«Ніколи ще не говорила людина так, як Цей Чоловік!»
«Всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його» (ЛУКИ 4:22).
1, 2. а) Чому слуги, котрим доручили схопити Ісуса, повернулися ні з чим? б) З чого видно, що Ісусовим навчанням захоплювалися не лише ті слуги?
СЛУГИ не виконали свого завдання. Їм доручили схопити Ісуса Христа, а вони повернулися ні з чим. Первосвященики та фарисеї зажадали пояснення: «Чому ви не привели Його?» І справді, чому слуги не заарештували чоловіка, котрий навіть не збирався вчиняти опору? «Ніколи ще не говорила людина так, як Цей Чоловік!» — відказали слуги. Їх настільки вразило те, як Ісус навчав, що вони просто не наважились узяти цього мирного чоловіка під вартуa (Івана 7:32, 45, 46, Дерк.).
2 Ісусова наука вражала не лише тих слуг. Біблія каже, що Ісуса приходили послухати цілі юрби людей. «Словам благодаті, що линули з уст Його» дивувалися і мешканці його рідного містечка (Луки 4:22). Ісус неодноразово промовляв з човна до великого натовпу людей на березі Галілейського моря (Марка 3:9; 4:1; Луки 5:1—3). Якось Ісуса прийшло послухати «багато народу», і заради цього ті люди кілька днів перебували з ним, нічого не ївши (Марка 8:1, 2).
3. З якої головної причини Ісус був видатним учителем?
3 Але завдяки чому Ісус був видатним учителем? Головною причиною цього була його любовb. Ісус любив істини, котрі викладав, і людей, котрих навчав. Крім того, він надзвичайно вправно послуговувався різними методами навчання. У цій серії статей ми розглянемо кілька ефективних навчальних методів Ісуса, а також обговоримо те, як їх застосовувати.
Простота і ясність
4, 5. а) Чому Ісус навчав простою мовою і чим знаменний цей факт? б) Чому Нагірна проповідь — це приклад простоти Ісусового навчання?
4 Високоосвічені люди часто говорять мовою, котра набагато складніша за мову їхніх слухачів. Проте яку користь інші почерпнуть з нашого знання, якщо говорити важкозрозумілою мовою? Будучи вчителем, Ісус ніколи не говорив витіюватими фразами. Лише уявіть собі, яким великим розмаїттям слів він міг скористатися. Але попри величезний обсяг знань Ісус зосереджувався не на собі, а на слухачах. Він знав, що більшість з них — це люди «невчені та прості» (Дії 4:13). Тому, щоб донести до таких людей суть сказаного, Ісус уживав мову, яку вони розуміли. Слова його були прості, але ними передавалися глибокі істини.
5 Розгляньмо, для прикладу, Нагірну проповідь, яку записано в Матвія 5:3—7:27. Ісус виголосив цю промову, мабуть, усього за 20 хвилин. Проте вчення, викладені в ній, торкаються самої суті таких справ, як перелюб, розлучення, матеріалізм та інше (Матвія 5:27—32; 6:19—34). Разом з тим ця проповідь цілком позбавлена пишномовності та мудруватих фраз. Більш того, майже усі її слова спроможна зрозуміти навіть мала дитина! Тож не дивно, що, коли Ісус закінчив промовляти, великий натовп слухачів, серед яких, напевне, було багато рільників, пастухів та рибалок, «дивувався з науки Його»! (Матвія 7:28).
6. Наведіть приклад Ісусових слів, котрі були простими, але змістовними.
6 Завдяки тому, що Ісус вживав ясні та короткі фрази, сказане ним звучало просто, але змістовно. Таким чином ще до часу появи книгодрукування Ісусові слова міцно закарбовувались у розумах та серцях його слухачів. Ось кілька прикладів: «Ніхто двом панам служити не може... Не можете Богові служити й мамоні». «Не судіть, щоб і вас не судили». «По їхніх плодах ви пізнаєте їх!» «Лікаря не потребують здорові, а слабі!» «Всі, хто візьме меча,— від меча і загинуть». «Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!» «Блаженніше давати, ніж брати!»c (Матвія 6:24; 7:1, 20; 9:12; 26:52; Марка 12:17; Дії 20:35). Хоча від часу, коли Ісус промовляв ті яскраві слова, минуло вже майже 2000 років, сказане ним легко згадати і тепер.
Використання запитань
7. Чому Ісус ставив запитання?
7 Ісус надзвичайно вміло послуговувався запитаннями. Часто він робив це навіть тоді, коли міг би зекономити час і висловити свою думку прямо. Чому ж Ісус вдавався до запитань? Іноді він ставив проникливі запитання, щоб викрити справжні спонуки своїх опонентів, і ті зрештою мусили замовкати, не маючи що сказати у відповідь (Матвія 12:24—30; 21:23—27; 22:41—46). Але в багатьох випадках Ісус витрачав час на запитання, щоб передати слухачам суть Божих істин, щоб спонукати їх виявляти думки свого серця, а також щоб стимулювати та тренувати мислення своїх учнів. Розгляньмо для прикладу дві ситуації, учасником котрих був апостол Петро.
8, 9. Як за допомогою запитань Ісус поміг Петрові дійти правильного висновку про сплату храмового податку?
8 Пригадайте спершу ситуацію, в якій збирачі податків запитали Петра, чи Ісус сплатить храмовий податокd. «Так»,— відказав їм Петро, котрий часами був імпульсивним. Однак незабаром після цього Ісус запитав його: «Як тобі, Симоне, здається? Земні царі з кого беруть данину чи податок? Із своїх синів чи з чужих?» А коли [Петро] відповів: «З чужих»,— Ісус сказав до нього: «Отож, сини вільні [від податків]» (Матвія 17:24—27, Хом.). Петро, без сумніву, добре збагнув суть Ісусових запитань. Чому?
9 У дні Ісуса всі знали, що родичі царя вільні від сплати податків. Ісус же був єдинородним Сином небесного Царя, котрому поклонялися в храмі, і тому не мусив сплачувати храмового податку. Але зауважте: Ісус не пояснював Петрові, як належало відповісти, а поставив йому кілька влучних, однак делікатних запитань. Завдяки цьому апостол дійшов правильного висновку і, напевне, усвідомив потребу ретельніше обдумувати власні слова.
10, 11. Як зреагував Ісус, коли в ніч на Пасху 33 року Петро відрубав одному чоловікові вухо, і як цей випадок засвідчує, що Ісус добре усвідомлював цінність запитань?
10 Другий приклад — це випадок, що трапився уночі на свято Пасхи в 33 році н. е. До Ісуса наблизилась войовнича юрба, яка мала намір заарештувати його. Учні запитали свого вчителя, чи не захистити його зброєю (Луки 22:49). Не чекаючи відповіді, Петро ударив одного чоловіка мечем і відсік йому вухо (можливо, апостол хотів завдати йому серйознішої шкоди). Петро вчинив те, що суперечило волі його пана, адже Ісус уже приготувався здатись. Як Ісус зреагував на цей учинок? Не втрачаючи терпіння, він поставив Петрові три запитання: «Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?» «Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця,— і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів? Але як має збутись Писання, що так статися мусить?» (Івана 18:11; Матвія 26:52—54).
11 Зупиніться на хвилю і поміркуйте над цією історією. Коли Ісуса оточила розгнівана юрба, він знав, що його чекала близька смерть і що очищення імені Отця та спасіння цілого людства лежало на його плечах. Попри це він у той же момент виділив час і поставив Петру запитання, аби допомогти йому засвоїти важливі істини. Хіба ж з цього не видно, що Ісус добре усвідомлював цінність запитань?
Яскраві гіперболи
12, 13. а) Що таке гіпербола? б) Як Ісус за допомогою гіперболи підкреслив, наскільки нерозумно осуджувати братів за незначні огріхи?
12 Ісус застосовував у служінні також інший ефективний навчальний метод — гіперболу. Гіпербола — це навмисне перебільшення, мета якого — наголосити на певній думці. За допомогою цього прийому Ісус створював у розумах слухачів незабутні о́брази. Розгляньмо кілька прикладів.
13 Аби підкреслити, що не слід судити інших, Ісус сказав у Нагірній проповіді: «І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?» (Матвія 7:1—3). Уявіть собі цю картину: прискіплива людина пропонує братові витягти з його «ока» невеличку заскалку. Ця особа твердить, що її брат, мовляв, погано бачить суть різних справ і тому не здатен їх правильно оцінити. Проте тверезому міркуванню самого критикана заважає «колода» — брус або балка, котру використовують для підтримки даху. Цей приклад чудово запам’ятовується і добре підкреслює, наскільки нерозумно осуджувати братів за незначні огріхи, коли сам допускаєшся набагато серйозніших помилок.
14. Чому Ісусова гіпербола про комара та верблюда була особливо яскравою?
14 В іншій ситуації Ісус засудив фарисеїв, назвавши їх ‘проводирями сліпими, що відціджують комара, а верблюда ковтають’ (Матвія 23:24). Ця гіпербола особливо яскрава. Чому? Верблюд був однією з найбільших тварин, знаних Ісусовим слухачам, тому контраст між ним і крихітним комаром просто вражав уяву. За деякими підрахунками, вага верблюда середніх розмірів рівна сукупній вазі 70 мільйонів комарів! Крім того, Ісус знав, що фарисеї проціджували вино крізь полотняне сито. Ті завзяті прибічники твердого дотримування правил робили це для того, щоб, бува, не проковтнути комара і не стати церемоніально нечистими. Але водночас вони, образно кажучи, ковтали верблюда, котрий теж належав до нечистих тварин (Левит 11:4, 21—24). Отже, суть Ісусових слів була очевидною. Фарисеї педантично додержувалися найдрібніших вимог Закону, але разом з тим нехтували важливішим — «справедливістю, милосердям і вірою» (Матвія 23:23, Хом.). Як же виразно Ісус викрив їхню справжню сутність!
15. Яких уроків Ісус навчав, уживаючи гіперболу?
15 Протягом свого служіння Ісус часто вживав гіперболи. Ось кілька прикладів. «Віра... як [крихітне] зерно гірчичне», котра могла зрушити гору,— либонь, важко було б підшукати вдаліший образ, що так влучно підкреслював би, яку велику силу має навіть мала віра (Матвія 17:20). Величезний верблюд, котрий намагається протиснутись крізь голчине вушко,— наскільки вдало цей образ ілюструє проблему багатія, який старається служити Богові, а водночас провадить матеріалістичне життя! (Матвія 19:24). Чи ж не захоплює вас барвисте о́бразне мовлення Ісуса та його хист досягти максимального ефекту мінімальною кількістю слів?
Незаперечна логіка
16. З якою метою Ісус завжди застосовував свої гострі розумові здібності?
16 Ісус мав досконалий розум і тому міг надзвичайно майстерно наводити логічні аргументи. Однак він ніколи не зловживав цим умінням. Коли Ісус навчав, то завжди застосовував свої гострі розумові здібності, аби сприяти поширенню правди. Іноді він вдавався до сильної логіки, щоб спростовувати фальшиві закиди своїх релігійних опонентів. У багатьох випадках Ісус наводив логічну аргументацію, коли хотів дати важливий урок своїм учням. Подивімось, як він це робив.
17, 18. Як за допомогою сильних логічних аргументів Ісус спростував фальшивий закид фарисеїв?
17 Якось Ісус зцілив одержимого демонами чоловіка, котрий був німим та сліпим. Фарисеї ж, почувши про це, сказали: «Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом [Сатаною], князем демонів». Зауважте: фарисеї визнавали, що для вигнання демонів Сатани потрібно надлюдської сили. Але щоб відвернути людей від віри в Ісуса, вони приписали його силу Сатані. Тоді Ісус, показуючи, що їхні доводи продумані не до кінця, відказав: «Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються. І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же [тоді] втримається царство його?» (Матвія 12:22—26). Ісус, по суті, говорив: «Ви кажете, що я служу Сатані. Що ж, якби я був його слугою і руйнував його діла, тоді Сатана діяв би супроти власних же інтересів і незабаром втратив свою владу». Залізна логіка, хіба ж ні?
18 Відтак Ісус навів подальші аргументи. Він знав, що декотрі фарисеї та їхні учні самі виганяли демонів. Отож він поставив їм просте, однак нищівне запитання: «Коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини [тобто учні] ваші?» (Матвія 12:27). Фактично Ісусова аргументація була такою: «Якщо я і справді виганяю демонів силою Сатани, то виходить, що ваші власні учні роблять це під впливом тієї самої сили». Що фарисеї могли відповісти на це? Адже вони нізащо не визнали б, що їхні учні отримують силу від Сатани. Так за допомогою незаперечної логіки Ісус показав, що закид фарисеїв — абсурдний.
19, 20. а) Для яких позитивних цілей Ісус наводив логічні доводи? б) Як Ісус скористався аргументацією типу «наскільки ж більше...», коли на прохання учнів навчав їх молитися?
19 А втім, Ісус вдавався до логіки не тільки, щоб затуляти вуста своїм противникам. Він уживав логічні та переконливі доводи і для того, щоб навчати підбадьорливих та зворушливих істин про Єгову. Багато разів Ісус наводив аргументацію, тип якої можна охарактеризувати фразою «наскільки ж більше...». Цим він допомагав слухачам перейти від уже знаної їм істини до глибших переконань. Розгляньмо лише два приклади цього.
20 Якось Ісусові учні попросили, щоб він навчив їх молитися. У відповідь він навів їм приклад про чоловіка, котрому завдяки своїй наполегливості таки вдалось вмовити свого приятеля, аби той задовольнив його прохання. Ісус також сказав, що батьки готові ‘давати добрі дари своїм дітям’, а тоді закінчив такою фразою: «Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати,— скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?» (Луки 11:1—13). Ісус доніс суть своїх слів, опираючись не на схожість, а на контраст. Якщо неохоче налаштований друг зрештою погодився задовольнити потребу свого ближнього і якщо недосконалі людські батьки дбають про потреби своїх дітей, то наскільки ж більше наш велелюбний небесний Отець даватиме святий дух своїм відданим слугам, котрі смиренно моляться до нього!
21, 22. а) Яку аргументацію навів Ісус, коли радив, як перестати тривожитись про матеріальні речі? б) Якого висновку ми доходимо після розгляду кількох навчальних методів Ісуса?
21 Таким самим типом аргументації Ісус скористався і тоді, коли радив, як перестати тривожитись про матеріальні речі. Він сказав: «Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні,— проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть... І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!» (Луки 12:24, 27, 28). Справді, якщо Єгова дбає про птахів та квіти, наскільки ж більше він дбатиме про своїх слуг! Без сумніву, такий сердечний, однак потужний метод аргументування глибоко зворушував серця Ісусових слухачів.
22 Після розгляду кількох навчальних методів Ісуса одразу видно, що слуги, котрі не змогли його заарештувати, зовсім не перебільшували, коли сказали: «Ніколи ще не говорила людина так, як Цей Чоловік!». Але, мабуть, найбільшу славу учителя Ісусові приніс інший навчальний метод — використання прикладів і притч. З якою метою він застосовував його? Завдяки чому Ісусові приклади були такими дієвими? Ці запитання ми розглянемо в наступній статті.
[Примітки]
a Мабуть, ці люди служили при Синедріоні й були підвладні первосвященикам.
b Дивіться статті «Я вам приклада дав» та ‘За Мною йдіть’ з «Вартової башти» за 15 серпня 2002 року.
c Хоча цей останній уривок, узятий з Дії 20:35, наводить лише апостол Павло, його суть чітко проступає в Євангеліях. Можливо, цю думку Павло отримав у Божому об’явленні або ж її переказав апостолу сам воскреслий Ісус чи один з учнів, котрий почув її особисто (Дії 22:6—15; 1 Коринтян 15:6, 8).
d Євреї мусили сплачувати щорічний храмовий податок, котрий становив дві драхми (приблизна плата за два робочих дні). Ці гроші йшли на утримання храму, на оплату храмового служіння, а також на щоденні жертви за народ.
Чи ви пригадуєте?
• На яких прикладах видно, що Ісус навчав з ясністю і простотою?
• Чому Ісус навчав за допомогою запитань?
• Що таке гіпербола і як Ісус уживав цей навчальний метод?
• Як Ісус навчав своїх учнів приємних істин про Єгову за допомогою логічної аргументації?
[Ілюстрація на сторінці 9]
Ісус говорив простою мовою, яку розуміли звичайні люди.
[Ілюстрація на сторінці 10]
Фарисеї ‘відціджували комара, але ковтали верблюда’.