Слово Єгови живе
Цікаві думки з книги Пісня над піснями
«ЯК ЛІЛЕЯ між тереном, так подруга моя поміж дівами». «Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками». «Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце — ясна?» (Пісня над піснями 2:2, 3; 6:10). Як же піднесено звучать ці слова з біблійної книги Пісня над піснями! Уся книга, яка є поемою, настільки сповнена змісту і краси, що її названо «піснею над піснями», або найпрекраснішою піснею (Пісня над піснями 1:1).
Цю книгу написав цар стародавнього Ізраїлю Соломон приблизно 1020 року до н. е. на початку свого 40-літнього правління. У ній оспівано любов між молодим пастухом і сільською дівчиною, Суламіткою. Іншими персонажами поеми є матір дівчини, її брати, «дочки єрусалимські [придворні дами]» і «дочки сіонські [єрусалимські жінки]» (Пісня над піснями 1:5; 3:11). Читачеві може бути важко визначити дійових осіб Пісні над піснями. А втім, це можливо, якщо звертати увагу на те, що́ говорять вони або що́ інші говорять їм.
Пісня над піснями є частиною Божого Слова і дуже цінна з двох причин (Євреїв 4:12). По-перше, вона вчить нас, що можлива справжня любов між чоловіком і жінкою. По-друге, ця поема змальовує любов між Ісусом Христом і збором помазаних християн (2 Коринфян 11:2; Ефесян 5:25—31).
«ЩОБ НЕ ЗБУДИЛИ КОХАННЯ»
«Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх,— бо ліпші кохання твої від вина» (Пісня над піснями 1:2). Пісня над піснями починається з цих слів скромної сільської дівчини, яку привели в намет царя Соломона. Як вона туди потрапила?
«Сини неньки моєї на мене розгнівалися,— каже Суламітка,— настановили мене сторожити виноградники». Брати розізлилися на неї, бо молодий пастух, в якого вона закохана, запросив її на прогулянку гарного весняного дня. Щоб не дати дівчині піти, брати поставили її охороняти виноградники від «лисинят маленьких, що ушкоджують» їх. Виконуючи це завдання, вона підходить до табору Соломона. Вроду дівчини помічають, коли вона входить в «оріховий сад». Тоді її приводять у табір (Пісня над піснями 1:6; 2:10—15; 6:11).
Коли дівчина виражає палке бажання бути зі своїм коханим пастухом, придворні дами радять їй піти «за слідами отари» і пошукати його. Але Соломон не дозволяє їй іти. Виявляючи захоплення її красою, цар обіцяє їй «ланцюжки золоті... разом із срібними кульками». Проте це не справляє враження на дівчину. Пастуху вдається проникнути в Соломонів табір. Він знаходить Суламітку і вигукує: «Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша!» Дівчина благає придворних дам, щоб вони «не збудили кохання, аж доки йому до вподоби» (Пісня над піснями 1:8—11, 15; 2:7; 3:5).
Відповіді на біблійні запитання:
1:2, 3. Чому спогади про ніжне кохання пастуха порівнюються до вина, а його ім’я — до оливи? Подібно як вино звеселяє серце людини, а вилита на голову олія заспокоює, так і спогади про кохання пастуха і його ім’я зміцнювали і потішали дівчину (Псалом 23:5; 104:15). Правдиві християни, особливо помазанці, так само черпають силу та підбадьорення у роздумах про те, яку любов виявляє до них Ісус Христос.
1:5. Чому сільська дівчина уподібнює свою смагляву зовнішність до «наметів кедарських»? Тканина з козячої шерсті мала широке застосування (Числа 31:20). Наприклад, «покривала з вовни козиної» використали для того, щоб зробити «намета над внутрішньою скинією» (Вихід 26:7). Навіть сьогодні бедуїни виготовляють свої намети з чорної козячої шерсті. З неї ж, мабуть, були зроблені і кедарські намети.
1:15. Що мав на увазі пастух, коли сказав: «Твої очі немов голубині»? Пастух каже, що очі його дівчини такі лагідні й ніжні, як і очі в голубки.
2:7; 3:5. Чому дівчина заклинає придворних дам «газелями чи польовими оленями»? Газелі й олені відомі своєю граційністю і красою. Суламітка заклинає придворних дам усім, що граційне і прекрасне, аби вони не намагалися розбудити в ній кохання.
Уроки для нас:
1:2; 2:6. Чисті вирази кохання можуть бути доречними під час залицяння. Але парі слід пильнувати, щоб це були вияви щирих почуттів, а не нечистої похоті. Інакше все може закінчитися неморальністю (Галатів 5:19).
1:6; 2:10—15. Брати Суламітки не дозволили їй піти з її коханим далеко в гори не тому, що вона була розпусною чи мала неправильні спонуки. Натомість вони завбачливо потурбувалися про те, щоб вона не потрапила у спокусливу ситуацію. Урок для тих, хто ходить на побачення, полягає в тому, щоб вони уникали відлюдних місць.
2:1—3, 8, 9. Хоча Суламітка була красива, вона скромно вважала себе «саронською трояндою». У мові оригіналу слово, передане як «троянда», можна також перекласти словом «шафран», що вказує на просту польову квітку. Через те що Суламітка була гарна і вірна Єгові, пастух називав її «лілеєю між тереном». А що можна сказати про самого хлопця? Він був вродливим, і тому дівчина порівняла його з сарною. Пастух, мабуть, теж виявляв вірність і відданість Єгові. «Як та яблуня [що дає тінь і приносить плоди] між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками»,— каже Суламітка. Хіба ж майбутній подружній партнер не повинен мати такі бажані риси, як віра в Бога і відданість йому?
2:7; 3:5. Сільська дівчина не мала романтичних почуттів до Соломона. Вона також благала придворних дам не збудити в ній кохання до когось іншого, крім молодого пастуха. Неможливо і недоречно кохати кожного. Неодружений християнин, який хоче створити сім’ю, повинен шукати шлюбного партнера лише серед відданих служителів Єгови (1 Коринфян 7:39).
«ЧОГО ВАМ ДИВИТИСЬ НА СУЛАМІТКУ?»
Хтось «виходить із пустині, немов стовпи диму» (Пісня над піснями 3:6). Кого бачать жінки Єрусалима, коли виходять подивитися вдалечінь? Соломона і його слуг, які повертаються до міста. А з собою цар везе Суламітку.
Пастух іде слідом за дівчиною і невдовзі знаходить спосіб побачитися з нею. Коли він запевняє Суламітку у своєму коханні, вона каже, що хоче піти з міста: «Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану». Дівчина пропонує пастуху ‘прийти до саду свого і спожити плід найкращий його’. Хлопець відповідає: «Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена». А єрусалимські жінки говорять до них обох: «Споживайте, співдрузі,— пийте до схочу, кохані!» (Пісня над піснями 4:6, 16; 5:1).
Після того як Суламітка розповідає придворним дамам свій сон, вона каже їм: «Я хвора з кохання». Вони запитують: «Чим коханий твій кращий від інших коханих?» Дівчина відказує: «Коханий мій білий й рум’яний, визначніший він від десяти тисяч інших» (Пісня над піснями 5:2—10). На щедру похвалу Соломона вона смиренно відповідає: «Чого вам дивитись на Суламітку?» (Пісня над піснями 6:4—13). Розглядаючи це як нагоду здобути її любов, цар ще більше осипає дівчину компліментами. Однак Суламітка залишається вірною своєму коханню до пастуха. Зрештою Соломон відпускає її додому.
Відповіді на біблійні запитання:
4:1; 6:5 (Хом.). Чому волосся дівчини порівнюється до «козячого стада»? Це порівняння вказує на те, що її волосся було блискучим і пишним, наче чорна шерсть кіз.
4:11. Як зрозуміти те, що уста Суламітки «крапають мед щільниковий» і що ‘мед і молоко — під її язичком’? Стільниковий мед приємніший і солодший на смак, ніж мед, який зазнав дії повітря. Це порівняння, а також думка про мед і молоко під язиком дівчини підкреслюють, що мова Суламітки великодушна і приємна.
5:12. Що означають слова «його очі — немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані»? Суламітка говорить про гарні очі коханого. Мабуть, дівчина поетично порівнює райдужну оболонку ока посередині білка до сіруватих голубів, які купаються в молоці.
5:14, 15. Чому руки й ноги пастуха описано таким чином? Очевидно, дівчина називає золотими стовпцями пальці пастуха, а хризолітами — нігті. Вона порівнює його ноги зі «стовпами мармуровими», бо вони міцні й гарні.
6:4. Чому дівчину прирівняно до Тірци? Це ханаанське місто було захоплене Ісусом Навином, і після часів Соломона стало першою столицею десятиплемінного царства Ізраїлю (Ісуса Навина 12:7, 24; 1 Царів 16:5, 6, 8, 15). В одній праці говориться: «Здається, що це місто було дуже гарним. Власне тому про нього тут згадується».
7:1 (Кул.). Що таке «хоровод Манаїмський»? Цей вислів можна також перекласти як «танець двох таборів». Місто Маханаїм було розташоване на східному боці річки Йордан поблизу долини річки Яббок (Буття 32:3, 23; 2 Самуїла 2:29). «Танець двох таборів» може стосуватися певного танцю, який виконували в цьому місті під час якогось свята.
7:5. Чому Соломон прирівняв шию Суламітки до «башти із кости слонової»? Коли Соломон почав обсипати дівчину компліментами, він сказав їй: «Твоя шия — немов та Давидова башта» (Пісня над піснями 4:4). Башта є високою і стрункою, а слонова кістка — гладкою. На Соломона сильне враження справила витончена і гладенька шия Суламітки.
Уроки для нас:
4:1—7. Суламітка не піддається спокусам Соломона і цим доводить, що хоча вона й недосконала, але морально чиста. Таким чином моральна стійкість дівчини підкреслює її вроду. Те саме можна сказати про християнських жінок сьогодні.
4:12. До прекрасного саду, який огороджений живоплотом чи стіною, можна ввійти лише через відімкнену хвіртку. Подібно Суламітка зберігає свої ніжні почуття лише для майбутнього чоловіка. Який же чудовий приклад для неодружених християн!
«ПОЛУМ’Я ЯГ»
«Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого?» — запитують брати Суламітки, коли бачать, як дівчина повертається додому. Трохи раніше один із них сказав: «Якщо вона мур,— забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері — обкладемо кедровою дошкою їх». Тепер, коли кохання Суламітки випробуване і доведене, вона каже: «Я мур, мої ж перса — як башти,— тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить» (Пісня над піснями 8:5, 9, 10).
Справжня любов — це «полум’я Яг». Чому? Тому що така любов походить від Єгови. Він той, хто заклав у нас здатність любити. Це яскраве полум’я невгасиме. Соломонова Пісня над піснями пояснює, що кохання між чоловіком і жінкою може бути сильне, «як смерть» (Пісня над піснями 8:6, НС).
Найвеличніша поема Соломона також проливає світло на взаємини між Ісусом Христом і його небесною «нареченою» (Об’явлення 21:2, 9). Ісусова любов до помазаних християн перевершує кохання між жінкою і чоловіком, хоч би яким сильним воно було. Члени класу нареченої непохитні у своїй відданості. Ісус з любові віддав своє життя також за «інших овець» (Івана 10:16). Тому всі правдиві поклонники Бога можуть наслідувати приклад непохитної любові та відданості Суламітки.
[Ілюстрація на сторінках 18, 19]
Які риси, згідно з Піснею над піснями, слід шукати в майбутньому подружньому партнерові?