Визнаваймо роль Христа в Божому устрої

«НА ПОЧАТКУ Бог створив небо і землю», і все зроблене ним було «дуже добре» (Бут. 1:1, 31). Єгова приготував для людей чудове майбутнє, проте бунт в Едемі на деякий час затьмарив цю радісну перспективу. І все ж намір Єгови щодо землі та людства не змінився. Для слухняних нащадків Адама Бог дав надію на визволення. Єгова відновить правдиве поклоніння і знищить Злого та всі його злі діла (Бут. 3:15). Тоді знову все стане «дуже добре». Єгова здійснить це через свого Сина Ісуса Христа (1 Ів. 3:8). Саме тому надзвичайно важливо розуміти і визнавати роль Христа у Божому устрої (Дії 4:12; Філ. 2:9, 11).

² Варто зазначити, що роль Христа у Божому устрої є багатогранною. Ісус є Викупником людства, Первосвящеником, Головою християнського збору і Царем Божого Царства. Роздуми про всі ці грані збільшують нашу вдячність Богові за те, що він зробив для нас, та поглиблюють любов до Христа Ісуса. Біблія розкриває деякі з цих граней.

³ Під час земного служіння Христа стало очевидним, що примирення слухняних людей з Богом відбудеться саме через Ісуса (Ів. 14:6). Давши себе як викуп за багатьох, Ісус став Викупником людства (Матв. 20:28). Отже, Ісус є не лише прикладом побожної поведінки, він відіграє ключову роль у сповненні наміру Єгови щодо людства. Тільки завдяки Ісусу ми можемо отримати Боже схвалення (Дії 5:31; 2 Кор. 5:18, 19). Жертовна смерть Христа та його воскресіння відкрили для слухняних людей дорогу до вічних благословень, якими вони втішатимуться під правлінням Божого небесного Царства.

⁴ Як Первосвященик, Ісус здатний «співчувати нашим слабкостям» і примирити з Богом своїх відданих послідовників на землі, уможлививши прощення їхніх гріхів. Апостол Павло сказав: «Ми маємо не такого первосвященика, який не міг би співчувати нашим слабкостям, а такого, який подібно до нас був випробуваний у всьому, проте залишився безгрішним». Після цих слів Павло заохотив усіх, хто виявляє віру в Ісуса Христа, повною мірою отримувати пожиток з цього устрою для примирення з Богом: «Наближаймося зі свободою мови до престолу незаслуженої доброти, щоб, коли нам потрібна буде допомога, Бог наділив нас милосердям і незаслуженою добротою» (Євр. 4:14—16; 1 Ів. 2:2).

⁵ Також Ісус є Головою християнського збору. Тому ми сьогодні, як і його послідовники в І столітті, не потребуємо провідника з-поміж людей. Ісус керує християнським збором через святий дух та навчених пастирів. Піклуючись про Божу отару, ці чоловіки несуть відповідальність перед Ісусом та його небесним Батьком (Євр. 13:17; 1 Пет. 5:2, 3). Ось які пророчі слова стосовно Ісуса промовив Єгова: «Я зробив його свідком для народів, провідником і правителем народів» (Ісаї 55:4). Ісус підтвердив сповнення цих пророчих слів, сказавши своїм учням: «Не називайтеся провідниками, бо одного маєте Провідника — Христа» (Матв. 23:10).

⁶ Склад розуму і готовність Ісуса допомагати нам можна побачити з його запрошення: «Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас. Візьміть на себе ярмо моє і навчіться від мене, тому що я лагідний та смиренний, і знайдете для себе відсвіження, бо ярмо моє зручне і ноша легка» (Матв. 11:28—30). Ісус з лагідністю керує справами християнського збору, а його керівництво приносить нам відсвіження. Цим він показує, що є «пастирем добрим», який наслідує приклад свого небесного Батька, Бога Єгови (Ів. 10:11; Ісаї 40:11).

⁷ У Першому листі до коринфян Павло згадав іншу грань Ісусової ролі, сказавши: «Він має царювати, поки Бог не покладе всіх ворогів йому під ноги. Коли ж усе буде підкорене Сину, тоді й сам Син підкориться тому, хто йому все підкорив, щоб Бог був усім для всіх» (1 Кор. 15:25, 28). Ісус був першим творінням Бога і ще до приходу на землю служив його «майстром» (Присл. 8:22—31). Бог послав Ісуса на землю, і впродовж усього земного служіння Ісус виконував його волю. Він вистояв у найважчому випробуванні і залишився вірний своєму Батькові аж до смерті (Ів. 4:34; 15:10). Бог воскресив Ісуса до життя в небі та призначив Царем небесного Царства (Дії 2:32—36). Як Цар, Ісус Христос отримав від Бога надзвичайне завдання — очолити міріади могутніх духовних створінь і разом з ними усунути людське правління та очистити землю від зла (Присл. 2:21, 22; 2 Фес. 1:6—9; Об’яв. 19:11—21; 20:1—3). Після цього усією землею керуватиме лише один уряд — Боже небесне Царство на чолі з Христом (Об’яв. 11:15).

⁸ Ісус Христос, наш Взірець, є досконалим. Він має доручення піклуватись про нас. Щоб відчувати ніжну турботу і захист Ісуса, ми мусимо зберігати відданість Єгові та йти в ногу з його прогресивною організацією.

⁹ Християни першого століття добре розуміли та визнавали роль Христа в Божому устрої. Це видно з того, що вони об’єднано співпрацювали під головуванням Христа, підкоряючись вказівкам, які він давав через святий дух (Дії 15:12—21). Апостол Павло, наголошуючи на єдності збору помазаних християн, написав: «Говорімо правду і виявляймо любов, тоді ми зможемо в усьому зростати до зрілості, підкоряючись Христу, який є головою. Від нього йдуть інші частини тіла; вони гармонійно поєднуються і взаємодіють за допомогою різних суглобів, які виконують необхідні функції. Якщо кожна окрема частина тіла діє належно, це сприяє росту цілого тіла, а зміцняється воно завдяки любові» (Еф. 4:15, 16).

¹⁰ Коли всі у зборі гармонійно співпрацюють під головуванням Христа, це сприяє росту та духу любові, яка є «досконалими узами єдності» (Ів. 10:16; Кол. 3:14; 1 Кор. 12:14—26).

¹¹ Події у світі, які є сповненням біблійних пророцтв, чітко показують, що з 1914 року Ісус посів царську владу. Сьогодні він править серед своїх ворогів (Пс. 2:1—12; 110:1, 2). Що це означає для жителів землі? Ісус, виконавши Божий вирок над ворогами, невдовзі виявить себе як Цар над царями і Пан над панами (Об’яв. 11:15; 12:10; 19:16). Тоді на тих, хто є праворуч Христа і хто має його схвалення, сповниться пророцтво про визволення, яке Бог проголосив відразу після бунту перших людей (Матв. 25:34). Як же чудово, що ми розуміємо роль Христа у Божому устрої! Тож і далі в ці останні дні об’єднано виконуймо своє служіння під головуванням Христа.