«Я дам їм єдине серце»

1—3. Як вавилоняни насміхалися над поклонниками Єгови і чому?

УЯВІТЬ собі, що ви відданий Єгові юдей, який живе у Вавилоні. Вже майже півстоліття ваш народ у вигнанні. Сьогодні субота, і за своїм звичаєм ви йдете, щоб разом з одновірцями поклонятися Єгові. Ви прямуєте людними вулицями міста, минаючи помпезні храми і різноманітні святині. Там юрмляться люди, які приносять жертви та співають пісні Мардуку й іншим богам.

² Залишивши натовпи позаду, ви зустрічаєтеся з маленькою групою співпоклонниківa. Ви знаходите тихе місце, можливо коло одного з міських каналів, щоб разом молитися, співати псалми і роздумувати над Божим Словом. Під час молитви чути тихе поскрипування дерев’яних човнів, прив’язаних коло берега. Як добре, що тут хоч трохи спокійніше... Хочеться вірити, що сьогодні ніхто з вавилонян не знайде вас, як часто буває, і не перешкодить поклонятися Богові. Чому вони це роблять?

³ Вже довгий час Вавилон не програв жодної війни, і його мешканці приписують ці перемоги своїм фальшивим богам. Для вавилонян цілковите знищення Єрусалима — доказ того, що їхній бог Мардук сильніший за Єгову. Тому вони насміхаються з вашого Бога і з вашого народу. Деколи вони навіть глузливо вимагають: «Заспівайте нам якусь сіонську пісню» (Пс. 137:3). У багатьох псалмах оспівуються перемоги Сіона, або Єрусалима, над ворогами Єгови, і, можливо, вавилоняни люблять висміювати якраз ці псалми. В інших псалмах говориться про самих вавилонян. В одному, наприклад, сказано: «Єрусалим перетворили на купу руїн. ...Ті, хто довкола, насміхаються з нас і глузують» (Пс. 79:1, 3, 4).

4, 5. Яку надію несло пророцтво Єзекіїля і що ми розглянемо в цьому розділі? (Дивіться ілюстрацію на початку розділу.)

⁴ Крім цих глузіїв, є ще юдеї-відступники, які постійно висміюють вас за те, що ви довіряєте Єгові та його пророкам. Попри все це ви з сім’єю продовжуєте поклонятися Єгові. Спільні молитви і спів псалмів приносять вам задоволення та потіху, а читання Божого Слова сповнює ваше серце спокоєм (Пс. 94:19; Рим. 15:4). Сьогодні один зі співпоклонників приносить на зібрання щось особливе — сувій з пророцтвом Єзекіїля. Як же ви радієте, коли чуєте обіцянку Єгови повернути свій народ у рідний край! Коли зачитують такі пророцтва, у вашому серці оживає прекрасна надія. Ви уявляєте, як одного дня цілою сім’єю повернетесь на батьківщину і візьмете участь у відновленні чистого поклоніння.

⁵ Тема відновлення проходить червоною ниткою через книгу Єзекіїля. Розгляньмо ці дивовижні обіцянки. Як вони сповнилися на вигнанцях? Яке значення мають ці пророцтва в наші часи? І як деякі з них остаточно виконаються в майбутньому?

 6. Як Бог неодноразово попереджав свій бунтівний народ?

⁶ Через Єзекіїля Єгова чітко сказав своєму народу, як покарає його за бунтівну поведінку. «Вони підуть у вигнання, в полон»,— передрік Єгова (Єзек. 12:11). З шостого розділу цієї книжки ми дізналися, що Єзекіїль навіть зобразив цей вирок за допомогою пантоміми. Але таке попередження звучало вже раніше. Ще за днів Мойсея, майже за тисячу років до того, Єгова попередив ізраїльтян, що вони підуть в неволю, якщо не перестануть бунтуватися (Повт. 28:36, 37). Подібні застереження виголошували Ісая, Єремія та інші пророки (Ісаї 39:5—7; Єрем. 20:3—6).

 7. Як Єгова покарав свій народ?

⁷ На жаль, мало хто звертав увагу на ці попередження. Єгова відчував невимовний біль через бунтівну поведінку, ідолопоклонство і невірність свого народу, який зіпсувався під впливом поганих пастирів. Тож Бог допустив, щоб у краю почався голод. Це було справжнім лихом і ганьбою, адже ізраїльтяни успадкували «край, що тече молоком і медом» (Єзек. 20:6, 7). Зрештою, як Єгова віддавна і передрікав, він покарав свій впертий народ. Бог дозволив, щоб ізраїльтяни пішли у вигнання. В 607 році до н. е. вавилонський цар Навуходоносор завдав юдеям остаточного удару — знищив Єрусалим і його храм. Тисячі вцілілих юдеїв потрапили в полон до Вавилона. Там вони зазнавали насмішок та переслідування, як і розповідалося на початку розділу.

8, 9. Як Бог попередив християн про відступництво у зборі?

⁸ Чи християнський збір пережив щось подібне до вавилонської неволі? Так. Подібно до стародавніх юдеїв, послідовники Христа заздалегідь отримали попередження. Ще на початку свого служіння Ісус сказав: «Стережіться лжепророків, які приходять в одежі овечій, а всередині вони хижі вовки» (Матв. 7:15). Через кілька років апостол Павло під натхненням дав подібне попередження: «Я знаю, що, коли відійду, до вас ввійдуть люті вовки, які не будуть ніжно ставитися до отари. І з-поміж вас самих постануть чоловіки, які будуть перекручувати правду, щоб потягти за собою учнів» (Дії 20:29, 30).

⁹ Християн було навчено, як розпізнавати й уникати таких небезпечних чоловіків. Старійшини отримали вказівки вилучати відступників зі збору (1 Тим. 1:19; 2 Тим. 2:16—19; 2 Пет. 2:1—3; 2 Ів. 10). Але, як і у випадку стародавнього Ізраїля та Юди, багато християн поступово перестали слухатися цих пересторог. Під кінець I століття н. е. відступництво пустило корені у християнському зборі. Іван, останній з апостолів, який дожив до кінця першого століття, був свідком зіпсуття і бунту, що ширилися у зборі. Він залишався єдиним, хто стримував згубний вплив відступників (2 Фес. 2:6—8; 1 Ів. 2:18). А що сталося, коли Іван помер?

10, 11. Як починаючи з II століття н. е. сповнювався приклад Ісуса про пшеницю і бур’яни?

¹⁰ Після смерті Івана почав сповнюватися приклад Ісуса про пшеницю і бур’яни. (Прочитайте Матвія 13:24—30.) Згідно з передреченням Ісуса, Сатана посіяв у зборі «бур’яни», тобто удаваних християн, і зіпсуття збору прискорилось. Збір, який заснував Божий Син, опоганився ідолопоклонством, язичницькими звичаями та святами, а також фальшивими вченнями, запозиченими у безбожних філософів та в сатанинських релігій. Як же гірко було Єгові спостерігати за цим! Що ж він зробив з невірними християнами? Те саме, що і з невірними ізраїльтянами: допустив, щоб його народ потрапив у неволю. Починаючи з II століття н. е. подібні до пшениці християни загубилися серед удаваних християн. Збір правдивих християн, можна сказати, опинився в неволі Вавилона Великого, світової імперії фальшивої релігії, а удавані християни стали частиною цієї імперії. Фальшиві християни отримували чимраз більше визнання, і згодом на світовій арені з’явилося загальновизнане християнство.

¹¹ Упродовж темних віків панування загальновизнаного християнства жили і справжні християни, зображені в прикладі Ісуса пшеницею. Подібно до юдейських вигнанців, про яких ідеться в Єзекіїля 6:9, вони згадали правдивого Бога. Дехто з них мужньо спростовував фальшиві вчення так званого християнства. Ці люди зазнавали насмішок і переслідувань. Чи Єгова хотів назавжди залишити свій народ у тенетах духовної темряви? Ні! Як і у випадку давніх ізраїльтян, Єгова виявляв свій гнів лише до належної міри і рівно стільки часу, скільки було потрібно (Єрем. 46:28). Крім того, Єгова дав своєму народу надію. А тепер повернімося до юдейських вигнанців у стародавньому Вавилоні і подивімось, як Єгова підбадьорив їх обіцянкою про кінець неволі.

12, 13. Чому за днів Єзекіїля гнів Єгови на свій полонений народ зрештою ущух?

¹² Єгова відверто сказав, що гнівається на свій народ. Але він також запевнив ізраїльтян, що його праведний гнів не триватиме вічно. Наприклад, зверніть увагу на ці слова: «Мій гнів ущухне, і я вгамую свою лютість та заспокоюсь. І, коли лютість моя вгамується, вони зрозуміють, що я, Єгова, говорив це, бо вимагав цілковитої відданості» (Єзек. 5:13). Чому лютість Єгови мала зрештою вгамуватися?

¹³ Серед вигнанців були і вірні юдеї, яких забрали в полон разом з їхніми невірними співвітчизниками. Крім того, через Єзекіїля Єгова передрік, що дехто з його народу розкається в неволі. Ці юдеї згадають, які гидоти вони чинили, бунтуючись проти Бога, і благатимуть його про прощення і ласку (Єзек. 6:8—10; 12:16). Серед вірних людей були Єзекіїль, а також пророк Даниїл і троє його товаришів. До речі, Даниїл за своє довге життя став очевидцем початку і кінця полону. У 9-му розділі книги Даниїла записана його щира молитва, в якій він розкаювався у гріхах Ізраїля. Безперечно, він висловив почуття багатьох тисяч вигнанців, котрі прагнули, щоб Єгова простив їх і знову зливав на них благословення. Тож натхнені пророцтва Єзекіїля про визволення і відновлення були для них величезним підбадьоренням.

14. Чому Єгова збирався повернути євреїв у їхній рідний край?

¹⁴ Однак для визволення Божого народу і відновлення серед нього чистого поклоніння була ще вагоміша причина. Вигнання євреїв мало закінчитися не тому, що вони заслуговували на визволення, а тому, що знову настав час, аби Єгова освятив серед усіх народів своє ім’я (Єзек. 36:22). Вавилоняни мали назавжди запам’ятати, що всі їхні демонічні божества, такі як Мардук, не можуть зрівнятися зі Всевладним Господом Єговою. Розгляньмо п’ять обіцянок, які Єгова передав вигнанцям через Єзекіїля. Спочатку ми обговоримо, що́ кожна з обіцянок означала для тогочасних вірних служителів. А потім дізнаємось, як ці обіцянки сповнилися більшою мірою.

15. Що мало змінитися в поклонінні тих, хто повернеться з полону?

¹⁵ ОБІЦЯНКА 1. Народ Бога відкине ідолопоклонство та огидні звичаї фальшивих релігій. (Прочитайте Єзекіїля 11:18; 12:24.) Як говорилося у п’ятому розділі цієї книжки, Єрусалим і храм були опоганені ідолопоклонством та звичаями, запозиченими з фальшивих релігій. Тож народ був зіпсутий і далекий від Єгови. Через Єзекіїля Єгова запевнив вигнанців, що прийде час, коли їхнє поклоніння знову буде чистим і неопоганеним. Усі інші благословення, пов’язані з відновленням, євреї отримають лише після того, як буде відновлене найголовніше — чисте поклоніння Єгові.

16. Яку обіцянку дав Єгова про батьківщину свого народу?

¹⁶ ОБІЦЯНКА 2. Божий народ повернеться у рідну землю. Єгова пообіцяв вигнанцям: «Я... дам вам ізраїльську землю» (Єзек. 11:17). Це була дивовижна обіцянка, оскільки вавилоняни, які насміхалися над полоненими Божими служителями, ніколи не давали їм жодної надії на повернення додому (Ісаї 14:4, 17). Крім того, доки євреї, котрі повернуться з полону, залишатимуться вірними Єгові, земля даватиме рясні врожаї, в них буде вдосталь їжі, а праця приноситиме їм справжнє задоволення. Ганьба і злидні, яких вони зазнавали через голод, відійдуть у минуле. (Прочитайте Єзекіїля 36:30.)

17. Що передрік Єгова про жертви на своєму жертовнику?

¹⁷ ОБІЦЯНКА 3. На жертовнику Єгови будуть знову приносити жертви. Як говорилося у другому розділі цієї книжки, згідно з Законом, жертви і приношення становили важливу частину чистого поклоніння. Доки повернені з полону юдеї залишатимуться слухняними й духовно чистими, Єгова прийматиме їхні жертви. Завдяки цьому люди матимуть прощення гріхів і близькі взаємини з Богом. Єгова пообіцяв: «Там, у тому краю, будуть служити мені всі нащадки Ізраїля, всі до одного. Там я з радістю прийму вас і зажадаю, щоб ви принесли свої пожертви і найкращі приношення, усі ваші святі речі» (Єзек. 20:40). Чисте поклоніння буде цілком відновлене, і Бог благословлятиме свій народ.

18. Як Єгова збирався подбати про свій народ?

¹⁸ ОБІЦЯНКА 4. Єгова усуне поганих пастирів. Однією з головних причин зіпсуття Божого народу були негідні провідники. Єгова пообіцяв, що більше не дасть їм згубно впливати на свій народ. Ось що він сказав про поганих пастирів: «Я не дозволю їм більше годувати моїх овець... Я визволю з їхніх щелеп моїх овець». Він запевнив вірних служителів: «Я дбатиму про своїх овець» (Єзек. 34:10, 12). Як він робитиме це? Він поставить пастирями вірних і відданих чоловіків.

19. Що Єгова пообіцяв про єдність?

¹⁹ ОБІЦЯНКА 5. Між поклонниками Єгови пануватиме єдність. Перед полоном вірним поклонникам Єгови було дуже важко дивитись на розбрат серед Божого народу. Під впливом фальшивих пророків і негідних пастирів народ противився вірним пророкам, які приходили від імені Єгови. Згодом люди навіть поділилися на ворогуючі табори. Тож для євреїв однією з найбільш підбадьорливих обіцянок про відновлення була обіцянка, яку Єгова передав через Єзекіїля: «Я дам їм єдине серце і вкладу в них новий дух» (Єзек. 11:19). Доки ті, хто повернеться з полону, зберігатимуть єдність з Богом Єговою і між собою, їх не переможе жоден ворог. І Божий народ знову приноситиме Єгові славу, а не ганьбу та сором.

20, 21. Як сповнилися Божі обіцянки, коли євреї повернулися з вигнання?

²⁰ Чи сповнилися ці п’ять обіцянок, коли євреї повернулися з вигнання? Пригадаймо слова Ісуса Навина, вірного Божого служителя давнини: «Жодне слово з усіх тих добрих обіцянок, які Єгова дав вам, не залишилось несповненим, усе виконалося. Жодне слово не було порожнім» (Іс. Нав. 23:14). Так було за днів Ісуса Навина, і так мало бути у дні, коли вигнанці повернулися у рідний край.

²¹ Юдеї відкинули ідолопоклонство й інші огидні звичаї фальшивої релігії, які колись віддалили їх від Єгови. І, хоча це видавалося зовсім неможливим, вони повернулися на рідну землю, стали обробляти її і вести змістовне життя. Передусім вони відбудували жертовник Єгови в Єрусалимі і почали приносити на ньому приємні Богові жертви (Езд. 3:2—6). Єгова дав їм хороших духовних пастирів, як-от вірного священика і переписувача Ездру, намісників Неемію і Зоровавеля, первосвященика Ісуса і відважних пророків Огія, Захарія та Малахію. Доки люди слухалися духовних повчань і керівництва, між ними панувала єдність, якої вони не мали вже дуже, дуже давно (Ісаї 61:1—4; прочитайте Єремії 3:15).

22. Звідки ми знаємо, що перше сповнення пророцтв про відновлення було лише передвістям величніших подій?

²² Безперечно, перше сповнення обіцянок Єгови про відновлення надзвичайно підбадьорило вірних юдеїв. Але воно було лише передвістям величніших подій. Звідки ми це знаємо? Єгова мав сповнювати ці обіцянки лише за умови, що його народ залишатиметься слухняним і покірним. Однак з часом євреї знову стали свавільними і непокірними. Що ж до слів Єгови, то, як казав Ісус Навин, вони завжди виконуються. Тому згадані вище обіцянки Єгови повинні були сповнитися більшою мірою і принести довговічні благословення. Поговорімо про це детальніше.

23, 24. Коли і як почався «час відновлення всього»?

²³ Завдяки дослідженню Біблії служителі Єгови знають, що 1914 року почалися останні дні цього злого світу і відведений йому час наближається до кінця. Але ми зовсім не сумуємо з цього приводу. З Біблії видно, що в 1914 році розпочався захопливий період — «час відновлення всього» (Дії 3:21). Чому ми так вважаємо? А що відбулося в небі у 1914 році? Ісус Христос був зведений на престол Месіанського Царства! Як ця подія стала початком відновлення? Пригадаймо: Єгова пообіцяв царю Давиду, що правління його царської династії триватиме вічно (1 Хр. 17:11—14). Правління Давидових нащадків було перерване в 607 році до н. е., коли вавилоняни зруйнували Єрусалим і усунули з трону останнього царя.

²⁴ Ісус, «Син людський», був нащадком Давида і тому став законним спадкоємцем Давидового царства (Матв. 1:1; 16:13—16; Луки 1:32, 33). Тож у 1914 році, коли Єгова звів Ісуса на небесний престол, розпочався «час відновлення всього». Тепер Єгова, послуговуючись цим досконалим Царем, міг продовжити працю відновлення.

25, 26. а) Коли було звільнено Божих служителів з неволі Вавилона Великого і звідки ми це знаємо? (Дивіться супровідну інформацію «Чому 1919 рік?».) б) Що почало сповнюватися 1919 року?

²⁵ Що було однією з перших справ, які зробив Христос як Цар? Він разом зі своїм Батьком перевірив устрій для чистого поклоніння на землі (Мал. 3:1—5). Як Ісус і передрікав у прикладі про пшеницю і бур’яни, довгий час було неможливо відрізнити пшеницю від бур’янів, тобто правдивих помазаних християн від фальшивихb. Але тепер, коли 1914 року почалися жнива, ця різниця стала очевидною. Протягом десятиліть до 1914 року вірні Дослідники Біблії викривали фальш і обман загальновизнаного християнства і поступово відокремлювалися від цієї зіпсутої організації. І от прийшов визначений Єговою час для цілковитого відновлення чистого поклоніння. На початку 1919 року, всього лиш через кілька років після початку жнив, Божих служителів було повністю звільнено з полону Вавилона Великого (Матв. 13:30). Неволя скінчилася!

²⁶ Єзекіїлеві пророцтва про відновлення почали сповнятися набагато більшою мірою, ніж у стародавні часи. Розгляньмо грандіозніше сповнення п’яти вищезгаданих обіцянок.

27. Як Бог очистив свій народ від ідолопоклонства?

²⁷ ОБІЦЯНКА 1. Народ Бога відкине ідолопоклонство та огидні звичаї фальшивих релігій. Наприкінці XIX і на початку XX століття вірні християни почали збиратися разом і поступово відмовлятися від звичаїв фальшивої релігії. Вони відкинули поклоніння триєдиному Богові і вчення про безсмертну душу та пекельні муки, адже ці вчення небіблійні і походять з фальшивої релігії. Дослідники Біблії почали відкрито говорити, що поклоніння образам — це ідолопоклонство. Згодом вони також зрозуміли, що використання хреста в поклонінні — це теж ідолопоклонство (Єзек. 14:6).

28. В якому розумінні народ Єгови повернувся на свою землю?

²⁸ ОБІЦЯНКА 2. Божий народ повернеться у свою духовну землю. Покинувши релігії Вавилона Великого, вірні християни прийшли у приготовлену для них духовну землю, тобто середовище, в якому вони відчувають на собі благословення Бога. У цій землі вони вже ніколи не потерпатимуть від духовного голоду. (Прочитайте Єзекіїля 34:13, 14.) Як ми побачимо у 19-му розділі цієї публікації, Єгова благословляє цю землю небувалим достатком духовної їжі (Єзек. 11:17).

29. Як у 1919 році було дано поштовх праці проповідування?

²⁹ ОБІЦЯНКА 3. На жертовнику Єгови знову будуть приносити жертви. У першому столітті християнам було сказано, що вони мають приносити Богові не тваринні жертви, а щось набагато цінніше — жертви хвали. Вони мали прославляти Єгову своїми устами, зокрема під час проповідування (Євр. 13:15). Протягом довгих століть духовного вигнання не існувало устрою, щоб організовано приносити такі жертви. Однак наприкінці цього періоду Божий народ знову почав приносити жертви хвали — активно проповідувати і прославляти Бога на зібраннях. З 1919 року «вірний і розсудливий раб» став звертати чимраз більшу увагу на працю проповідування і ще краще її організовувати (Матв. 24:45—47). З’явилося численне військо тих, хто прославляв Боже святе ім’я, тож на жертовнику Єгови знову почали вдень і вночі приносити жертви хвали.

30. Як Ісус задовольнив потребу свого народу в добрих пастирях?

³⁰ ОБІЦЯНКА 4. Єгова усуне поганих пастирів. Христос звільнив Божий народ від безпринципних і самолюбних пастирів загальновизнаного християнства. Крім того, в самому зборі, тобто в отарі Христа, ті, хто поводився, як фальшиві пастирі, втратили своє становище (Єзек. 20:38). Ісус, наш добрий Пастир, подбав, щоб його вівці мали належну опіку. У 1919 році він призначив вірного і розсудливого раба. Ця невелика група вірних помазаних християн взяла на себе провід у тому, щоб давати Божому народу достатньо духовної їжі. Згодом старійшини отримали навчання, як допомагати «рабу» піклуватися про «Божу отару» (1 Пет. 5:1, 2). Натхнені слова з Єзекіїля 34:15, 16 часто використовуються, аби нагадати християнським пастирям, що вони мають дбати про отару, беручи приклад з Бога Єгови та Ісуса Христа.

31. Як Єгова виконав пророцтво з Єзекіїля 11:19?

³¹ ОБІЦЯНКА 5. Між поклонниками Єгови пануватиме єдність. За багато століть загальновизнане християнство розпалося на десятки тисяч конфесій, течій і сект, між якими постійно виникають чвари. Як же відрізняється від нього очищений Божий народ! Про цей народ Єгова сказав через Єзекіїля: «Я дам їм єдине серце» (Єзек. 11:19). І він виконує свою обіцянку небаченим досі чином. По цілому світі Христос має мільйони послідовників з різних народів, які колись належали до численних релігій. Вони мають різний економічний та соціальний стан, але отримують однакові біблійні знання і, трудячись пліч-о-пліч, виконують одну працю. В останню ніч свого земного життя Ісус палко молився, щоб його послідовники були об’єднані. (Прочитайте Івана 17:11, 20—23.) Єгова виконує це прохання за наших часів захопливим і дивовижним чином.

32. Які почуття переповнюють вас, коли ви роздумуєте над пророцтвами про відновлення? (Дивіться супровідну інформацію «Пророцтва про полон і відновлення».)

³² Чи ви радієте, що живете в цей особливий час відновлення? Ми є очевидцями того, як пророцтво Єзекіїля виконується в усіх аспектах нашого поклоніння. Ми можемо бути впевненими, що Єгова задоволений своїм народом, як він і передрік через Єзекіїля: «Я з радістю прийму вас» (Єзек. 20:41). Чи ви усвідомлюєте, що вам випала надзвичайна честь? Ви належите до об’єднаного народу, який має достатньо духовної їжі і несе хвалу Єгові по всій землі,— народу, який був звільнений після багатьох століть духовної неволі. А втім, деякі Єзекіїлеві пророцтва про відновлення сповняться ще грандіозніше у майбутньому.

33—35. а) Що пророцтво з Єзекіїля 36:35 означало для єврейських вигнанців? б) Що це пророцтво означає для народу Єгови сьогодні? (Дивіться супровідну інформацію «Час відновлення всього».)

³³ Як ми побачили, «час відновлення всього» почався у 1914 році, коли Ісус став Царем і було відновлено правління на престолі Давида (Єзек. 37:24). Потім Єгова уповноважив Христа відновити чисте поклоніння серед свого народу, який провів багато століть у духовній неволі. Але чи Христос обмежиться лише відновленням чистого поклоніння? Зовсім ні! У майбутньому він продовжуватиме працю відновлення і принесе людству небачені досі благословення. Пророцтва Єзекіїля виявляють цікаві подробиці цього відновлення.

³⁴ Зверніть увагу, наприклад, на ці натхнені слова: «Люди скажуть: “Спустошений край став наче Едемський сад”» (Єзек. 36:35). Що ця обіцянка означала для Єзекіїля та інших вигнанців? Звичайно, вони не сподівалися її цілковитого і буквального сповнення. Їхній відновлений край не міг стати точнісінько таким, як Едемський сад, який посадив сам Єгова (Бут. 2:8). Вигнанці, безперечно, розуміли: цими словами Єгова запевняє, що їхній край буде прекрасним і родючим.

³⁵ А що ця обіцянка означає для нас? Ми не сподіваємося, що у цьому світі, яким править Сатана Диявол, вона сповниться буквально. Ми розуміємо, що ці слова виконуються в наш час у духовному сенсі. Служителі Єгови живуть у відновленій духовній землі, або духовному раю, в якому активно служать Єгові і зосереджують своє життя на священному служінні. І цей духовний край чимраз більше процвітає. А що сказати про майбутнє?

36, 37. Які обіцянки сповняться в майбутньому Раю?

³⁶ Після Армагеддону, великої війни Бога, Ісус займеться відновленням буквальної землі. За його Тисячолітнього царювання люди під керівництвом свого Царя перетворять нашу планету на Едемський сад — на Рай, і земля стане такою, якою вона мала бути згідно з початковим наміром Єгови (Луки 23:43). Усі люди будуть жити в гармонії одні з одними і з природою. Людству нічого не загрожуватиме, всюди пануватиме спокій. Уявіть собі час, коли виконається Божа обіцянка: «Я укладу з ними угоду про мир і повиганяю лютих звірів з того краю. Вони будуть жити безпечно в пустелі і спатимуть у лісах» (Єзек. 34:25).

³⁷ Перенесіться думками в той час. Ви без страху можете подорожувати в будь-який куточок нашої прекрасної планети. Вас не лякає жодна тварина. Вже нічого не загрожує вашому спокою. Ви можете гуляти самі у віковічних лісах і милуватись їхньою красою. Ви навіть можете там ночувати, не хвилюючись, що з вами щось трапиться.

38. Що ви відчуваєте, роздумуючи про сповнення обіцянки з Єзекіїля 28:26?

³⁸ Ми також побачимо сповнення цієї обіцянки: «Вони житимуть у безпеці, коли я виконаю свої присуди над усіма, хто їх оточує, хто ставиться до них з презирством. Тоді вони будуть змушені визнати, що я — Єгова, їхній Бог» (Єзек. 28:26). Вже не буде ворогів Єгови і всі жителі землі насолоджуватимуться миром і безпекою. Ми зможемо належно подбати не тільки про землю, але й про себе та своїх рідних, наприклад побудувати затишні будинки і насадити виноградники.

39. Чому ви впевнені, що пророцтва Єзекіїля про Рай виконаються?

³⁹ Чи ці обіцянки здаються вам лише захопливими мріями? Тоді пригадайте, що́ ви вже побачили у цей «час відновлення всього». Незважаючи на люту протидію Сатани, Ісус, отримавши від Бога владу, відновив чисте поклоніння в цей найпохмуріший період людської історії. Тож ми маємо беззаперечний доказ, що всі Божі обіцянки, дані через Єзекіїля, стануть реальністю!