Шануймо те, «що Бог з’єднав одним ярмом»

1, 2. До чого мають спонукувати нас слова з Євреїв 13:4?

УСІ ми прагнемо нести честь Єгові. Він заслуговує нашої пошани та обіцяє, що шануватиме й нас (1 Сам. 2:30; Присл. 3:9; Об’яв. 4:11). Також Бог хоче, щоб ми виявляли пошану людям, наприклад державним урядовцям (Рим. 12:10; 13:7). Однак існує сфера, в якій нам особливо важливо виявляти пошану. Мова йде про шлюб.

² Апостол Павло написав: «Нехай кожен з пошаною ставиться до шлюбу, а подружнє ложе хай не буде опоганене» (Євр. 13:4). Павло не просто між іншим згадав про це. Він заклика́в кожного християнина шанувати, тобто цінувати, шлюб. Чи ви поділяєте такий погляд на шлюб, особливо на свій шлюб, якщо ви одружені?

 3. Яку важливу пораду стосовно шлюбу дав Ісус? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

³ Якщо ви шануєте шлюб, то наслідуєте дуже хороший приклад. Сам Ісус ставився з пошаною до шлюбу. Коли фарисеї поставили Ісусу запитання про розлучення, він звернув їхню увагу на те, що Бог сказав про перший шлюб: «Тому покине чоловік батька і матір, і вони обоє стануть одним тілом». Ісус додав: «Що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє». (Прочитайте Марка 10:2—12; Бут. 2:24.)

 4. Яку норму Єгова встановив для тих, хто вступає в шлюб?

⁴ Отже, Ісус підтвердив, що шлюб створений Богом. Він наголосив на постійності цього союзу. Бог не казав Адаму та Єві, що вони можуть розлучитися. В Едемському саду Єгова встановив норму для шлюбу: «обоє» — один чоловік і одна жінка — мають бути поєднані шлюбом назавжди.

 5. Як смерть впливає на шлюбний союз?

⁵ Проте, як ви знаєте, гріх Адама призвів до багатьох змін. Однією з них було те, що люди почали помирати. Смерть почала впливати на шлюбний устрій. На це вказують слова апостола Павла. Коли Павло пояснював, що християни не перебувають під Мойсеєвим законом, він сказав, що в разі смерті чоловіка або дружини шлюб перестає існувати і овдовіла людина може одружитися знову (Рим. 7:1—3).

 6. Як погляд Бога на шлюб відображався в Мойсеєвому законі?

⁶ Більше дізнатися про шлюб можна з Закону, який Бог дав ізраїльському народу. Закон не забороняв багатошлюбності, яка існувала ще до появи Мойсеєвого закону. Але стосовно багатошлюбності були встановлені певні норми, щоб запобігти зловживанням. Наприклад, якщо ізраїльтянин одружувався з рабинею, а пізніше брав собі ще одну дружину, він не повинен був обділяти першу їжею, одягом чи подружнім обов’язком. Бог вимагав, щоб чоловік захищав її та дбав про неї (Вих. 21:9, 10). Ми не перебуваємо під Мойсеєвим законом, але бачимо з нього, що Бог надає шлюбу важливого значення. Безперечно, це спонукує нас ще більше шанувати шлюбний устрій.

7, 8. а) Що говорилося про розлучення в Мойсеєвому законі, згідно з Повторення Закону 24:1? б) Який погляд на розлучення має Єгова?

⁷ А що в Мойсеєвому законі говорилося про розлучення? Хоча Бог і далі з великою пошаною ставився до шлюбу, він пішов на поступки і дозволив розлучення. (Прочитайте Повторення Закону 24:1.) Ізраїльтянин міг розлучитися з дружиною, якщо «побачить в її поведінці щось варте осуду». Закон не описував, що саме було «варте осуду». Це мало бути щось ганебне чи дуже серйозне, а не просто дрібна провина (Повт. 23:14). На жаль, за днів Ісуса чимало юдеїв розлучалися «з будь-якої причини» (Матв. 19:3). Звичайно, ми не хотіли б переймати їхнє ставлення до шлюбу.

⁸ Пророк Малахія показав, як Бог дивиться на розлучення. У той час не рідкістю були випадки, коли чоловік зраджував «дружину своєї молодості», розлучаючись з нею, щоб одружитися з іншою, можливо, з молодшою жінкою, яка не служила Єгові. Як до цього ставився Бог? Малахія записав його слова: «Я ненавиджу розлучення» (Мал. 2:14—16). Такий погляд відповідав тому, що Боже Слово говорить про перший шлюб: «Чоловік... приліпиться до своєї дружини, і вони стануть одним тілом» (Бут. 2:24). Ісус поділяв погляд свого Батька на шлюб. Він сказав: «Що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє» (Матв. 19:6).

 9. Як слід розуміти слова Ісуса, записані в Марка 10:11, 12?

⁹ Хтось міг би спитати: «Чи може християнин взагалі мати якусь підставу, щоб розлучитися і вступити в новий шлюб?» Ось що про розлучення сказав Ісус: «Хто розлучається зі своєю дружиною і одружується з іншою, той чинить перелюб, кривдячи першу дружину. І якщо жінка, розлучившись з чоловіком, одружується з іншим, то чинить перелюб» (Марка 10:11, 12; Луки 16:18). Очевидно, що Ісус шанував шлюбний устрій і хотів, щоб інші так само ставилися до шлюбу. Чоловік, котрий під якимось приводом розлучається з вірною дружиною (або жінка — з вірним чоловіком) і вступає в новий шлюб, чинить перелюб. Чому? Тому що розлучення само по собі не розриває шлюб. У Божих очах вони обоє залишаються «одним тілом». Більш того, Ісус сказав, що, розлучаючись із невинною дружиною, чоловік підштовхує її до перелюбу. Яким чином? Розлучення в ті часи могло змусити жінку знову вийти заміж, щоб не залишитися без матеріальних засобів. Новий шлюб був би рівнозначний перелюбу.

10. На якій підставі християнин або християнка може розлучитися і мати право вступити в новий шлюб?

¹⁰ Усе ж Ісус назвав одну підставу для розлучення: «Говорю вам: хто розлучається зі своєю дружиною не через статеву розпусту [грецькою порне́йа] і одружується з іншою, той чинить перелюб» (Матв. 19:9). Ту саму думку він висловив у Нагірній проповіді (Матв. 5:31, 32). В обох ситуаціях Ісус говорив про «статеву розпусту». Цей вислів включає в себе різні гріхи, пов’язані зі статевими стосунками поза шлюбом: перелюб, проституцію, секс між неодруженими, гомосексуалізм і скотолозтво. Приміром, якщо одружений чоловік вчиняє статеву розпусту, його дружина може вирішити, чи їй розлучатися, чи ні. Якщо вона розлучиться, їхній шлюб буде розірваний у Божих очах.

11. Чому дехто може вирішити не розлучатися, хоча має для цього біблійну підставу?

¹¹ Варто зазначити, що Ісус не говорив, ніби обов’язково розлучатися, якщо один з подружніх партнерів вчинив статеву розпусту (порне́йа). Наприклад, дружина може вирішити не розлучатися, хоча її чоловік винний у статевій розпусті. Можливо, вона й далі любить його, можливо, хоче простити його та разом з ним докладати зусиль, щоб зміцнити свій шлюб. Крім того, якщо вона розлучиться і не вийде заміж, на неї можуть чекати певні труднощі. А що сказати про її матеріальне забезпечення, про сексуальні потреби? Чи не буде її гнітити самотність? А як щодо дітей? Чи не буде їй важче виховувати їх у правді? (1 Кор. 7:14). Зрозуміло, що розлучившись, невинний подружній партнер зіткнеться з серйозними проблемами.

12, 13. а) Що відбувалося зі шлюбом Осії? б) Чому Осія прийняв Гомер назад і чого ми можемо навчитися з цього про шлюбний устрій?

¹² Ми можемо багато чого навчитися з прикладу пророка Осії. Бог сказав, що Осія має одружитися з жінкою (Гомер), «що займатиметься проституцією», і в нього будуть «діти, народжені від її проституції». Гомер «завагітніла та народила [Осії] сина» (Ос. 1:2, 3). Пізніше в неї народилися дочка і син, імовірно, в результаті перелюбу. Незважаючи на те, що Гомер неодноразово чинила перелюб, Осія не розлучався з нею. Зрештою вона пішла від Осії і стала рабинею. Але він викупив її (Ос. 3:1, 2). На прикладі Осії Єгова показав, як він неодноразово прощав ізраїльтянам їхню перелюбну поведінку. Чого ми можемо навчитися з цього?

¹³ Якщо чоловік християнки (або дружина християнина) вчинить статеву розпусту, невинному подружньому партнеру потрібно буде прийняти рішення. Ісус сказав, що невинний подружній партнер матиме підставу для розлучення і право вступити в новий шлюб. З іншого боку, невинний подружній партнер може вирішити простити свого чоловіка або дружину. У цьому не буде нічого неправильного. Осія прийняв Гомер назад. Коли Гомер повернулася до Осії, вона не повинна була мати зносин з іншим чоловіком. Протягом деякого часу Осія не мав зносин з Гомер (Ос. 3:3, прим.). Але з часом він, очевидно, відновив з нею подружні стосунки, так само як Бог був готовий прийняти назад свій народ і знову підтримувати з ним стосунки (Ос. 1:11; 3:3—5). Чого ми можемо навчитися з цього про шлюбний устрій? Якщо невинний подружній партнер вирішить зберегти шлюб, відновлення подружніх стосунків свідчитиме про прощення (1 Кор. 7:3, 5). У такому разі підстави для розлучення більше не буде. Після цього чоловік і дружина мають спільно працювати над тим, щоб ставитися до шлюбу так, як Бог.

14. Що може трапитися, згідно з 1 Коринфян 7:10, 11?

¹⁴ Усім християнам потрібно докладати зусиль, щоб ставитися до шлюбу з пошаною, так, як Ісус та Єгова. Проте дехто цього не робить, оскільки всі ми недосконалі (Рим. 7:18—23). Тому нас не дивує те, що декотрі християни в першому столітті мали серйозні труднощі в шлюбі. Павло написав: «Дружина хай не йде жити окремо від свого чоловіка». Усе ж у деяких випадках це траплялося. (Прочитайте 1 Коринфян 7:10, 11.)

15, 16. а) Яку потрібно ставити собі мету, якщо в шлюбі виникають проблеми, і чому? б) Як це стосується випадку, коли один з подружніх партнерів невіруючий?

¹⁵ Павло не пояснив, що призводило до окремого проживання. Проблема була не в тому, що, наприклад, чоловік вчинив статеву розпусту, інакше це давало б дружині підставу розлучитися і вступити в новий шлюб. Павло писав, що дружина, яка йшла жити окремо від свого чоловіка, мала залишатися неодруженою або помиритися з ним. Тож у Божих очах вони обоє й далі були з’єднані шлюбом. Павло показав, що, хоч би якими були проблеми, чоловік і дружина мають ставити собі за мету помиритися, якщо ніхто з них не вчинив статевої розпусти. Вони могли б попросити допомоги в старійшин збору. Не стаючи на чийсь бік, старійшини можуть дати поради на основі Біблії.

¹⁶ Якщо лише один подружній партнер є віруючим і намагається жити за біблійними нормами, це могло б ще більше ускладнювати ситуацію. Чи в такому випадку може бути виправданим окреме проживання, коли виникають проблеми? Як уже згадувалося, Біблія говорить, що підставою для розлучення є статева розпуста. Але в Божому Слові не наводяться підстави для окремого проживання. Павло написав: «Якщо жінка має невіруючого чоловіка і він згідний залишатися з нею, хай вона не покидає його» (1 Кор. 7:12, 13). Це стосується і наших днів.

17, 18. Чому деякі християни залишаються разом зі своїм подружнім партнером, навіть коли в шлюбі виникають серйозні труднощі?

¹⁷ Слід визнати, що в деяких випадках «невіруючий чоловік» показує своїми вчинками, що не «згідний залишатися» з дружиною. Він може вкрай жорстоко поводитися з нею — настільки жорстоко, що вона бачитиме загрозу своєму здоров’ю або життю. Або ж чоловік відмовляється забезпечувати дружину і сім’ю чи створює умови, які становлять серйозну загрозу для духовності дружини. У таких випадках деякі християнки приймають особисте рішення про те, що їм необхідне окреме проживання, оскільки, незважаючи на слова чоловіка, він насправді не «згідний залишатися» разом. Але інші християни, які мають подібні труднощі, вирішують не вдаватися до окремого проживання. Вони виявляють витривалість і намагаються поліпшити свою ситуацію. Чому?

¹⁸ Якщо чоловік і дружина живуть окремо, вони й далі залишаються одруженими і, як згадувалося раніше, кожен з них може зазнавати труднощів. Апостол Павло навів ще одну підставу для того, щоб подружня пара залишалася разом. Він написав: «Невіруючий чоловік освячується через дружину, а невіруюча дружина освячується через нашого брата; інакше ваші діти були б нечисті, а так вони святі» (1 Кор. 7:14). Багато відданих християн, які залишалися з невіруючим подружнім партнером навіть за дуже складних обставин, можуть засвідчити, що було варто докладати зусиль, адже їхній подружній партнер почав служити Єгові. (Прочитайте 1 Коринфян 7:16; 1 Пет. 3:1, 2.)

19. Чому серед християн по всьому світі безліч міцних шлюбів?

¹⁹ Ісус дав пораду стосовно розлучення, а апостол Павло під Божим натхненням записав поради щодо окремого проживання. Вони обидва хотіли, щоб Божі служителі з пошаною ставилися до шлюбу. Сьогодні серед християн по всьому світі безліч міцних шлюбів. Імовірно, у вашому зборі теж багато щасливих подружніх пар. Ці подружжя складаються з відданих братів, які люблять своїх дружин, і вірних сестер, які з любов’ю поважають своїх чоловіків. Усі вони показують, як можна ставитися до шлюбу з пошаною. Ми радіємо, що мільйони чоловіків і дружин своїм життям доводять правдивість Божих слів: «Тому покине чоловік батька і матір та приліпиться до своєї дружини, і вони обоє стануть одним тілом» (Еф. 5:31, 33).