Врятовані від «лукавого покоління»

«О, роде [«покоління», НС] невірний й розбещений,— доки буду Я з вами, і терпітиму вас?» (ЛУКИ 9:41).

 1. а) Передвістям чого є наш скрутний час? б) Що Святе Письмо говорить про уцілілих?

МИ ЖИВЕМО в скрутний час. Землетруси, повені, голод, хвороби, беззаконня, інтенсивне бомбардування, жахливі війни — ці та інші лиха навалилися на людство цього XX сторіччя. А втім, найбільше з усіх лих станеться в недалекому майбутньому. Що це? Це «скорбота велика... «якої не було з первопочину світу аж досі» й не буде» (Матвія 24:21). Проте багато хто з нас може плекати надію на радісне майбутнє! Чому? Тому що Слово самого Бога говорить про «натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків... «Це ті, що прийшли від великого горя [«великої скорботи», Філарет]... Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже... І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре» (Об’явлення 7:1, 9, 14—17).

 2. Яке попереднє пророче сповнення мали початкові вірші 24-го розділу Матвія, 13-го Марка і 21-го Луки?

² Натхнений запис у Матвія 24:3—22, Марка 13:3—20 і Луки 21:7—24 ознайомлює нас з Ісусовим пророчим описом «закінчення системи речей» (НС)a. Це пророцтво мало попереднє сповнення на зіпсованій Юдейській системі речей першого сторіччя нашої ери, що вилилось для євреїв у безпрецедентну «скорботу велику». Ціла релігійна й політична структура Юдейської системи, зосереджена навколо єрусалимського храму, розвалилася, і її вже ніколи не буде відбудовано.

 3. Чому необхідно сьогодні прислухатись до Ісусового пророцтва?

³ Розгляньмо тепер обставини, за яких відбувалося перше сповнення Ісусового пророцтва. Це допоможе нам ліпше зрозуміти паралельне сповнення сьогодні. Воно покаже нам, наскільки необхідно правильно діяти вже тепер, якщо хочемо пережити найбільшу скорботу, котра нависла над усім людством (Римлян 10:9—13; 15:4; 1 Коринтян 10:11; 15:58).

Коли «кінець»?

 4, 5. а) Чому богобійні євреї першого сторіччя н. е. цікавилися пророцтвом Даниїла 9:24—27? б) Як сповнилося це пророцтво?

⁴ Коло 539 року до н. е. Божий пророк Даниїл у видінні побачив події, які мали відбуватися під час останнього «тижня» «семидесяти років-тижнів» (Даниїла 9:24—27). Ці «тижні» почалися 455 року до н. е., коли перський цар Артаксеркс наказав відбудувати місто Єрусалим. Останній «тиждень» почався з’явленням Месії, Ісуса Христа, коли він охрестився й був помазаний у 29 році н. е.b Богобійні євреї першого сторіччя н. е. добре знали, що Даниїлове пророцтво подає час його сповнення. Наприклад, в Луки 3:15 (Деркач) про натовпи, які сходилися 29 року н. е. послухати проповідування Івана Хрестителя, говориться: «Народ очікував Месію, вони міркували в серцях своїх про Іоанна, чи він не Христос».

⁵ Сімдесятий «тиждень» мав стати сімома роками особливої прихильності до євреїв. Почавшись 29 року н. е., він охопив собою час хрещення й період служіння Ісуса, його жертовну смерть «за півтижня» в 33 році н. е., а також інші «півтижня» до 36 року н. е. У цьому «тижні» можливість стати Ісусовими помазаними учнями мали виключно богобійні євреї та єврейські прозеліти. Відтак 70 року н. е., чого не було відомо наперед, римські легіони під командуванням Тита викоренили відступницьку Юдейську систему (Даниїла 9:26, 27).

 6. Як «гидота спустошення» розпочала діяти у 66 році н. е. і як відреагували християни?

⁶ Таким чином було знищено єврейське священство, яке опоганило єрусалимський храм і навіть за змовою вбило Божого Сина. Також були втрачені національні й племінні архіви. Відтоді жоден єврей не міг документально підтвердити свою належність до священицького або царського роду. Але, на щастя, помазаних духом євреїв було відокремлено як царське священство, щоб ‘звіщати чесноти’ Бога Єгови (1 Петра 2:9). Коли 66 року н. е. римська армія вперше оточила Єрусалим і навіть підкопала мур у районі храму, християни розпізнали в цій військовій силі «гидоту спустошення», що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому». Слухаючись Ісусового пророчого наказу, християни з Єрусалима та Юдеї втекли, щоб врятуватися в гірському районі (Матвія 24:15, 16; Луки 21:20, 21).

7, 8. За яким «знаком» спостерігали християни, але чого вони не знали?

⁷ Вірні єврейські християни стежили за сповненням Даниїлового пророцтва й були очевидцями жахливих війн, голоду, пошестей, землетрусів і беззаконня, котрі Ісус передрік як частину «знака... закінчення системи речей» (Матвія 24:3, НС). Але чи Ісус сказав їм, коли саме Єгова мав виконати вирок над тією зіпсованою системою? Ні. Те, що Ісус пророкував про апогей своєї царської присутності в майбутньому, беззаперечно, стосувалося й «великої скорботи» першого сторіччя: «Про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син,— лише Сам Отець» (Матвія 24:36).

⁸ За Даниїловим пророцтвом євреї могли вирахувати час, коли мав Ісус з’явитися як Месія (Даниїла 9:25). Але їм не було вказано конкретної дати «великої скорботи», яка зрештою спустошила відступницьку Юдейську систему речей. Лише після знищення Єрусалима й храму вони чітко зрозуміли, що це був 70 рік н. е. А втім, вони були обізнані з Ісусовими пророчими словами: «Не перейде цей рід [«це покоління», НС], аж усе оце станеться» (Матвія 24:34). Безсумнівно, значення слова «покоління» в цьому місці відрізняється від його значення в Екклезіяста 1:4, де говориться про послідовний прихід і відхід поколінь.

Що таке «це покоління»?

 9. Як словники визначають грецьке слово ґе·не·а́?

⁹ Коли чотири апостоли, що сиділи з Ісусом на Оливній горі, почули його пророцтво про «закінчення системи речей», як вони зрозуміли вислів «це покоління»? В Євангеліях слово «покоління» перекладається з грецького слова ґе·не·а́, якому сучасні словники дають таке визначення: «Буквально ті, хто походить від спільного предка» (Вальтер Бауер, «Греко-англійський лексикон Нового Завіту»). «Той, хто народився, сім’я... наступні члени роду... нації... або вся кількість людей, які живуть в один і той же час, Матв. 24:34; Марка 13:30; Луки 1:48; 21:32; Флп. 2:15, а особливо ті особи єврейського роду, котрі жили в один період» (В. Е. Вайн, «Тлумачний словник слів Нового Завіту», англ.). «Той, хто народився, люди того самого походження, роду... уся кількість людей, які живуть в один і той же час: Мт. XXIV. 34; Мк. XIII. 30; Лк I. 48... стосується зокрема єврейського роду, представники якого жили в один і той же період» (Дж. Г. Теєр, «Греко-англійський словник Нового Завіту»).

10. а) Яке тотожне визначення дають два автори, цитуючи Матвія 24:34? б) Як один теологічний словник і декотрі переклади Біблії підтверджують таке визначення?

¹⁰ Таким чином Вайн і Теєр, посилається на Матвія 24:34, визначаючи «це покоління» (ге ґе·не·а́ гау́·те) як «усю кількість людей, що живуть в один і той же час». У «Теологічному словнику Нового Завіту» (нім.) підтверджується це визначення такими словами: «Використання Ісусом слова «покоління» виражає його всеосяжний намір — він має на увазі весь народ та усвідомлює його спільність у гріху». Справді, коли Ісус був на землі, «спільність у гріху» серед єврейського народу була очевидною, так само вона є очевидною в сьогоднішній світовій системіc.

11. а) На яке авторитетне джерело ми головним чином повинні спиратися, коли визначаємо вживання ге ґе·не·а́ гау́·те? б) Як це джерело вживає цей термін?

¹¹ Звичайно, християни, котрі досліджують це питання, скеровують здебільшого свою увагу на те, як натхнені письменники Євангелія вживали грецький вислів ге ґе·не·а́ гау́·те, або «це покоління», переповідаючи Ісусові слова. Цей вислів постійно вживався в негативному значенні. Так Ісус називав єврейських релігійних провідників ‘зміями, родом гадючим’, а потім сказав, що «цьому поколінню» буде винесено вирок Геєнни (Матвія 23:33, 36, НС). А втім, чи цей вирок стосувався лише лицемірного духівництва? Зовсім ні. Декілька разів учні Ісуса чули, як він вживав термін «це покоління», незмінно застосовуючи його у значно ширшому розумінні. В якому?

‘Це лукаве покоління’

12. Як Ісус пов’язав у присутності своїх учнів «народ» із «цим поколінням»?

¹² У 31 році н. е., під час славетного служіння Ісуса в Галілеї, невдовзі після Пасхи його учні почули, як він говорив «народові»: «До кого ж цей рід [«це покоління», НС] прирівняю? — До хлоп’ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим, і кажуть: «Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви»... Бо прийшов був Іван [Хреститель], що не їв і не пив, вони ж кажуть: «Він демона має». Прийшов ж Син Людський [Ісус], що їсть і п’є, вони ж кажуть: «Чоловік ось, ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників» Цей безпринципний «народ» було неможливо задовольнити! (Матвія 11:7, 16—19).

13. Кого Ісус визначив і засудив перед своїми учнями як «це лукаве покоління»?

¹³ Ще пізніше 31 року н. е., коли Ісус зі своїми учнями вирушили в другу проповідницьку подорож по Галілеї, «декотрі з книжників і фарисеїв» попросили Ісуса дати знамення. Він сказав їм і присутньому «народові»: «Рід [«покоління», НС] лукавий і перелюбний шукає знамення, та знамення не дасться йому, крім знамення пророка Йони. Бо як Йона був у череві кита три дні і три ночі, так і Син Людський буде три дні і три ночі в серці землі... Так буде з цим родом [«поколінням», НС] лукавим» (Матвія 12:38—46, Дерк.). Очевидно, до «цього лукавого покоління» входили як релігійні провідники, так і «народ», тобто ті, котрим ніколи не вдалося зрозуміти знака — смерті й воскресіння Ісусаd.

14. Яке обвинувачення, скероване до саддукеїв і фарисеїв, учні почули від Ісуса?

¹⁴ Після Пасхи 32 року н. е., коли Ісус зі своїми учнями входили в галілейський район Магдала, саддукеї та фарисеї знову попросили Ісуса показати знак. Він повторив їм: «Рід [«покоління», НС] лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення пророка Йони!» (Матвія 16:1—4, Дерк.). Як провідники, ті релігійні лицеміри були справді варті найсуворішого осуду серед невірного «народу», котрий Ісус звинуватив як «це лукаве покоління».

15. Якими були зустрічі Ісуса і його учнів із «цим поколінням» перед Ісусовим преображенням і після нього?

¹⁵ Під кінець свого служіння в Галілеї Ісус покликав народ та своїх учнів і сказав: «Хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді [«поколінні», НС] цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський» (Марка 8:34, 38). Отже маси тогочасних непокаянних євреїв, очевидно, складали ‘це перелюбне та грішне покоління’. Через декілька днів після преображення Ісуса він та його учні «до народу прийшли» й там один чоловік став благати Ісуса зцілити його сина. Ісус промовив: «О роде [«покоління», НС] невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму?» (Матвія 17:14—17; Луки 9:37—41).

16. а) Який засуд Ісус знову проголосив на «народ» в Юдеї? б) Яким чином «це покоління» дійшло до того, що вчинило найтяжчий злочин?

¹⁶ Швидше всього саме в Юдеї після свята Кучок 32 року н. е., «коли народ став збиратися» довкола Ісуса, він повторив своє засудження, кажучи: «Рід [«покоління», НС] цей лукавий; він шукає знамення, але знамення не дасться йому, крім знамення пророка Йони» (Луки 11:29, Дерк.). Зрештою, коли релігійні провідники привели Ісуса на суд, Пилат запропонував визволити його. У біблійному записі говориться: «Первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти... Пилат каже до них: «А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?» Усі закричали: «Нехай розп’ятий буде!»... А намісник спитав: «Яке ж зло Він зробив?» Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: «Нехай розп’ятий буде!» Це «лукаве покоління» вимагало Ісусової крові! (Матвія 27:20—25).

17. Як дехто з ‘лукавого покоління’ відреагував на проповідування Петра в день П’ятидесятниці?

¹⁷ Під’юджуване релігійними провідниками, ‘невірне й розбещене покоління’ відіграло вирішальну роль у заподіянні смерті Господу Ісусу Христу. Через п’ятдесят днів, у П’ятидесятницю 33 року н. е., учні отримали святий дух і заговорили різними мовами. Почувши цей шум, «зібралася безліч народу» й апостол Петро, звертаючись до них як до ‘мужів юдейських та мешканців Єрусалиму’, сказав: «Того [Ісуса]... ви руками беззаконників розп’яли та забили». Як відреагували декотрі із тих слухачів? «Вони серцем розжалобились». Відтак Петро заклика́в їх покаятись. Він «засвідчував та вмовляв їх, говорячи: «Рятуйтесь від цього лукавого роду [«покоління», НС]». У відповідь коло трьох тисяч ‘прийняли його слово й охристилися’ (Дії 2:6, 14, 23, 37, 40, 41).

«Це покоління» визначено

18. Чого постійно стосується термін «це покоління», який вживав Ісус?

¹⁸ Про яке ж «покоління» Ісус так часто згадував у присутності своїх учнів? Як вони розуміли його слова: «Не перейде цей рід [«це покоління», НС], аж усе оце станеться»? Безсумнівно, Ісус не суперечив самому собі, вживаючи термін «це покоління», який постійно застосовував до тогочасних людських мас та їхніх ‘сліпих поводатарів’, котрі разом складали єврейський народ (Матвія 15:14). «Це покоління» зазнало всього горя, передреченого Ісусом, і відтак перейшло в небувалій «скорботі великій», що прийшла на Єрусалим (Матвія 24:21, 34).

19. Коли і як перейшли «небо й земля» Юдейської системи?

¹⁹ У першому сторіччі відбувся суд Єгови над єврейським народом. Покаянних осіб, які повірили в те, що Єгова милосердно зробив через Христа, було збережено в цій «скорботі великій». Як Ісус і сказав, усе пророковане сповнилось, і тоді «небо й земля» Юдейської системи речей — цілий народ з його релігійними провідниками й лукавим людським суспільством — перейшли. Єгова виконав вирок! (Матвія 24:35; порівняйте 2 Петра 3:7).

20. На яке своєчасне застереження повинні серйозно зважати всі християни?

²⁰ Ті євреї, котрі звертали увагу на Ісусові пророчі слова, чітко розуміли, що їхнє спасіння залежить не від намагань підрахувати тривалість життя одного «покоління» або встановити «час та добу», але від того, що вони залишаються відокремленими од тогочасного лукавого покоління й ревно виконують Божу волю. Хоча заключні слова Ісусового пророцтва стосуються головного сповнення в наш час, єврейським християнам першого сторіччя теж потрібно було зважати на таке застереження: «Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським» (Луки 21:32—36; Дії 1:6—8).

21. Яких раптових подій ми можемо сподіватися в недалекому майбутньому?

²¹ Сьогодні «день Господній великий... близький й дуже швидко настане» (Софонії 1:14—18; Ісаї 13:9, 13). Раптово, у визначений самим Єговою «час та добу», зіллється його лють на релігійні, політичні й комерційні елементи цього світу, а також на свавільних людей, які становлять сучасний «рід [«покоління», НС] лукавий і перелюбний» (Матвія 12:39; 24:36; Об’явлення 7:1—3, 9, 14). Як ви можете врятуватися в цій «скорботі великій»? Наступна стаття відповість на це запитання і розповість про чудову надію на майбутнє.

[Примітки]

Як би ви відповіли?

◻ Який урок ми можемо взяти зі сповнення Даниїла 9:24—27?

◻ Як сучасні словники визначають біблійний термін «це покоління»?

◻ В якому розумінні Ісус постійно вживав слово «покоління»?

◻ Як слова в Матвія 24:34, 35 сповнилися в першому сторіччі?

[Ілюстрація на сторінці 12]

Ісус прирівняв «це покоління» до юрби непокірних дітей.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Тільки Єгова знав заздалегідь годину виконання вироку на лукавій Юдейській системі.