Єгова — Джерело істинної справедливості й праведності
«Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі,— Бог вірний, і кривди немає в Ньому» (ПОВТОРЕННЯ ЗАКОНУ 32:4).
1. Чому ми маємо вроджену потребу в справедливості?
ПОДІБНО як усі ми народжуємося з природженою потребою в любові, так само кожен з нас прагне, щоб з нами обходилися справедливо. Американський державний діяч Томас Джефферсон написав: «[Справедливість] є інстинктивною та природженою, ...такою самою частиною нашого єства, як відчуття, зір і слух». Це не дивно, бо Єгова створив нас за своїм образом (Буття 1:26). Говорячи по суті, він обдарував нас рисами, які відображають його особистість, і однією з них є справедливість. Ось чому ми маємо вроджену потребу в справедливості й прагнемо жити у світі, де панують істинна справедливість і праведність.
2. Наскільки важлива справедливість для Єгови й чому нам потрібно зрозуміти, якою є божественна справедливість?
2 Біблія запевняє нас стосовно Єгови: «Всі бо дороги Його справедливі» (Повторення Закону 32:4). Але у сповненому несправедливістю світі не легко зрозуміти, якою є божественна справедливість. Проте на сторінках Божого Слова ми можемо побачити, як Бог чинить справедливість, і ще ліпше пізнати Божі чудові дороги (Римлян 11:33). Необхідно зрозуміти справедливість у біблійному значенні, бо на наше поняття справедливості можуть впливати людські ідеї. З людського погляду, справедливість може вважатися не чим іншим, як безстороннім застосуванням норм закону. Або, за філософом Френсісом Беконом, «справедливість — це коли кожна людина отримує те, на що заслуговує». Проте справедливість Єгови — це щось більше.
Справедливість Єгови зігріває серце
3. Що можна дізнатися зі слів мови оригіналу, котрі перекладаються в Біблії як справедливість і праведність?
3 Широчінь Божої справедливості можна ліпше зрозуміти, розглянувши, як вживаються наступні слова в Біблії мовами оригіналуa. Цікаво зазначити, що у Святому Письмі немає істотної різниці між справедливістю та праведністю. По суті, ці єврейські слова інколи вживаються паралельно, як можна побачити в Амоса 5:24 (Хом.), де Єгова закликає свій народ: «Нехай тече, неначе води, справедливість — і правда [«праведність», НС], як ріка потужна». Крім того, терміни «справедливість» і «правда» декілька разів з’являються разом для підсилення (Псалом 33:5, Кул.; Ісаї 33:5; Єремії 33:15; Єзекіїля 18:21; 45:9).
4. Що означає чинити справедливість і що є найвищою нормою справедливості?
4 Яке значення несуть ці два єврейські й грецьке слово? У біблійному розумінні чинити справедливість — це поводитись правильно й чесно. Оскільки Єгова встановлює моральні закони й принципи, тобто норми того, що правильне й чесне, його спосіб дій є найвищою нормою справедливості. «Теологічний словник Старого Завіту» (англ.) пояснює, що єврейське слово, яке перекладають словом праведність (це́·дек), «стосується етичних, моральних норм і, звичайно, у С[тарому] З[авіті] ця норма є природою і волею Бога». Отже, те, як Бог застосовує свої принципи, і зокрема, як він обходиться з недосконалими людьми, виявляє сутність істинної справедливості й праведності.
5. Які риси пов’язані з Божою справедливістю?
5 Святе Письмо чітко показує, що Божа справедливість не є бездушною та непоступливою, але сердечною. Давид співав: «Любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине» (Псалом 37:28). Справедливість Бога спонукує його бути вірним і співчутливим до своїх слуг. Божа справедливість чутлива до наших потреб і враховує нашу недосконалість (Псалом 103:14). Це не означає, що Бог затуляє очі на лиходійство, бо це сприяло б несправедливості (1 Самуїла 3:12, 13; Екклезіяста 8:11). Єгова пояснив Мойсеєві, що Він «милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий». Хоча Бог готовий прощати помилки й провини, він не звільнить від покарання тих, хто заслуговує цього (Вихід 34:6, 7).
6. Як Єгова обходиться зі своїми земними дітьми?
6 Роздумуючи про те, як Єгова чинить справедливість, нам не слід вважати його суворим суддею, зацікавленим тільки у винесенні вироку лиходіям. Навпаки, ми повинні вважати його велелюбним, але непохитним батьком, який завжди обходиться зі своїми дітьми в найліпший спосіб. «О Господи, Ти — наш Отець»,— сказав пророк Ісая (Ісаї 64:8). Будучи справедливим і праведним Отцем, Єгова врівноважує непохитність стосовно правильних норм з ніжним співчуттям до своїх земних дітей, які потребують допомоги чи прощення через важкі обставини або плотські слабкості (Псалом 103:6, 10, 13).
Роз’яснення значення справедливості
7. а) Що ми дізнаємося про Божу справедливість з пророцтва Ісаї? б) Яку роль Ісус відіграв у навчанні поган про справедливість?
7 Співчутливу природу справедливості Єгови було розкрито з приходом Месії. Ісус навчав Божої справедливості й жив згідно з нею, як передрік пророк Ісая. Зрозуміло, Божа справедливість включає в себе лагідне ставлення до пригноблених людей. Отже, вони не перебувають у безвихідному становищі. Ісус, «Отрок» Єгови, прийшов на землю, щоб ‘проголосити поганам’ цей вираз Божої справедливості. Він робив це, в основному, показуючи нам на власному прикладі, що таке Божа справедливість. Як ‘пагінець справедливості’ царя Давида, Ісус з усіх сил ‘дбає за правосуддя та є в справедливості вправний’ (Ісаї 16:5; 42:1—4; Матвія 12:18—21; Єремії 33:14, 15).
8. Чому в першому сторіччі затемнилося розуміння істинної справедливості й праведності?
8 Таке вияснення природи справедливості Єгови було особливо необхідним у першому сторіччі н. е. Єврейські старші й релігійні провідники — книжники, фарисеї та інші — проголошували й ставили за взірець перекручений погляд на справедливість і праведність. Унаслідок цього прості люди, які не могли жити відповідно до вимог, встановлених книжниками й фарисеями, мабуть, думали, що для них Божа праведність недоступна (Матвія 23:4; Луки 11:46). Ісус показав, що це не так. Він обрав своїх учнів з-посеред цих простих людей та навчив їх Божих праведних норм (Матвія 9:36; 11:28—30).
9, 10. а) Як книжники й фарисеї намагалися демонструвати свою праведність? б) Як і чому Ісус виявив, що вчинки книжників і фарисеїв марні?
9 З другого боку, фарисеї вишукували нагод виявляти свою «праведність», молячись або роблячи пожертви прилюдно (Матвія 6:1—6). Вони також намагалися демонструвати свою праведність, дотримуючись незліченної кількості законів і правил, багато з яких самі ж впровадили. Такі спроби довели їх до того, що вони ‘обминали суд та Божу любов’ (Луки 11:42). Назовні вони могли здаватися праведними, але всередині були «повні... беззаконня», або несправедливості (Матвія 23:28). Просто кажучи, вони, фактично, нічого не знали про Божу праведність.
10 Тому Ісус попередив своїх послідовників: «Коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне» (Матвія 5:20). Разючий контраст між Божою справедливістю, прикладом якої став Ісус, і вузькоглядною самовдоволеністю книжників та фарисеїв був причиною частих суперечок між Ісусом та ними.
Божа справедливість проти перекрученої справедливості
11. а) Чому фарисеї запитали Ісуса про зцілення в суботу? б) Що показує Ісусова відповідь?
11 Під час служіння в Галілеї навесні 31 року н. е. Ісус побачив у синагозі чоловіка із сухою рукою. Оскільки це було в суботу, фарисеї запитали Ісуса: «Чи вздоровляти годиться в суботу?» Замість щиро співчувати цьому нещасному чоловікові, вони прагнули знайти привід, щоб засудити Ісуса, як видно з їхнього запитання. Не дивно, що Ісус засмутився через скам’янілість їхніх сердець! Тоді він доречно поставив фарисеям зустрічне запитання: «У суботу годиться робити добре?» Тимчасом як вони мовчали, Ісус сам відповів, запитанням на запитання, чи вони не врятували б вівцю, яка впала в яму в суботуb. «Скільки ж людина вартніша за тую овечку! — дав незаперечне пояснення Ісус.— Тому можна [або правильно] чинити добро й у суботу»,— зробив висновок він. Божу справедливість ніколи не можна зв’язувати людською традицією. Роз’яснивши це питання, Ісус відразу зцілив руку тому чоловікові (Матвія 12:9—13; Марка 3:1—5).
12, 13. а) Як Ісус виявляв бажання допомагати грішникам, на відміну від книжників і фарисеїв? б) Чим відрізняється божественна справедливість від самовдоволеності?
12 Якщо фарисеї майже не турбувалися людьми, котрі мали фізичні каліцтва, вони ще менше турбувалися духовно зубожілими людьми. Перекручений погляд фарисеїв на праведність довів їх до зневажання митників і грішників (Івана 7:49). Однак багато саме таких осіб відгукнулися на Ісусове навчання, бо, поза всяким сумнівом, відчували його прагнення допомагати, а не виносити вирок (Матвія 21:31; Луки 15:1). А втім, фарисеї применшували зусилля Ісуса зцілювати духовно хворих. «Приймає Він грішників та з ними їсть»,— докірливо бурмотіли вони (Луки 15:2). У відповідь на їхні оскарження Ісус знову використав притчу про пастиря. Подібно як пастир тішиться, знайшовши загублену вівцю, так само й ангели на небі радіють, коли кається грішник (Луки 15:3—7). Сам Ісус тішився, коли зміг допомогти Закхеєві покаятись у колишніх гріхах. «Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло»,— сказав він (Луки 19:8—10).
13 Ці суперечки чітко виявляють різницю між Божою справедливістю, яка прагне зціляти й рятувати, і самовдоволеністю, яка звеличує декількох, а багатьох засуджує. Пусті обряди й людські традиції довели книжників і фарисеїв до зарозумілості й самовеличання, але Ісус влучно показав, що вони «найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру» (Матвія 23:23). Виявляймо, як Ісус, істинну справедливість у всіх своїх вчинках, а також стережімося пастки самовдоволеності.
14. Як одне з Ісусових чудес унаочнює те, що божественна справедливість бере до уваги обставини людини?
14 Хоча Ісус ігнорував свавільні правила фарисеїв, він дотримувався Мойсеєвого Закону (Матвія 5:17, 18). Але при цьому Ісус не дозволив, аби буква цього праведного Закону відхилила принципи Закону. Коли жінка, яка 12 років страждала від кровотечі, торкнулася його одежі й зцілилася, Ісус сказав до неї: «Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!» (Луки 8:43—48). Ісусові співчутливі слова підтвердили те, що божественна справедливість взяла до уваги обставини тої жінки. Хоча ця жінка була церемонійно нечистою і формально порушила Мойсеїв Закон, бо перебувала серед натовпу, її віра заслуговувала винагороди. (Левит 15:25—27; порівняйте Римлян 9:30—33).
Праведність для кожного
15, 16. а) Що Ісусова притча про доброго самарянина говорить нам стосовно справедливості? б) Чому нам не слід бути ‘занадто справедливими’?
15 Ісус не тільки наголошував на співчутливій природі Божої справедливості, але й навчав своїх учнів, що вона повинна поширюватися на всіх людей. Волею Єгови було те, щоб він ‘подав народам правосуддя’ (Ісаї 42:1). У цьому полягала суть однієї з найвідоміших притч Ісуса, а саме: притчі про доброго самарянина. Вона прозвучала у відповідь на запитання законника, який хотів «сам себе виправдати». «А хто то мій ближній?» — запитав він, безсумнівно, бажаючи наголосити на тому, що його обов’язки перед ближнім зводились тільки до єврейського народу. Самарянин в Ісусовій притчі виявив побожну праведність, бо він був готовий витрачати час і гроші, щоб допомогти чужоземцю. Ісус закінчив свою притчу порадою тому, хто запитав: «Роби так і ти!» (Луки 10:25—37). Якщо ми так само робимо добро всім людям, незалежно від їхнього расового або етнічного походження, то наслідуємо Божу справедливість (Дії 10:34, 35).
16 З другого боку, приклад книжників і фарисеїв нагадує нам, що коли ми хочемо виявляти божественне правосуддя, то не повинні бути ‘справедливими занадто’ (Екклезіяста 7:16). Намагання справляти враження на інших, хизуючись праведністю, або приділення надмірної уваги людським правилам не принесе нам Божого схвалення (Матвія 6:1).
17. Чому нам так важливо виявляти Божу справедливість?
17 Одна з причин, чому Ісус роз’яснював поганам природу Божої справедливості, полягала в тому, щоб усі його учні могли навчитися виявляти цю рису. Чому це так важливо? Святе Письмо закликає нас бути «наслідувачами Богові», бо всі Божі шляхи — справедливість (Ефесян 5:1). Так само в Михея 6:8 пояснюється, що однією з вимог Єгови є те, аби, ходячи з Богом, ми ‘чинили правосуддя’. Крім того, Софонії 2:2, 3 (НС) нам нагадує, що коли ми бажаємо бути схованими в день гніву Єгови, то перед приходом цього дня повинні «шукати праведності».
18. На які запитання будуть дані відповіді в наступній статті?
18 Тому ці критичні останні дні є особливо ‘сприятливим часом’, щоб чинити справедливість (2 Коринтян 6:2, Хом.). Ми можемо бути впевненими, що коли, як Йов, ‘зодягнемося у праведність’ і зробимо своїм ‘плащем право’, то Єгова поблагословить нас (Йова 29:14). Як віра в справедливість Єгови допоможе нам з упевненістю дивитися в майбутнє? І як побожна справедливість захищає нас духовно, тимчасом як ми чекаємо праведної «нової землі»? (2 Петра 3:13). Наступна стаття відповість на ці запитання.
[Примітки]
a У Єврейських Писаннях використано три основних слова. Одне з них (міш·па́т) часто перекладається як «справедливість», або «правосуддя». Два інших (це́·дек і споріднене з ним цеда·ка́г) здебільшого перекладаються як «праведність», або «правда». Грецьке слово, що перекладають словом «праведність» (ді·каі·о·си́·не) визначається як «стан за значенням правильний або справедливий».
b Ісус вибрав доречний приклад, бо усний закон євреїв у винятковому випадку дозволяв їм подавати допомогу нужденній тварині в суботу. У декількох інших випадках були суперечки щодо цього ж питання, а саме: чи годиться зціляти в суботу (Луки 13:10—17; 14:1—6; Івана 9:13—16).
Чи ви можете пояснити?
◻ Що таке Божа справедливість?
◻ Як Ісус навчав поган справедливості?
◻ Чому праведність фарисеїв була перекрученою?
◻ Чому нам потрібно чинити справедливість?
[Ілюстрація на сторінці 8]
Ісус роз’яснив широчінь Божої справедливості.