«Час мовчати»

«СЛОВО — срібло, а мовчання — золото». Так звучить стародавнє східне прислів’я. Згідно зі «Словником фраз і байок» за редакцією Брюера (англ.), єврейський відповідник цього прислів’я такий: «Якщо слово варте одного шекеля, то мовчання — двох». Мудрий цар стародавнього Ізраїлю Соломон написав: «Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом... Час мовчати і час говорити» (Еккл. 3:1, 7).

Коли доречніше мовчати? Слова, перекладені як «мовчання», «мовчазний», «мовчати» тощо, з’являються в Біблії понад сто разів. Контексти, в яких вживаються ці слова, торкаються принаймні трьох сфер життя і показують, чому доречно мовчати. Розгляньмо, як, зберігаючи мовчання, можна виявляти повагу, бути проникливим і розсудливим, а також створювати сприятливу атмосферу для роздумів.

Вияв поваги

Мовчання є знаком поваги й пошани. Пророк Авакум сказав: «Господь у Своїм храмі святім,— мовчи перед обличчям Його, уся земле!» (Ав. 2:20). Правдиві поклонники Бога мають «в мовчанні надію класти на спасіння Господнє» (Плач 3:26). Псалмоспівець написав: «Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою» (Пс. 37:7).

Чи можемо ми безмовно славити Єгову? Хіба іноді, коли ми бачимо красу творива, нас не проймає таке благоговіння, що ми не в змозі промовити й слова? Роздумами про таку велич ми, безперечно, несемо у своєму серці хвалу Творцю. Псалмописьменник Давид почав одну пісню словами: «Мовчки дожидає тебе, Боже, хвала на Сіоні, і сповняться обітниці тобі» (Пс. 65:1, Кул.).

Єгова достойний нашої пошани, тому ставмося з повагою до сказаного ним. Божий пророк Мойсей, востаннє звертаючись до ізраїльського народу, разом зі священиками настійно заохочував усіх присутніх: «Мовчи, Ізраїлю, і слухай... Слухай же голос Господа, твого Бога». Коли Ізраїлеві сини збиралися, щоб читати Божий закон, вони і навіть їхні діти мали уважно слухати. «Збери той народ,— сказав Мойсей,— чоловіків, і жінок, і дітей... щоб... вони навчалися» (Повт. 27:9, 10, Хом.; 31:11, 12).

Сучасним поклонникам Єгови теж потрібно уважно слухати програму навчання на християнських зібраннях, у тому числі на конгресах. Коли життєво важливі істини звучать зі сцени, було б виявом неповаги до Слова Бога і Його організації, якби ми без потреби говорили одні з одними. Впродовж програми варто мовчки слухати.

Уважно слухаючи людину навіть під час розмови віч-на-віч, ми також виявляємо повагу. Приміром, патріарх Йов сказав своїм обвинувачам: «Навчіть ви мене — і я буду мовчати». Йов був готовий слухати їх мовчки. Коли ж настав час говорити йому самому, він попросив: «Мовчіть передо мною,— а я говоритиму» (Йова 6:24; 13:13).

Доказ проникливості і розсудливості

Як говориться в Біблії, «хто стримує губи свої, той розумний [«діє розсудливо», НС]» і «розумна [«прониклива», НС] людина мовчить» (Прип. 10:19; 11:12). Розгляньмо, як, зберігаючи мовчання, Ісус виявляв неабияку розсудливість і проникливість. «Ісус мовчав», коли усвідомлював, що нерозсудливо говорити до вороже налаштованих людей (Матв. 26:63). Пізніше на суді перед Пилатом він «нічого не відповідав». Ісус розсудливо дав можливість власним ділам свідчити самим за себе (Матв. 27:11—14).

Крім того, мудро стримувати свої уста, особливо коли нас сердять. «Терпеливий у гніві — багаторозумний,— говориться в прислів’ї,— а гнівливий вчиняє глупоту» (Прип. 14:29). Коли ти будеш поспішно відповідати в напружених ситуаціях, то можеш необдумано сказати те, про що пізніше жалкуватимеш. У таких ситуаціях наші слова бувають безглуздими, і через це можна втратити душевний спокій.

Ми виявляємо розсудливість, якщо стримуємо свої уста в присутності злих людей. Коли в служінні ми чуємо насмішки, іноді мудро мовчати. Буває, що наш однокласник чи співпрацівник розповідає непристойні жарти або вживає вульгарну мову. Чи в такому разі не було б розумно промовчати і показати своєю поведінкою, що нам це не подобається? (Еф. 5:3). Псалмоспівець написав: «Накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний» (Пс. 39:2).

Прониклива людина не виказує конфіденційної інформації (Прип. 11:12). Правдивий християнин контролюватиме свою мову і не буде розголошувати конфіденційні справи. Особливо обережні в цьому питанні мають бути християнські старійшини, адже вони хочуть, щоб члени збору довіряли їм.

Хоча мовчання — це відсутність слів, воно може бути промовистим. Англійський письменник XIX століття Сідні Сміт написав про одного свого сучасника: «Час від часу він замовкає, і через це розмовляти з ним надзвичайно приємно». Дійсно, щоденне спілкування між друзями має бути двостороннім. Добрий співрозмовник є водночас добрим слухачем.

Соломон писав: «Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний» (Прип. 10:19). Отже, чим менше слів сказано, тим менше шансів повестися нерозсудливо. Навіть «глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває — розумним» (Прип. 17:28). Тож просімо в молитві Єгову про те, щоб він «стеріг двері губ [наших]» (Пс. 141:3).

Мовчання сприяє роздумам

Про чоловіка, який поводиться праведно, Святе Письмо говорить, що «про [Божий] Закон вдень та вночі він роздумує» (Пс. 1:2). У «Докладному перекладі Біблії» (англ.) сказано: «Про Його закон... він за звичкою роздумує... день і ніч». За яких обставин найкраще роздумувати?

Ісак, син патріарха Авраама, «перед настанням вечора... вийшов у поле, щоб поринути в роздуми» (Бут. 24:63, Дулуман). Він вибрав для роздумів відповідний час і тихе місце. Цар Давид роздумував у тиші нічної пори (Пс. 63:7). Ісус, досконала людина, докладав великих зусиль, щоб усамітнюватись і розмірковувати. Для цього він ішов подалі від галасливих натовпів — на гору, в пустелю чи інші безлюдні місця (Матв. 14:23; Луки 4:42; 5:16).

Не можна заперечити благотворного впливу тиші. Вона створює відповідні умови для доброго самоаналізу, який є вкрай важливою передумовою вдосконалення. Тиша сприяє душевному миру. Завдяки роздумам у спокійний час ми стаємо скромними та смиренними і поглиблюємо вдячність за справді важливі речі в житті.

Вміння мовчати може бути чеснотою, але є також «час говорити» (Еккл. 3:7). Сьогодні правдиві поклонники Єгови ревно проповідують добру новину про Боже Царство «по цілій населеній землі» (Матв. 24:14). У результаті такого проповідування чути радісний гомін щораз більшої кількості служителів Бога (Мих. 2:12). Докладаймо зусиль, щоб бути серед тих, хто запопадливо звіщає добру новину про Царство і розповідає про чудові Божі діла. Беручи активну участь у цій важливій праці, показуймо своїм життям, що іноді мовчання — золото.

[Ілюстрація на сторінці 3]

На християнських зібраннях нам треба слухати і вчитися

[Ілюстрація на сторінці 4]

Іноді доречно мовчати, коли в служінні нас лихословлять

[Ілюстрація на сторінці 5]

Тиша сприяє роздумам