Погляд Біблії
Як ми повинні ставитися до людей похилого віку?
В ЛІТКУ 2003 року тисячі людей в Європі загинули від спеки, найсильнішої за останні 60 років. Більшість померлих були старшими людьми. Одних родичі залишили вдома, а самі поїхали у відпустку. Інші, як вважають, не отримали належної допомоги від надто зайнятих медпрацівників у лікарнях чи будинках для престарілих. У газеті «Паріз’єн» повідомлялося, що лише в Парижі 450 трупів залишились невпізнаними. «До чого ми дожили, що вже забуваємо про своїх батьків, матерів, дідусів та бабусь?» — запитувала газета, повідомляючи про тих, хто помер самотнім і нікому не потрібним.
У наш час кількість людей, яким за 65, зростає з небувалою швидкістю — щомісяця на 795 000 осіб. Тож проблема піклування про потреби старших викликає чимраз більше занепокоєння. «Сьогодні світ старіє, як ніколи швидко. Тому слід звернути особливу увагу на те, як країни вирішують проблеми старших людей і використовують їхні можливості»,— сказала Ненсі Ґордон, одна з керівників демографічних програм Бюро США з перепису населення.
Наш Творець цікавиться літніми людьми. У його Слові, Біблії, подаються настанови щодо того, як треба ставитися до таких людей.
Повага до старших
Божий Закон, який отримав Мойсей, наказував поважати старших. У ньому говорилося: «Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого, і будеш боятися Бога свого» (Левит 19:32). Слухняні поклонники Бога мусили «вставати» перед старшими з двох причин: 1) щоб засвідчити повагу літній людині і 2) щоб показати свій побожний страх. Отже, люди похилого віку повинні були займати в суспільстві почесне становище і їх треба було цінувати (Приповістей 16:31; 23:22).
Хоча християни не перебувають під Мойсеєвим Законом, однак його принципи виявляють нам думки і ставлення Єгови. Тож у нас немає сумнівів, що Бог дуже цінує старших. Це добре розуміли християни першого століття. Про це свідчить розповідь у біблійній книзі Дії. У той час до християнського збору в Єрусалимі належало кілька нужденних вдів. Безперечно, деякі з них були похилого віку. Тому апостоли призначили сімох «мужів доброї слави», і вони подбали, щоб ті жінки кожного дня отримували продукти харчування. Така «служба» у зборі вважалася дуже важливою (Дії 6:1—7).
Апостол Павло застосував принцип ‘вставати перед лицем сивизни’ до християнського збору. Ось що він сказав молодому християнському наглядачу Тимофію: «Старшого не докоряй, але вмовляй, немов батька... старших жінок — немов матірок» (1 Тимофія 5:1, 2). Хоча Тимофій був наділений певною владою над літніми християнами, однак Павло застеріг його, щоб він не ставився до старшого чоловіка зневажливо. Натомість він повинен був поважати його і поводитись з ним, як зі своїм батьком. Подібну честь він мусив виявляти і старшим жінкам у зборі. По суті, апостол Павло заохочував Тимофія, а також всіх інших членів християнського збору ‘вставати перед лицем сивизни’.
Безперечно, побожним людям не потрібно законів для того, щоб ставитися до старших з повагою і виявляти їм честь. Розгляньте біблійний приклад Йосипа, який не пошкодував коштів, аби перевезти свого 130-річного батька до Єгипту. Таким чином він врятував старенького Якова від голоду. Побачивши батька після більш як двадцятилітньої розлуки, Йосип «впав йому на шию, та й плакав довго на шиї його» (Буття 46:29). Отож задовго до того, як ізраїльтяни отримали закон про ставлення до старших, Йосип відобразив ставлення Бога до людей похилого віку, поводячись з ними зі співчуттям і глибокою повагою.
Під час свого служіння Ісус також дбайливо ставився до літніх людей. Він різко засудив релігійних провідників, які на основі своїх традицій виправдовували недбале ставлення до старих батьків (Матвія 15:3—9). Крім того, Ісус з любов’ю турбувався про свою матір. Зносячи нестерпний біль на стовпі мук, він попросив подбати про свою стареньку матір улюбленого учня Івана (Івана 19:26, 27).
Єгова не покидає своїх вірних слуг
Псалмоспівець просив: «Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене» (Псалом 71:9). Бог не «кидає» своїх вірних слуг, навіть якщо їм самим здається, що вони стали некорисними членами суспільства. Псалмоспівець не почував себе покинутим своїм Творцем, натомість усвідомлював, що в старості йому треба ще більше покладатись на нього. Єгова винагороджує своїх слуг за вірність, допомагаючи їм протягом усього їхнього життя (Псалом 18:26). Дуже часто для цього він використовує співхристиян.
З огляду на це стає зрозуміло, що всі, хто хоче шанувати Бога, повинні також шанувати старших. Люди похилого віку цінні в очах нашого Творця. І оскільки ми створені на образ Божий, завжди відображаймо ставлення Бога до «сивини» (Псалом 71:18).
[Ілюстрація на сторінці 23]
Християни виявляють старшим честь і ставляться до них з повагою.