Неодмінно ставте найголовніше на перше місце!
Сьогодні ввечері зібрання, а вам потрібно працювати. Що ви поставите на перше місце?
УЯВІТЬ собі, що ви є чоловіком та батьком. Довгий, насичений робочий день наближається до кінця, і ви починаєте думати про зібрання збору ввечері. Якщо ви підете додому відразу після роботи, вам вистачить часу тільки на те, щоб прийняти душ, переодягнутися та нашвидкуруч поїсти перед зібранням. Несподівано приходить начальник і просить, щоб ви залишилися попрацювати ввечері. Він обіцяє добре заплатити, а вам якраз потрібні гроші.
Або ви жінка й мати. Готуючи вечерю, ви зовсім випадково помітили купу непопрасованих речей. Деякі з них мають бути готовими вже на завтра. Тож ви думаєте: «Якщо я сьогодні піду на зібрання, коли ж тоді мені все це прасувати?» Не так давно ви почали працювати повний робочий день і вже побачили, наскільки важко заробляти на життя та ще й виконувати всю домашню роботу.
А може, ти учень. Гора зошитів у кімнаті на столі чекає, коли ти сядеш робити домашні завдання. Більшість із цих вправ було задано вже деякий час тому, але ти все тягнув з ними і тепер маєш робити все разом. Тобі так і хочеться попросити в батьків дозволу не йти на зібрання, а залишитися вдома, щоб усе це закінчити.
Що ви поставите на перше місце: позаурочну світську роботу, прасування, домашнє завдання чи все ж таки зібрання збору? Що з духовного погляду означає ставити найголовніше на перше місце? Як на це дивиться Єгова?
Що повинно бути на першому місці?
Одної суботи — невдовзі після того, як ізраїльтяни отримали Десять Заповідей — люди помітили чоловіка, котрий збирав дрова. Законом це суворо заборонялося (Числа 15:32—34; Повторення Закону 5:12—15). Що б ви зробили в цьому випадку? Чи вибачили б цього чоловіка: мовляв, все одно він працював не для того, аби жити в розкоші, а щоб задовольнити потреби своєї сім’ї? Чи думали б ви: «Протягом року є багато можливостей відзначити суботній день, і якщо той чоловік лише раз не зробив цього,— можливо через те, що не планував наперед,— то йому цілком можна пробачити»?
В очах Єгови ця справа виглядала більш серйозною. Біблія повідомляє: «Сказав Господь до Мойсея: «Конче буде забитий цей чоловік» (Числа 15:35). Чому Єгова настільки суворо поставився до вчинку того чоловіка?
Для того щоб збирати дрова, а також піклуватися про їжу, одяг та своє житло, людям давалося шість днів. Сьомий день вони мали присвячувати духовним потребам. Хоча у збиранні дров не було нічого неправильного, проте неправильно було використовувати для цього час, котрий слід було приділити поклонінню Єгові. Звичайно, християни не є під Мойсеєвим Законом, але хіба той випадок не вчить, що і нам сьогодні необхідно правильно розставляти пріоритети? (Филип’ян 1:10, НС).
Ізраїльтяни провели 40 років у пустелі та були вже на порозі Обітованої землі. Декому з них набридло їсти манну, яку давав Бог у пустелі, і, поза всяким сумнівом, ці люди чекали на час, коли можна було б харчуватися чимось іншим. Єгова хотів допомогти їм бачити ці речі в правильному світлі. Отже перед тим, як ізраїльтяни ввійшли до краю, «що тече молоком та медом», Бог нагадав їм: «Не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина» (Вихід 3:8; Повторення Закону 8:3).
Для того щоб мати ‘молоко і мед’, ізраїльтянам потрібно було наполегливо працювати. Треба було розбивати ворожі армії, будувати доми, засівати поля. Незважаючи на це, Єгова наказав людям щоденно відводити час для роздумування про духовне. Вони також мали приділяти час навчанню про Божі дороги своїх дітей. Єгова сказав: «І будете навчати про них [мої заповіді] синів своїх, говорячи про них, коли ти сидітимеш у домі своїм, і коли ходитимеш дорогою, і коли лежатимеш, і коли вставатимеш» (Повторення Закону 11:19, Ог., 1988).
Усім чоловікам в Ізраїлі, включаючи прозелітів, було наказано тричі на рік з’являтися перед лице Єгови. Голови сімей усвідомлювали, що з таких духовних заходів може скористати вся родина, і тому організовували все так, щоб піти разом із дружиною та дітьми. Але якщо вдома не залишалося жодного члена сім’ї, хто ж в разі нападу ворогів міг захистити доми й поля? Єгова запевнив народ: «Ніхто не запрагне твоєї землі, коли ти ходитимеш з’являтися перед лице Господа, Бога твого, тричі в році» (Вихід 34:24). Ізраїльтяни мали бути переконані, що, ставлячи духовні інтереси на перше місце, вони не втратять нічого в матеріальному плані; це вимагало віри. Чи Єгова дотримав свого слова? Звичайно, що так!
Продовжуйте шукати найперш Царства
Ісус учив своїх послідовників ставити духовні цінності вище над усе. У Нагірній проповіді він дав таку пораду своїм слухачам: «Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,— а все це [необхідні матеріальні речі] вам додасться» (Матвія 6:31, 33). Невдовзі після смерті Ісуса новоохрещені християни послухалися цієї поради. Тридцять третього року нашої ери до Єрусалима з’їхалось багато юдеїв та прозелітів на святкування П’ятидесятниці. Коли ці люди перебували в місті, трапилося надзвичайне: вони почули й прийняли добру новину про Ісуса Христа. Прагнучи дізнатися більше про свою новознайдену віру, ті люди залишилися в Єрусалимі. Їм забракло грошей, але матеріальний добробут був другорядною справою. Вони знайшли Месію! Їхні християнські брати ділилися тим, що мали, аби всі могли й надалі ‘перебувати в науці апостольській та в молитвах’ (Дії 2:42).
З часом деякі християни втратили з поля зору необхідність регулярно спілкуватися на зібраннях (Євреїв 10:23—25, Дерк.). Можливо, їх поглинув матеріалізм, так що вони нехтували духовними речами, намагаючись забезпечити собі та своїм сім’ям стабільне з матеріального погляду життя. Тож після того, як апостол Павло заохотив братів не залишати зібрань, він написав: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євреїв 13:5).
Павлова порада виявилася дуже своєчасною. Приблизно через п’ять років після того, як Павло написав Послання до євреїв, римська армія під командуванням Цестія Галла оточила Єрусалим. Вірні християни згадали попередження, дане Ісусом: «Коли ж ви побачите [це]... хто на покрівлі, нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого. І хто на полі,— хай назад не вертається взяти одежу свою» (Марка 13:14—16). Вони знали, що виживання залежить не від того, наскільки стабільна в них робота або скільки вони мають матеріальних цінностей, а від того, чи вони слухатимуться Ісусових настанов. Безсумнівно, тим, хто послухався Павлової поради та поставив духовні інтереси на перше місце, залишити свій дім, роботу, одяг і дорогі особисті речі та втекти в гори було значно легше; для тих же, в кому перемогла любов до грошей, це було важким випробуванням.
Як сьогодні можна ставити найголовніше на перше місце
У наш час вірні християни дорожать регулярним спілкуванням з братами; багато з них йдуть на жертви, аби відвідувати зібрання. У деяких місцевостях єдина можливість влаштуватися на роботу — це працювати по змінах. Один брат домовляється зі своїми співробітниками, що працюватиме за них увечері в суботу,— час, який більшість людей у тій місцевості воліє приділяти розвагам та відпочинку,— а вони, коли зміна брата припадає на час зібрання, працюватимуть за нього. Інші брати, котрі також працюють по змінах, відвідують зібрання одного з сусідніх зборів, якщо через роботу не можуть прийти у свій збір. Завдяки цьому вони майже ніколи не пропускають зібрань. Одна зацікавлена жінка в Канаді швидко усвідомила важливість Школи теократичного служіння та службового зібрання, але графік роботи не дозволяв їй відвідувати ці зустрічі. Отже для того, щоб мати можливість приходити на ці важливі зібрання, вона просила одного з колег попрацювати за неї і віддавала йому за це відповідну суму грошей.
Багато з тих, хто страждає через якусь хронічну хворобу, рідко коли пропускають зібрання. Якщо вони не можуть прийти до Залу Царства самі, то слухають програму або безпосередньо з залу по телефону, або пізніше прослуховують запис програми на касеті. Ці брати виявляють цінування духовних дарів, котрі дає Єгова через «вірного і мудрого раба», і це гідне похвали! (Матвія 24:45). Християни, які доглядають за своїми літніми батьками, від усього серця вдячні, коли хто-небудь із братів чи сестер пропонує посидіти з їхніми батьками, щоб вони змогли відвідати зібрання.
Плануйте наперед!
Батьки, які усвідомлюють власні духовні потреби, допомагають дітям цінувати християнські зібрання. Як правило, від дітей очікується, що вони робитимуть домашні завдання без зволікань і не дозволятимуть, аби такої роботи назбиралося багато. У дні зібрань діти роблять домашнє завдання відразу після того, як повернуться зі школи. Не можна дозволяти, щоб хобі чи інші справи перешкоджали відвідувати зібрання збору.
Якщо ви є чоловіком і батьком, то чи ставите відвідування зібрань на перше місце? Якщо ви є дружиною та матір’ю, то чи плануєте виконання своїх обов’язків так, щоб встигати на зібрання? Якщо ти підліток, то що для тебе має перевагу, коли вирішуєш, як розподілити час: домашні завдання чи зібрання?
Зібрання збору — це дар, який нам з любов’ю дав Єгова. Необхідно докладати всіх зусиль, аби користати з нього. Єгова рясно поблагословить вас, якщо ви ставитимете найголовніше на перше місце!