Хтось дійсно піклується нами
ТИСЯЧІ людей виявляють, що вони дійсно піклуються про інших. Вони не тримаються бездушного, егоїстичного погляду, що проблеми інших їх не обходять. Навпаки, вони роблять усе, що в їхніх силах, щоб полегшити страждання, деколи навіть ризикуючи власним життям. Цю нелегку справу утруднюють могутні, непідвладні їм сили.
Це пожадливість, політичні інтриги, війни та стихійні лиха, які можуть перешкодити навіть «найбільш прогресивним і рішучим зусиллям викоренити голод», як каже один працівник у сфері соціальної допомоги. Голод — це лише одна з багатьох проблем, з якими зустрічаються турботливі люди. Вони також борються з хворобами, бідністю, несправедливістю та величезними стражданнями, яких завдає війна. Але чи вони досягають успіху?
Керівник одної агенції соціальної допомоги сказав, що люди, які докладають таких «прогресивних і рішучих зусиль», щоб побороти голод і полегшити біль, подібні до співчутливого самарянина, про якого Ісус Христос говорив у своїй притчі (Луки 10:29—37). Але хоч би що вони робили, каже цей керівник, кількість жертв лише зростає. Тому він питає: «Що робити доброму самарянину, якщо він уже кілька років щодня проїжджає тою ж дорогою і щотижня знаходить на дорозі нову жертву грабіжників?»
Легко піддатися тому, що називають «хворобою смертельної втоми піклувальника», і впасти духом. Але похвально, що люди, які дійсно піклуються про інших, не здаються (Галатів 6:9, 10). Наприклад, один чоловік написав у редакцію англійської газети «Джуіш телеграф» і похвалив Свідків Єгови, які в часи фашистської Німеччини «допомогли тисячам євреїв пережити жахи Освенціма». «Коли не вистачало їжі,— писав той чоловік,— вони ділилися хлібом з нашими [єврейськими] братами і сестрами!» Свідки робили все, що було можливо з тими засобами, які в них були.
Однак реальність така, що, скільки не ділись хлібом, це не покладе край людському стражданню. Не йдеться про те, щоб применшити зусилля співчутливих людей. Кожна дія, котра дійсно полегшує страждання, варта затрачених зусиль. Ті Свідки трохи полегшили біль інших в’язнів, а нацизм зрештою був повалений. Однак світова система, яка спричиняє такий гніт, залишається, і байдужих людей далі багато. Дійсно, це «покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!» (Приповістей 30:14). Мабуть, ви задумуєтесь, чому це так.
Чому існує бідність і гніт?
Ісус Христос одного разу сказав: «Вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро» (Марка 14:7). Чи Ісус мав на увазі, що бідність і гніт ніколи не закінчаться? Чи він вважав, як і інші люди, що таке страждання є частиною Божого плану дати співчутливим особам нагоду виявити своє піклування? Ні! Ісус так не вважав. Він лише показував, що бідність буде існувати доти, доки існує ця система речей. Але Ісус знав також щось інше: такі умови на землі не були частиною Божого початкового наміру.
Бог Єгова створив землю раєм, а не місцем, де панувала б бідність, несправедливість та гніт. Він показав, наскільки піклується про людську сім’ю, давши чудові дари, які роблять життя приємнішим. Згадаймо хоча б назву саду, в якому наші перші батьки Адам і Єва жили! Він називався Едем, що значить «задоволення» (Буття 2:8, 9). Єгова не обмежив людей тільки тими речами, які необхідні для виживання в якомусь сірому, безрадісному середовищі. На закінчення своєї творчої праці Єгова переглянув зроблене і проголосив, що воно «вельми добре» (Буття 1:31).
Чому ж тоді сьогодні по цілій землі так поширені бідність, гніт та інші причини страждання? Теперішня зла система речей існує тому, що наші перші прабатьки вирішили збунтуватися проти Бога (Буття 3:1—5). Це підняло питання про те, чи Бог може по праву вимагати від своїх створінь слухняності. Отже Єгова дозволив Адамовим нащадкам бути незалежними певний, обмежений період. Бог далі турбувався майбутнім людської сім’ї. Він ужив заходів, щоб анулювати всю шкоду, яку приніс бунт проти нього. І дуже скоро Єгова покладе край бідності та гніту, як і всьому стражданню (Ефесян 1:8—10).
Проблема, непереборна для людей
Протягом століть після створення людини людство ще більше віддалилося від норм Єгови (Повторення Закону 32:4, 5). Далі відкидаючи Божі закони й принципи, люди воювали одні з одними, і «запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9). Всі зусилля побудувати дійсно справедливе суспільство, вільне від усіх нещасть знедолених мас, були розстроєні егоїстичністю тих, які хотіли зробити все по-своєму, замість підкоритися Божому суверенітету.
Але є ще одна проблема, яку багато ігнорують як забобонне безглуздя. Підбурювач бунту проти Бога далі спонукує людей до зла та егоїзму. Це Сатана Диявол. Ісус Христос назвав його князем цього світу (Івана 12:31; 14:30; 2 Коринтян 4:4; 1 Івана 5:19). В об’явленні, даному апостолу Івану, показано, що Сатана є головним джерелом горя і що саме він «зводить усесвіт» (Об’явлення 12:9—12).
Хоч би як декотрі люди піклувалися про інших, вони ніколи не зможуть усунути Сатану Диявола чи змінити цю систему, яка вимагає щораз більше жертв. Що ж потрібне для розв’язання людських проблем? Для цього не достатньо лише, щоби будь-хто піклувався нами. Це повинен бути хтось, хто має волю і силу усунути Сатану та всю його несправедливу систему.
«Нехай буде воля Твоя... на землі»
Бог обіцяє знищити цю злу систему речей. Він має необхідну для цього волю й силу (Псалом 147:5, 6; Ісаї 40:25—31). У пророчій біблійні книзі Даниїла передречено: «Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки» (Даниїла 2:44). Ісус Христос мав на думці цей довговічний милосердний уряд, коли вчив своїх учнів просити Бога в молитві: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Матвія 6:9, 10).
Єгова відповість на такі молитви, тому що він дійсно піклується про цілу людську сім’ю. Згідно з пророчими словами 72-го Псалма, Бог уповноважить свого Сина, Ісуса Христа, надати довготривалу допомогу бідним, пригнобленим і знедоленим, які підтримують Ісусове правління. Тому натхнений псалмоспівець пише: «Він [Божий Месіанський Цар] судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя! ...Визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги! Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних, від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його!» (Псалом 72:4, 12—14).
У видінні, яке стосується нашого часу, апостол Іван бачив «небо нове й нову землю» — цілком нову систему речей, створену Богом. Яке ж благословення для стражденного людства! Передрікаючи, що чинитиме Єгова, Іван писав: «Почув я гучний голос із престолу, який кликав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними», «і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» І сказав Той, Хто сидить на престолі: «Ось нове все творю!» І говорить: «Напиши, що слова ці правдиві та вірні!» (Об’явлення 21:1—5).
Так, ми можемо вірити в ці слова, бо вони правдиві та вірні. Невдовзі Єгова почне діяти, щоб звільнити землю від бідності, голоду, гніту, хвороб та всієї несправедливості. У цьому журналі часто наводяться переконливі докази зі Святого Письма, що ми живемо в часі, коли ті обіцянки будуть сповнені. Божий обіцяний новий світ вже близько! (2 Петра 3:13). Скоро Єгова «знищить смерть навіки» і «повтирає... з усіх облич сльози» (Ісаї 25:8, Хом.).
А до того часу ми можемо радіти, що навіть тепер є люди, які щиро піклуються нами. Ще більшою причиною для радості є те, що Бог Єгова сам дійсно піклується нами. Невдовзі він усуне всякий гніт і страждання.
Ви можете абсолютно покладатися на обіцянки Єгови. Це робив його слуга Ісус Навин. Без жодних застережень він сказав Божому стародавньому народу: «Ви будете знати всім своїм серцем та всією своєю душею, що не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас говорив був Господь, Бог ваш,— усе збулося вам, не відпало з нього ані одне слово» (Ісуса Навина 23:14). Поки ще існує теперішня система речей не піддавайтесь випробуванням, з якими мусите зустрічатись. Покладіть усю вашу журбу на Єгову, бо він дійсно піклується вами (1 Петра 5:7).
[Ілюстрації на сторінці 7]
У Божому обіцяному новому світі земля буде звільнена від бідності, гніту, хвороб та несправедливості.