Єгова — наш ніжний, співчутливий Отець
«Єгова вельми ніжний у почуттях і співчутливий» (ЯКОВА 5:11, НС; примітка).
1. Чому скромні люди тягнуться до Бога Єгови?
УСЕСВІТ є таким гігантським, що астрономи не можуть навіть перерахувати всіх галактик. Наша Галактика, Чумацький Шлях, є такою величезною, що людині важко навіть почати перераховувати всі її зірки. Декотрі зірки, як, скажімо, Антарес, у тисячі разів більші та яскравіші, ніж наше Сонце. Яким же могутнім має бути Величний Творець усіх цих зірок Усесвіту! Безсумнівно, він є «Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім’ям їх усіх!» (Ісаї 40:26). Все-таки цей же Бог, що викликає в нас благоговіння, також «вельми ніжний у почуттях і співчутливий». Як же це підбадьорює смиренних слуг Єгови, зокрема тих, хто страждає від гоніння, хвороб, депресії або зазнає інших труднощів!
2. Як люди цього світу нерідко ставляться до ніжних почуттів?
2 Чимало людей вважають ніжнı́ші почуття, як, наприклад, «милосердя і співчуття», яке мав Христос, слабкістю (Филип’ян 2:1, Деркач). Піддавшись впливу еволюційної філософії, вони заохочують інших ставити на перше місце своє «я», навіть якщо цим розтоптуються чиїсь почуття. Багато кумирів розваг і спорту є товстошкірими людьми, які ніколи не ллють сліз і не виявляють ніжних почуттів. Декотрі політичні провідники поводяться так само. Філософ-стоїк Сенека, який виховував жорстокого імператора Нерона, наголошував на тому, що «жалість є слабкістю». «Енциклопедія» Мак-Клінтока і Стронґа (англ.) стверджує: «Стоїцизм справляє вплив... на розуми людей аж донині».
3. Як Єгова охарактеризував себе Мойсею?
3 На відміну від них, Творець людства є сердечною особою. Він охарактеризував себе Мойсею такими словами: «Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, і вірний... прощає беззаконня, злочини й гріхи, що не залишає нічого без кари» (Вихід 34:6, 7, Хоменко). Щоправда, Єгова, закінчуючи охарактеризовувати себе, підкреслив свою справедливість. Він не звільнить свідомих грішників від заслуженої кари. Усе ж таки він зображає себе передусім як Бога милосердного.
4. Яке значення, сповнене сердечної теплоти, має єврейське слово, що часто перекладається як «милосердя»?
4 Інколи слову «милосердя» надають лише холодного судового значення — не покарати. А втім, порівняння різних перекладів Біблії розкриває багатогранність єврейського прикметника, утвореного від дієслова ра·ха́м. На думку декотрих філологів, його основне значення — «бути м’яким». «Раха́м,— пояснює книжка «Синоніми Старого Завіту» (англ.),— виражає глибоке і ніжне співчуття, яке, наприклад, було викликане слабкістю і стражданням любих нам осіб або тих, котрим потрібно нашої допомоги». Інші визначення цієї привабливої риси, сповнені сердечної теплоти, можна знайти в біблійній енциклопедії «Проникливість у суть Святого Письма» (англ.), том II, сторінки 375—379.
5. Як виявлено милосердя в Мойсеєвому Законі?
5 Боже ніжне співчуття увиразнюється в Законі, який він дав ізраїльському народові. До знедолених, таких, як, скажімо, вдови, сироти і бідні, треба було ставитись із співчуттям (Вихід 22:21—26; Левит 19:9, 10; Повторення Закону 15:7—11). Усі, включаючи рабів і тварин, мали користати із щотижневого ша́башу (Вихід 20:10). Крім того, Бог зважав на осіб, які лагідно обходилися із приниженими. У Приповістей 19:17 говориться: «Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому».
Чаша божественного співчуття
6. Чому Єгова посилав пророків і послів до свого народу?
6 Ізраїльтяни носили Боже ім’я і поклонялися в єрусалимському храмі, який був «домом іменню Господа» (2 Хронік 2:4, Куліш; 6:33). Проте з часом вони почали миритися з неморальністю, ідолопоклонством та вбивствами, стягуючи тим велику ганьбу на ім’я Єгови. Будучи співчутливим, Бог терпеливо старався виправити цю погану ситуацію, не насилаючи лиха на цілий народ. Він «усе посилав до них через Своїх послів слова остороги, бо Він змилосердився над народом Своїм та над оселею Своєю. Та вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку» (2 Хронік 36:15, 16).
7. Що спіткало Юдейське царство, коли чаша співчуття Єгови переповнилась?
7 Хоча Єгова співчутливий і повільний на гнів, але коли необхідно він таки виявляє справедливий гнів. За того часу чаша божественного співчуття переповнилась. Ми читаємо про наслідки цього: «І Він [Єгова] навів на них халдейського царя, і той позабивав мечем їхніх вибраних у домі їхньої святині, і не змилосердився ані над юнаком, ані над дівчиною, ані над старим, ані над старезним,— усе дав в його руку» (2 Хронік 36:17). Отже, Єрусалим і його храм було знищено, а народ було забрано до неволі у Вавилон.
Змилосердився над своїм ім’ям
8, 9. а) Чому Єгова проголосив, що виявить співчуття до свого ім’я? б) Як було змушено замовкнути ворогів Єгови?
8 Довколишні народи раділи з цього лиха. Ці люди насміхалися: «Вони — народ Господа, та з землі Його повиходили!» Ображений такою ганьбою, Єгова проголосив: «Змилувався Я над своїм святим Ім’ям [...] І освячу Я велике Ім’я Своє... і пізнають ті люди, що Я — Господь» (Єзекіїля 36:20—23).
9 Після 70 років неволі співчутливий Бог Єгова визволив свій народ і дозволив їм повернутися й відбудувати храм в Єрусалимі. Це змусило замовкнути довколишні народи, які здивовано дивилися на все те (Єзекіїля 36:35, 36). На превеликий жаль, ізраїльський народ, однак, знову вдався у зло. Вірний єврей Неемія допомагав виправити цю ситуацію. У публічній молитві він згадував про Боже співчутливе ставлення до цього народу, кажучи:
10. Як Неемія підкреслив те, що Єгова співчутливий?
10 «В часі горя свого вони кликали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосердям давав їм спасителів, і вони спасали їх з руки їхніх ворогів. Та коли був їм мир, вони знову чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у руку їхніх ворогів, і ті панували над ними. І вони знову кликали до Тебе, а Ти з неба їх вислуховував, і спасав їх за милосердям Своїм довгий час... Зволікав Ти їм довгі роки». (Неемії 9:26—30; дивіться також Ісаї 63:9, 10).
11. Який контраст існує між Єговою і людськими богами?
11 Урешті-решт, жорстоко відкинувши Божого улюбленого Сина, єврейський народ назавжди втратив своє привілейоване становище. Бог щиро і вірно обдаровував був їх своєю прихильністю понад 1500 років. Це є довічним засвідченням того, що Єгова справді милосердний Бог. Як же разюче він контрастує з жорстокими богами і бездушними божищами, витвореними грішною людиною! (Дивіться рамку на сторінці 8).
Найбільший вияв співчуття
12. Що було найбільшим виявом Божого співчуття?
12 Найбільшим виявом Божого співчуття є те, що він послав на землю свого улюбленого Сина. Безумовно, Ісусове бездоганне життя принесло велике задоволення Єгові, даючи йому вичерпну відповідь на фальшиві обвинувачення, висунуті Дияволом (Приповістей 27:11). Але разом з тим біль, якого він зазнав, дивлячись на жорстоку і ганебну смерть його улюбленого Сина, безсумнівно, був більшим, ніж біль, що його прийшлося знести будь-якому людському батькові. Принесення цієї жертви було спонукане великою любов’ю, і завдяки такій жертві для людства відкрився шлях до спасіння (Івана 3:16). Захарій, батько Івана Хрестителя, передрік, що цим звеличилось ‘ніжне співчуття нашого Бога’ (Луки 1:77, 78, НС).
13. В який надзвичайний спосіб Ісус віддзеркалював особистість свого Отця?
13 Прихід Божого Сина на землю також допоміг людству чіткіше побачити особистість Єгови. Яким чином? Тим, що Ісус досконало віддзеркалював особистість свого Отця, особливо через ніжне, співчутливе ставлення до принижених! (Івана 1:14; 14:9). Описуючи це, три письменники Євангелія Матвій, Марко та Лука вжили грецьке дієслово сплаґ·хнı́·зо·маі, яке походить від грецького слова, що перекладається як «нутрощі». «Із етимології цього слова,— пояснює біблеїст Вільям Барклей,— можна з’ясувати, що воно не описує звичайної жалості або співчуття, але почуття, яке зворушує людину до глибини її душі. Це найсильніше слово в грецькій мові, щоб змалювати співчуття». Дехто перекладає його словами ‘змилосерджуватися’ або ‘жаліти’ (Марка 6:34, Хом.; 8:2, Дерк.).
Коли Ісус змилосерджувався
14, 15. Як Ісус проймається жалістю в одному з міст Галілеї і про що це говорить?
14 Подія відбувається в одному з міст Галілеї. До Ісуса підходить чоловік, «увесь укритий проказою», не даючи звичаєвого попередження (Луки 5:12). Чи Ісус суворо докоряє йому за те, що той не кричить: «Нечистий, нечистий!», як вимагає Божий Закон? (Левит 13:45). Ні. Навпаки, Ісус вислуховує відчайдушне благання цієї людини: «Коли хочеш,— Ти можеш очистити мене!» ‘Змилосердившись’, Ісус простягає руку і торкається прокаженого, кажучи: «Хочу,— будь чистий!» Цей чоловік відразу видужує. Таким чином Ісус демонструє не тільки свою надприродну дану Богом силу, але й виявляє ніжні почуття, які спонукують його використовувати цю силу (Марка 1:40—42).
15 Чи потрібно прохати Ісуса, щоб він виявив співчуття? Ні. Трохи пізніше він зустрічає похоронну процесію, яка виходить з міста Наїн. Безсумнівно, Ісус перед цим досить часто бачив похорони, але цей похорон особливо трагічний. Помер єдиний син вдови. ‘Змилосердившись’, Ісус підходить до неї та говорить: «Не плач!» Відтак він здійснює вражаюче чудо — повертає її сина до життя (Луки 7:11—15).
16. Чому Ісус змилосерджується над величезним натовпом, що ходить за ним?
16 Із вищенаведених випадків можна дістати яскравий урок — коли Ісус ‘змилосерджується’, він робить щось позитивне, аби допомогти. Через деякий час після тих подій Ісус охоплює поглядом величезний натовп, який постійно ходить за ним. Матвій повідомляє, що ‘змилосердився Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха’ (Матвія 9:36). Фарисеї нічого не роблять, щоб задовольнити духовний голод простих людей. Замість цього, вони обтяжують смиренний народ багатьма зайвими правилами (Матвія 12:1, 2; 15:1—9; 23:4, 23). Їхнє ставлення до простих людей виявилося в їхніх словах про тих, хто прислухався до Ісуса: «Проклятий народ, що не знає Закону!» (Івана 7:49).
17. Як жалість до натовпу зворушує Ісуса і які далекосяжні вказівки він дає?
17 На противагу їм Ісуса глибоко турбував жалюгідний духовний стан цього натовпу. Але тут просто забагато зацікавлених людей, щоб він міг подбати про кожного з них зокрема. Тому він говорить до своїх учнів молитися про більше робітників (Матвія 9:35—38). У гармонії з такими молитвами Ісус посилає своїх апостолів з вісткою: «Наблизилось Царство Небесне». Інструкції, дані тоді, донині служать цінними вказівками для християн. Безсумнівно, Ісусове співчуття спонукує його задовольняти духовний голод людства (Матвія 10:5—7).
18. Як реагує Ісус, коли натовп порушує його спокій, і який урок ми дістаємо із цього?
18 Ще іншого разу Ісус знову виявляє турботу про духовні потреби натовпу. Тепер він та його апостоли, помучені після напруженої проповідницької подорожі, шукають місця для відпочинку. Але люди швидко їх знаходять. Замість розсердитися через те, що вони порушили їхній спокій, Ісус, як записує Марко, «змилосердився». Що ж зумовило такі глибокі Ісусові почуття? «Були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають». Знову Ісус вилив свої почуття в дії і почав навчати натовп «про Боже Царство». Так, він був настільки глибоко стурбований їхнім духовним голодом, що пожертвував необхідним відпочинком, аби навчати людей (Марка 6:34, Хом.; Луки 9:11).
19. Як Ісус виявив турботу про натовп на додаток до задоволення їхніх духовних потреб?
19 Турбуючись найперше духовними потребами людей, Ісус ніколи не нехтував їхніми основними фізичними потребами. Він тут же «тих уздоровлював, хто потребував уздоровлення» (Луки 9:11). Якось пізніше натовп досить довго перебував з ним далеко від своїх домів. Розуміючи фізичні потреби людей, Ісус сказав до своїх учнів: «Шкода Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі» (Матвія 15:32). Тепер Ісус робить щось для них, аби відвернути можливі ускладнення. У чудотворний спосіб він влаштовує із сімох хлібин і декількох рибок гостину для тисяч чоловіків, жінок і дітей.
20. Про що ми дізнаємося з останнього записаного прикладу того, як Ісус проймається жалістю?
20 Останній записаний приклад того, як Ісус проймається жалістю, можна знайти в його кінцевій подорожі до Єрусалима. Величезний натовп йде з ним святкувати Пасху. Обабіч дороги біля Єрихона два сліпих жебраки безупинно кричать: «Змилуйсь над нами, Господи». Натовп намагається втихомирити їх, але Ісус кличе сліпих і питає, чого вони хочуть від нього. «Господи,— нехай нам розкриються очі!» — благають вони. ‘Змилосердившись’, він торкається їхніх очей, і вони прозрівають (Матвія 20:29—34). Який же важливий урок ми можемо отримати із цього! Цей випадок стався майже в кінці передостаннього тижня Ісусового земного служіння. Йому треба ще виконати чимало справ, перш ніж він піде на жорстоку смерть від рук агентів Сатани. Усе-таки він не дозволяє тиску цього вирішального моменту витіснити своє ніжне співчуття до людей з менш важливими потребами.
Притчі, які наголошують на співчутті
21. Що зображується тим, що пан скасував великий борг свого раба?
21 Грецьке дієслово сплаґ·хнı́·зо·маі, яке вживається в цих описах Ісусового життя, також вживається в трьох Ісусових притчах. В одній оповіді раб благає дати трохи часу, щоб сплатити великий борг. Його пан, ‘змилосердившись’, скасовує борг. Це зображає, що Бог Єгова виявляє велике співчуття, скасовуючи величезний борг гріха кожного християнина зокрема, який вірить в Ісусову викупну жертву (Матвія 18:27; 20:28).
22. Що зображує притча про блудного сина?
22 В іншій оповіді йдеться про блудного сина. Пригадайте, що діється, коли заблуканий син повертається додому. «Коли він далеко ще був, його батько вгледів його,— і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!» (Луки 15:20). Це показує, що, коли християнин, який збився з путі, щиро кається, Єгова змилосердиться над ним і ніжно прийме цю людину назад. Таким чином, Ісус показує цими двома притчами, що наш Отець Єгова «вельми ніжний у почуттях і співчутливий» (Якова 5:11, НС; примітка).
23. Який урок ми отримуємо з Ісусової притчі про милосердного самарянина?
23 Третє ілюстративне вживання слова сплаґ·хнı́·зо·маі стосується співчутливого самарянина, що «змилосердився», побачивши, в якому скрутному становищі є ізраїльтянин, котрого ограбували і покинули напівживого (Луки 10:33). Керуючись такими почуттями, самарянин зробив усе залежне від нього, щоб допомогти цьому чужинцю. Цим показується, що Єгова та Ісус Христос хочуть, аби правдиві християни наслідували їхній приклад, виявляючи ніжність і співчуття. Декотрі способи, як ми можемо робити це, обговорюватимуться в нашій наступній статті.
Питання для повторення
◻ Що означає бути милосердним?
◻ Як Єгова виявив співчуття до свого ім’я?
◻ Що є найбільшим виявом Божого співчуття?
◻ В який видатний спосіб Ісус віддзеркалює особистість свого Отця?
◻ Про що ми дізнаємося з Ісусових співчутливих вчинків та з його притч?
[Рамка на сторінках 12, 13]
ОБРАЗНИЙ ОПИС «НІЖНОЇ, СЕРДЕЧНОЇ ТУРБОТИ»
«ОЙ МОЄ нутро, моє нутро!» — голосив пророк Єремія. Чи він скаржився на біль у животі через те, що з’їв був щось погане? Ні. Єремія використав єврейську метафору, щоб описати своє глибоке занепокоєння нещастям, яке надходить на Юдейське царство (Єремії 4:19, Хоменко).
Оскільки Бог Єгова має глибокі почуття, то щоб описати його ніжність, вживається єврейське слово ме·ı́м, тобто «кишки», або «нутрощі». Наприклад, за багато десятиріч до часів Єремії цар Ассирії забрав у неволю десятиплемінне Ізраїльське царство. Єгова допустив це як покарання за їхню невірність. Але чи Бог забув про них в їхньому засланні? Ні. Він як і раніше глибоко турбувався ними, бо вони були частиною його народу під угодою. Згадуючи про них як про славнозвісне Єфремове плем’я, Єгова запитав: «Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя? То скільки Я не говорю проти нього, завжди сильно його пам’ятаю! Тому то за нього хвилюється нутро Моє, змилосерджуся справді над ним» (Єремії 31:20).
Кажучи «за нього хвилюється нутро Моє», Єгова використав образний вислів, щоб описати глибоке почуття прихильності до свого вигнаного народу. У коментарі до цього вірша біблеїст XIX сторіччя Е. Гендерсон написав: «Ніщо не може перевищити хвилюючого вияву ніжного батьківського почуття, яке тут виливає Єгова до блудного люду, котрий повертається... Хоча він говорив був проти них [ідолопоклонницьких єфремлян] і покарав їх... він ніколи не забув про них, а, навпаки, тішився передчуттям їхнього остаточного повернення».
Грецьке слово, що перекладається тут як «нутрощі», або «кишки», вживається в подібному сенсі у Християнському грецькому Святому Письмі. Коли це слово не застосовується буквально, як, скажімо, в Дії 1:18, тоді воно стосується ніжних почуттів прихильності або співчуття (Филимона 12). Це слово інколи сполучається з грецьким словом, що означає «хороший» або «добре». Апостоли Павло і Петро використовують такий складний термін, заохочуючи християн бути «милосердними», буквально «дуже схильними до жалю» (Ефесян 4:32, Хом.; 1 Петра 3:8). Грецьке слово, що відповідає слову «нутрощі», можна також сполучити з грецьким словом пол·у́. Поєднання цих слів буквально означає «мати багато кишок». Цей досить рідко вживаний грецький вислів з’являється в Біблії лише один раз і стосується Бога Єгови. «Переклад нового світу» (англ.) подає: «Єгова вельми ніжний у почуттях» (Якова 5:11).
Якими ж вдячними ми повинні бути за те, що наймогутніша особа у всесвіті, Бог Єгова, зовсім не такий, як жорстокі боги, вигадані безжалісними людьми! Правдиві християни, наслідуючи свого «ніжного, співчутливого» Бога, спонукані подібно поводитись одні з одними (Ефесян 5:1).
[Ілюстрація на сторінці 10]
Коли чаша божественного співчуття переповнилась, Єгова дозволив вавилонянам підкорити його ворохобний народ.
[Ілюстрація на сторінці 11]
Дивлячись на те, як помирає його Син, Бог Єгова, напевно, зазнавав неймовірного болю — болю, якого нікому ще не приходилося зносити.
[Ілюстрація на сторінці 15]
Ісус досконало віддзеркалював співчутливу особистість свого Отця.