«Скажи нам, коли станеться це?»

«Нові... [речі] Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть» (ІСАЇ 42:9).

 1, 2. а) Що запитали Ісусові апостоли про майбутнє? б) Як збуваються слова Ісусової відповіді про збірний знак?

БОЖЕСТВЕННЕ навчання походить від Бога Єгови, того, хто ‘звіщає кінець від початку’ (Ісаї 46:10). Як було показано в попередній статті, апостоли звернулися за таким навчанням до Ісуса, запитавши його: «Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатися має?» (Марка 13:4).

² У відповідь на це Ісус описав збірну «ознаку» подій, які становили собою доказ того, що єврейська система мала незабаром закінчитись. Це здійснилось із знищенням Єрусалима 70 року н. е. Але Ісусове пророцтво мало виконатися в більшому масштабі у далекому майбутньому. Коли в 1914 році закінчився «час тих поган», знак вже мав існувати у широкому масштабі, показуючи, що незабаром у «великій скорботі» буде знищено теперішню злу системуa (Луки 21:24). Мільйони людей, які живуть сьогодні, можуть засвідчити, що цей знак збувається через світові війни та інші важливі події XX сторіччя. Ці події також зазначають головне сповнення Ісусового пророцтва, а саме, його сучасне сповнення, подібне до того, що відбувалось від 33 до 70 року н. е.

 3. Які додаткові події завбачав Ісус, згадуючи про інший знак?

³ Після того як Лука згадав про час поган, у паралельних розповідях з Матвія, Марка та Луки зображається серія наступних подій, які містять у собі додатковий знак до збірного ‘знаку закінчення системи речей’ (Матвія 24:3, НС). (На сторінці 15 цей момент опису зазначено подвійною лінією). Матвій каже: «І зараз, по скорботі тих днів, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться. І того часу на небі з’явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою. І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних — «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його» (Матвія 24:29—31).

Скорбота і небесний феномен

 4. Які виникають питання про небесний феномен, згаданий Ісусом?

⁴ Коли мали сповнитися ці слова? У всіх трьох Євангеліях згадано про те, що можна назвати небесним феноменом,— сонце і місяць затьмляться і зорі попадають. Ісус сказав, що це має статись відразу після «скорботи». Чи Ісус мав на думці скорботу, що завершилась у 70 році н. е., чи він говорив про велику скорботу, що має відбутися в майбутньому, за наших днів? (Матвія 24:29; Марка 13:24).

 5. Що колись думали про скорботу наших днів?

⁵ Відтоді як у 1914 році закінчились призначені часи народів, Божий народ дуже цікавився тим, коли має прийти «велика скорбота» (Об’явлення 7:14). Багато років вважалося, що початкова частина сучасної великої скорботи стосується часу першої світової війни, потім йде невелика перерва і кінець кінцем завершальна частина — «війна... великого дня Вседержителя Бога». Коли б це було так, що ж тоді мало відбуватися впродовж десятиріч «закінчення системи речей»? (Об’явлення 16:14; Матвія 13:39; 24:3, НС; 28:20).

 6. Що вважалося сповненням слів Ісусового пророцтва про небесний феномен?

⁶ Тоді вважалося, що під час цього інтервалу часу можна побачити збірний знак, включаючи виконання праці проповідування зібраними Богом людьми. Також існувала думка, що з’явлення передреченого небесного феномена можна сподіватися в періоді, що триватиме після початкової фази в 1914—1918 роках (Матвія 24:29; Марка 13:24, 25; Луки 21:25). Зосереджувалося увагу на буквальних речах в небесах — автоматичних міжпланетних станціях, ракетах, космічному або гамма-випромінюванні, а також посадках на Місяць і місячних станціях.

 7. Як змінилося розуміння слів про велику скорботу?

⁷ Проте у «Вартовій башті» (англ.) за 15 січня 1970 року було переглянуто Ісусове пророцтво, зокрема про прихід великої скорботи. Там показувалось, що з огляду на події першого сторіччя сучасна скорбота не могла мати початкової частини в 1914—1918 роках, потім декількох десятиріч перерви і згодом продовження. У цьому часописі було зроблено висновок: «Велика скорбота», якої більше не буде, все ще попереду, бо вона означає знищення світової імперії фальшивої релігії (включаючи загальновизнане християнство), після чого буде «війна... великого дня Вседержителя Бога» в Армагеддоні».

 8. Як зі зміненим розумінням пояснюються слова з Матвія 24:29 про сьогоднішню скорботу?

⁸ Але в Матвія 24:29 говориться, що цей небесний феномен прийде «зараз по скорботі». Як це можливо? У «Вартовій башті» (англ.) за 1 травня 1975 року зазначалось, що в цьому місці малося на увазі «скорботу», що завершилась у 70 році н. е. Отже, в якому розумінні можна сказати, що небесний феномен у наші дні відбувається «зараз по» події 70 року н. е.? Це пояснювалось тим, що для нашого вічного Бога сторіччя минають дуже швидко (Римлян 16:20; 2 Петра 3:8). Однак глибше дослідження цього пророцтва, зокрема пророцтва в Матвія 24:29—31, вимагає іншого пояснення. Цим показується, як світло сяє «все більше та більш аж до повного дня» (Приповістей 4:18)b. Перегляньмо, чому нове, або змінене, пояснення є доречним.

 9. Як Святе єврейське Письмо вказує на походження Ісусових слів про події в небі?

⁹ Ісус розповів своїм чотирьом апостолам пророцтво про те, що «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба». Будучи євреями, вони розуміли таку мову Святого єврейського Письма, де, приміром, у Софонії 1:15 Божий час суду називається «день збурення та зруйнування, день темноти та темряви, день хмари й імли». Інші єврейські пророки також пишуть про затьмарене сонце, про місяць, що не світить, та зорі, які не дають свого світла. Ви можете прочитати про це в божественних звістках проти Вавілона, Едому, Єгипту та північного царства Ізраїлю (Ісаї 13:9, 10; 34:4, 5; Єремії 4:28; Єзекіїля 32:2, 6—8; Амоса 5:20; 8:2, 9).

10, 11. а) Що пророкував Йоіл про становище в небі? б) Які моменти Йоілового пророцтва сповнились у 33 році н. е., а які ні?

¹⁰ Петро і троє інших апостолів, почувши Ісусові слова, напевно, пригадали Йоілове пророцтво в Йоіла 3:1—4 і 4:15: «Виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки... «І дам Я ознаки на небі й землі,— кров та огонь, та стовпи диму. Заміниться сонце на темність, а місяць — на кров перед приходом Господнього дня, великого та страшного!» «Сонце та місяць стемніють, а зорі загублять свій блиск».

¹¹ Як ми читаємо в Дії 2:1—4 і 14—21, у П’ятидесятницю 33 року н. е. Бог вилив святий дух на 120 учнів — як на чоловіків, так і на жінок. Тоді апостол Петро оголосив, що це було передбачено Йоілом. Яке ж усе-таки має значення те, що ‘сонце заміниться на темність, і місяць — на кров, а зорі загублять свій блиск’? Ніщо не свідчить про сповнення цього в 33 році н. е. або в понад 30-річному періоді завершення Іудейської системи речей.

12, 13. Як сповнилось Йоілове завбачення про небесний феномен?

¹² Зрозуміло, що остання частина Йоілового передбачення була більш пов’язана з «приходом Господнього дня, великого та страшного», тобто зі знищенням Єрусалима. У «Вартовій башті» (англ.) за 15 листопада 1966 року говорилось про скорботу, що прийшла на Єрусалим 70 року н. е.: «Це дійсно був ‘день Єгови’ для Єрусалима та його дітей. У цей день там було багато «крові та вогню, та стовпів диму», сонце не освітлювало темряви міста вдень, а місяць нагадував про пролиття крові тим, що вночі не сяяло його мирне, сріблисте світло»c.

¹³ Дійсно, як і інші згадані нами пророцтва, небесний феномен, завбачений Йоілом, мав відбуватись тоді, коли Єгова виконував вирок. Затьмарення сонця, місяця і зірок не відбувалось протягом усього періоду закінчення Іудейської системи, а лише в час наближення нищівних сил до Єрусалима. Отже, логічно сподіватись більшого сповнення цієї частини Йоілового пророцтва, коли почнеться виконання вироку Єгови на теперішній системі.

Яка скорбота перед небесним феноменом?

14, 15. Як Йоілове пророцтво вплинуло на наше розуміння слів з Матвія 24:29?

¹⁴ Сповнення Йоілового пророцтва (в гармонії з іншими пророцтвами, в яких вжита подібна мова) допомогло нам зрозуміти слова в Матвія 24:29. Ясно, Ісусові слова про те, що «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають» не стосуються того, що існує вже багато десятиліть протягом закінчення нинішньої системи, як, наприклад, запуску космічних ракет, здійснення посадок на Місяць і тому подібного. Ні, Ісус вказував на події, пов’язані з «приходом Господнього дня, великого та страшного» — знищенням, яке ще має прийти.

¹⁵ Це відповідає нашому розумінню того, що небесний феномен відбудеться «зараз по скорботі». Ісус не мав на думці скорботу, яка відбулась у 70 році н. е. Радше він наголошував на початок великої скорботи, що мала спіткати світову систему в майбутньому, в апогею його обітованої «присутності» (Матвія 24:3, НС). Ця скорбота ще має прийти.

16. На яку скорботу вказувалося в Марка 13:24 і чому саме на цю?

¹⁶ А що можна сказати про слова в Марка 13:24: «За тих днів, по скорботі отій, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла»? Тут слова «тих» і «отій» є формами грецького слова е·кı́·нос, що є вказівним займенником, який визначає щось у далекому часі. Е·кı́·нос можна вжити, коли зазначається щось у далекому минулому (чи згадане раніше) або коли описується щось з далекого майбутнього (Матвія 3:1; 7:22; 10:19; 24:38; Марка 13:11, 17, 32; 14:25; Луки 10:12; 2 Солунян 1:10). Отже, коли в Марка 13:24 вказується на «скорботу оту», то не мається на увазі спричинена римлянами скорбота, але могутній вчинок Єгови в кінці теперішньої системи.

17, 18. Як Об’явлення проливає світло на розвиток подій під час великої скорботи?

¹⁷ Розділи Об’явлення із 17 по 19 відповідають нашому сьогоднішньому розумінню Матвія 24:29—31, Марка 13:24—27 та Луки 21:25—28 і підтверджують його правильність. Яким чином? Євангелія показують, що велика скорбота не почнеться і не закінчиться несподіваним ударом. Після початку великої скорботи деякі з неслухняних людей усе ще будуть жити, щоб бачити «знак Сина Людського» та ридати і, як сказано в Луки 21:26, «будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ». Цей надзвичайний страх буде викликаний тим, що народи бачитимуть «знак», який передвіщатиме їхнє неминуче знищення.

¹⁸ Опис в Об’явленні показує, що майбутня велика скорбота почнеться тоді, коли мілітаризовані «роги» міжнародної «дикої звірини» обернуться проти «великої розпусниці», Вавілона Великогоd (Об’явлення 17:1, 10—16, НС). Але ще залишиться багато людей, бо царі, купці, стерники та інші оплакуватимуть кінець фальшивої релігії. Немає сумніву, багато людей зрозуміють, що тепер прийшов їхній час отримати вирок (Об’явлення 18:9—19).

Що має прийти?

19. Чого можна сподіватися, коли почнеться велика скорбота?

¹⁹ Частини Євангелій від Матвія, Марка і Луки разом з розділами 17—19 Об’явлення проливають важливе світло на те, що станеться незабаром. У визначений Богом час велика скорбота почнеться нападом на світову імперію фальшивої релігії (Вавілон Великий). Цей напад буде особливо суворим на загальновизнане християнство, що уподібнюється невірному Єрусалиму. «І зараз... по» цій фазі скорботи «будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і [небувала] тривога людей на землі» (Матвія 24:29; Луки 21:25).

20. Якого небесного феномена все ще можна сподіватись?

²⁰ В якому розумінні «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться»? Безсумнівно, що в початковій фазі великої скорботи чимало світил, тобто видатних представників кліру релігійного світу, будуть обнажені і ліквідовані «десятьма рогами», згаданими в Об’явлення 17:16. Безперечно, політичні сили також порушаться. Чи можуть бути жахливі явища і в буквальних небесах? Цілком ймовірно, і вони вселятимуть значно більший страх, ніж події, описані Йосифом Флавієм, що сталися у час кінця Іудейської системи. Ми знаємо, що в давнину Бог виявляв свою потугу, щоб спричинити такі катастрофічні наслідки, і він може це повторити (Вихід 10:21—23; Ісуса Навина 10:12—14; Суддів 5:20; Луки 23:44, 45).

21. Як з’явиться майбутній «знак»?

²¹ У цьому місці всі три євангелісти вжили грецьке слово то́·те (того часу, тоді), щоб розповісти про наступну подію. «Того часу на небі з’явиться знак Сина Людського» (Матвія 24:30; Марка 13:26; Луки 21:27). На початку першої світової війни правдиві учні Ісуса розпізнали збірний знак його невидимої присутності, тоді як більшість людей не розпізнала цього. Але в Матвія 24:30 наголошується на появі наступного «знаку» в майбутньому, тобто «знаку Сина Людського», і всі народи будуть змушені побачити це. Коли Ісус йтиме на хмарах, тобто невидимо, противники по цілому світі будуть змушені розпізнати цей «прихід» (грецьке слово ер·хо́·ме·нон) через надприродний прояв його царської влади (Об’явлення 1:7).

22. Якою буде реакція, коли народи бачитимуть «знак», про який описується в Матвія 24:30?

²² У Матвія 24:30 знову вживається слово то́·те, щоб розповісти про наступні події. Саме тоді народи, відчувши безвихідь свого становища, будуть битися та ридати, можливо, усвідомлюючи те, що їхнє знищення неминуче. Як же інакше все є з Божими служителями, бо ми зможемо піднести свої голови, знаючи, що надходить визволення! (Луки 21:28). В Об’явлення 19:1—6 також показується, що правдиві поклонники в небі і на землі радіють з приводу знищення великої розпусниці.

23. а) Яких заходів вжиє Ісус стосовно вибраних? б) Що можна сказати про те, як буде забрано до неба останок?

²³ В Ісусовому пророцтві далі розповідається, як записано в Марка 13:27: «Тоді [то́·те] Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних «від вітрів чотирьох, від краю землі до крайнеба». Тут Ісус зосереджує увагу на останок 144 000 «вибраних», які ще живуть на землі. На початку закінчення системи речей цих помазаних Ісусових учнів було приведено у теократичну єдність. А втім, згідно з вищеописаним порядком подій, у Марка 13:27 і Матвія 24:31 описується ще щось. «Із голосним сурмовим гуком» останок «вибраних» буде зібрано з усіх кінців землі. Але яким чином їх буде зібрано? Безперечно, вони будуть «попечатані» і чітко визнані Єговою як «покликані, і вірні». У визначений Богом час вони будуть забрані до неба, щоб бути царями та священикамиe. Це викличе радість серед них та їхніх вірних співпрацівників, «великого натовпу», які також будуть позначені для ‘виходу з великого горя’, щоб втішатися благословеннями на райській землі (Матвія 24:22; Об’явлення 7:3, 4, 9—17; 17:14; 20:6; Єзекіїля 9:4, 6).

24. Яка послідовність майбутніх подій виявляється в Матвія 24:29—31?

²⁴ Коли апостоли запитали: «Скажи нам...», Ісусова відповідь була значно глибшою, ніж вони могли збагнути. Проте за свого життя вони раділи, що побачили перше виконання його пророцтва. Ми зосередили свій розгляд Ісусової відповіді на тій частині його пророцтва, що збудеться в близькому майбутньому (Матвія 24:29—31; Марка 13:24—27; Луки 21:25—28). Вже тепер ми можемо бачити, як наближається наше визволення. Ми можемо сподіватися початку великої скорботи, потім знаку Сина Людського і тоді Божого збирання вибраних. Зрештою наш Цар-Воїн у ролі Виконавця вироку Єгови в Армагеддоні — коронований Ісус — «переможе» (Об’явлення 6:2). Той день Єгови, коли він виконуватиме вирок помсти, стане величним завершенням закінчення системи речей, що позначає день Господа Ісуса з 1914 року.

25. Як ми можемо брати участь у майбутньому сповненні слів з Луки 21:28?

²⁵ Безупинно беріть для себе якомога більш корисного з божественного навчання, щоб відгукнутися на майбутнє сповнення Ісусових слів: «Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення!» (Луки 21:28). Яке ж чудове майбутнє чекає на вибраних та великий натовп, коли Єгова почне освячувати своє святе ім’я!

[Примітки]

Чи ви пригадуєте?

◻ Які моменти з Йоіла 3:1—4 і 4:15 сповнились у першому сторіччі?

◻ Про яку скорботу говориться в Матвія 24:29 і чому ми доходимо такого висновку?

◻ На який небесний феномен вказується в Матвія 24:29 і яким чином це може відбуватися відразу після скорботи?

◻ Як слова в Луки 21:26, 28 сповнятимуться в майбутньому?

[Ілюстрація на сторінці 17]

Район колишнього розташування храму.

[Відомості про джерело]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.