У своїй Нагірній проповіді Ісус сказав: «Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,— залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм,— і тоді повертайся, і принось свого дара» (Матвія 5:23, 24). Зверни увагу, що слова Ісуса звернені до образника. Яку відповідальність несе він у залагодженні справи? Аби відповісти на це, розгляньмо, що означали слова Ісуса для його єврейських слухачів у першому столітті.

«Залиши отут дара свого... і піди»

«Залиши отут дара свого перед жертівником, — говорить Ісус, — і піди». Чому? Що в цей момент може бути важливішим від жертвоприношення Єгові? «Примирись перше з братом своїм, — пояснює Ісус далі, — і тоді повертайся, і принось свого дара». Отже, поклонник лишає свою жертву живою біля вівтаря цілопалень і йде шукати свого ображеного брата.

Оскільки зараз свято, ображений брат, без сумніву, є десь поміж прочанами, які зійшлися до Єрусалима. Єрусалим з його вузенькими вуличками й будинками, що туляться один до одного, має досить багато мешканців. А у свято місто просто переповнене прибульцямиb.

Навіть якщо люди з одного містечка подорожували й зупинилися разом, пробитися через міський натовп, щоб когось відшукати, досить важко. Наприклад, під час свята Кучок прибульці ставили намети по цілому місті, на дорогах та в садах довкола Єрусалима (Левит 23:34, 42, 43). Незважаючи на все це, єврейському поклоннику треба було шукати свого ображеного брата доти, доки той не знайдеться. А що тоді?

«Примирись перше з братом своїм», — говорить Ісус. Грецький вираз, переданий як «примирись», походить від дієслова (ді·ал·лас·со), яке означає «зробити зміну, обміняти» і в результаті «залагодити». Витративши чимало зусиль, щоб знайти свого ображеного брата, єврейський поклонник прагне примиритися з ним. Тоді, за словами Ісуса, він може повернутися до храму і принести свою жертву, бо тепер Бог її прийме.

Слова Ісуса в Матвія 5:23, 24 дають нам важливий урок: залагодження справи або відновлення миру є важливішим за жертву. Те, як ми ставимось до співвіруючих, прямо впливає на наші стосунки з Богом (1 Івана 4:20).

Що робити, коли ти когось образив

А що, коли ти опинився в ситуації, описаній на початку статті: ти відчуваєш, що образив співвіруючого? Що робити?

Застосовуючи пораду Ісуса, візьми на себе ініціативу й підійди до твого брата. З якою метою? Аби переконати його, що в нього немає причини почуватись ображеним? Зовсім ні! Проблема може виявитися серйознішою, ніж просте непорозуміння. «Примирись», — сказав Ісус. Усунь, якщо можливо, лихі думки з його серця (Римлян 14:19). Щоб досягнути цього, тобі буде потрібно визнати, а не заперечити його ображені почуття. Можливо, тобі буде також потрібно спитати: «Що я можу зробити, аби поправити ситуацію?» Часто достатньо самого щирого вибачення. Проте деколи ображеній людині потрібно більше часу, щоб справитись зі своїми почуттями.

А що, коли, незважаючи на постійні спроби, ти не в змозі залагодити справу? У Римлян 12:18 (Деркач) говориться: «Коли можливо і залежить від вас, будьте в мирі зі всіма людьми». Отже ти можеш бути впевненим, що, коли зробив усе для відновлення миру, Єгова радо прийме твоє поклоніння.