати певну християнську рису чи збільшити участь у декотрих галузях теократичної діяльності. Що допомагатиме нам дотримуватися цих обіцянок? (Порівняйте Екклезіяста 5:1—4).

Щирі обіцянки походять із серця та розуму. Тому говорімо про свої обіцянки Єгові. Виливаючи наші серця в молитві до нього, відверто висловлюймося про власні побоювання, бажання та слабкості. Молитви про виконання обіцянки, з якими звертаємося до Бога, зміцнять нашу рішучість дотримуватися її. Ми можемо дивитися на свої обіцянки, дані Богові, як на борги. Коли борги великі, то сплату слід робити поступово. Подібно, якщо ми багато пообіцяли Єгові, то потрібен час, аби все виконати. Регулярно віддаючи Богу все, що в наших силах, ми виявимо, що пам’ятаємо про сказане, і він відповідно благословить нас.

Наше серйозне ставлення до своїх обіцянок можна побачити з того, що ми часто молимося про них, можливо кожного дня. Такий підхід виявлятиме небесному Отцеві нашу щирість і також служитиме постійним нагадуванням. Давид залишив нам чудовий приклад щодо цього. У пісні він благав Єгову: «Вислухай, Боже, благання моє, почуй же молитву мою... буду співати я завжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоденно обіти свої!» (Псалом 61:2, 9).

Дотримування своїх обіцянок зміцняє довіру

Якщо ми не повинні легковажно ставитися до своїх обіцянок Богові, то не можемо ігнорувати наших обіцянок, даних співхристиянам. Нам необхідно однаково поводитися як з Єговою, так і з нашими братами. (Порівняйте 1 Івана 4:20). У Нагірній проповіді Ісус сказав: «Ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні» (Матвія 5:37). Завжди сповняти своє слово — це один спосіб ‘робити добро одновірним’ (Галатів 6:10). Кожна дотримана обіцянка зміцняє довіру.

Збитки, заподіяні внаслідок невиконання якоїсь обіцянки, зростають особливо тоді, коли це пов’язано з грошима. Незалежно від того, чи справа стосується повернення позички, надання послуг чи виконання комерційного договору, християнин повинен дотримуватися свого слова. Це подобається Богові і зміцняє взаємну довіру, яка дуже потрібна братам, щоб «жити в єдності» (Псалом 133:1, НС).

Якщо не дотримуватися складених умов договорів, то можна пошкодити як збору, так і окремим особам, котрі укладали ці договори. Один роз’їзний наглядач зауважує: «Часто набувають широкого розголосу ділові суперечки, спричинені тим, що принаймні одна сторона договору вважає, що інша сторона постійно порушує його умови. В результаті брати займають різні сторони в тих суперечках і в Залі Царства може створюватися напружена атмосфера». Як же важливо ретельно обмірковувати кожен пункт свого договору і оформляти його у письмовій форміa!

Також треба виявляти обережність, коли продаємо дорогі товари або рекомендуємо вкладати гроші в якусь справу, особливо якщо ми отримуємо прибуток з цього. Так само потрібно бути дуже уважними, аби не перебільшувати цінності певних предметів чи благотворного впливу якихось продуктів і не обіцяти нереальних прибутків від вкладених грошей. Любов повинна побуджувати християн детально пояснити іншим, який існує ризик (Римлян 12:10). Оскільки більшість братів майже не мають досвіду у веденні ділових справ, то вони можуть довіряти нашим порадам лише тому, що ми є їхніми співвіруючими. Як же трагічно, коли ця довіра стане підірваною!

Як християни, ми не можемо вести нечесні справи й нехтувати законними інтересами інших (Ефесян 2:2, 3; Євреїв 13:18). Щоб Єгова схвалив нас як ‘тих, хто перебуває в його наметі’, нам треба бути гідними довіри. ‘Навіть якщо ми присягаємо для себе хоча б і на зло, то ми дотримуємо’ своїх слів (Псалом 15:1, 4).

Ізраїльський суддя Їфтах пообіцяв принести Єгові в цілопалення першого, хто зустріне його після повернення з поля бою, якщо Бог дасть йому перемогу над Аммоновими синами. Хоча тим першим виявилася єдина дочка Їфтаха, він не відмовився від свого слова. Його дочка щиро погодилася на це, і він віддав її на постійне служіння в Божому святилищі. Це, безсумнівно, було для нього болісною і дорогою жертвою з різних поглядів (Суддів 11:30—40).

Особливо зобов’язані твердо дотримуватися своїх слів наглядачі збору. Згідно з 1 Тимофія 3:2, наглядач має бути «бездоганний». Переклад цього грецького вислову означає «невразливий, взірцевий, поза доріканням». Це «значить, що той чоловік не просто має добру репутацію, але дійсно її заслуговує» («Лінгвістичний ключ до грецького Нового Завіту», англ.). Оскільки наглядач мусить бути бездоганним, його обіцянки завжди повинні заслуговувати на довір’я.

Інші можливості дотримування своїх обіцянок

Як ми повинні розглядати обіцянки, які даємо не співхристиянам? Ісус сказав: «Ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Матвія 5:16). Доводячи на ділі своє слово, ми можемо привабити інших нашою християнською звісткою. Незважаючи на загальну тенденцію до нечесності, яка поширюється по цілому світі, більшість людей все ще цінує цю рису. Коли ми дотримуємося своїх обіцянок, то виявляємо любов до Бога і ближнього, а також приваблюємо тих, хто любить праведність (Матвія 22:36—39; Римлян 15:2).

У 1998 службовому році Свідки Єгови присвятили понад мільярд годин для публічного проголошення доброї новини про Боже Царство (Матвія 24:14). Якщо ми не дотримувалися свого слова у ділових або в інших справах з деякими людьми, то вони можуть бути глухими до нашої звістки. Оскільки ми представляємо Бога правди, то люди справедливо сподіваються від нас чесних вчинків. Своєю надійністю і чесністю ми ‘у всьому прикрашаємо науку Спасителя нашого Бога’ (Тита 2:10).

У служінні ми маємо можливості дотримуватися свого слова тоді, коли повертаємося, щоб відвідати людей, які зацікавилися звісткою про Царство. Якщо ми кажемо, що прийдемо знову, то повинні так зробити. Наші повторні відвідини, згідно з обіцянкою,— це спосіб ‘не затримувати добра від того, кому воно належить’ (Приповістей 3:27, Хом.). Одна сестра пояснила це так: «Декілька разів я зустрічала зацікавлених осіб, котрі казали, що Свідок пообіцяв прийти знову, але не прийшов. Звичайно, могло статися так, що мешканців не було вдома або якісь обставини не дозволили прийти знову. Проте не хотілося б, щоб хтось так сказав про мене, тому стараюся з усіх сил знову застати ту особу вдома. Якщо б я дозволила комусь розчаруватися, то вважаю, що це кинуло б тінь на Єгову та на моїх братів у цілому».

Можливо, часом у нас немає бажання приходити знову, бо ми не побачили в людини справжнього зацікавлення. Та ж сама сестра пояснює: «Не намагаюся судити про міру зацікавлення людини. З власного досвіду навчена, що перші враження часто бувають помилковими. Тому я стараюся мати позитивний погляд, розглядаючи кожну людину як потенційного брата чи сестру».

У християнському служінні та в багатьох інших сферах діяльності ми повинні доводити, що нашому слову можна довіряти. Звичайно, набагато легше щось сказати, ніж зробити. Мудрий чоловік зауважив: «Багато людей себе звуть милосердими, та вірну людину хто знайде?» (Приповістей 20:6). Виявляючи рішучість, ми можемо вірно та правдиво дотримуватися свого слова.

Рясні благословення від Бога

Якщо навмисне даємо пусту обіцянку, то це нечесно, і такий вчинок можна порівняти із ситуацією, коли хтось підписує чек, не маючи необхідної суми на банківському рахунку. Але які ж винагороди та благословення ми одержуємо, коли дотримуємося своїх обіцянок! Добре сумління — це одне з благословень за нашу надійність. (Порівняйте Дії 24:16). Замість того щоб мучитися від докорів сумління, ми відчуваємо задоволення і спокій. Більше того, дотримуючись свого слова, сприяємо єдності збору, котра залежить від взаємної довіри. Також наші «слова істини» виявляють нас, як служителів Бога правди (2 Коринтян 6:3, 4, 7).

Єгова дотримується свого слова і ненавидить «брехливий язик» (Приповістей 6:16, 17). Наслідуючи свого небесного Отця, ми наближаємося до нього. Безперечно, у нас є вагома причина дотримуватися своїх обіцянок.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 10]

Їфтах сповнив свою обіцянку, хоча це було дуже болісно для нього.

[Ілюстрації на сторінці 11]

Якщо ти пообіцяв прийти знову, то добре підготуйся, щоб це зробити.