Навчайте з проникливістю і переконливістю
«Серце мудрого чинить розумними уста його [«дає устам проникливості», НС], і на уста його додає навчання [«переконливості», НС]» (ПРИПОВІСТЕЙ 16:23).
1. Чому навчати Божого Слова — це не просто передавати інформацію?
БУДУЧИ учителями Божого Слова, ми ставимо собі за мету просвіщати не тільки розуми учнів, але й їхні серця (Ефесян 1:18). Тому навчати — це не просто передавати інформацію. У Приповістей 16:23 говориться: «Серце мудрого чинить розумними уста його [«дає устам проникливості», НС], і на уста його додає навчання [«переконливості», НС]».
2. а) Що означає переконувати? б) Як усі християни можуть бути вчителями, які вміють переконувати?
2 Апостол Павло, безперечно, застосовував цей принцип у праці навчання. Будучи в Коринті, «він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів» (Дії 18:4). За визначенням одного авторитетного джерела, грецьке слово, перекладене тут словом «переконувати», означає «ви́кликати зміну розуму через вплив аргументів або моральних міркувань». За допомогою переконливих доводів Павло спонукував людей змінити їхній спосіб мислення. Павло мав таку дивовижну здібність переконувати, що його боялися вороги (Дії 19:24—27, Хом.). Однак Павлове навчання не було виявом людської здібності. Він сказав коринтянам: «Слово моє й моя проповідь — не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили, щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!» (1 Коринтян 2:4, 5). Оскільки дух Бога Єгови допомагає всім християнам, то кожен з них може стати учителем, який уміє переконувати. Але як? Подивімося на деякі ефективні навчальні методи.
Будь добрим слухачем
3. Чому нам потрібна проникливість під час навчання інших людей і як ми можемо досягати сердець тих, з ким вивчаємо Біблію?
3 Першим навчальним методом є не вміння говорити, а вміння слухати. У Приповістей 16:23 вказується: для того, аби переконувати, треба бути проникливим. Ісус, безсумнівно, був проникливим, коли навчав людей. У Івана 2:25 сказано: «[Він] знав Сам, що в людині було». Але як ми можемо знати, що́ в серцях тих, кого навчаємо? Один із способів — це бути добрим слухачем. В Якова 1:19 говориться: «Нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити». Але не всі люди охоче висловлюють свої думки. Коли ті, з ким вивчаємо Біблію, бачать, що ми насправді цікавимося ними, вони можуть з більшою схильністю висловлювати свої справжні почуття. Лагідні, але поставлені з розумінням питання часто можуть допомогти нам досягнути серця і ‘вичерпувати’ такі висловлювання (Приповістей 20:5).
4. Чому християнські старійшини повинні бути добрими слухачами?
4 Особливо важливим є те, щоб християнські старійшини були добрими слухачами. Тільки тоді вони можуть по-справжньому ‘знати, як кожному відповідати’ (Колосян 4:6). У Приповістей 18:13 попереджається: «Хто відповідає на слово, ще поки почув,— то глупота та сором йому!» Одного разу двоє братів, які діяли з найліпших міркувань, дали сестрі, що пропустила декотрі зібрання, пораду стосовно світського мислення. Сестрі було дуже прикро, що вони не запитали про причину її відсутності. Вона одужувала після операції. Наскільки ж важливо нам вислуховувати, перш ніж давати поради!
5. Як старійшини можуть залагоджувати суперечки, що виникають серед братів?
5 Навчаючи інших, старійшини часто дають їм поради. Тут також важливо бути добрим слухачем. Особливо необхідно слухати тоді, коли серед співхристиян виникають суперечки. Коли старійшини вислуховують співхристиян, вони наслідують ‘Отця, Який безсторонньо судить’ (1 Петра 1:17, Дерк.). У таких ситуаціях часто емоції беруть верх, і добре, коли старійшина пам’ятає пораду з Приповістей 18:17 (Хом.): «Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; та надійде його сусід і його перевіряє». Вмілий учитель вислухає дві сторони. Завдяки молитві він допомагає встановити мирну атмосферу (Якова 3:18). Коли розпалюються пристрасті, він може порадити кожному братові звертатися зі своїми проблемами безпосередньо до нього, а не сперечатися один з одним. За допомогою доречних запитань старійшині, можливо, вдасться внести ясність в обговорювані справи. У багатьох випадках причиною суперечок є брак обміну думками, а не злісність. Але якщо порушуються біблійні принципи, то, вислухавши обидві сторони, сердечний учитель тепер зможе напоумляти з проникливістю.
Цінність простоти
6. Як Павло та Ісус дали приклад того, щоб навчати інших просто?
6 Ще однією цінною складовою вміння навчати є простота пояснення. Щоправда, ми хочемо, аби учні «змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина» правди (Ефесян 3:18). Деякі аспекти біблійних вчень є захопливими й часто важкозрозумілими (Римлян 11:33). Проте коли Павло проповідував грекам, він зосереджував увагу на простій звістці про ‘розп’ятого Христа’ (1 Коринтян 2:1, 2). Так само Ісус проповідував ясно й привабливо. У Нагірній проповіді він вживав просту мову. Але в ній знаходимо найглибші істини, які будь-коли були висловлені (Матвія, розділи 5—7).
7. Як ми можемо у простий спосіб проводити біблійні вивчення?
7 Ми також можемо навчати зацікавлених осіб у простий спосіб. Як? Зосереджуючи увагу на «тому, що важливіше» (Филип’ян 1:10, НС). Коли обговорюємо глибокі теми, ми повинні докладати зусиль, щоб висловлюватися простою мовою. Нам треба зосереджувати увагу на головних віршах, а не намагатися читати та обговорювати кожен біблійний вірш, згаданий у публікації. Це вимагає від нас доброї підготовки. Нам не потрібно перевантажувати зацікавленого подробицями й дозволяти менш важливим питанням відволікати нашу увагу. Якщо зацікавлений має запитання, котре прямо не пов’язане з уроком, ми можемо тактовно запропонувати обговорити його після заняття.
Ефективно використовуйте запитання
8. Наскільки ефективно Ісус використовував запитання?
8 Інша корисна сторона вміння навчати полягає в тому, щоб ставити ефективні запитання. Навчаючи, Ісус Христос широко використовував запитання. Наприклад, Ісус запитав Петра: «Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих?» А як той відказав: «Від чужих», то промовив до нього Ісус: «Тож вільні сини!» (Матвія 17:24—26). Будучи єдинородним Сином Того, Кому поклонялися в храмі, Ісус фактично не був зобов’язаний сплачувати храмового податку. Він пояснив це, ефективно використовуючи запитання. Цим він допоміг Петрові дійти правильного висновку, що базувався на вже відомій йому інформації.
9. Як ми можемо використовувати запитання під час біблійних вивчень?
9 Ми можемо вдало використовувати запитання під час біблійних вивчень. Якщо учень дає неправильну відповідь, нам, можливо, дуже хочеться поправити його, але чи він справді запам’ятає цю інформацію? Часто найліпше — це постаратися скерувати учня до правильного висновку за допомогою запитань. Приміром, якщо йому важко зрозуміти, чому необхідно вживати Боже ім’я, ми можемо запитати: «Чи для вас важливе ваше ім’я?.. Чому?.. Як би ви почувалися, коли б хтось відмовився називати вас по імені?.. Чи ж не розсудливо, що Бог вимагає, аби ми вживали його особисте ім’я?»
10. Як старійшини можуть використовувати запитання, допомагаючи емоційно зраненим особам?
10 Старійшини можуть також добре використовувати запитання, доглядаючи отару. Багато осіб у зборі емоційно зранені й побиті цим сатанинським світом і тому можуть вважати себе нечистими й не гідними любові. Старійшина може переконувати таку людину, кажучи: «Хоча ти говориш, що почуваєшся нечистим, але як думає про тебе Єгова? Якщо наш велелюбний небесний Отець дозволив, аби його Син помер і дав викуп за тебе, чи ж це не означає, що Бог любить тебе?» (Івана 3:16).
11. Якій меті служать риторичні запитання і як їх можна використовувати в промовах перед аудиторією?
11 Риторичні запитання — це ще один добрий навчальний метод. Від слухачів не очікується відповідей вголос на ці запитання, але вони допомагають їм розмірковувати. Пророки давнини часто ставили такі запитання, щоб допомогти своїм слухачам глибше розмірковувати (Єремії 18:14, 15). Ісус успішно використовував риторичні запитання (Матвія 11:7—11). Вони особливо ефективні в промовах перед аудиторією. Не варто лише говорити слухачам, що вони повинні бути щиросердими, аби подобатись Єгові. Було б набагато ефективніше їх запитати: «Якщо ми не є по-справжньому щиросердими в служінні, чи це сподобається Єгові?»
12. Наскільки важливими є запитання про погляд?
12 Запитання про погляд зацікавленої людини допоможуть визначити, чи вона справді вірить у те, чого навчається (Матвія 16:13—16). Учень може правильно відповісти, що чинити розпусту — це зло. Але чому б після цього не поставити йому такі запитання: «Що ви особисто думаєте про Божу норму стосовно моралі? Чи, на вашу думку, вона є занадто суворою? Чи ви вважаєте, що дійсно дуже важливим є дотримуватися Божих норм, чи ні?»
Ілюстрації, які досягають серця
13, 14. а) Що означає наводити ілюстрацію? б) Чому добрі ілюстрації є ефективними?
13 Ще один спосіб досягати сердець слухачів і тих, з ким вивчаємо Біблію,— це застосовувати ефективні ілюстрації. Грецький вислів, перекладений словом «ілюстрація», буквально означає «те, що розміщується поруч або разом». Коли ви наводите ілюстрацію, то пояснюєте щось, «розміщуючи те поруч» чогось подібного. Наприклад, Ісус запитав: «До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі [«ілюстрації», НС] представимо його?» Відповідаючи, Ісус згадав загальновідоме гірчичне зерно (Марка 4:30—32).
14 Божі пророки використовували багато яскравих ілюстрацій. Коли ассирійці, які служили Божим знаряддям для покарання ізраїльтян, вдалися до безглуздої жорстокості, то Ісая виявив їхню гордовитість такою ілюстрацією: «Чи буде сокира пишатися понад свого рубача? Чи понад свого пилувальника буде гордитися пилка?» (Ісаї 10:15). Навчаючи інших, Ісус так само ефективно використовував ілюстрації. Про нього повідомляється, що «без притчі [«ілюстрації», НС] нічого Він їм не казав» (Марка 4:34). Добрі ілюстрації ефективні тому, що вони досягають як розуму, так і серця. Вони дозволяють слухачеві легко сприйняти нову інформацію, порівнюючи її з тим, що вже йому знайоме.
15, 16. Що надає ілюстрації найбільшу ефективність? Наведіть приклади.
15 Як ми можемо використовувати ілюстрації, котрі по-справжньому досягають серця? Насамперед, ілюстрація повинна належно відповідати матеріалу, який пояснюється. Якщо таке порівняння не досить вдале, ілюстрація відволікатиме увагу слухачів, а не навчатиме їх. Якось один доброзичливий промовець намагався показати, наскільки помазаний останок підкоряється Ісусу Христу, порівнявши членів останку з вірним песиком. Але хіба таке принизливе порівняння є дійсно вдалим? Біблія передає цю ж думку набагато привабливішим і гідним способом. Вона порівнює 144 000 помазаних послідовників Ісуса з ‘невістою, прикрашеною для чоловіка свого’ (Об’явлення 21:2).
16 Ілюстрації є найефективнішими тоді, коли вони пов’язані з життям людей. Натанова ілюстрація про забиту вівцю зворушила серце царя Давида, тому що він любив овець і в юності був пастухом (1 Самуїла 16:11—13; 2 Самуїла 12:1—7). Якби в ілюстрації йшла мова про бика, то, можливо, вона не була б такою ефективною. Так само ілюстрації, які ґрунтуються на наукових феноменах або відносно невідомих історичних епізодах, можуть не мати жодного значення для наших слухачів. Ісус брав свої ілюстрації із повсякденного життя. Він говорив про такі відомі всім речі: світильник, птахи небесні та польові лілії (Матвія 5:15, 16; 6:26, 28). Ісусові слухачі могли легко це зрозуміти.
17. а) Що ми можемо брати за основу своїх ілюстрацій? б) Як ми можемо застосовувати ілюстрації, подані в наших публікаціях, до обставин своїх учнів?
17 Під час служіння у нас є багато нагод використовувати прості, але ефективні ілюстрації. Будьте спостережливими (Дії 17:22, 23). За основу ілюстрації можна взяти те, що пов’язано з дітьми слухача, його домом, працею чи хобі. Або ми можемо враховувати відому нам інформацію про зацікавлену особу, щоб якнайліпше застосувати ілюстрацію з надрукованого матеріалу для вивчення. Візьмімо, наприклад, ефективну ілюстрацію з книжки «Знання, яке веде до вічного життя», розділ 8, абзац 14. Вона стосується батька, котрий любить своїх дітей і на котрого сусід зводить наклеп. Ми можемо додати декілька відповідних думок, аби застосувати ту ілюстрацію до обставин зацікавленого, який сам є батьком.
Вміле читання зі Святого Письма
18. Чому нам треба докладати зусиль, щоб вільно читати?
18 Павло напучував Тимофія: «Пильнуй [«публічного», НС] читання, нагадування та науки» (1 Тимофія 4:13). Оскільки Біблія є основою нашого навчання, то дуже корисно уміти читати її вільно. Левити мали привілей читати Божому народу Мойсеїв Закон. Чи вони затиналися під час такого читання або чи вони читали монотонно? Ні, бо Біблія говорить у Неемії 8:8: «Читали в книзі, у Божому Законі виразно, і вияснювали значення, і робили зрозумілим читане».
19. Як ми можемо поліпшити своє вміння читати зі Святого Письма?
19 Декотрим християнським чоловікам, які є добрими промовцями, бракує вміння, коли вони починають читати. Що допоможе їм поліпшитися? Тренування. Читати вголос доти, доки не з’явиться плавність. Якщо в наявності є магнітофонні касети із записами Біблії вашою мовою, було б мудро звертати увагу на змістовий наголос та інтонацію, а також помічати, як вимовляються імена і маловживані слова. Ті, хто мають «Переклад нового світу» рідною мовою, можуть також користуватись його допоміжними засобами для правильної вимови слівa. Потренувавшись, можна буде досить легко прочитувати навіть такі імена, як Магер-Шалал-Хаш-Баз (Ісаї 8:1, Хом.).
20. Як ми можемо ‘уважати на науку’?
20 Як члени народу Єгови, ми отримали надзвичайний привілей — бути вчителями! Тож нехай кожен з нас ставиться до цієї відповідальності з усією серйозністю. ‘Уважаймо ж на самих себе та на науку’ (1 Тимофія 4:16). Ми можемо бути чудовими вчителями, якщо будемо добре слухати, вживати просту мову, ставити проникливі запитання, використовувати ефективні ілюстрації та вміло читати біблійні вірші. Тож користаймо всі з навчання, котре дає Єгова через свою організацію, оскільки це може допомогти нам мати «мову вправну» (Ісаї 50:4). Повністю використовуючи всі знаряддя, які даються для нашого служіння, у тому числі брошури, відео- та магнітофонні касети, ми можемо навчати з проникливістю і переконливістю.
[Примітка]
a Наприклад, в англійському перекладі власні імена розбито на склади; кожен склад відокремлюється крапкою або знаком наголосу. Знаком наголосу позначаються наголошені склади. Голосний звук набуває довгого звучання, якщо ним закінчується склад. Коли в кінці складу стоїть приголосний, то голосний вимовляється коротко.
Чи ви пригадуєте?
◻ Як вміння бути добрими слухачами може допомогти нам навчати інших?
◻ Як ми можемо наслідувати Павла й Ісуса, навчаючи інших просто?
◻ Які види запитань ми можемо використовувати під час навчання інших?
◻ Які ілюстрації є найбільш ефективними?
◻ Як ми можемо поліпшити своє вміння читати публічно?
[Ілюстрація на сторінці 16]
Добрий учитель слухає, щоб зрозуміти.
[Ілюстрації на сторінці 18]
Ісус брав свої ілюстрації із повсякденного життя.