Суддів
5 У той день Дево́ра+ і Бара́к,+ син Авіноа́ма, заспівали таку пісню:+
2 «Вихваляйте Єгову
за те, що розпустили волосся* в Ізра́їлі,
за те, що народ пішов у бій добровільно!+
3 Послухайте, царі! Прислухайтесь і ви, правителі!
4 Єгово, коли ти вийшов із Сеї́ру,+
коли вирушив з краю едо́мського,
земля затряслася, з небес пішов дощ
і з хмар полилася вода.
5 Гори розтанули* перед обличчям Єгови,+
і навіть Сінай розтанув перед обличчям Єгови,+ Бога Ізра́їля.+
6 За днів Шамга́ра,+ Ана́тового сина,
за днів Яї́л+ опустіли дороги
і подорожні ходили обхідними шляхами.
7 В Ізра́їлі не стало мешканців у селах,
їх не було, поки не піднялась я, Дево́ра,+
поки не встала як мати в Ізра́їлі.+
Та не бачив ніхто ні щита, ні списа
серед сорока тисяч в Ізра́їлі.
Вихваляйте Єгову!
10 Ви, що їздите на рудих ослах,
ви, що сидите на розкішних килимах,
і ви, що ходите дорогою,
подумайте!
11 Біля водозборів лунали голоси тих, хто черпає воду для худоби.
Там вони розповідали про праведні діла Єгови,
праведні діла мешканців ізра́їльських сіл.
Тоді народ Єгови спустився до брам.
12 Прокинься, прокинься, Дево́ро!+
Прокинься та заспівай пісню.+
Встань, Бара́ку!+ Веди своїх полонених, сину Авіноа́ма!
13 Тоді ті, хто залишився, зійшли до вельмож.
Народ Єгови зійшов до мене, щоб виступити проти могутніх воїнів.
14 З Єфре́ма походили ті, хто прийшов у долину;
вони йдуть за тобою, Веніями́не, серед твоїх воїнів.
15 Іссаха́рові князі були з Дево́рою.
А серця людей з Руви́мових родів були нерішучими.
Серця людей з Руви́мових родів були нерішучими.
17 Гілеа́д залишався за Йорданом.+
А Дан? Чому він був біля своїх кораблів?+
18 А от Завуло́н був народом, який ризикував своїм життям*, ішов на смерть.
Таким же був Нефтали́м+ на відкритих пагорбах.+
19 Коли прийшли царі, то стали воювати.
Душе* моя, ти потоптала сильних.
23 “Проклинайте Меро́з,— сказав ангел Єгови,—
проклинайте його мешканців,
бо вони не прийшли на допомогу Єгові,
не прийшли з сильними воїнами на допомогу Єгові”.
24 Яї́л,+ дружина кенея́нина Хеве́ра,+ —
найбільш благословенна серед жінок,
серед жінок, що живуть у наметах.
25 Просив він води, а вона дала молока.
У розкішній чаші піднесла йому кисле молоко*.+
26 Тоді руку свою простягла до кілка для намету,
правою рукою взяла молоток робітників.
І вдарила Сісе́ру, розтрощила йому голову,
проломила, пробила вона йому скроні.+
27 У ноги він їй повалився, впав і лежав,
у ноги повалився, упав.
Де повалився, там лежав переможений.
28 У вікно дивилася жінка,
мати Сісе́ри виглядала крізь решітку.
“Чому припізнилась його колісниця?
Чому не чути, як б’ють копитами коні його колісниць?”+
29 Наймудріші з її знатних жінок кажуть їй,
та й сама вона вмовляє себе:
30 “Певно, вони ділять знайдену здобич.
По дівчині*, по дві дівчини* на кожного воїна.
Здобич з барвистих тканин для Сісе́ри, здобич з барвистих тканин.
Шати гаптовані, барвиста тканина, двоє гаптованих шат
на шию грабіжників”.
31 Тож хай погинуть усі твої вороги,+ о Єгово!
А ті, хто любить тебе, нехай будуть як сонце, що сходить у славі своїй».