Прихиліть своє серце до розважності
«Господь дає мудрість, з Його уст — знання й розум [«розважність», НС]!» (ПРИПОВІСТЕЙ 2:6).
1. Як ми можемо прихилити своє серце до розважності?
ЄГОВА — наш Величний Учитель (Ісаї 30:20, 21, Хом.). Проте що нам робити, аби скористатися з «пізнання Бога» (Хом.), розкритого в його Слові? Зокрема нам слід ‘прихиляти своє серце до розважності’ — мати щире бажання набувати й виявляти цю рису. За цим ми повинні звертатися до Бога, бо мудрець сказав: «Господь дає мудрість, з Його уст — знання й розум [«розважність», НС]!» (Приповістей 2:1—6). Що ж таке знання, мудрість і розважність?
2. а) Що таке знання? б) Яке визначення ви б дали мудрості? в) Що таке розважність?
2 Знання — це обізнаність з фактами, і воно здобувається через досвід, спостереження або дослідження. Мудрість — це здатність застосовувати знання на ділі (Матвія 11:19). Цар Соломон виявив таку мудрість, коли дві жінки зняли суперечку про немовля. Він мудро використав знання про прив’язаність матері до своєї дитини, щоб розв’язати суперечку (1 Царів 3:16—28). Розважність — це «здатність всебічно зважувати, обмірковувати що-небудь» («Словник української мови»). Якщо ми прихилятимемо своє серце до розважності, Єгова дасть нам її через свого Сина (2 Тимофія 2:1, 7). Але як розважність може впливати на різні аспекти життя?
Розважність і наша мова
3. Як би ви пояснили слова з Приповістей 11:12, 13 і що означає вислів «бракує серця»?
3 Завдяки розважності ми усвідомлюємо, що є «час мовчати і час говорити» (Екклезіяста 3:7). Ця риса також допомагає нам бути обережними у виборі своїх слів. У Приповістей 11:12, 13 говориться: «Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму [«тому бракує серця», НС], а розумна [«розважна», НС] людина мовчить. Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає». Авжеж, тому, хто погорджує іншою людиною, «бракує серця». За лексикографом Вільгельмом Ґесенієм, така особа «позбавлена розуміння». Їй бракує розсудливості; а оскільки у вірші вжито слово «серце», то це виявляє, що такій особі не вистачає внутрішніх позитивних рис. Якщо людина заявляє, що є християнином, але розпускає плітки, котрі виливаються в наклеп або кривду, призначені старійшини повинні вжити заходів, аби покласти край такій нездоровій ситуації в зборі (Левит 19:16; Псалом 101:5; 1 Коринтян 5:11).
4. Що роблять з конфіденційною інформацією розважні й вірні християни?
4 «Розважні» люди, на відміну від тих, кому «бракує серця», мовчать, коли доречно. Вони не видають чиєїсь таємниці (Приповістей 20:19). Знаючи, що неконтрольована мова може завдати шкоди, розважні особи є ‘вірнодухими’. Вони вірні співвіруючим і не розголошують таємниць, які могли б піддати цих людей небезпеці. Коли розважні християни отримують будь-яку конфіденційну інформацію, пов’язану зі збором, вони тримають її при собі, аж поки організація Єгови не вважатиме за слушне роз’яснити справу за допомогою своїх публікацій.
Розважність і поведінка
5. Який погляд на розгнузданість мають ‘безумні’ й чому?
5 Біблійні приповісті допомагають нам бути розважними та уникати непристойної поведінки. Наприклад, у Приповістей 10:23 (Дерк.) говориться: «Чинити зло [«розгнузданість», НС] для безумного, як забава; а розумному [«розважному», НС] властива мудрість». Той, хто вважає розгнузданість ‘забавою’, не усвідомлює неправильності своєї поведінки й не зважає на Бога, якому всі дадуть відповідь (Римлян 14:12). Такі ‘безумні’ настільки перекрутили свій розум, що думають, ніби Бог не бачить їхнього лиходійства. Своїми вчинками вони, по суті, говорять, що «нема Бога» (Псалом 14:1—3; Ісаї 29:15, 16). Їм бракує розважності, й вони не можуть правильно оцінювати справ, оскільки не керуються божественними принципами (Приповістей 28:5).
6. Чому розгнузданість є безглуздою і як ми ставитимемось до неї, якщо будемо розважними?
6 «Розважний» усвідомлює, що розгнузданість — це не «забава». Він знає, що вона огидна Богові й може зруйнувати наші взаємини з ним. Така поведінка є безглуздою, бо через неї у людей зникає самоповага, вона розбиває подружжя, шкодить розуму й тілу, а також руйнує духовність. Тому прихиляймо свої серця до розважності та уникаймо розгнузданості й усілякої неморальності (Приповістей 5:1—23).
Розважність і дух
7. Як гнів може впливати на фізичне здоров’я?
7 Якщо ми прихилятимемо своє серце до розважності, то зможемо також контролювати свій дух. «Повільний до гніву — великого розуму,— говориться у Приповістей 14:29 (Дерк.),— а запальний до гніву — підносить безглуздя». Одна з причин, чому розважна людина намагається уникати неконтрольованого гніву, така: гнів шкодить нашому фізичному здоров’ю. Через нього може підвищуватися кров’яний тиск, і він викликає респіраторні захворювання. Медики говорять, що гнів і лють загострюють або зумовлюють такі немочі, як астма, шкірні хвороби, проблеми з травленням, а також виразки.
8. До чого може призвести нетерплячість, але як розважність допомагає зарадити цьому?
8 Ми повинні бути розважними й ‘повільними до гніву’ не тільки тому, що піклуємося про своє здоров’я. Нетерплячість може підштовхувати до безрозсудних вчинків, в яких ми пізніше розкаюватимемося. Розважність же спонукує нас задумуватись над можливими наслідками неконтрольованої мови або необачної поведінки й тому не дає нам ‘підносити безглуздя’ через нерозсудливі вчинки. Розважність допоможе нам усвідомлювати зокрема те, що лють може перешкодити нормальному мисленню і ми втратимо здоровий глузд. А це заважатиме нам виконувати божественну волю і жити за Божими праведними принципами. Авжеж, якщо людина не стримує свого гніву, то це завдасть їй духовних збитків. По суті, «приступи гніву» входять до розряду огидних «учинків тіла», через які ми можемо не вспадкувати Божого Царства (Галатів 5:19—21, НС). Тому, як розважні християни, будьмо ‘швидкими послухати, забарними говорити, повільними на гнів’ (Якова 1:19).
9. Як розважність і братерська любов можуть допомогти нам залагоджувати незгоди?
9 Коли ми все-таки роздратувались, розважність може підказати нам мовчати, аби уникнути суперечки. У Приповістей 17:27 говориться: «Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний — розумна [«розважна», НС] людина». Розважність і братерська любов допоможуть нам побачити потребу контролювати свої слова, аби не сказати чогось болючого. А якщо ми таки вибухнули гнівом, любов і смиренність спонукають нас попросити пробачення і загладити провину. Але, припустімо, що хтось образив нас. Тоді лагідно й смиренно порозмовляймо з ним наодинці, поставивши собі за головну мету зберегти мир (Матвія 5:23, 24; 18:15—17).
Розважність і сім’я
10. Яку роль у сімейному житті відіграють мудрість і розважність?
10 Члени сім’ї повинні виявляти мудрість і розважність, бо ці риси зміцнять цілу сім’ю. У Приповістей 24:3, 4 говориться: «Дім будується мудрістю, і розумом [«розважністю», НС] ставиться міцно. А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним». Мудрість і розважність є немов міцні будівельні блоки, необхідні для успішного сімейного життя. Розважність допомагає християнським батькам дізнаватися про почуття і проблеми своїх дітей. Розважна людина вміє спілкуватися, слухати й розуміти почуття та думки свого подружнього партнера (Приповістей 20:5).
11. Як може розважна заміжня жінка ‘будувати свій дім’?
11 Мудрість і розважність вкрай важливі для щасливого сімейного життя. Приміром, у Приповістей 14:1 говориться: «Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його». Мудра й розважна заміжня жінка, що правильно підкоряється своєму чоловікові, з усіх сил працюватиме на благо свого дому й цим сприятиме зміцненню своєї сім’ї. Вона «будує свій дім», наприклад, тим, що завжди добре відзивається про свого чоловіка, поглиблюючи цим повагу інших до нього. Вміла, здібна та розважна дружина, яка має благоговійний страх перед Єговою, заслуговує хвали (Приповістей 12:4; 31:28, 30).
Розважність і наш спосіб життя
12. Як ставляться до глупоти ті, «кому бракує серця», і чому?
12 Розважність допомагає нам поводитися правильно в усіх ситуаціях. На це вказують слова з Приповістей 15:21: «Глупота — то радість для нерозумного [«того, кому бракує серця», НС], а людина розумна [«розважна», НС] дорогою простою ходить». Про що говорить ця приповість? Глупота, або безглуздя, приносить радість пустим чоловікам, жінкам і молодим людям. Цим людям «бракує серця», бо їм бракує добрих спонук, і вони настільки нерозумні, що радіють з глупоти.
13. Що зрозумів про сміх та легковажність Соломон?
13 Розважний ізраїльський цар Соломон розумів, що легковажність не приносить жодної користі. Він визнав: «Сказав був я в серці своєму: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра,— та й воно ось марнота... На сміх я сказав: «Нерозумний», а на радість: «Що робить вона?» (Екклезіяста 2:1, 2). Як розважна людина, Соломон зрозумів, що самих веселощів та сміху недостатньо, бо вони не приносять справжнього й глибокого щастя. Сміх може допомогти нам на деякий час забути свої проблеми, але згодом вони даватимуться взнаки ще сильніше. Соломон доречно сказав, що сміх «нерозумний». Чому? Тому що пустий сміх затьмарює здоровий розум. Він може спонукувати нас легковажити дуже важливими справами. Не можна сказати, що блазнівські жарти й витівки приносять якусь користь. Якщо ми намагатимемося зрозуміти суть Соломонового висновку щодо сміху й веселощів, це допоможе нам не бути тими, «що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога» (2 Тимофія 3:1, 4).
14. Як зрозуміти те, що розважна людина ходить «дорогою простою»?
14 Як зрозуміти те, що розважна людина ходить «дорогою простою»? Духовна розважність і застосування божественних принципів ведуть людей чесним і прямим шляхом. У перекладі Хоменка говориться відверто: «Дурнота — радість безглуздому; розумний чоловік іде шляхом просто». ‘Розважна людина’ чинить простими стежки свої і може розрізняти добро й зло, бо вона застосовує у своєму житті Боже Слово (Євреїв 5:14; 12:12, 13).
Завжди просіть розважності в Єгови
15. Про що ми дізнаємося із Приповістей 2:6—9?
15 Усім нам, щоб йти прямим шляхом у житті, потрібно визнавати свою недосконалість і просити в Єгови духовної розважності. У Приповістей 2:6—9 говориться: «Господь дає мудрість, з Його уст — знання й розум [«розважність», НС]! Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить, щоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних! Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра». (Порівняйте Якова 4:6).
16. Чому у словах, які суперечать раді Єгови, немає ні мудрості, ні розважності, ні поради?
16 Коли ми визнаємо свою залежність від Єгови, це спонукує нас смиренно шукати його волі, заглиблюючись у його Слово. Він посідає абсолютну мудрість, і його рада є завжди корисною (Ісаї 40:13; Римлян 11:34). Дійсно, будь-яка порада, що суперечить Божим словам, є марнотою. У Приповістей 21:30 повідомляється: «Нема мудрости, ані розуму [«розважності», НС], ані ради насупроти Господа». (Порівняйте Приповістей 19:21). Лише духовна розважність, розвинута внаслідок вивчення Божого Слова через публікації, які постачає «вірний і мудрий раб», допоможе нам іти правильним шляхом у житті (Матвія 24:45—47). Тому скеровуймо свій життєвий шлях згідно з порадою Єгови, пам’ятаючи, що, хоч би якою переконливою здавалася порада, котра суперечить пораді Єгови, вона не може встояти перед його Словом.
17. Що може заподіяти хибна порада?
17 Розважні християни, даючи пораду, розуміють, що вона повинна твердо ґрунтуватися на Божому Слові й що, перш ніж відповісти на якесь запитання, потрібно дослідити Біблію та роздумати над цим (Приповістей 15:28). Хибна відповідь на запитання серйозного характеру може заподіяти великих збитків. Отже, намагаючись духовно допомогти співвіруючому, християнським старійшинам потрібно бути духовно розважними й молитися до Єгови про керівництво.
Сповнюйтесь духовною розважністю
18. Як розважність може допомогти нам утримувати свою духовну рівновагу, коли у зборі виникає проблема?
18 Щоб подобатися Єгові, нам потрібна «розважність у всьому» (2 Тимофія 2:7, НС). Наполегливе вивчення Біблії та підкорення керівництву Божого духу, а також організації підкаже нам, що́ робити, коли потрапимо в ситуацію, яка може довести до неправильної поведінки. Припустімо, щось у зборі робиться не так, як, на наш погляд, було б правильно. Духовна розважність допоможе нам зрозуміти, що це не є підставою для того, аби більше не спілкуватися з народом Єгови й не служити Богові. Подумайте про наш привілей служити Єгові, про нашу духовну свободу, а також про радість, котру ми можемо черпати як вісники Царства. Духовна розважність дає нам змогу набувати правильних поглядів і чітко усвідомлювати, що ми присвячені Богові й нам треба плекати свої взаємини з ним, незважаючи на вчинки інших. Якщо ми не можемо нічого зробити, аби по-теократичному справитися з якоюсь проблемою, нам потрібно терпеливо чекати, аж поки сам Єгова не виправить цілої ситуації. Замість опускати руки або впадати у розпач, ‘маймо надію на Бога’ (Псалом 42:6, 12).
19. а) На чому наголошував Павло у своїй молитві за филип’ян? б) Як розважність може допомогти нам, коли ми повністю не розуміємо чогось?
19 Духовна розважність допомагає нам бути вірними й відданими Богові та його народу. Християнам у Филипах Павло сказав: «Молюсь я про те, щоб ваша любов примножалась ще більше та більше в пізнанні [«точному знанні», НС] й усякім дослідженні [«повній розважності», НС], щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та цілі були Христового дня» (Филип’ян 1:9, 10, Ог., 1962). Щоб правильно міркувати, нам потрібно ‘точного знання та повної розважності’. Грецьке слово, яке перекладено тут словом «розважність», вказує на «тонке моральне сприйняття». Навчаючись чогось, ми повинні намагатися з’ясувати, який зв’язок це має з Богом і Христом, а також роздумувати про те, як це звеличує особистість та щедрість Єгови. Це поглибить нашу розважність і вдячність за те, що́ Бог Єгова та Ісус Христос роблять для нас. Якщо ми не розуміємо чогось повністю, розважність допоможе нам усвідомити, що не слід відкидати віри в усе те цінне, чого ми навчилися про Бога, Христа та божественні наміри.
20. Як ми можемо набувати духовної розважності?
20 Ми набудемо духовної розважності, якщо завжди узгоджуватимемо свої думки й вчинки з Божим Словом (2 Коринтян 13:5). Чинячи так, ми не будемо впертими й критичними до інших, але смиренними. Розважність допомагатиме нам брати пожиток з напучування та упевнюватися у важливішому (Приповістей 3:7). Отже, прагнучи подобатись Єгові, намагаймося набувати точного знання з його Слова. Це дасть нам змогу розпізнавати правду і фальш, визначати, що справді важливе, а також вірно й віддано берегти свої дорогоцінні взаємини з Єговою. Усе це можливе, якщо ми прихиляємо своє серце до розважності. Але потрібно ще чогось. Розважність мусить пильнувати нас.
Як би ви відповіли?
◻ Чому ми повинні прихиляти своє серце до розважності?
◻ Як розважність може впливати на нашу мову й поведінку?
◻ Як розважність може діяти на наш дух?
◻ Чому ми повинні завжди просити в Єгови розважності?
[Ілюстрація на сторінці 13]
Розважність допомагає нам контролювати свій дух.
[Ілюстрація на сторінці 15]
Розважний цар Соломон розумів, що легковажність не приносить справжнього задоволення.