«Ви оживете»

1—3. Чому полонених євреїв огортає відчай? (Дивіться ілюстрацію на початку розділу.)

ЯК ЖЕ змінився настрій полонених євреїв у Вавилоні! Упродовж близько п’яти років Єзекіїль намагався показати співвітчизникам, що їхні сподівання марні. Він розігрував різні пророчі сцени, розповідав пророчі приклади, проголошував звістки від Бога, але євреї нізащо не хотіли повірити, що Єгова дозволить ворогам знищити Єрусалим. Навіть коли їх сповістили, що вавилоняни взяли місто в облогу, вони надалі вірили, що мешканці Єрусалима будуть врятовані.

² Але тепер, через два роки після початку облоги, один втікач з Єрусалима приносить у Вавилон жахливу звістку: «Місто знищено!» Ця новина приголомшує вигнанців! Вони не можуть повірити, що їхнє улюблене місто і святий храм лежать в руїнах, а рідний край спустошений. Надія, яку євреї плекали стільки років, безслідно згасає, і їх огортає відчай (Єзек. 21:7; 33:21).

³ У цю хвилину гіркого розчарування Єзекіїль отримує яскраве видіння, що несе надію. Яку звістку Єгова хоче передати пригніченим вигнанцям? Що це видіння означає для Божого народу сьогодні і чому воно корисне для кожного з нас? Щоб отримати відповідь, дослідімо це видіння.

 4. Що у видінні сильно вразило Єзекіїля?

⁴ Прочитайте Єзекіїля 37:1—10. У видінні Єзекіїль опинився в долині, повній кісток. Мабуть, щоб допомогти пророку пройнятися цим видінням, Єгова почав водити його «всюди між ними», тобто між кістками. Коли Єзекіїль ходив по долині, його сильно вразили дві речі: кількість кісток і їхній стан. Він сказав, що «їх було дуже багато» і «вони були дуже сухі».

 5. Які два накази Єгова дав Єзекіїлю і що сталося, коли Єзекіїль їх виконав?

⁵ Тоді Єгова дав Єзекіїлю два накази. Виконуючи їх, пророк став очевидцем поступового відновлення. Перший наказ звучав так: «Пророкуй над цими кістками і скажи їм... “Ви оживете”» (Єзек. 37:4—6). Як тільки Єзекіїль почав виголошувати пророцтво, «донісся якийсь шум, почувся гуркіт і кості стали зближуватись», а потім «на них з’явилися сухожилля, наросло тіло і вони вкрилися шкірою» (Єзек. 37:7, 8). Другий наказ був таким: «Пророкуй вітру. Пророкуй і скажи йому... “Повій на цих вбитих”». Коли Єзекіїль пророкував, «в них увійшло дихання, вони ожили і встали на ноги. Це було дуже-дуже велике військо» (Єзек. 37:9, 10).

 6. Як Єгова допоміг Єзекіїлю зрозуміти видіння?

⁶ Після цього Єгова виявив Єзекіїлю, що означає це пророцтво. Він сказав: «Ці кістки — всі нащадки Ізраїля». Справді, коли вигнанці дізналися про знищення Єрусалима, то почувалися так, ніби вони загинули. Тому вони голосили: «Наші кістки висохли, і надія наша втрачена. Від усіх ми відірвані» (Єзек. 37:11; Єрем. 34:20). У відповідь на їхні слова Єгова пояснив, що насправді це похмуре видіння містить чудову надію для Ізраїля.

 7. Що, згідно з Єзекіїля 37:12—14, Єгова виявив пророку і як це підбадьорило полонених ізраїльтян?

⁷ Прочитайте Єзекіїля 37:12—14. Через це видіння Єгова запевнив вигнанців, що оживить їх і поверне у рідний край, аби вони оселилися там. Більш того, Єгова знову назвав їх «мій народ». Як же ці слова, мабуть, підбадьорили занепалих духом вигнанців! Але чому вони могли бути впевненими, що ця обіцянка сповниться? Тому що її дав сам Єгова. Він промовив: «Я, Єгова, сказав та зробив це».

 8. а) В якому розумінні «всі нащадки Ізраїля» були мертві? б) Що в Єзекіїля 37:9 говориться про причину символічної смерті Ізраїля? (Дивіться примітку.)

⁸ Як на стародавньому народі Ізраїль сповнилася похмура частина цього пророчого видіння? Ізраїль майже цілком втратив стосунки з Єговою ще в 740 році до н. е., коли десятиплемінне царство було завойоване і поневолене. Приблизно через 130 років у вигнання пішов і народ Юди, і так у неволі опинилися «всі нащадки Ізраїля» (Єзек. 37:11). Тож загалом вигнанці були, образно кажучи, мертві і нагадували кістки з Єзекіїлевого видінняa. Крім того, Єзекіїль бачив не просто кістки, а «дуже сухі» кістки. Це вказувало на те, що смерть тривала дуже довго. Справді, від 740 року до н. е., коли в неволю пішов Ізраїль, до 537 року до н. е., коли звільнилися і Юда, і Ізраїль, минуло понад 200 років (Єрем. 50:33).

 9. Що спільного між тим, що сталося зі стародавнім Ізраїлем, і тим, що сталося з «Ізраїлем Божим»?

⁹ Пророцтва про відновлення Ізраїля, які виголошував Єзекіїль та інші пророки, мали сповнитися більшою мірою (Дії 3:21). Подібно як стародавній народ Ізраїль був символічно вбитий і довгий час лежав мертвий, так і «Ізраїль Божий», збір помазаних християн, був символічно вбитий і довгий час перебував у неволі, що нагадувала смерть (Гал. 6:16). Полон збору помазанців тривав настільки довго, що їхній духовний стан можна було порівняти до кісток, які «були дуже сухі» (Єзек. 37:2). Як пояснювалося у попередньому розділі, полон збору помазаних християн почався у II столітті н. е. і тривав багато століть. Власне на це вказав Ісус у своєму прикладі про пшеницю і бур’яни (Матв. 13:24—30).

10. а) Що було передречено про Божий народ в Єзекіїля 37:7—10? б) Завдяки чому почала оживати надія побожних ізраїльтян?

¹⁰ Стосовно стародавнього Ізраїля Єгова передрік, що його народ поступово повернеться до життя (Єзек. 37:7—10). Завдяки чому почала оживати надія побожних ізраїльтян на повернення у рідний край? Можна згадати кілька чинників. Вигнанців могли підбадьорювати передречення пророків, які служили раніше. Наприклад, Ісая передрік, що «святе насіння», тобто останок, повернеться у рідний край (Ісаї 6:13; Йова 14:7—9). Безумовно, надію ізраїльтянам вселяли також пророцтва про відновлення, записані Єзекіїлем, і те, що у Вавилоні жили вірні Богові чоловіки, як-от пророк Даниїл. Крім того, надія вигнанців на повернення додому, безсумнівно, зміцнилася, коли 539 року до н. е. Вавилон дивовижним чином упав.

11, 12. а) Як почалося поступове відновлення серед «Ізраїля Божого»? (Дивіться також супровідну інформацію «Поступове відновлення чистого поклоніння».) б) Яке запитання виникає у зв’язку зі словами з Єзекіїля 37:10?

¹¹ Як почалося поступове відновлення серед «Ізраїля Божого», збору помазаних християн? Протягом багатьох століть неволі, що нагадувала смерть, чувся «шум» і «гуркіт», коли богобійні особи ставали на захист правдивого поклоніння. Наприклад, у XVI столітті Вільям Тиндаль переклав Біблію англійською мовою, і тепер Біблію могли читати прості люди. Це сильно розлютило духівництво римо-католицької церкви, тому Тиндаля стратили. Попри це знайшлися інші сміливці, які продовжували перекладати Біблію мовами простих людей. Тож у мороці тогочасного світу засяяло духовне світло.

¹² Пізніше, коли Чарлз Рассел і його однодумці почали ретельно досліджувати і поширювати біблійні істини, це було так, ніби на кістках з’явилися «сухожилля і тіло». «Сіонська вартова башта» та інші публікації допомагали щирим людям зрозуміти духовні істини, які спонукували їх приєднуватися до Божих помазаних служителів. На початку XX сторіччя Божий помазаний народ ще більше зміцнився завдяки таким знаряддям, як «Фото-драма сотворення» і книжка «Довершена таємниця». Невдовзі після цього прийшов час, щоб Бог поставив свій народ «на ноги» (Єзек. 37:10). Коли і як це сталося? Щоб знайти відповідь, розгляньмо події, котрі відбулися у стародавньому Вавилоні.

13. а) Як 537 року до н. е. почали сповнюватися слова з Єзекіїля 37:10, 14? б) Які біблійні уривки вказують на те, що дехто з десятиплемінного царства повернувся в Ізраїль?

¹³ Ця пророча картина почала сповнятися 537 року до н. е. Юдеї, що жили у Вавилоні, «ожили і встали на ноги», коли Єгова звільнив їх з неволі і дозволив повернутися в Ізраїль. З Вавилона вийшло 42 360 юдеїв і понад 7000 неюдеїв, щоб відбудувати Єрусалим і храм, а також заселити ізраїльську землю (Езд. 1:1—4; 2:64, 65; Єзек. 37:14). Потім, приблизно через 70 років, в Єрусалим разом з Ездрою повернулося ще коло 1750 вигнанців (Езд. 8:1—20). Всього повернулося понад 44 000 юдеїв — справді «велике військо» (Єзек. 37:10). Крім того, Боже Слово показує, що для відбудови храму до Єрусалима також прийшли деякі ізраїльтяни з десятиплемінного царства. Це були нащадки тих, кого у VIII столітті до н. е. виселили ассирійці (1 Хр. 9:3; Езд. 6:17; Єрем. 33:7; Єзек. 36:10).

14. а) Як слова з Єзекіїля 37:24 допомагають нам дізнатися, коли це пророцтво сповнилося більшою мірою? б) Що сталося у 1919 році? (Дивіться також супровідну інформацію «“Кості сухі” і “двоє свідків”. Що між ними спільного?».)

¹⁴ Як ця частина Єзекіїлевого пророцтва сповнилася більшою мірою? Єгова виявив Єзекіїлю в іншому пророцтві про відновлення, що це станеться через якийсь час після того, як зацарює Більший Давид, Ісус Христосb (Єзек. 37:24). І справді, у 1919 році Єгова вдихнув дух у свій народ. Тож Божі служителі «ожили» і звільнилися з неволі Вавилона Великого (Ісаї 66:8). Після цього Єгова дозволив їм оселитися у своєму «краю», тобто духовному раю. Але як сучасний народ Єгови став «великим військом»?

15, 16. а) Як сучасний народ Єгови став «великим військом»? б) Як це пророцтво Єзекіїля допомагає нам давати собі раду з тяжкими ситуаціями в житті? (Дивіться супровідну інформацію «Єгова допоможе нам встати на ноги».)

¹⁵ Невдовзі після того, як у 1919 році Христос призначив вірного раба, Божі служителі побачили, як почали сповнюватися слова пророка Захарія. Цей пророк, який служив серед ізраїльтян, що повернулися з неволі, передрікав: «Багато племен і могутніх народів прийдуть... шукати Єгову». Він назвав тих, хто шукатиме Бога, «десятьма чоловіками з усіх мов і народів» і передрік, що вони «міцно вхопляться за поділ юдея [духовного Ізраїля] і скажуть: “Ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Бог”» (Зах. 8:20—23).

¹⁶ Сьогодні народ Єгови складається з духовного Ізраїля (помазаного останку), а в ширшому розумінні також з «десятьох чоловіків» (інших овець). Це справді «дуже-дуже велике військо», яке налічує мільйони (Єзек. 37:10). Ми, воїни цього дедалі численнішого Христового війська, в усьому наслідуємо нашого Царя, Ісуса, який веде нас до майбутніх благословень (Пс. 37:29; Єзек. 37:24; Філ. 2:25; 1 Фес. 4:16, 17).

17. Що ми розглянемо в наступному розділі?

¹⁷ Відновлення чистого поклоніння накладає на Божий народ важливий обов’язок. Який? Щоб дізнатись відповідь на це запитання, розгляньмо, яке завдання отримав Єзекіїль від Єгови перед знищенням Єрусалима. Про це піде мова в наступному розділі нашої книжки.